ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Біотум

(Biotum)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: ceftazidime;

основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або кремового кольору;

cклад: 1флакон містить 1,164 г цефтазидиму пентагідрату (еквівалентно 1 г цефтазидиму);

допоміжні речовини:наповнювач натрію карбонат.

Форма випуску.Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорин. Код АТСJ01D A11.

Фармакологічні властивості.

Зважаючи на широкий спектр антибактеріальної активності, цефтазидим можебути оптимальним вибором під час лікування до отримання результатів бактеріологічного аналізу.

Увага. Цефтазидимне ефективний проти штамів грам негативних паличок, що виділяютьβ-лактамази розширеного спектра (ESBL).

Цефтазидим, на відміну від інших цефалоспоринів, має низьку активність проти стрептококів і ентерококів. При тяжких інфекціях і в разі загрози дляжиття, а також при імунодефіциті, цефтазидим може застосовуватись у сполучені зіншими антибіотиками, такими як аміноглікозиди, ванкоміцин і кліндаміцин.

Фармакодинаміка. Цефтазидим– напівсинтетичний цефалоспорин ІІІ покоління, який має широкий спектр антибактеріальної активності проти грам негативних організмів, включаючи штами, стійкі до гентаміцину та інших аміно глікозидних антибіотиків. Він також ефективний проти грам позитивних бактерій. Демонструє високу стійкість добільшості плазмідів і хромосомних β-лактамаз, що виділяються іграм негативними, і грам позитивними бактеріями і, отож, ефективний проти багатьох штамів, стійких до інших цефалоспоринів і ампіциліну.

Цефтазидим активний in vitro і в клінічних умовах проти таких бактерій, як:

грам негативні аеробні – Acinobacter spp., Citrobaсter spp., включаючиCitrobacter freundii і Citrobacter diversus; Enterobacter spp., включаючиEnterbacter cloacae і Enterobacter aerogenes; Escherichia coli;Haemophilus influenzae, включаючи стійки до ампіциліну штами; Klebsiellaspp., включаючи Klebsiella pneumoniae; Neisseria meningitidis; Proteusmirabilis; Proteus vulgaris; Pseudomonas spp., включаючи Pseudomonasaeruginosa; Serratia spр.;

грам позитивні аеробні – Staphylococcus aureus, включаючипеніцилазапродукуючі і -не продукуючі штами; Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae; Streptococcus pyogenes (β-гемолізуючі стрептококи групи А);

анаеробні – Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroidesfragilis стійкі до цефтазидиму).

Багато які бактеріальні штами демонструють чутливість до цефтазидиму invitro, але клінічні випробування цього не підтверджують. Такі як Clostridiumdifficile; Haemophilus parainfluenzae; Morganella morganii (колишня Proteusmorganis); Neisseria gonorrhoeae; Peptococcus spp.; Providencia rettgeri, колишняProteus rettgeri); Salmonella spp.; Shigella spp.; Staphylococcusepidermidis; Yersinia enterocolotica.

Цефтазидим у сполученні з аміноглікозидами демонструє in vitro узгоджений ефект проти Rseudomonas aeruginosa і штамів родини Eterobacteriasceae.Також у сполученні з карбеніцеліном він демонструє in vitro узгоджену дію проти Pseudomonas aeruginosa. Цей антибіотик демонструє in vitro ефект проти метицилінстійких стафілококів; Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів; Listeria monocytogenes; Campilobacter spp. іClostridium difficile.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація цефтазидиму після внутрішньом’язовоговведення в дозах 500 мг і 1 г досягається швидко (протягом 1 години) і становить відповідно 17 і 39 мг/л, тоді як через 5 хвилин післявнутрішньо венних ін’єкцій у таких же самих дозах досягається концентрація відповідно 45 і 90 мг/л. Період напіврозпаду після внутрішньо венного введення становить близько 1,9 години, а після внутрішньом’язових ін’єкцій – близько 2годин. Після введення пацієнтам з нормальною функцією нирок 1 г або 2 г препарату з 8-годинним інтервалом протягом 10 днів не спостерігалося накопичення цефтазидиму в крові. У пацієнтів з порушеною функцією печінки, що отримали цефтазидим по 2 г через кожні 8 годин протягом 5 днів, не виявлено змін у фармакокінетиці препарату. Цефтазидим на 80-90 % виводиться із сечею в незміненому вигляді протягом 24 годин.

