ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ТРИНЕЛЛ
(TRINELL)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою зеленого кольору, з рискою на обох боках.
cклад: 1 таблетка містить парацетамолу 500 мг, пропіфеназону 300 мг, кофеїну 75 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідро фосфат безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, тальк, кремніюдіоксид колоїдний безводний, повідон, гідроксипропілм етилцелюлоза, поліоксид-40стеарат (макроголу стеарат), титану діоксид, хіноліновий жовтий, патент голубийV (E 131), віск карнаубський.
Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Аналгезуючі і жарознижувальні лікарські засоби.
Код АТС N02BE51.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Препарат справляє знеболюючу, жарознижуючу та протизапальну дію, що зумовлено його складом:
парацетамол - неселективний інгібітор центральної циклооксигенази; пропіфеназон - неселективний інгібітор циклооксигенази; кофеїн - конкурентний інгібітор A1- і А 2-аденозинових рецепторів, інгібітор 3,5-ц-AMФ-фосфодіестерази.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Всі три діючі речовини досить швидко й майже повністю всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту. Фармакокінетика Тринеллу складається з метаболізму кожного компонента окремо та їх фармакологічної взаємодії.
Транспорт. Кожне із трьох діючих речовин комбінації відносно слабкозв’язується з білками плазми. Ступінь зв’язування становить 10% дляпропіфеназону, 25% для парацетамолу і 25-36% для кофеїну.
Біодоступність і розподіл.
Парацетамол: об’єм розподілу парацетамолу становить 0,95 л/кг, після перорального прийому максимальна концентрація в плазмі досягається через 30-60 хвилин, період напів виведення коливається від 2 до 4 годин. Близько 25% отриманої дози сполучення піддається метаболізму “першого проходження” упечінці, препарат метаболізується ферментами мікросом печінки шляхомгліколізування (близько 60%) і кон´ югування із сульфатною групою (близько 30%). Незначна частина парацетамолу перетворюється у високо реактивний проміжний продукт N-ацетил-бензо-хінонімін з подальшою інактивацією за допомогою клітинної глютатіонової системи. Співвідношення терапевтичної і токсичної концентрації в сироватці становить 1:10.
Пропіфеназон: після перорального прийому близько 25% отриманої дози сполучення піддається метаболізму “першого проходження” у печінці, об’ємрозподілу пропіфеназону дорівнює 0,4 л/кг, максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 30-40 хвилин, максимум дії досягається через 90 хвилин, період напів виведення пропіфеназону коливається в діапазоні 2,1-2,4 години.
Кофеїн: після перорального прийому максимальна концентрація в плазмі досягається через 30-75 хвилин. Метаболізм кофеїну в дорослому організмі має дозозалежний характер, що передбачає метаболізм насичення. Періоднапів виведення кофеїну із плазми становить 3-7 годин. Чотирьох-, п’ятикратнийрозбіг у періоді напів виведення кофеїну із плазми є нормою для здорових людей. Основними метаболітами кофеїну є параксантин (80%), теобромін (10%) і теофілін (4%). Обсяг розподілу кофеїну становить близько 0,52-1,06 л/кг.
Взаємодії, важливі з фармакологічної точки зору. Кофеїн викликаєвисоко значуще збільшення AUC (площа під фармакокінетичною кривою, яка зображує залежність “концентрація/час”) і AUMC (площа під першим моментом кривої AUC), достовірне підвищення Cmax (максимальна концентрація) і достовірне уповільнення кліренсу парацетамолу. На додаток до цього, парацетамол підвищує рівень вмісту пропіфеназону в крові й збільшує його період напів виведення. Вищезгадані взаємодії підвищують аналгезуючу ефективність даного лікарського препарату.
Виведення. 90-100% дози парацетамолу виводиться із сечею у формікон´ югатів. Кофеїн у незміненій формі, а також 80-90% його метаболітів виводяться із сечею, і тільки 2-5% дози виводиться з жовчю. Пропіфеназонвиводиться із сечею у формі декількох метаболітів, двома основними з яких єN-дезметилпропіфеназон і гідроксиметилпропіфеназон. Лише 1% дози виводиться уформі вихідного сполучення.
Метаболізм усіх компонентів значною мірою уповільнюється при нирковій або печінковій недостатності.
Показання для застосування. Симптоматичне лікування болю слабкої й середньої інтенсивності, різної етіології, наприклад, головного болю, мігрені, зубного болю, болю у після операційний період, ревматичного болю, болю при менструації, а також послаблення болю і зниження температури при загальній застуді і грипі.
