ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Бісопролол ГЕКСАЛ® (BisoprololHEXAL®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: bisoprolol;(±)-1-[4-(1-метилетокси) етокси]-фенокси]-3-[(1-метилетил)-аміно]-2-пропанол (Е)-2-бутен-діолат (2:1)(сіль);
основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 5 мг: жовті, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з двома насічками, що перетинаються зодного боку, та маркуванням “BIS 5” – з іншого;
таблетки по 10 мг: абрикосові, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з двома насічками, що перетинаються зодного боку, та маркуванням “BIS 10” – з іншого;
склад: 1 таблетка містить бісопрололу фумарату (2:1) відповідно 5 мг або 10 мг;
допоміжні речовини: таблетки по 5 мг: кальціюгідро фосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний же латинізований, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, опадрі білий, що містить лактози моногідрат, гідроксипропілм етилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400, заліза (ІІІ) оксид жовтий (Е 172);
таблетки по 10 мг: кальцію гідро фосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний же латинізований, натріюкроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, опадрібілий, що містить лактози моногідрат, гідроксипропілм етилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400, заліза (ІІІ) оксид жовтий (Е 172) та червоний (Е 171).
Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета-адренорецепторів.
Код АТС С 07А В 07.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Бісопролол – селективний блокатор бета1-адренорецепторів. У терапевтичних дозах не виявляє внутрішньоїсимпатоміметичної активності. Має антигіпертензивну та антиангінальну дію.
Антиангінальна дія пов’язана з блокадою бета1-адренорецепторів, що призводить до зменшення потреби міокарда за рахунок зниження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого викиду та зниження артеріального тиску. Нормалізує перфузію міокарда за рахунок зменшення кінцевого діастолічного тискута подовження діастоли.
Механізм антигіпертензивної дії здійснюється шляхом зниження хвилинного об’єму серця, зменшення симпатичної стимуляції периферичних судин і пригнічення вивільнення реніну нирками.
При хронічній серцевій недостатності бісопрололзменшує прояви активації симпато-адреналової системи і запобігає прогресу ванню захворювання.
Фармакокінетика. Після прийому бісопролол майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить приблизно 90%. Максимальні концентрації препарату в плазмі досягаються через 1- 3 год. Зв’язування бісопрололу з білками плазми крові становить 30%. Фармакокінетика бісопрололу нечутлива до патологічних змін білків плазми, наприклад, у разі збільшення кислих альфа-1 глікопротеїнів.
При першому проходженні через печінку (ефект першого проходження) ін активується за рахунок метаболізму до 10% від прийнятої дози. Упечінці біотрансформується десь 50% дози з утворенням неактивних метаболітів. Понад 95% діючої речовини виводиться нирками, половина з неї – у незміненому вигляді. Тому, як правило, не треба підбирати дозу бісопрололу хворим з незначними або помірними порушеннями функції печінки або нирок.
Період напів виведення із плазми становить 10 - 12год, що забезпечує терапевтичний ефект протягом 24 год після одноразового прийому денної дози.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця (стенокардія); хронічна серцева недостатність.
Спосіб застосування та дози. Дозу препарату підбирають індивідуально, з урахуванням ефективності лікування і частоти пульсу.
Артеріальна гіпертензія.
Рекомендована добова доза становить 5 мг бісопрололуфумарату 1 раз на добу (що відповідає 1 таблетці Бісопрололу ГЕКСАЛ®по 5 мг або ½ таблетки Бісопрололу ГЕКСАЛ® по 10 мг).
У деяких випадках початкова доза може становити 2,5мг 1 раз на добу (½ таблетки по 5 мг).
За необхідності дозу можна збільшити до 10 мгбісопрололу фумарату 1 раз на добу (що відповідає 2 таблеткам БісопрололуГЕКСАЛ® по 5 мг або 1 таблетці Бісопрололу ГЕКСАЛ® по 10мг). Максимальна добова доза – 10 мг.
Ішемічна хвороба серця (стенокардія).
Рекомендована добова доза становить 5 мг бісопрололуфумарату 1 раз на добу (що відповідає 1 таблетці Бісопрололу ГЕКСАЛ®по 5 мг або ½ таблетки Бісопрололу ГЕКСАЛ® по 10 мг).
