ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ТАРЦЕВА
(TARCEVA®)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: erlotinib;
основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 25 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, від білого до жовтуватого кольору, наодному боці таблетки напис “Тarceva 25” жовто-коричневого кольору та логотип“Roche”;
таблетки 100 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, від білого до жовтуватого кольору, наодному боці таблетки напис “Тarceva 100” сірого кольору та логотип “Roche”;
таблетки 150 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, від білого до жовтуватого кольору, на одному боці таблетки напис “Тarceva 150” коричневого кольору та логотип “Roche”;
склад: 1 таблетка містить 25 мг ерлотинібу у вигляді 27,32 мг ерлотинібугідро хлориду, 100 мг ерлотинібу у вигляді 109,29 мг ерлотинібу гідро хлориду та 150 мг ерлотинібу у вигляді 163,93 мг ерлотинібу гідро хлориду;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, опадрі білий (Y-5-7068), у таблетках 25 мг опакод жовтий (S-8-22868), у таблетках 100 мгопакод сірий (S-8-27633), у таблетках 150 мг опакод коричневий (S-8-26595).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Код АТС L01 X X 34.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка:
Ерлотиніб – потужний інгібітор тирозинкінази рецепторів епідермального фактора росту HER1/EGFR (HER1 = рецептор епідермального фактора росту людини 1типу/ EGFR = рецептор епідермального фактора росту). Тирозинкіназа відповідає за процес внутрішньоклітинного фосфорилювання HER1/EGFR. HER1/EGFRекс пресується на поверхні як нормальних, так і ракових клітин. Інгібуванняфосфотирозину EGFR зупиняє ріст ліній пухлинних клітин та/або призводить до їх загибелі.
Фармакокінетика.
Всмоктування.
Ерлотиніб добре всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 4 год. Біодоступність у здорових добровольців 59%. Вживання їжі може збільшувати біодоступость ерлотинібу.
Розподіл.
Максимальна концентрація в плазмі 1,995 нг/мл. Рівноважна концентрація досягається на 7-8-й день. Перед прийомом наступної дози середня мінімальна концентрація ерлотинібу в плазмі – 1,238 нг/мл. Площа під кривою “Концентрація діючої речовини – час” у міждозовому інтервалі при досягнені рівноважної концентрації становить 41,3 нг. год/мл.
У зразках пухлинної тканини на 9-й день лікування середня концентраціяерлотинібу 1,185 нг/г тканини, що становить 63% від максимальної концентрації уплазмі в рівноважному стані. Концентрація основних активних метаболітов утканині пухлини 160 нг/г, що відповідає 113% максимальної концентрації в плазмів рівноважному стані. Через 1 годину після перорального введення ерлотинібумаксимальна концентрація препарату в плазмі становить приблизно 73%. Зв’язок збілками плазми (альбумін і альфа-1 кислий глікопротеїн) 5%.
Метаболізм.
Ерлотиніб метаболізуєтся в печінці за участю ферментів CYP3А 4, меншою мірою CYP1А 2 і легеневої ізоформи CYP1А 1. In vitro 80-95% ерлотинібаметаболізується за участю CYP3А 4. Метаболізм відбувається трьома шляхами: 1) О-диметилування одного з бічних або обох ланцюгів з подальшим окисленням до карбонових кислот; 2) окислення ацетиленової частини молекули з подальшим гідролізом до арил карбонової кислоти; і 3) ароматичне гідроксилюванняфеніл-ацетиленової частини молекули. Основні метаболіти утворюються в результаті О-диметилування одного з бічних ланцюгів і мають активність, порівняну з ерлотинібом. Вони присутні в плазмі в концентраціях, які становлять<10% концентрації ерлотинібу, їх фармакокінетика аналогічна фармакокінетиціерлотинібу.
Виведення.
Середній кліренс 4,47 л/ч. Не виявлено зв’язку між кліренсом, віком, масою тіла, статтю і расою хворого. Середній період напів виведення – 36,2 год. Метаболіти і слідові кількості ерлотинібу виводяться переважно з калом (>90%), нирками – невелика кількість уведеної дози.
Зниження кліренсу ерлотинібу відмічено при підвищенні концентрації загального білірубіну і альфа-1 кислого глікопротеїну, а його підвищення - укурців.
Фармакокінетика в особливих популяціях хворих.