У пацієнтів з нирковою недостатністю період напіврозпаду цефтазидиму укрові значно довший. Близько 10 % препарату поєднується з білками сироватки. Цефтазидим дуже добре проникає із крові в тканини і водні середовища організму, що забезпечує терапевтично його концентрацію у сечі, жовчі, простаті, кістках, серцевій м’язі, мокротинні, гуморальних, плевральних, синовігальних, перитонеальних рідинах, а також у спинномозковій рідині при менінгіті. Препарат проникає також крізь плацентарний бар’єр і потрапляє в грудне молоко.

Показання для застосування. Інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи пневмонію, спричинену: Pseudomonasspp., включаючи Pseudomonas aeruginosa; Haemophilus influenzae (включаючиампіцилінстійкі штами); Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteusmirabilis; Escherichia coli; Serratia spp., Citrobacter spp. Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз.

Інфекції шкіри і м’яких тканин, спричинені: Pseudomonas aeruginosa;Klebsiella spp.; Escherichia coli; Proteus spp. (включаючи Proteusmirabilis і індоленін-позитивні штами Proteus); Enterobacter spp.;Serratia spp.

Ускладнені та неускладнені інфекції сечових шляхів, включаючи простатит, спричинений Pseudomonas aeruginosa; Enterobacter spp.; Proteusspp. (включаючи Proteus mirabilis і індоленінпозитивні штами Proteus;Klebsiella spp. і Escherichia coli.

Сепсис, спричинений: Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp.;Haemophilus influenzae; Escherichia coli; serratia spp.

Інфекції кісток і суглобів, спричинені: Pseudomas aeruginosa,Klebsiella spp.; Enterobacter spp. Гінекологічні інфекції, включаючи ендометрит, спричинені Escherichia coli.

Інфекції черевної порожнини, включаючи перитоніт, спричинений Escherichiacoli; Klebsiella spp. і змішані інфекції, спричинені аеробними і анаеробними бактеріями, а також Bacteroides spp. (за винятком Bacteroidesfragilis).

Інфекції центральної нервової системи, включаючи менінгіт, спричинений HaemophilusInfluenzae і Neisseria meningitidis, Pseudomonas aeruginosa.

Тяжкі інфекції вуха, горла і носа, а також хронічні гнійні отити, щонайбільш часто спричиняються Pseudomonas aeruginosa. Інфекції у хворих з послабленим імунітетом, особливо хворих на рак.

Випадки пропасниці невідомого походження, що супроводжуютьсянейтропенією.

Інфіковані рани, включаючи інфіковані опіки.

Спосіб застосування та дози. Призначається для парентерального введення, і його доза залежить відтипу інфекції і чутливості збудника, а також від віку пацієнта, маси тіла іфункції нирок. Максимальна денна доза не повинна перевищувати 6 г.

Дорослим: звичайно 1 г внутрішньо венно або глибоко внутрішньом’язово (у верхній зовнішній квадрант сідниці або у латеральну частину стегна), кожні 8 годин або 2 г, кожні 12годин.

У разі інфекцій сечових шляхів внутрішньо венно або внутрішньом’язово, 0,5-1 г, кожні 12 годин, залежно від тяжкості інфекції.

При остекулярних інфекціях – внутрішньо венно, 2 г, кожні 12 годин.

При пневмонії та при інфекціях шкіри і м’яких тканин – внутрішньо венно, від 500 мг до 1 г, кожні 8 годин.

При тяжких гінекологічних інфекціях і інфекціях черевної порожнини –внутрішньо венно, 2 г, кожні 8 годин.

