ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Е П І Л Е М

(Epilem)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: епірубіцин;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин червоного кольору;

склад: 1флакон містить 10 мг або 50 мг епірубіцину гідро хлориду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат.

Форма випуску. Ліофілізований порошок для приготування розчину дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати. Код АТС L01D B03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дослідженняin vitro продемонстрували, що цитотоксична активність епірубіцину неменша, ніж у доксорубіцину відноcно клітинних ліній пухлин молочної залози, печінки, легень, шлунка, товстої кишки, сечового міхура, раку яєчників, нейробластоми, сквамозних і лейкозних клітин.

Механізм протипухлинної дії епірубіцину точно не визначений. Напевне він, як і іншіантрацикліни, вбудовується в подвійну спіраль ДНК, пригнічуючи реплікацію і транскрипцію. Частково протипухлинна дія епірубіцину може пояснюватися його взаємодією з комплексом топоізомераза-ДНК, а також гелі казною активністю сполуки. Відновлення епірубіцину до семі хінону з вільними радикалами може викликати ушкодження ДНК, ліпідів клітинних мембран і мітохондрій.

Фармакокінетика. Після швидкого внутрішньо венного введення препарату спостерігається трифазове виведення епірубіцину з плазми. Тривалість періоду напів виведення епірубіцинупід час a‑ фази швидкого початкового розподілу становить 1,8 - 4,8 хв, підчас проміжної b-фази – 0,5 - 2,6 год, а під час термінальної g-фази –15 - 45год. Об'єм розподілу епірубіцину в тканинах великий і становить 13 ‑ 52л/кг, що близько до аналогічного показника для доксорубіцину. Після разовоговнутрішньо венного введення епірубіцину і доксорубіцину в еквівалентних дозах площа, обмежена графіком концентрації епірубіцину в плазмі залежно від часу, на 30 - 70% менша відповідного показника для доксорубіцину. Після внутрішньо венного введення епірубіцин швидко метаболізується до двохглюкуронідів, епірубіцинолу і чотирьох агліконів. Виводиться епірубіцинпереважно з жовчю. Приблизно 11 - 15% сполуки виводиться із сечею в незмінному стані або у вигляді метаболітів. У пацієнтів з помірними або важкими порушеннями функції печінки кліренс епірубіцину знижений, в результаті чого спостерігаються більш високі концентрації препарату в плазмі.

Показання для застосування. Епілем застосовується для лікування: раку молочної залози, яєчників, шлунка, печінки, підшлункової залози, легень, коло ректального раку, злоякісних лімфом, лейкозів, сарком м’яких тканин, остеогенної саркоми, нейробластоми, пухлин голови і шиї.

Спосіб застосування та дози. Рекомендовані дози Епілему для дорослих примоно терапії становлять 60 - 90 мг/м² поверхні тіла. Препарат вводиться внутрішньо венно протягом 3 - 5 хв. Повторні ін'єкції проводяться з інтервалом у 21 день, при цьому необхідно враховувати гематомедулярний статус пацієнта.

При раку легень рекомендуються більш високі дози Епілему.

При дрібноклітинному раку легень (первинне лікування) рекомендована доза - 120 мг/м² поверхні тіла в перший день циклу, повторні введення - кожні три тижні.

При не дрібноклітинному раку легенів (плоско клітинний, гігантоклітиннийрак і аденокарцинома, первинне лікування) - 135 мг/м² поверхні тілав перший, другий і третій дні циклу, повторні введення - кожні три тижні.

Препарат може вводитися внутрішньо венно струминно протягом 3 - 5 хвилинабо вливатися внутрішньо венно протягом 30 хвилин.

Пацієнтам з порушеною функцією кісткового мозку (в результаті попередньої променевої або хіміотерапії, вікових змін або онкологічного ураження кісткового мозку) рекомендується зниження доз до 60 ‑ 75 мг/м²поверхні тіла при звичайній терапії і до 105 - 120 мг/м² при інтенсивній терапії. Загальна доза із розрахунку на цикл може бути розподілена на дві-три частини, що вводяться з інтервалом в 1 добу.

Загальна курсова доза не повинна перевищувати 1000 мг/м².

Для застосування препарат розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій до кінцевої концентрації 2 мг/мл.