Спосіб застосування та дози.
Разова доза для дітей старше 12 років і дорослих становить 1 таблетку. За необхідності протягом 24 годин можливий прийом ще 3таблеток. Максимальна добова доза - 4 таблетки. Тривалість лікування визначається лікарем.
Побічна дія.
Іноді можуть спостерігатися шкірні алергічні реакції (кропив’янка, еритема).
У поодиноких випадках у пацієнтів з підвищеною чутливістю побічні явища можуть бути такими: висип, еритема, кропив’янка, ангіо невротичний набряк, диспное, астма. Були повідомлення про анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок. Багаторазовий прийом кофеїну протягом одного дня пацієнтами з підвищеною чутливістю може спричинити подразнення шлунково-кишкового тракту, тахікардію, надмірне збудження центральної нервової системи.
Пропіфеназон і парацетамолу поодиноких випадках можуть спричинювати тромбоцит опенію, лейкопенію, агранулоцит оз і панцитопенію.
Парацетамол у великих дозах (в основному при тривалому лікуванні) - токсичний, а в дуже великих дозах може призвести до руйнування печінки з летальним результатом (необоротний некроз печінкової тканини). Ранні симптоми токсичної дії парацетамолу: анорексія, нудота, блювання, підвищена пітливість, загальна слабкість, погіршення загального стану.
Великі дози препарату, прийняті протягом тривалого часу, можуть призвести також до погіршення функції нирок.
Протипоказання.
Відома підвищена чутливість до піразолону й подібних речовин (феназону, амінофеназону, метамізолу), а також до фенілбутазону, ацетил саліцилової кислоти.
Відома підвищена чутливість до складових даного лікарського препарату.
Тяжка печінкова і ниркова недостатність.
Спадковий дефіцит ферменту глюкоза-6-фосфатдегідрогеназа.
Порушення обміну порфірину (гостра печіночнапорфірія).
Дитячий вік до 12 років.
Надмірне вживання алкоголю або хронічний алкоголізм.
Вагітність і лактація.
Передозування.
Симптоми передозування можуть виявитися тільки при тривалому застосуванні денних доз, що у багато разів перевищують запропоновану дозу.
Симптоми передозування: нудота, блювання, анорексія, погіршення загального стану, біль у ділянці живота, блідість шкірних покривів, гіпертензія, аритмія, тахікардія, прискорене дихання, тремор, часте сечовипускання, сонливість, судоми, тривога, головний біль, збудження, дратівливість, шум у вухах. Лабораторні й інші показники передозування: протягом 12-48 годин після передозування підвищується вміст трансамінази і білірубіну в плазмі, виникає гепатомегалія і збільшується протромбі новий час. Печінкова кома настає через 48 годин, супроводжуючись жовтухою, гіпоглікемією і порушенням згортання крові.
Лікування передозування: при випадковому прийомі великих доз препарату треба промити шлунок і призначити симптоматичну терапію. У перші 10 годин потрібно застосування як антидоту N-ацетил цистеїну (перорально: дати початкову дозу 140 мг/кг маси тіла, через 8 годин давати підтримуючі дози по 70 мг/кг маси тіла через кожні 4 години). У випадку тяжкого передозування необхідний моніторинг показників життєво важливих функцій пацієнта під постійним спостереженням лікаря. У випадку судом необхідно внутрішньо венне введення барбітуратів швидкої дії або діазепаму.
Увага! Від застосування теофіліну необхідно втриматися, томущо він може спричиняти судоми.
Особливості застосування.
Необхідно повідомити пацієнтові, що данийаналгезуючий лікарський препарат можна приймати постійно і протягом тривалого часу тільки під контролем лікаря.
У таких випадках необхідна обережність при призначенні лікарського препарату (корекція дозування або часу між прийомамиЛЗ):
печінкова недостатність (наприклад, при хронічному алкоголізмі або гепатиті);
ниркова недостатність;
синдром Гілберта (флуктуюча доброякісна жовтуха через відсутність ферменту глюкуроніл-трансфер ази);
порушення гематопоезу.
Під час прийому препарату вживання алкоголю не рекомендується. Внаслідок тривалого застосування препарату може відбутися акумулюванняпарацетамолу, що може призвести до необоротної ниркової недостатності. Тривалий прийом аналгезуючих лікарських препаратів, що містять парацетамол, може спричинити серйозне кумулювання, що в окремих випадках може призвести доаналгетичної нефропатії і серйозної необоротної ниркової недостатності. Увипадках астми, хронічного риніту, хронічної уртикарії, особливо якщо має місце підвищена чутливість і до інших протизапальних засобів, рекомендується підвищена обережність при застосуванні препарату. У деяких пацієнтів з підвищеною чутливістю траплялись астматичні напади і анафілактичний шок, пов’язані з прийомом препаратів, що містять пропіфеназон і парацетамол.