При цереброспінальному менінгіті – внутрішньо венно, 2 г, кожні 8 годин.

При тяжких інфекціях з загрозою для життя, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом,– 2 г, кожні 8 годин.

При пневмонії, спричиненій Pseudomonas aerugiinosa, пацієнтам зміхуровим фіброзом і нормальною нирковою функцією – внутрішньо венно, 100-150мг/кг маси тіла, кожного дня, трьома дозами (максимум 9 г).

Денна доза для хворих літнього віку не повинна перевищувати 3 г, особливо у віці, який перевищує 80 років.

Пацієнтам з порушенням функції печінки модифікація дози не потрібна.

Дітям від 2 місяців до 13 років: внутрішньо венно або глибоко внутрішньом’язово (уверхній зовнішній квадрант сідниці або у латеральну частину стегна), 50-100мг/кг маси тіла, кожного дня двома-трьома рівно поділеними дозами.

При внутрішньом’язових ін’єкціях дітям до 2,5 року не слід призначатилідокаїн.

Дітям з імунодефіцитом, міхуровим фіброзом або менінгітом можна призначати дозу до 150 мг/кг маси тіла, трьома рівно поділеними дозами.

Новонародженим і дітям до 2 місяців: внутрішньо венно, 30 мг/кг маси тіла на день, увигляді 2-х ін’єкцій.

Потрібно мати на увазі, що у новонароджених період напіврозпадуцефтазидиму у плазмі може бути в 3-4 рази довшим, ніж у дорослих.

Увага.

При нирковій недостатності спочатку призначається доза 1 г, після чогодоза встановлюється згідно з кліренсом креатині ну.

Кліренс креатині ну	Доза
50 - 31 мл/хв	1 г кожні 12 годин
30 - 16 мл/хв	1 г кожні 24 години
15 – 6 мл/хв	500 мг кожні 24 години
< 5 мл/хв	500 мг кожні 48годин

Пацієнти з гемодіалізом: 1 г після кожного гемодіалізу.

Пацієнти, яким проводиться перітонеальний діаліз: спочатку 1 г, потім 500 мг кожні 24 години.

Спосіб застосування. Приготування розчину.

Доза	Об’єм доданої води
	внутрішньом’язова ін’єкція	внутрішньовенна ін’єкція	внутрішньовенна інфузія
1,0 г	3,0 мл	10,0 мл	50,0 мл

Вводиться глибоко внутрішньом’язово (у верхній зовнішній квадрат сідниці або у латеральну частину стегна) після розчинення у відповідному об’єміводи (вода для ін’єкцій) або 0,5-1 % розчині лідокаїну і внутрішньо венно, повільно, протягом 3-5 хв, одразу після розчинення у відповідній кількості водидля ін’єкцій.

Для ін’єкцій слід використовувати свіжо приготовлені розчини. Такі розчини, однак, зберігають активність протягом 24 годин при кімнатній температурі і протягом 7 діб – у холодильнику.

Для внутрішньо венних інфузій при концентрації цефтазидиму від 1 до 40мг/мл звичайно використовують загальноприйняті інфузійні розчини, серед яких – розчин натрію хлориду ізотонічний 0,9 %, розчин глюкози 5 %, 10 %, розчин Рінгера. Не рекомендується використовувати інфузійні розчини, що містять натрію гідро карбонат, унаслідок того, що цефтазидим менш стабільний у таких умовах.

Увага. При розчиненні у флаконі виділяється вуглекислий газ. Через 1-2 хв отримуєтьсячистий розчин.

Побічна дія. Звичайнодобре переноситься. Найчастіше виникають такі локальні реакції (менше, ніж у 2% випадків):

після внутрішньо венних ін’єкцій – тромбофлебіт;

після внутрішньом’язових ін’єкцій – почервоніння і відчуття місцевого болю.