За необхідності дозу можна збільшити до 10 мгбісопрололу фумарату 1 раз на добу (що відповідає 2 таблеткам БісопрололуГЕКСАЛ® по 5 мг або 1 таблетці Бісопрололу ГЕКСАЛ® по 10мг). Максимальна добова доза – 10 мг.
Дозування при порушеннях функції печінки/нирок.
Пацієнтам із незначними або помірно вираженими порушеннями функції печінки та/або нирок підбирати дозу, як правило, не потрібно.
Не слід перевищувати добову дозу 10 мг бісопрололуфумарату пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну <20 мл/хв), а також з тяжкими розладами функції печінки.
Бісопролол ГЕКСАЛ® призначають пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю (з фракцією викиду <= 35% за данимиЕхоКГ), що перебувають у стабільному стані без загострення протягом останніх 6тижнів. Препарат призначають у комбінації з інгібіторами АПФ (або іншимивазодилататорами), діуретиками і, за необхідності, серцевими глікозидами.
Термін застосування
| Режим дозування
|
| 1-– 2-й тиждень
| Початкова доза 1,25 мг на добу
|
| 3 - 4-й тиждень
| Поступове підвищення дози до 2,5 мг на добу
|
| 5 - 6-й тиждень
| 5 мг на добу
|
| 4 - 8-й тиждень
| “Цільова” доза 10 мг на добу
|
При хронічній серцевій недостатності рекомендовано титрування/подвоєння дози, в середньому з інтервалом у 2 тижні, під контролемгемодінамічних показників (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) та індивідуальних реакцій пацієнтів. “Цільовою” є доза 10 мг на добу.
Після прийому першої дози препарату (1,25 мг) необхідно протягом 4 год провести обстеження пацієнта, включаючи контроль артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, електрокардіограми (порушення провідності). Виникнення побічних ефектів може заважати досягненню максимальної рекомендованої дози. За необхідності дозу можна зменшити або відмінити препарат, а потім поновити лікування за наведеною вище схемою.
Терапію слід проводити під регулярним медичним контролем.
Бісопролол ГЕКСАЛ® таблетки слід приймати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, переважно натщесерце, вранці або під час сніданку.
Тривалість лікування визначається індивідуально, залежно від тяжкості захворювання.
За необхідності, лікування препаратом слід завершувати поступово, повільно знижуючи дозу, особливо, хворим на стенокардію, оскільки раптове припинення лікування може призводити до різкого погіршення клінічної картини.
Побічна дія.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія (в томучислі з клінічними симптомами – запаморочення), артеріальна гіпотензія, в томучислі з ортостатичними реакціями, рідко реєструвались уповільненняАV-провідності або посилення наявної AV-блокади, аритмії, поява/поисленняпроявів серцевої недостатності, погіршення периферичного кровообігу (відчуття похолодання кінцівок), погіршення перебігу хвороби Рейно, посилення наявної переміжної кульгавості.
З боку центральної нервової системи: підвищена втомлюваність, немотивована слабкість, запаморочення, головний біль, рідко –відчуття тривоги, знервованість, порушення сну, депресія, сплутаність свідомості (особливо у хворих літнього віку).
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль і запор; описані поодинокі випадки гепатотоксичної дії бісопрололу.
З боку дихальної системи: закладеність носа, риніт, задишка, бронхоспазм (особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою або з обструктивними захворюваннями бронхів).
Обмін речовин: у поодиноких випадках – зниження толерантності до глюкози (при латентному цукровому діабеті) та замасковані ознаки гіпоглікемії (такі, як тахікардія і тремор). В окремих випадках –підвищення рівня три гліцеридів у крові; збільшення активності трансаміназ сироватки або виникнення гепатиту.
Сечостатева система: в окремих випадках спостерігали зниження статевої функції, зменшення лібідо і потенція.
Інші: алергічні реакції, шкірні висипання, псоріатичні висипання, м’язова слабкість, судоми, біль у м’язах і суглобах, дуже рідко – дизурії, порушення смаку, сухість слизових оболонок та біль вочах, що необхідно брати до уваги пацієнтам, які користуються контактними лінзами.