Прийом препарату може спотворювати такі показники лабораторних досліджень:
концентрація сечової кислоти в плазмі,
концентрація гепарину в плазмі,
концентрація теофіліну в плазмі,
концентрація амін окислот у сечі,
рівень цукру в крові при використанніоксидазо-перокисдазного методу.
Постійний прийом аналгезуючих лікарських препаратів для лікування головного болю може призвести до хронічного головного болю. Увипадках печінкової і ниркової недостатності слабкого ступеня дозування потребує індивідуального лікарського підходу (оцінки лікаря).
Увага! Якщо таблетку без води тримати в порожнині рота, то може статися забарвлення язика і порожнини рота, що не є шкідливим і не впливає на ефективність лікарського препарату.
Вплив на здатність керувати авто транспортом і складними механізмами
Не відомий.
Вагітність і лактація
Оскільки немає данихпро застосування комбінації парацетамолу і пропіфеназону в період вагітності, призначення даного лікарського препарату в перші три місяці й в останні шість тижнів вагітності (в останньому випадку через можливість впливу на біосинтезпростагландину і, внаслідок цього, виникнення дії, що перешкоджає пологам) рекомендовано тільки за абсолютними показаннями, а його застосування - тількипід контролем лікаря.
Оскільки діюча речовина проникає в материнське молоко й у ферментні системи дитини, в період лактації застосування даного лікарського препарату є протипоказаним.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Взаємодії лікарського препарату з іншими лікарськими засобами складаються із взаємодій його складових.
Парацетамол
Антацидні лікарські засоби можуть зменшувати ступінь всмоктування сполучення, а також сповільнювати це всмоктування.
Хронічне вживання алкоголю може збільшитигепато токсичність парацетамолу через надмірне утворення токсичного метаболіту -фенацетину (індукція CYP 2E1), а також спричинити виснаження глютатіонових депов клітинах печінки.
Крім того, індукторами CYP 2E1 єкарбамазепін, барбітурати, ізоніазид, фентоїн, рифампін, ритонавір і ін., які викликають таку ж дію, що хронічне споживання алкоголю.
Сульфінпіразон може індукувати посилення утворення фенацетину.
Парацетамол може знизити кліренс бузульфану.
Тривале застосування парацетамолу разом зне стероїдними протизапальними засобами (НПЗС) або саліцилатами збільшує ризик токсичної нефропатії, а також ракових захворювань нирок і сечового міхура.
Парацетамол може взаємодіяти з кумариновимита індадіоновими антикоагулянтами, підсилюючи їх гіпотромбінемічну відповідь, тому на підставі відповідного лабораторного контролю може бути необхідною модифікація дози.
У великих концентраціях парацетамол може пригнічувати дію інсуліну.
Кофеїн
Кофеїн з високою інтенсивністюметаболізується ферментами мікросом печінки, і це є визначальним чинником у взаємодіях кофеїну з іншими лікарськими препаратами за рахунок зниження або підвищення метаболізму цих сполучень.
Пероральні протизаплідні препарати знижують кліренс кофеїну й збільшують період його напів виведення.
Певні антибіотики знижують кліренс кофеїну, тим самим, підвищуючи ризик токсичної дії цього сполучення. Найбільш важливі представники таких антибіотиків - ципрофлосацин, еноксацин, норфлоксацин, офлоксацин і еритроміцин.
Супутнє застосування кофеїну з барбітуратами може послабити їх гіпнотичний та спазмолітичний ефект.
Анти аритмічні препарати, наприклад, мексилетин, знижують кліренс кофеїну приблизно на 50%, тим самим підвищуючи ризик токсичної дії цього сполучення.
Супутнє застосування кофеїну зβ-адрено блокаторами може призвести до взаємного пригнічення терапевтичного ефекту.
При супутньому застосуванні з літієм кофеїн збільшує виведення цього сполучення із сечею і, отже, знижує його терапевтичний ефект.
Пропіфеназон
Не рекомендується застосування пропіфеназонуразом з іншими препаратами - інгібіторами циклооксигенази через загальні побічні ефекти (наприклад, спричинення ерозійних змін у шлунково-кишковому тракті).
Пропіфеназон може змінювати дію антикоагулянтів.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25оС. Источник
Термін придатності – 4 роки.