ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕКВАТОР
(EKVATOR)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі таблетки білого або майже білого кольору, з фаскою, з рискою на одному боці і гравіруванням А+L - наіншому;
склад: 1 таблетка містить амлодипіну 5 мг (у формі 6,94 мг амлодипінубезилату) і лізиноприлу 10 мг (у формі 10,88 мг лізиноприлу дигідрату);
допоміжні речовини: магнію стеарат, натрію карбоксиметилкрохмаль (типуА), целюлоза мікрокристалічна.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори АПФ у комбінації з антагоністами кальцію. Код АТС C 09 BB06*.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Комбінований препарат, що містить дві діючі речовини.
Перша діюча речовина, лізиноприл, належить до групи інгібіторів ангіотензинконвертую чого ферменту, він знижує рівні ангіотензину-II і альдостерону в плазмі крові й одночасно підвищує рівень брадикініну, який розширює судини. Під його дією знижується периферичний опір судин, артеріальний тиск, а хвилинний об’єм може збільшуватися. Частота серцевих скорочень практично не змінюється, підсилюється нирковий кровотік. Ухворих з гіперглікемією лізиноприл бере участь у відновленні порушеноїендотеліальної функції.
Антигіпертензивна дія починається через 1 годину після прийому, максимум дії відмічається через 6 годин після прийому. Тривалість дії – 24години, але це залежить від застосованої дози. Ефективність лізиноприлузберігається і при тривалому його застосуванні. При перериванні терапії не відмічалося різкого й інтенсивного підвищення артеріального тиску (reboundeffect).
Хоча первинна дія лізиноприлу здійснюється через систему ренін –ангіотензин – альдостерон, він був ефективний і при низькому рівні реніну.
У хворих на цукровий діабет не відмічали зміни рівня глюкози в кровіабо підвищення частоти гіпоглікемії.
Інший компонент препарату - це амлодипін, антагоніст кальцію, похідне дигідропіридину.
Блокуванням так званих повільних кальцієвих каналів перешкоджає надходженню іонів кальцію через клітинну мембрану в м’язові волокна серця і гладенької мускулатури стінок судин. Під його дією знижується тонус судин (артеріол) і периферичний судинний опір. Розширенням артеріол і зниженням пост навантаженняамлодипін реалізує антиангінальну дію. У зв’язку з тим, що він не спричинює рефлекторну тахікардію, знижується потреба міокарда в енергії й у кисні. Амлодипін, імовірно, розширює коронарні судини (артерії і артеріоли) як на здорових, так і на скомпрометованих ділянках серця, поліпшуючи постачання киснем. Амлодипін після перорального введення швидко всмоктується, широко розподіляється в організмі і виділяється повільно, це забезпечує тривалий часдії та робить можливим його одноразовий прийом.
У хворих на артеріальну гіпертензію амлодипін в одноразовій добовій дозі клінічно достовірно знижує артеріальний тиск щонайменше протягом 24 годин яку положенні пацієнта стоячи, так і лежачи.
Дія амлодипіну розвивається повільно, тому ймовірність гостроїгіпотензії мала.
Амлодипін не має несприятливої метаболічної дії, не впливає на рівні ліпідів у плазмі крові.
Препарат можна призначати хворим, на бронхіальну астму, цукровий діабеті подагру.
Антагоніст кальцію може спричинити підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостерону, а введений до складу препарату лізиноприл забезпечує нормалізацію реакції організму на навантаження сіллю шляхом контр регуляціїсистеми ренін-ангіотензин-альдостерон.
Фармакокінетика. Лізиноприл як активний препарат інгібіторуангіотензинконвертую чого ферменту у незміненій формі потрапляє в кровообіг. Максимальна концентрація в плазмі крові реєструється приблизно через 6 годин після прийому. Біологічна доступність препарату – 29 %. Крім інгібітораангіотензинконвертую чого ферменту, з іншими білками плазми крові незв’язується. В організмі не піддається метаболізму, виділяється із сечею в незмінному вигляді. Період напів виведення – 12,6 годин. Вільна частиналізиноприлу швидко виділяється, а та частина, що зв’язана з інгібіторомангіотензинконвертую чого ферменту, виділяється більш повільно, що сприяє тривалій дії препарату.
При захворюванні нирок виділення зменшується, тому в такому випадку може виникнути потреба знизити дозу препарата. Лізиноприл піддаєтьсягемодіалізу.
