ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕНАФРИЛ
(ЕNAFRIL)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з кремуватимвідтінком кольору. На поверхні припускається мармуровість. Таблетки з опуклими поверхнями; на одній з поверхонь нанесена риска;
склад: діючі речовини: 1 таблетка містить еналаприлу малеату – 0,01 г,
гідрохлоротіазиду – 0,0125 г ;
допоміжні речовини: крохмаль преже латинізований, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний ( аеросил), магнію стеарат, натріюкроскармелоза, лактоза
(цукор молочний).
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Еналаприл ідіуретики. Код АТС С 09В А 02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Енафрил виявляє антигіпертензивнуактивність, що обумовлена дією блокатора ангіотензин–перетворюючого ферментуеналаприлу та діуретика гідрохлоротіазиду (гіпотіазиду). Блокадаангіотензин–перетворюючого ферменту супроводжується периферичноювазодилатацією, зниженням концентрації у крові ангіотензину та альдостерону, збільшенням концентрації брадикініну, простагландинів. Еналаприл спричиняє поступове зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску без суттєвих змін частоти серцевих скорочень, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Механізм дії гідрохлоротіазиду пов’язаний із впливом на епітелій нирковихканальців, де препарат гальмує реабсорбцію іонів натрію і хлору. Препарат зумовлює екскрецію натрію, хлору, води, а також іонів калію та магнію. Реабсорбція кальцію підвищується. Внаслідок посилення діурезу зменшується об’ємциркулюючої крові та артеріальний тиск, а також зменшується венозне повернення крові до серця (зменшення перед навантаження). Сумісна дія еналаприлу тагідрохлоротіазиду виражається у потенціюванні їх гіпотензивних ефектів. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 3–4 тижні лікування Енафрилом.
Фармакокінетика. При прийомі всередину всмоктується майже 60% еналаприлу та близько 60–80% гідрохлоротіазиду. Максимальна концентраціяеналаприлу досягається протягом 1 години. Еналаприл піддається біо трансформаціїу печінці з утворенням активного метаболіту – енаприлату, максимальна концентрація (Сmax) якого досягається протягом 3–4 годин. Енаприлатлегко проходить крізь гістогематичні бар’єри, за виключеннямгематоенцефалічного бар’єру, проникає крізь плаценту та в невеликих кількостях в грудне молоко. Період напів виведення (Т1/2) для еналаприлатустановить 11 годин. Ексретується переважно нирками (до 40% виводиться у виглядіеналаприлату). Протягом 24 годин елімінується до 90% введеної кількості. Улюдей похилого віку, при порушенні функції нирок, період напів виведенняеналаприлу збільшується до 30 годин. Гідрохлоротіазид швидко абсорбується зі шлунково–кишкового тракту (60–80%). Накопи чується в еритроцитах, де його у 3,5раза більше, ніж у плазмі крові. Період напів виведення (Т1/2) гідрохлоротіазиду з плазми становить 2–2,5 години. Гідрохлоротіазид виділяється з організму нирками та виводиться в незмінному вигляді (>95%), головним чином з сечею (60–80%). Гідрохлоротіазид здатен проникати крізьфетоплацентарний бар’єр, потрапляє у грудне молоко. Кожний компонент препарату“Енафрил” не впливає на фармакокінетику іншого й метаболізуються окремо одинвід одного.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.
Спосіб застосування та дози. Режим дозування Енафрилу встановлюють індивідуально. Звичайна середня доза становить 1 таблетку (0,01 г еналаприлу) 1раз на добу. Приймають внутрішньо під час або після їди. При недостатньому ефекті добову дозу збільшують до 2 таблеток (0,02 г еналаприлу) одноразово абоза два рази протягом дня. Препарат необхідно приймати в одну й ту саму годину доби. Максимальна добова доза препарату становить за еналаприлом – 0,02 г, загідрохлоротіазидом – 0,025 г. При лікуванні пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну більше 30 мл/хв.) початкова добова доза препарату повинна становити ½ таблетки на добу. У подальшому дозуЕнафрилу збільшують до досягнення задовільного клінічного ефекту (при постійному моніторингу показників функції нирок і рівня калію у сироватці крові).
Побічна дія.
З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, непритомність, підвищена втомлюваність;
з боку серцево-судинної системи: транзиторна артеріальна гіпотензія, колапс, рідко – тахікардія;
з боку системи кровотворення й зсідання крові: анемія, агранулоцит оз, нейтропенія, тромбоцит опенія;
з боку системи травлення: нудота, блювання, сухість у роті, зміна смакових відчуттів, діарея, порушення функції печінки із вторинним холестазом, панкреатит;
з боку сечовивідної системи: порушення функції нирок, рідко –протеїнурія;
з боку обміну речовин: гіпокаліємія або гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіперглікемія, рідко – підвищення рівня сечовини, креатині ну, білірубіну, печінкових трансаміназ у сироватці крові;
алергічні реакції: шкірні висипи, свербіж;
інші: сухий кашель, порушення зору, зміна тембру голосу, зниження лібідо, імпотенція, судоми м’язів, ангіо невротичний набряк, ангінозні напади,“вовчаковий” синдром.
Протипоказання. Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатині нуменше 30 мл/хв.), включаючи анурію, гостру ниркову недостатність, тяжке прогресуюче ураження нирок та діабетичну нефропатію; стан після трансплантації нирок; підвищена чутливість до компонентів препарату; гіперкаліємія (рівень калію у плазмі перевищує 5,5 мЕкв/л), порфірія, первинний гіперальдостеронізм, тяжкі форми подагри та цукрового діабету; вагітність (особливо ІІ та ІІІтриместри), період лактації; ангіо невротичний набряк в анамнезі, у тому числіідіопатичний, спадковий, пов’язаний з призначенням інших інгібіторівангіотензин–перетворюючого ферменту; вік молодше 14 років.