При застосуванні Епілему у комбінації з іншими протипухлинними засобами його дози необхідно відповідним чином зменшувати. Епілем виводиться головним чином з жовчю, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною функцією печінки йогодози також слід зменшувати для запобігання зростанню загальної токсичності. При середніх порушеннях функції печінки (рівень білірубіну 1,4 - 3 мг/100 мл) дози необхідно зменшувати на 50%, а при тяжких порушеннях функції (рівень білірубіну> 3 мг/100 мл) – на 75%.

Оскільки з сечею виводиться незначна кількість епірубіцину, при помірній нирковій недостатності зменшувати дози немає необхідності.

Побічна дія.

Мієлодепресія (лейкопенія, тромбоцит опенія, анемія);

токсична кардіоміопатія, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, склерозування вен, аритмія; нудота, блювання, діарея, стоматит;

алопеція, мукозит;

гарячка, озноб, кропив’янка;

підвищення активності печінкових трансаміназ.

Епілем може забарвлювати сечу в червоний колір протягом одного-двохднів після введення.

Протипоказання. Мієлосупресія, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, попередня терапія доксорубіцином і даунорубіцином у максимальних дозах, вагітність, підвищена чутливість до епірубіцину.

Передозування. Дуже високі разові дози Епілему викликають гостру дегенерацію міокарда (протягом 24 годин) і тяжку мієлосупресію (протягом 10 -14 діб). У цей період лікування повинно бути симптоматичним, пацієнтам необхідно робити переливання крові і вони мають знаходитися у стерильних лікарняних боксах для запобігання можливим інфекціям. Як і у разі з іншимиантрациклінами, серцева недостатність після передозування може розвинутися зізначним запізненням (до 6 місяців). Такі пацієнти повинні знаходитись під пильним наглядом лікаря і при появі симптомів серцевої недостатності отримувати відповідне лікування.

Особливості застосування. З обережністю застосовують препарат при порушеннях функції печінки (у такому разі дозу слід зменшити).

Перед початком лікування Епілемом пацієнти повинні пройти ретельне обстеження.

У процесі лікування необхідний контроль картини периферичної крові, функції печінки, електрокардіограми, ультразвукового дослідження серця, концентрації сечової кислоти в плазмі. Ризик розвитку кардіотоксичних побічних ефектів збільшується, якщо курсова доза Епілему перевищує 900 мг/м². Слід враховувати, що серцева недостатність, пов’язана з кардіотоксичною дієюЕпілему, може проявлятися навіть через декілька тижнів після припинення терапії.

У разі екстравазації можливий розвиток тяжкого некрозу тканин.

Досвіду застосування препарату у дітей немає.

Лікування Епілемом повинен проводити кваліфікований лікар, що маєдосвід застосування цитотоксичних і протипухлинних препаратів. Лікувальні заклади, в яких проводиться терапія Епілемом у високих дозах, повинні бути відповідним чином обладнані на випадок можливих ускладнень внаслідокмієлосупресії.

Маніпуляції з препаратом повинні виконуватися в захисному одязі: халатах, окулярах, одноразових рукавичках і масках. Для маніпуляцій з препаратом необхідно виділити спеціальне робоче місце (бажано під витяжкою). Робочі поверхні повинні бути закриті одноразовими аркушами абсорбуючого паперуз захисним плівковим покриттям зі зворотної сторони.

Всі предмети і матеріали, використані в ході приготування і введення розчинів (у тому числі рукавички), повинні складатися у високоміцні мішки длявідходів для подальшого високотемпературного знищення.

У разі попадання епірубіцину на шкіру або в очі, їх слід негайно промити великою кількістю води, води з милом або розчином бікарбонату натрію, апотім звернутися по медичну допомогу.

Місця, де був випадково пролитий або розбризканий препарат, необхідно обробити (краще залити) розведеним розчином гіпохлориту натрію (що містить 1% активного хлору), а потім промити водою.

Всі використані під час прибирання матеріали повинні бути знищені у зазначений вище спосіб.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Слід уникати змішування розчинів Епілему зіншими протипухлинними засобами. Епілем не можна змішувати з гепарином через хімічну несумісність, внаслідок якої при певному співвідношенні препаратів урозчині може утворюватися осад. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (+15-25°C), в захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.