Амлодипін після перорального введення з шлунково-кишкового тракту всмоктується повільно, майже стовідсотково. Прийом їжі не впливає на його всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі крові визначається через 6-10годин після прийому. Біологічна доступність амлодипіну близько – 64-80 %, об’ємрозподілу близько –20 л/кг. 95-98 % амлодипіну зв’язується з білками плазми крові. Він метаболізується в печінці до неактивного метаболіту. Із сечею виділяється близько 10 % основної речовини і 60 % метаболітів. Елімінація двофазна, період напів виведення в середньому становить 35-50 годин. Стійка рівноважна концентрація встановлюється після регулярного 7-8-добового прийому. Амлодипін метаболізується в основному в печінці, до неактивних сполук, 10 % виділяється із сечею в незміненому вигляді. Амлодипін не піддаєтьсягемодіалізу.
Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові у молодих і влітніх схожий. У літньому віці виділення амлодипіну трохи знижується, збільшується площа під кривою концентрації-часу (AUC) і час напіввидення. При застосуванні в подібних дозах молоді і літні переносили препарат добре, томулітні хворі можуть приймати його у звичайній дозі.
У випадку печінкової патології час напів виведення амлодипінуподовжується.
При захворюваннях нирок концентрація амлодипіну в плазмі крові іступінь ураження нирок не залежні.
При прийомі препарату Екватор, взаємодія між діючими речовинами не очікується, що підтвердилося фармакокінетичими дослідженнями. Важливіфармакокінетичні показники (площа під кривою концентрації-часу (AUC), максимальна концентрація, час досягнення максимальної концентрації, часнапівіснування) не відрізнялися при застосуванні діючих речовин у комбінації або окремо.
Всмоктування активних інгредієнтів Екватору не залежить від прийому їжі.
У зв’язку з тим, що діючі речовини Екватору тривалий час присутні в організмі, препарат придатний для одноразового прийому на добу.
Показання для застосування. Есенціальна гіпертензія.
Спосіб застосування та дози. Застосовувати Екватор пропонується в тому випадку, якщо не вдалося досягти бажаного значення артеріального тиску примоно терапії одним із компонентів препарату.
Доза препарату для дорослих, які не приймають інші антигіпертензивні препарати, – одна таблетка на добу. У зв’язку з тим, що їжа не впливає на всмоктування діючих речовин, препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.
Хворим, які попередньо приймали діуретики, пропонується за два-три днідо початку терапії Екватором перервати прийом діуретика. Якщо це неможливо, початкова доза препарату становить пів таблетки на добу. У цьому випадку після прийому першої дози препарату доцільно контролю вати стан хворого, оскільки може виникнути симптоматична гіпотензія.
При нирковій недостатності необхідно знизити початкову дозу препарату, оскілки виділення лізиноприлу відбувається через нирки. Підтримуючу дозу необхідно визначати індивідуально, залежно від реакції на препарат і при досить часто проведеному контролі функціональних показників нирок і рівня калію інатрію в сироватці крові.
При печінковій недостатності виділення амлодипіну з організму може затримуватися. Точно зазначеної дози немає, але таким хворим препарат треба приймати з особливою обережністю.
Побічна дія.
Побічні дії звичайно минущі і мало виражені, тому переривати курс терапії доводиться рідко.
Найбільш часто зустрічалися головний біль, кашель і запаморочення.
Можливі такі побічні ефекти: слабкість, діарея, нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, свербіж, висипання на шкірі, набряки, почервоніння шкіри обличчя, біль у грудній клітці, артралгії.
Інколи, внаслідок гіпер чутливості можерозвинутись ангіо невротичний набряк з набряканням обличчя, кінцівок, губ, надгортанника і гортані. У такому випадку необхідно негайно припинити застосування препарату, хворий повинен знаходитися під контролем лікаря доповного зникнення ознак.
Відхилення в лабораторних параметрах
При застосуванні інших препаратів групи інгібіторів ангіотензинконвертую чогоферменту був виявлений агранулоцит оз. Томуне можна виключати можливість появи агранулоцит озу при застосуванні Екватору.
Рівні гемоглобіну та гематокриту при тривалому застосуванні препарату можуть трохи знижуватися.
Можливі гіперкаліємія, підвищення рівня креатині ну, залишкового азоту, а також підвищення активності печінкових ферментів і рівня білірубіну в сироватці крові, особливо при попередньо існуючому захворюванні нирок, цукровому діабеті або реноваскулярній гіпертензії.