Спеціальні дослідження у дітей і літніх пацієнтів не проводилися.
Порушення функції печінки. Ерлотиніб, в основному, виводиться з жовчю, проте нині немає даних про вплив наявності метастазів у печінці та/або порушенні функції печінки на фармакокінетику ерлотинібу.
Порушення функції нирок. Ерлотиніб та його метаболіти виводяться нирками в незначних кількостях - менше 9% одноразової дози. Клінічні дослідження у хворих з порушенням функції нирок не проводилися.
Показання для застосування. Місцево поширений або метастатичнийне дрібноклітинний рак легенів після неефективної однієї або більше схем хіміотерапії.
Перша лінія лікування місцево поширеного, метастатичного раку підшлункової залози чи раку підшлункової залози (що не піддається оперативному лікуванню) у комбінації з гемцитабіном.
Спосіб застосування та дози.
Метастатичний не дрібноклітинний рак легень: препарат вживати за годинуабо через дві години після прийому їжі по 150 мг один раз на добу, тривало.
Рак підшлункової залози: препарат вживати за годину або через двігодини після прийому їжі по 100 мг один раз добу, тривало в комбінації згемцитабіном.
Побічна дія.
Найчастішими побічними ефектами незалежно від причинного зв’язку з препаратом є висипання (75%) і діарея (54%), більшість з яких I і II ступеня тяжкості і не вимагають втручання. Висипання і діарея III/IV ступеня тяжкості спостерігалися у 9% і 6% хворих з недрібноклінинним раком легені та в 5% хворих з раком підшлункової залози, які одержували Тарцеву, кожне з яких вимагало припинення терапії у 1% хворих і корекції дози у 1- 6% хворих. Середній час до виникнення висипань – 8 днів, до початку діареї – 12 днів.
Побічні ефекти у хворих, котрі одержували Тарцеву 150 мг як моно терапіюта Тарцеву 100 мг у комбінації з гемцитабіном:
з боку шлунково-кишкового тракту: часто – анорексія, діарея, блювання, стоматит, диспепсія, біль у животі, також можуть спостерігатисьшлунково-кишкові кровотечі, деякі з яких були пов’язані з одночасним застосуванням варфарину або не стероїдних протизапальних засобів;
з боку гепатобіліарної системи: часто – порушення функції печінки (включаючи підвищення АЛТ, АСТ, білірубіну), які в основному швидко зникають, легкого або помірного ступеня тяжкості або пов’язані з метастазами в печінку;
з боку органів зору: часто – кон’юнктивіт, сухийкератокон’юнктивіт, також може спостерігатися кератит, зареєстрований окремий випадок виразки рогівки;
з боку легеневої системи: часто – кашель, задишка, також можуть спостерігатисьносові кровотечі, в окремих випадках – інтерстиційні захворювання легень (інтерстиційна пневмонія, об літеруючий бронхіоліт, фіброз легень, гострий респіраторний дистрес-синдром та інфільтрація легень, включаючи випадки з фатальним результатом);
з боку нервової системи та психічної сфери: часто – головний біль, нейропатія, депресія;
з боку шкірних покривів: часто – висипання, алопеція, сухість шкіри, свербіж;
інші: часто – гарячка, втомлюваність, тяжкі інфекції (з або безнейтропенії, пневмонія, сепсис, фіброзне запалення підшкірної клітковини, зниження маси тіла).
Протипоказання.
Виражена гіпер чутливість до ерлотинібу або до будь-якого компонента препарату.
Передозування.
Одноразові дози ерлотинібу до 1600 мг внутрішньо переносяться задовільно. При прийомі ерлотинібу в дозах, вище рекомендованих, можуть спостерігатися тяжкі побічні ефекти: діарея, шкірні висипання та можливе підвищення рівня печінкових трансаміназ. У разі підозри на передозування лікування припиняють і проводять симптоматичну терапію.
Особливості застосування.