Крім цього можуть розвитися :

гіпер чутливість: висип, свербіж (2 %), бронхоспазм, набряк Квінке;

шлунково-кишкові розлади: пронос, нудота, блювання і біль у животі (менше 2 %);

розлад центральної нервової системи: головний біль, запаморочення ісенсорні подразнення (менше 1 %), судоми, артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко (менше, ніж в 1 % випадків) може виникнути таке:

кандидіоз і вагініт;

гемолітична анемія;

лейкопенія, нейтропенія, агранулоцит оз, езинофілія, тромбоцит оз, тромбоцит опенія і лімфоцитоз, може виникнути незначне збільшення активностіамінотрансфер аз, АЛТ, АСТ, лужної фосфотази і концентрації креатині ну ісечовини у крові, позитивна реакція Кумбса;

псевдо мембранний коліт.

Протипоказання. Гіпер чутливістьдо цефалоспоринів, І триместр вагітності, період годування груддю.

Передозування. Передозування можливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Спостерігається розвиток неврологічної симптоматики, включаючи енцефалопатію, конвульсії, кому, нейром’язову

гіперзбудженість, головний біль, запаморочення, підвищення рівня білірубіну, АЛТ, АСТ, тромбоцит оз, тромбоцит опенію, лейконемію, збільшенняпротромбі нового індексу.

Особливості застосування. Тільки з великою обережністю можна призначати Біотум:

у разі відомої гіпер чутливості до пеніциліну через можливість розвитку перехресної реакції. У випадках появи гострих симптомів алергії прийомцефтазидиму треба негайно припинити, вжити відповідних заходів;

при хворобах шлунково-кишкового тракту (особливо при колітах).

Підвищений рівень цефтазидиму у пацієнтів з нирковою недостатністю може призвести до епілептичних нападів, енцефалопатії, астериксу і нейром’язовоїзбудженості.

Паціентам з нирковою недостатністю дозування призначається залежно відкліренса креатині ну.

Як і щодо інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале застосуванняцефтазидиму може призвести до росту штамів бактерій та грибів, стійких до цього антибіотика. В цьому випадку повинна бути проведена відповідна корекція лікування.

Під час лікування цефтазидимом може розвинутись псевдо мембранний коліт. Помірні його прояви звичайно минають після припинення прийому антибіотика. Уразі більш тяжкого перебігу слід провести відповідну інтенсивну терапію.

Препарат не повинен вводитьсь внутрішньоартеріально.

Новонародженим і дітям до 3 місяців слід вводити лікарський засіб тільки внутрішньо венно. При внутрішньом’язових ін’єкціях дітям до 2,5 року не слід вводити лікарський засіб з лідокаїном.

Під час вагітності препарат слід застосовувати лише за абсолютними показаннями. Препарат не слід призначати жінкам під час лактації та в І триместрі вагітності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. На період внутрішньо венного введення слід перервати введення інших розчинів.

Внаслідок антигоністичних ефектів цефтазидиму і хлорамфеніколу слід уникати одночасного призначення цих лікарських засобів. У разі одночасного призначення цефтазидиму з аміно глікозидними антибіотиками (синергізм дії) розчини цих антибіотиків не повинні змішуватися в одному шприці через можливість взаємної деактивації.

При сумісному прийомі з аміноглікозидами або діуретиками (фурасемід) може спостерігатись нефротоксичний і ото токсичний ефект.

У результатах лабораторних аналізів можуть виникнути відхилення віднорми: хибно позитивний результат аналізу на вміст глюкози в сечі, еозинофілі я, хибно позитивний результат реакції Кумбса, дуже рідко – гемолітична анемія, тромбоцит оз і невелике збільшення рівня ензимів печінки (АЛТ, АСТ, лужнафосфотаза, ЛДГ).

При проведенні комплексного лікування цефтазидимом і ванкоміциномрозчини цих антибіотиків не повинні змішуватися через їх фізичну несумісність і можливість випадання в осад. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати в оригінальній закритій упаковці, при кімнатній температурі не вище 25 ºC, в недоступному для дітей та захищеному від світла місці. Термін придатності – 2 роки.