Можливі такі поодинокі побічні ефекти: відчуття серцебиття, тахікардія (що, ймовірно, пов’язано з надмірною гіпотензією у хворих з великим ризиком розвитку інфаркту міокарда й інсульту мозку), диспептичні прояви, сухість уроті, болі в животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтуха, гепатит, гіперплазія ясен, набряки, уртикарії, підсилене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, порушення функції нирок, часті позиви до сечовипускання, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, імпотенція.
А також поява патологічних станів появою АНА (антитіла до нуклеїнових кислот), з підвищенням ШОЕ та з болями в суглобах; а також поява мультиформної (ексудативної) еритеми.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до похідних дигідропіридинута інших складових частин препарату.
Наявність в анамнезі ангіо невротичногонабряку після прийому інгібітору ангіотензинконвертую чого ферменту, спадковий або ідіопатичний ангіо невротичний набряк.
З боку гемодинаміки -виражений стеноз аорти або мі трального клапана або гіпертрофічнакардіоміопатія, кардіогенний (серцевий) шок.
Вагітність і годування груддю.
Дитячий вік (ефективність і безпека препарату невідомі).
Передозування. При передозуванні може спостерігатися виражене розширення периферичних судин, яке супроводжується надмірним зниженням артеріального тиску і рефлекторною тахікардією. У таких випадках необхідно проводити симптоматичне лікування, необхідно надати хворому горизонтальне положення, здійснювати контроль роботи серця, контролю вати артеріальний тиск і показники обміну електролітів та обміну води, а також провести корекцію цих показників у разі потреби. При тяжкій гіпотензії треба надати хворому горизонтальне положення з піднятими кінцівками і призначити внутрішньо венне введення розчинів для інфузії, але при неефективності цієї терапії необхідно давати судинозвужувальні засоби (вазопресори) периферичної дії, якщо не протипоказано їх застосування. Для переривання блокування кальцієвих канальцівможна вводити внутрішньо венно глюконат кальцію.
У зв’язку з тим, що всмоктування амлодипіну є тривалим, промивання шлунка може бути ефективним.
Лізиноприл можна видаляти з організму гемодіалізом, але амлодипін через велику здатність з’єднуватись з білком не піддається гемодіалізу.
Особливості застосування. Може спостерігатися значна симптоматична гіпотензіяу хворих з гіпонатріємією та/або гіповолемією, у зв’язку з прийомом діуретиківабо від втрати великої кількості рідини з іншої причини (інтенсивне потовиділення, тривале блювання, діарея). З появою гіпотензії хворому необхідно надати горизонтальне положення, у разі потреби вводити рідину (ввести розчиндля інфузії фізіологічного розчину натрію хлориду).
До початку курсу терапії необхідно скорегувати гіпонатріємію абогіповолемію і при застосуванні перших доз препарату необхідно стежити завпливом препарату на артеріальний тиск.
У випадку стенозу аорти або гіпертрофічної кардіоміопатії як і всі препарати, що розширюють судини, Екватор необхідно застосовувати з обережністю при наявності звуження устя кровеносних судин.
Порушення функції нирок.
При стенозі ренальної артерії (особливо якщо він спостерігається з двохбоків, або є тільки одна нирка і відмічається звуження устя ниркової артерії), за наявності гіпонатріємії та/або гіповолемії, а також у випадку недостатності кровообігу лізиноприл може призвести до зниження функції нирок, до гострої ниркової недостатності, яка після переривання терапії є оборотною.
При прийомі будь-якого препарату групи інгібіторів ангіотензинконвертую чого ферменту, як і при прийомілізиноприлу, може виникати ангіо невротичний набряк з набряком обличчя, кінцівок, губ, надгортанника і гортані. У такому випадку необхідно негайно перервати прийом препарату і хворий повинен знаходитися під контролем лікаря доповного зникнення ознак.
Якщо набряк розвивається на обличчі, губах і кінцівках, він, якправило, спонтанно минає, але на зниження інтенсивності його ознак добре впливає застосування антигістамінних препаратів.
Ангіо невротичний набряк з набряком гортані може призвести до фатального кінця. Набряк язика, надгортанника або гортані може привести до закупорки дихальних шляхів, тому треба негайно здійснювати такі терапевтичні заходи: ввести підшкірно 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,3-0,5 мл (0,3-0,5 мг) або 0,1мл (0,1 мг) повільно внутрішньо венно, після чого треба ввести глюкокортикоїд іантигістамінний препарат під контролем життєво важливих функцій хворого.
