ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НАТРІЮ АДЕНОЗИНТРИФОСФАТ

(NATRIIADENOSINTRIPHOSPHATUM)

Загальна характеристика:

хімічна назва: натрію аденозинтрифосфат двозаміщений тригідрат;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або злегка жовтуватий розчин;

склад: натрію аденозинтри фосфату двозаміщеного три гідрату в перерахуванні на 100% кислоту аденозинтрифосфорну тригідрат - 10 мг;

допоміжні речовини: 2М розчин натрію гідроксиду (рН 7,0 – 7,3), водадля ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на cерцево-судинну систему.

Код АТС С 01Е В.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Натрію аденозинтрифосфат (АТФ) є природною складовою частиною багатьох органів і тканин організму людини і тварин. У найбільшій кількості міститься в скелетних м’язах. Є природною макроергічною сполукою. Утворюється в організмі внаслідок окисних реакцій і в процесі гліколітичногорозщеплення вуглеводів.

Під впливом натрію аденозинтри фосфату розслаблюється гладка мускулатура, полегшується проведення нервових імпульсів у вегетативних вузлах і передача збудження з блукаючого нерва на серце, підвищується скоротливість міокарда. Це метаболічний засіб, який наділений анти аритмічним ефектом, чинить також гіпотензивну дію, розширює коронарні і мозкові артерії. У процесі метаболізму АТФ пригнічує автоматизм синусо-передсердного вузла і волокон Пуркіньє (блокада кальцієвих каналів і збільшення проникності для іонів калію). Покращує мозковий кровообіг, бере участь у проведенні нервових імпульсів у холінергічних і адренергічнихсинапсах.

Фармакокінетика. Після парентерального введення проникає уклітини органів, де, взаємодіючи зі скорочувальним білком актоміозином, АТФрозпадається на аденозиндифосфорну кислоту і неорганічний фосфат і вивільняє енергію, яка використовується м’язами для здійснення механічної роботи, а також синтетичних процесів (синтез білка, сечовини). У подальшому продукти розпаду включаються в синтез АТФ.

Показання до застосування. У комплексній терапії м’язової дистрофії й атрофії, для купірування пароксизмі в надшлуночкових тахікардій, при спазмах периферичних судин (хвороба Рейно, об літеруючий тромбангіїт), інколи - для стимулювання пологів. Призначають при периферичних, змішаних і центральних формах пігментної дегенерації сітківки ока.

Спосіб застосування та дози. Вводять внутрішньом’язово. Для лікуванням’язових дистрофій, порушень периферичного кровообігу в перші 2-3 дні призначають по 1 мл один раз на добу, в наступні дні - по 1 мл 2 рази на добуабо 2 мл 1 раз на добу. Курс лікування - 30-40 днів. При необхідності курс повторюють через 1-2 місяці.

При спадковій пігментній дегенерації сітківки вводять внутрішньом”язовопо 5 мл 2 рази на добу з інтервалом у 6-8 годин щоденно протягом 15 днів. Длякупірування надшлуночкових тахіаритмій вводять внутрішньо венно 1-2 мл протягом 5-10 секунд (ефект спостерігається через 20-40 секунд). При необхідності повторно вводять у такій самій дозі через 2-3 хвилини.

Побічна дія. При внутрішньом’язовому введенні можливі головний біль, тахікардія, посилення діурезу, при внутрішньо венному - нудота, гіперемія шкіри обличчя, головний біль, не виключені алергічні реакції. При розвитку виражених побічних явищ препарат відміняють.

Протипоказання. Препарат протипоказаний при гострому інфаркті міокарда, артеріальній гіпотензії, індивідуальній підвищеній чутливості.

Передозування. Малоймовірне через короткий періоднапів виведення препарату.

Особливості застосування. Препарат не можна вводити одночасно з серцевимиглікозидами у великих дозах.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку побічних ефектів (у тому числі аритмогенної дії). Дипіридамол посилює дію препарату; теофілін, кофеїн та інші метилксантини – послаблюють.

Умови та термін зберігання. При температурі від + 3 ^о С до + 7 ^оС в недоступному для дітей місці . Источник

Термін придатності - 1 рік.