Протипоказання. Підвищена чутливість до бісопрололу або інших інгредієнтів препарату; серцева недостатність у фазі декомпенсації; шок; передсердно-шлуночкова блокада ІІ та ІІІ ступенів; синдром слабкості синусовоговузла; синоатріальна блокада; брадикардія (пульс у спокої менше 50 ударів захвилину до початку лікування); гіпотензія (систолічний тиск менше ніж 90 ммрт. ст.); обструктивні захворювання легенів, бронхіальна астма; пізні стадії розладів периферичного кровообігу; одночасне застосування інгібіторівмоноаміно оксидази (МАО, за винятком інгібіторів МАО-В); лактація; діти до 12років.
Передозування.
Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, аритмії, бронхоспазм, порушення дихання, судоми.
Лікування: промивання шлунка, застосування сорбентів, проносних засобів (натрію сульфат).
Крім спостереження за показниками життєдіяльності, слід проводити моні торування ОЦК та електролітного балансу, концентрації глюкози в крові і рівнів речовин, що екскретуються сечею, а виявлені порушення, по можливості, коригувати проведенням невідкладної медичної допомоги. Можливо проведення штучної вентиляції легенів.
При брадикардії або гіпотензії можна застосовувати такі антидоти: атропін – 0,5 - 2 мг внутрішньо венно у вигляді болюса; глюкагон– спочатку 1 - 10 мг внутрішньо венно, потім 2 - 2,5 мг за годину у вигляді безперервної інфузії; симпатоміметики – залежно від маси тіла й ефекту: дофамін, добутамін, ізопреналін, орципреналін й адреналін. У разі брадикардії, що не піддається лікуванню, слід застосовувати терапію тимчасовим водієм ритму (пейсмейкером).
За наявності бронхоспазму застосовують b2-адреноміметикиабо амінофілін.
При виникненні генералізованих судомних нападів рекомендується повільне внутрішньо венне введення діазепаму.
Особливості застосування. Призначають з обережністю хворим із хронічною серцевою недостатністю (бісопролол може призначатися таким хворим заумов компенсації їх клінічного стану та можливості адекватного медичного нагляду. Лікування починають з мінімальної дози – 1,25 мг на добу). З обережністю, враховуючи співвідношення користь/ризик, бісопролол призначають пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, порушеннями периферичного кровообігу, в тому числі при хворобі Рейно.
При раптовій відміні препарату можливий розвиток синдрому “відміни”, що проявляється загостренням хвороби. Тому відміна препарату та зниження дози повинні відбуватися поступово, під наглядом лікаря, з урахуванням індивідуальних реакцій пацієнтів.
Бета-адреноблокатори можуть провокувати появу, збільшувати кількість та подовжувати напади вазоспастичноїстенокардії/стенокардії Принц метала, що необхідно враховувати при призначеннібісопрололу.
Як правило, хворі на хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів не повинні застосовувати бета-блокатори або, за необхідності, приймати їх у мінімальних дозах (початкова доза – 2,5 мг надобу), у комбінації з бронходилататорами.
Обережність необхідна при застосуванні препарату ухворих на діабет з коливанням рівня цукру крові і у хворих з метаболічним ацидозом. Бісопролол може маскувати симптоми гіпоглікемії.
Призначення бісопрололу при тиреотоксикозі може маскувати симптоми захворювання.
При феохромоцитомі бісопролол може бути застосований тільки на фоні попередньої терапії альфа-адрено блокаторами.
У випадках тяжких порушень функції печінки та нирок доза не повинна перевищувати 10 мг на добу, клінічний стан таких пацієнтів вимагає адекватного медичного контролю.
Бісопролол слід з обережністю (тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик) застосовувати у хворих на псоріаз або з псоріазом в анамнезі, у хворих з міастенією, за наявності депресії (в томучислі в анамнезі).
Препарат може підвищувати чутливість до алергенів івираженість до алергічних реакцій.
Зазначений препарат містить активну субстанцію, якадає позитивні результати при анти допінговому контролі.
