ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РАНТОПІР

(RANTOPIR)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: topiramate;2,3:4,5-Di-O-ізопропілі ден-b-D-фруктопіранози сульфамат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 25 мг: білі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з відбиттям “ТР 1” на одному боці;

таблетки по 100 мг: жовтого кольору, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з відбиттям “ТР 3” на одному боці;

таблетки по 200 мг: рожевого кольору, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з відбиттям “ТР 4” на одному боці;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить топірамату 25 мг або 100 мг, або 200 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмальпреже латинізований, натрію крохмаль гліколят, магнію стеарат;

оболонка: таблетки по 25 мг – опадрай 12В 58956 білий; таблетки по 100 мг – опадрай 12В 52749 жовтий; таблетки по 200 мг – опадрай 12В 56662 коричневий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Проти епілептичний засіб. Код АТС N03A X11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Відноситься до класу сульфат заміщенихмоносахаридів. Проти епілептична активність препарату обумовлена рядом його властивостей. Топірамат знижує частоту виникнення потенціалів дії, характерних для нейрона в стані стійкої деполяризації, що свідчить про залежності блокуючоїдії препарату на натрієві канали від стану нейрона. Топірамат потенціює активність ГАМК відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (у тому числі ГАМК_A-рецепторів), а також модулює активність самих ГАМК_A-рецепторів, перешкоджає активації каінатом чутливості каінат/АМПК-рецепторів до глутамату, не впливаєна активність N-метіл-D-аспартата відносно NMDA-рецепторів.

Фармакокінетика. Після прийому препарату усередину топірамат швидко й ефективно абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації вплазмі крові досягаються приблизно через 1 - 2 год після прийому. Відноснабіодоступність становить приблизно 80%. Прийом їжі істотно не впливає набіодоступність препарату. Фармакокінетика топірамата є лінійною, тобто концентрація препарату в плазмі підвищується пропорційно дозі. У пацієнтів з нормальною функцією нирок для досягнення стабільного стану необхідно приблизно 4 днів. Топірамат на 15 - 41% зв’язується з білками плазми крові людини при концентрації в крові від 0,5 до 250 мкг/мол. Фракція зв’язаного препарат узменшується при збільшенні його концентрації в крові. Топірамат не піддається екстенсивному метаболізму й елімінується, головним чином, у незміненому виглядів сечі (приблизно 70% від введеної дози). У людини ідентифіковані 6 метаболітівтопірамата, жоден з яких не становить більше ніж 5% від введеної дози. Ці метаболіти утворюються шляхом гідроксилювання, гідролізу й глюкуронізації. Єдані про повторне всмоктування топірамата в ниркових канальцях. Середній періоднапів виведення із плазми становить приблизно 21 год після одно- або багаторазового прийому препарату. У пацієнтів з порушеннями функції нирок плазмовий кліренс топірамату знижується. Кліренс топірамату у літніх хворих знижується залежно від ступеня порушення функції нирок. У пацієнтів з помірно ісильно вираженими порушеннями функції печінки плазмовий кліренс знижується.

Показання для застосування. Моно терапія епілепсії у дорослих і дітей старше 10років з парціальними або первинними генералізованими тоніко/клонічними нападами; як допоміжна терапія епілепсії у дорослих і дітей віком від 2 до 16років з парціальними або первинними генералізованими тоніко/клонічними нападами; лікування пацієнтів 2-літнього віку і старше з епілептичними нападами; профілактика мігрені у дорослих.

Спосіб застосування та дози.

Моно терапія епілепсії.

Рекомендована доза Рантопіру у вигляді моно терапії дорослих і дітей віком 10 років становить 400 мг на добу у 2 прийоми. Цієї дози варто досягати титруванням за наступною схемою:

Допоміжна терапія епілепсії.

Дорослі (17 років і більше) – лікування парціальних нападів, первинних генералізованих тонічних/клонічнихнападів або синдрома Леннокса-Гасто.

Рекомендована добова доза таблеток Рантопіра у вигляді додаткового лікування дорослих з парціальними нападами становить 200 - 400 мг на добу в 2прийоми і 400 мг на добу в 2 прийоми як додаткове лікування дорослих зпер винними генералізованими тоніко/клонічними нападами. Починати лікування рекомендується з дози 25 - 50 мг на добу, а потім титрувати до ефективної дозизі збільшеннями по 25 - 50 мг на тиждень. Критерієм правильного підбору дози служить клінічний ефект. Добові дози, що перевищують 1 600 мг, не досліджувалися.

Діти (від 2 до 16 років) – лікування парціальних нападів, первинних генералізованихтоніко/клонічних нападів або синдрома Леннокса-Гасто.