Передозування. Симптоми: виражена гіпотензія, аритмія, підвищений діурез, судоми, парез, порушення свідомості, зниження електролітів у сироватці крові. При появі вищенаведених симптомів призначають таке лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, інфузія фізіологічного розчину абоангіотензину ІІ, гемодіаліз (при необхідності), симптоматична терапія.
Особливості застосування. Препарат слід обережно приймати при ауто імунних захворюваннях, захворюваннях та патологічних станах які супроводжуються порушенням кровотворення, при перехресній чутливості до інших інгібіторів АПФ. Після прийому першої дози Енафрилу необхідно контролю вати стан хворого із вимірюванням артеріального тиску протягом декількох годин. Минуща артеріальнагіпотензія не є протипоказанням для лікування Енафрилом; після корекції артеріального тиску та об’єму циркулюючої крові наступна доза, зазвичай, переноситься добре. При тривалій симптоматичній гіпотензії потрібно зменшити дозу Енафрилу або припинити лікування ним. Перед дослідженням функціїпара щитовидних залоз лікування препаратом треба припинити. За 2–3 доби допочатку курсу лікування Енафрилом треба припинити терапію діуретиками. З обережністю препарат призначають хворим на подагру (зменшення виведення сечової кислоти з організму може призвести до загострення латентної подагри), з порушенням функції печінки. При застосуванні Енафрилу у зв’язку з уповільненням руйнування брадикініну збільшується чутливість клітин до інсуліну та збільшується утилізація глюкози. Для запобігання розвитку гіпоглікемії хворимна цукровий діабет типу ІІ, які застосовують інсулін або цукрознижуючі препарати, Енафрил необхідно призначити у менших дозах або переглянути дозуванняантидіабетичних засобів. Гідрохлоротіазид може спровокувати підвищення рівня цукру крові. Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з порушеною функцією нирок (кліренс креатині ну 0,5–1,3 мл/с), особливо при білатеральному стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки. При розвитку ангіо невротичного набряку із поширенням на голосову щілину та гортань достатньо відміни препарату й призначення антигістамінних препаратів, у разі необхідності – введення адреналіну, забезпечення прохідності дихальних шляхів (інтубація або конікотомія). Обережно призначають препарат пацієнтам з тяжкими формами ішемічної хвороби серця, захворюваннями судин головного мозку, вираженим мі тральним стенозом або ідіопатичним гіпертрофічним субаортальним стенозом, генералізованим атеросклерозом у пацієнтів похилого віку. Гіпотензивний ефект препарату може підвищитися після деяких оперативних втручань на нервовій системі (симпатектомія). Лікування побічних ефектів симптоматичне. Під час лікування Енафрилом слід утримуватись від керування транспортними засобами та від роботи, яка потребує значної концентрації уваги. Під час лікування Енафрилом необхідно контролю вати вміст у крові електролітів, трансаміназ, глюкози, а також клітинний склад периферичної крові для своєчасного виявлення побічних ефектів. Через підвищений ризик анафілактичних реакцій препарат не слід призначати пацієнтам, яким проводять гемодіаліз із використанням поліакрілонітрильних мембран (AN 69) або аферез із використаннямдекстрана сульфату, а також пацієнтам перед проведенням десенсибілізації доосиного або бджолиного яду.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному призначенні Енафрилу зіншими антигіпертензивними препаратами, барбітуратами, наркотичними препаратами, похідними фенотиазину, спостерігається посилення гіпотензивного ефекту, що потребує регулярного контролю рівня артеріального тиску. Не стероїдніпротизапальні засоби, аналгетики та дієта з високим вмістом солі знижують гіпотензивний ефект Енафрилу. Комбіноване лікування калій зберігаючи мидіуретиками (спіронолактон, триамтерен) або препаратами калію може призвести до розвитку гіперкаліємії. Поєднане призначення Енафрилу з кортикостероїдами може посилювати електролітний дисбаланс, особливо гіпокаліємію; із прес орнимиамінами – можливе послаблення відповіді на пресорні аміни; із недеполяризуючимиміо релаксантами – можливе підвищення ефекту останніх. Під час лікування препаратом, особливо при одночасному застосуванні алопуринолу, цитостатиків, імунодепресантів або глюкокортикостероїдів можливі анемія, лейкопенія, панцитопенія. Застосування з циклоспорином може викликати ниркову недостатність. Не рекомендується сумісне призначення Енафрилу з препаратами літію, оскільки знижується виведення літію нирками та підвищується ризик розвитку літієвої токсичності. З обережністю призначають Енафрил у поєднанні з препаратами наперстянки, оскільки гіпокаліємія та гіпомагніємія можуть підвищувати чутливість міокарда й викликати токсичні ефекти глікозидів. Ухворих
на цукровий діабет, які отримують інсулінотерапію або пероральнігіпоглікемізуючі препарати, може розвинутись гіперглікемія при застосуваннітіазидних діуретиків або гіпоглікемія – при застосуванні еналаприлу. Оскільки має місце підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії при проведенні наркозу, анестезіолога слід попередити про прийом препарату пацієнтом. Під час застосування Енафрилу вживання алкоголю протипоказане. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище +25 оС. Зберігати у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.