У хворих похилого віку корекція дозуваннябісопрололу не потрібна, проте ця категорія пацієнтів може спричиняти підвищену чутливість навіть до звичайних доз препарату.
Вагітність.
Застосування препарату можливо лише тоді, коли очікувана користь дляматері перевищує потенційний ризик для плода. Приймання бета-адреноблокаторівпротягом ІІІ триместру вагітності спричиняє брадикардію та гіпотензію у плода.
Вплив на керування автотранспортними засобами абоіншими складними механізмами.
Враховуючи можливість впливу на артеріальний тиск ісерцевий ритм з появою відповідної клінічної симптоматики, рекомендована обережність при призначенні бісопрололу особам, які керують автотранспортними засобами та потенційно небезпечними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Протипоказані комбінації з флоктафеніном, сультопридом, інгібіторами моноаміно оксидази (за виключенням інгібіторівМАО-В).
Алергени, які застосовуються для імунотерапії/екстракти алергенів для шкірних проб у комбінації збета-адрено блокаторами можуть провокувати тяжкі системні алергічні реакції.
Не рекомендують/вимагають особливої обережності комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію (верапаміл, дилтіазем, бепридил), через зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда, АV-провідність і артеріальний тиск.
Препарати, які містять клонідин, резерпін, альфа-метилдопу, не слід застосовувати разом з бісопрололом внаслідок того, щоможе виникнути значне уповільнення частоти серцевих скорочень. Клонідин, гуанфацин можуть пригнічувати АV-провідність, зменшувати частоту серцевих скорочень.
Якщо після застосування комбінованої терапії зклонідином її відміняють, то після припинення приймання бета-адреноблокаторівлікування клонідином необхідно продовжувати кілька днів, забезпечивши адекватний медичний контроль за станом пацієнта.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю: анти аритмічні препарати класу І (наприклад дизопірамід, хінідин, лідокаїн, дифенін, пропафенон).
Анти аритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол).
Антагоністи кальцію (похідні дигідропіридину) –підвищення ризику гіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності.
Дія інсуліну та пероральних протидіабетичнихпрепаратів може змінюватись при одночасному застосуванні з бісопрололом, якийможе маскувати ознаки гіпоглікемії.
Серцеві глікозиди – зниження частоти серцевих скорочень, подовження артріовентрикулярної провідності.
Баклофен – підвищення антигіпертензивної активності.
Контрастні продукти, які містять йод –бета-блокатори можуть підвищувати ризик розвитку анафілактичних реакцій, рефрактерних до лікування.
Препарати, що блокують синтез простагландинів (зокрема не стероїдні протизапальнії засоби) – зниження антигіпертензивногоефекту.
Похідні ерготаміну – загострення порушень периферичного кровообігу.
Симпатоміметичні агенти – комбінація з бісопрололомможе знизити ефекти обох препаратів.
Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, а також інші антигіпертензивні агенти – посилення ефекту зниження кров’яного тиску.
Антигіпертензивні засоби (діуретики, інгібітори АПФ, альфа-адреноблокатори) та нітрати потенціюють антигіпертензивну діюбісопрололу.
Кортикостероїди – можливо зниження антигіпертензивногоефекту внаслідок затримки води і натрію.
Циметидин може зменшити кліренс бета-адреноблокаторів, які метаболізуються в печінці та, відповідно, збільшити їх біодоступність.
Ріфампіцин дещо прискорює метаболізм бісопрололу, проте, як правило, це не потребує корекції дозування останнього.
Ксантин (амінофілін, теофілін) – можливо взаємне ослаблення терапевтичних ефектів при комбінації з бета-адрено блокаторами.
Ефект Бісопрололу ГЕКСАЛ® може посилюватись при одночасному призначенні з гідралазином та алкоголем.
Анестезія. Перед хірургічним втручанням слід попередити анестезіолога про приймання бісопрололу. Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводнів (хлороформ, циклоп ропан, галотан, метоксифлуран таін.) при одночасному призначенні з бета-блокаторами збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензивних реакцій. Діянедеполяризуючих блокаторів нервово-м’язової передачі під впливом бета-адреноблокаторів може посилюватись та подовжуватись. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 4 роки.