Рекомендована добова доза таблеток Рантопіру як додаткового лікування у пацієнтів з парціальними нападами, первинними генералізованимитоніко/клонічними нападами або синдромом Леннокса-Гасто становить 5 - 9 мг/кгна добу у 2 прийоми. Титрування варто починати з дози 25 мг, яку протягом першого тижня приймають 1 раз на добу на ніч. Потім дозу підвищують з 1 -2-тижневими інтервалами збільшенями від 1 до 3 мг/кг на добу і приймають препарат 2 рази на добу до досягнення оптимального клінічного ефекту. Ступінь збільшення дози при титруванні в інтервалі від 1 до 3 мг/кг на добу вирішується тільки під суворим наглядом лікаря! Будь-яка зміна режиму лікування визначається лікарем! При титруванні дози варто керуватися клінічним результатом.

Профілактика мігрені.

Рекомендована добова доза таблеток Рантопіра для профілактики мігрені становить 100 мг на добу, що застосовується у 2 прийоми. Рекомендована швидкість титрування дози до 100 мг на добу для профілактики мігрені є такою:

Пацієнтам з порушеною функцією нирок (кліренс креатині ну менше 70мол/хв/1,73 м²) рекомендується приймати половину звичайної дози. Таким пацієнтам потрібен більш тривалий період, щоб їхній стан стабілізувався. Корекція дози літнім пацієнтам без вираженого порушення функції нирок не проводиться. Оскільки топірамат виводиться із плазми при гемодіалізі, у днійого проведення варто призначати додаткову дозу препарату.

Побічна дія.

З боку центральної нервової системи і периферичної нервової системи: сонливість, втома, парестезії виникають найчастіше, особливо в період підбору дози. Також може спостерігатись розлади когнітивних функцій (наприклад, сплутаність свідомості, психомоторне уповільнення, труднощі з концентрацією уваги, порушення пам’яті, порушення мови, особливо – труднощі з підбором слів); психіатричні/поведінкові розлади (наприклад, депресія, тривожність або афективні розлади).

Інші: метаболічний ацидоз (рекомендується вимірювати вихідний рівень бікарбонату в сироватці й періодично повторювати виміри під час лікуваннятопіраматом), утворення каменів у нирках, гостра міопія й закрито кутоваглаукома, олігогідроз (зниження потовідділення) і гіпертермія, втрата маситіла.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого інгредієнта препарату.

Передозування.

Симптоми: судоми, сонливість, розлади мови, затуманений зір, диплопія, порушення процесу мислення, летаргія, порушена координація, ступор, гіпотензія, біль у животі, ажитація, запаморочення, депресія.

Лікування: промивання шлунка; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Застосування активованого вугілля не рекомендовано, тому що в експериментах in vitro було показано, що активоване вугілля не адсорбуєтопірамат. Ефективним способом виведення топірамата з організму є гемодіаліз.

Особливості застосування. Відмінити препарат треба поступово, щоб звести домінімуму можливість підвищення частоти нападів. Одночасне введення топірамату івальпроєвої кислоти асоціювалося з гіперамонемією та енцефалопатією. Якщо у пацієнтів розвиваються непояснена летаргія, блювання або зміни в психічному статусі, варто запідозрити гіперамонемічну енцефалопатію і виміряти рівень аміаку. При застосуванні препарату може підвищуватися ризик утворення каменів унирках і появи пов’язаних із цим симптомів (ниркова колька, біль у боці і уділянці нирок), особливо у хворих зі схильністю до нефролітіазу (утворення каменів у минулому, нефролітіаз у сімейному анамнезі, гіперкальціурія), а такожна тлі застосування інших препаратів, що сприяють розвитку нефролітіазу. Для зменшення ризику розвитку нефролітіазу варто збільшити обсяг споживаної рідини. Якщо на фоні застосування топірамату у пацієнта зменшується маса тіла, то варто скорегувати режим харчування. Пацієнтам, що приймають топірамат, варто утримуватися від вживання алкоголю. У пацієнтів з порушеною функцією печінкиРантопір варто призначати з обережністю, оскільки кліренс топірамату в них можебути зниженим.

Вагітність і лактація Адекватних і строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування топірамата у період вагітності не проводилося. Проте застосування препарату у період вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Виведення топірамату із грудним молоком не вивчалося в ході контрольованих досліджень. Обмежене число спостережень дозволяє припустити, що топіраматвиділяється з грудним молоком. За необхідності застосування препарату в період лактації, варто вирішити питання про припинення годування груддю.

Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій, тому що препарат може викликати сонливість, запаморочення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні зкарбамазепіном, вальпроєвою кислотою, фенобарбіталом концентрація топіраматуможе знижуватися. Одночасне застосування топірамату призводило, в окремих випадках, до підвищення концентрації фенітоїну й знижувало концентрацію вальпроєвої кислоти. У проведених дослідженнях при одночасному застосуванні однократної дози топірамату AUC дигоксину зменшувалася на 12%. При одночасному прийомі топірамату з пероральними контрацептивами ефективність останніх можебути знижена. Топірамат істотно не впливає на сталу фармакокінетику гідрохлортіазиду. При застосуванні разом з рисперидоном може знижуватися концентраціярисперидону. При одночасному застосуванні Рантопіру із препаратами, що можуть викликати нефролітіаз, можливе підвищення ризику утворення каменів у нирках. Источник

Умовита термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності– 2 роки.