Інтерстиціальне захворювання легень (ІЗЛ), включаючи ІЗЛ з фатальним результатом рідко спостерігалось у хворих з не дрібноклітинним раком легень, раком підшлункової залози або іншими солідними пухлинами, які отримували Тарцеву. У пацієнтів з не дрібноклітинним раком легені, що отримували плацебо або Тарцевучастота ІЗЛ становила 0,8% у кожній групі. Частота випадків ІЗЛ у хворих зраком підшлункової залози, котрі отримували Тарцеву і гемцитабін, становить 2,5% порівняно з 0,4% у групі, що отримувала гемцитабін та плацебо. Загальна частота випадків ІЗЛ у хворих, які отримували Тарцеву, включаючи застосування в комбінації з хіміотерапію, становить 0,6%. ІЗЛ включає інтерстиціальнупневмонію, інтерстиціальне захворювання легенів, об літеруючий бронхіоліт, фіброз легенів, гострий респіраторний дистрес-синдром та інфільтрацію легенів. Більшість випадків ІЗЛ були пов’язані з супутнім або попереднім проведеннямхіміо-, променевої терапії, паренхіматозними захворюваннями легенів в анамнезі, метастатичними враженнями легень або інфекцією. При розвитку нових та/або прогресу ванні нез’ясованих легеневих симптомів (задишка, кашель і гарячка) приймання Тарцеви необхідно тимчасово припинити до з’ясування причин. У разі розвитку ІЗЛ необхідно відмінити приймання Тарцеви і провести необхідне лікування.
Діарея. При виникненні тяжкої чи помірної діареї необхідно призначитилоперамід. У деяких випадках потрібне зниження дози ерлотинібу. При тяжкій або стійкій діареї, нудоті, анорексії або блювоті із зневодненням Тарцеву тимчасово відміняють і проводять ре гідратацію.
Особливі вказівки щодо дозування.
За необхідності корекції дози препарату рекомендується знижувати дозу поступово на 50 мг.
Порушення функції печінки. Необхідно проявляти обережність при призначенні Тарцеви хворим з порушенням функції печінки.
Порушення функції нирок. Безпечність та ефективність у хворих з порушенням функції нирок не вивчалися.
Дитячий вік. Безпечність та ефективність Тарцеви у хворих віком до 18років не вивчалися.
Вагітність та лактація.
Безпечність лікування Тарцевою вагітних недостатньо вивчена у людей. До клінічні вивчення репродуктивної токсичності ерлотинібу в дозах, близьких до терапевтичних, та/чи у дозах, що спричиняють токсичність у жінки, спричиняютьембріо токсичність.
Тому жінкам фертильного віку рекомендовано під час лікування та мінімум протягом 2 тижнів після лікування використовувати контрацептивні методи захист увід вагітності. Лікування ерлотинібом у вагітних може проводитись лише за умови переважання користі для матері над ризиком для плоду.
Годування груддю: немає відомостей, чи проникає препарат у груднемолоко. Тому слід враховувати потенційний ризик впливу препарату на новонародженого, матері слід повідомити лікарю про годування груддю при лікуванні Тарцевою.
Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати зі складними механізмами
Дослідження впливу на здатність керувати автомобілем і працювати зі складними механізмами не проводилися, проте дія ерлотинібу не пов’язана з порушенням таких видів діяльності.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
При застосуванні препарату в комбінації з субстратами або модуляторами ферменту CYP3А 4 може виникнути необхідність корекції їх дози.
Інгібітори CYP3А 4 (кетоконазол) знижують метаболізм ерлотинібу і збільшують його концентрацію в плазмі. Інгібування метаболізму CYP3А 4 під дієюкетоконазолу (200 мг внутрішньо 2 рази на добу протягом 5 днів) призводить до збільшення AUC ерлотинібу на 86% і Cmax на 69%. У разі розвитку токсичності необхідно знизити дозу Тарцеви.
Індуктори CYP3А 4 (рифампіцин) збільшують метаболізм ерлотинібу і значно знижують його концентрацію в плазмі. Індукція метаболізму за участю CYP3А 4 при одночасному прийомі ріфампіцину (600 мг внутрішньо 4 рази на добу протягом 7днів) призводить до зниження медіани AUC ерлотинібу на 69%. Клінічне значення цього спостереження незрозуміле. За можливості, необхідно передбачити альтернативний метод лікування без індукції активності CYP3А 4.
Варфарин та інші похідні кумарину. Відмічено підвищення МНО і кровотечі, включаючи шлунково-кишкові кровотечі, деякі з яких були пов’язані з одночасним прийманням варфарину. У хворих, які приймають варфарин або інші похідні кумарину необхідно регулярно контролю вати протромбі новий час або МНО. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С. Термін придатності - 3 роки. Препарат не слід застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Смотрите также: Цены на Тарцева в аптеках