Хірургічне втручання, анестезія: при великих операціях або при застосуванні засобів для наркозу, що спричинюють гіпотензію, лізиноприл гальмує компенсаторне вивільнення ангіотензину-II. Гіпотензію, що відмічається в цьому випадку, відповідно до описаного механізму можна усунути введенням фізіологічного розчину натрію хлориду.
Проведення гемодіалізу мембраною з поліакрил-нітрилу (наприклад AN 69) хворому, що одержує інгібіторангіотензинперетворюючого ферменту, може призвести до анафілактичного шоку, тому слід уникати їх одночасного застосування. Слід застосовувати фільтр іншого типу або призначати антигіпертензивний препарат іншої групи.
У деяких випадках, коли хворий приймав інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту і проводилася десенсибілізація до перетинчатокрилих комах, була відмічена анафілактична реакція. Цієї небезпечної для життя реакції можна уникнути тимчасовим перериванням курсу терапії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту.
У зв’язку з тим, що однозначно не можна виключити можливістьагранулоцит озу, періодично треба контролю вати картину крові.
При застосуванні стандартної дози обох активних інгредієнтів у осіб літнього віку відмічався більш високий рівень цих інгредієнтів у плазмі крові, тому дозу препарату цим хворим треба встановлювати з обережністю, хоча в ефективності значної різниці не відмічалося у молодих і літніх хворих.
При ураженні печінки час напів виведення амлодипіну збільшується. Узв’язку з тим, що немає точних даних, препарат треба застосовувати з обережністю, з індивідуальною оцінкою користі і ризику терапії.
Вагітність.
Як прийом усіх інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, так і застосування Екватору протипоказано під час вагітності; при встановленні вагітності якомого раніше треба перервати терапію.
Препарати групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, як і лізиноприл, у другому і третьому триместрах вагітності можуть призвести до ураження або смерті плоду. Це пов’язано з гіпотензією, нирковою недостатністю і з гіперкаліємією, що вплинуло на функцію нирок плоду. Цю дію можна чекати від 9-12-тижневого віку плоду. Зниження кількості навколоплідних вод може призвести до ураження плоду з деформацією черепа таобличчя, а також з порушенням розвитку кінцівок, недо розвиненням легенів і загибеллю плоду. Невідомо, чи має діюча речовина подібні або інші небажані діїу більш ранні терміни вагітності.
Дані контрольованих випробувань у вагітних жінок відсутні, тому застосування препарату вагітним не показано.
Годування груддю:
Застосування Екватору під час годування груддю не показано, оскількилізиноприл виділяється в материнське молоко. Про можливість переходу амлодипінув материнське молоко не відомо.
Препарат може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами з підвищеним ризиком травматизму (особливо на початку прийому), тому індивідуально треба визначати, при якій дозі препарату можна керувати автомобілем або працювати в умовах підвищеного травматизму.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Застосовувати особливо обережно:
з калій зберігаючи ми діуретиками (наприкладспіронолактон, амілорид, тріамтерен), з калієм і харчовою сіллю, що містить калій. У цьому випадку може сформуватися гіперкаліємія, особливо при зниженій функції нирок, тому препарат можна приймати після ретельної оцінки лікарем, при регулярному контролі рівня калію в сироватці крові і функціональних показників нирок;
алопуринол, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди, прокаїнамід при одночасному застосуванні з лізиноприломможуть призвести до розвитку лейкопенії.
Застосовувати обережно:
з діуретиками: може відмічатися різке зниження артеріального тиску;
з іншими антигіпертензивными засобами (адитивна дія);
з не стероїдними протизапальними засобами (може знижуватися антигіпертензивна дія);
із солями літію (може знижуватися ступінь виділення літію, тому рівень літію в плазмі крові треба регулярно контролю вати);
– наркотичні засоби, анестетики в сполученні з лізиноприлом підсилюють гіпотензивну дію.
Лізиноприл гальмує виділення калію при одночасному застосуванні здіуретиками.
Лізиноприл підсилює прояви алкогольної інтоксикації.
З амлодипіном взаємодії не відомі.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15- 25 °С. Источник
Термін придатності – 2 роки.