ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
СЕТРОНОН
(SETRONON®)
Склад лікарського засобу:
діюча речовина: oндансетрон;
1 мл розчину містить 2 мгондансетрону гідро хлориду дигідрат у перерахунку на ондансетрон;
допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Проти блювотні засоби і препарати, що усувають нудоту.
Антагоністи 5НТ3-рецепторів серотоніну. Код АТС А 04А А 01.
Клінічні характеристики.
Показання. Профілактика та лікування нудоти таблювання, спричинених цитотоксичною хіміо- або променевою терапією; після операційних нудоти та блювання.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.
Спосіб застосування тадози.Препарат може вводитися внутрішньом’язово або внутрішньо венно, шляхом одноразової повільної ін’єкції або шляхом інфузії. Доза залежить від ступенявираженості блювотної реакції у відповідь на проведення цитостатичної терапії.
Хіміотерапія та променева терапія:
добова доза для дорослих, як правило, становить 8 - 32 мг, виходячи з нижченаведених критеріїв.
Еметогенна хіміотерапія та променева терапія:
Дорослим призначають по 8 мг внутрішньо венно струминно повільно або внутрішньом’язово, безпосередньо перед початком терапії або через 12 годин після початку терапії.
Для профілактики пізднього або тривалого блювання після перших 24 годин слід продовжувати застосування препарату по 8 мг двічі на добу протягом 5 днів після закінчення курсу протипухлинної терапії.
Високоеметогеннахіміотерапія:
- одноразово 8 мг внутрішньо венноповільно безпосередньо перед початком курса;
- потім внутрішньо венно струминно – по 8 мг кожні 2- 4 години; або внутрішньо венно краплинно безперервно зі швидкістю 1 мг/годпротягом 24 год; або краплинно безпосередньо перед початком хіміотерапії в дозі 32 мг, розведені у 50 - 100 мл відповідного ін фузійного розчину протягом 15 хв.
У разі вираженої блювотної реакціїпри проведенні хіміотерапії ефективність ондансетрону можна збільшити шляхом разового внутрішньо венного введення глюкокортикоїду (наприклад, 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазону до початку хіміотерапії);
- для профілактики блювання у наступні дні – 8 мг внутрішньо двічі на добу протягом 5 днів або після закінчення курсу хіміотерапії.
Діти. Дітям препарат призначається в дозі 5 мг/м2 поверхні тіла внутрішньо венно, безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім, через 12 год – 4 мгперорально (1 таблетка); рекомендується продовжити лікування в дозі 4 мг двічіна добу перорально (2 рази по 1 таблетці) протягом 5 днів.
Хворі похилого віку. Змінювати дозу препарату немає потреби.
Хворі з ураженням нирок тапечінки. При ураженні нирок змінювати звичайну добову дозу і частоту введення препарату не потрібно. При значному ураженні печінки зменшується кліренс ондансетрону, причому збільшується час напів виведення його з плазми, тому дозу необхідно знизити максимально до 8 мг на добу.
Після операційна нудота іблювання:
Дорослі: слід ввести разову дозу 4мг внутрішньом’язово або внутрішньо венно, струминно, повільно на початку анестезії.
Для зменшення нудоти і блювання, які виникли, рекомендується внутрішньом’язове або повільне внутрішньо венне введення разової дози препарату 4 мг.
Внутрішньом’язово в одну і ту жділянку тіла ондансетрон може бути введений одно моментно в дозі, яка не перевищує 2 мл (4 мг)!
Діти (2 роки та старше): для запобіганняпісля операційній нудоті і блюванню при загальній анестезії препарат може бути призначений у разовій дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) у вигляді повільної внутрішньо венної ін’єкції до або після індукції анестезії.
Для пом'якшення нудоти та блювання, що розвинулися в після операційному період у дітей рекомендується повільневнутрішньо венне введення разової дози препарату 0,1 мг/кг (максимально до 4мг).
Відносно попередження і лікування після операційної нудоти і блювання у дітей віком до
2 років достатнього досвіду немає.
Хворі похилого віку. Змінювати дозу препарату немає потреби.
Хворі з ураженням нирок тапечінки. При ураженні нирок змінювати звичайну добову дозу і частоту введення препарату не потрібно. При значному ураженні печінки зменшується кліренс ондансетрону, причому збільшується час напів виведення його з плазми, тому дозу необхідно знизити максимально до 8 мг на добу.
Проведення інфузії. Ін фузійний розчин повинен бути приготовлений безпосередньо перед використанням. У разі необхідності готовий ін фузійний розчин може зберігатися до використання максимально протягом 24 години при температурі 2 - 8°С. Під час проведення інфузії захисту відсвітла не потрібно; розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність якмінімум протягом 24 години при природному світлі або нормальному освітленні.
При розведенні ін’єкційного розчину можна застосовувати наступні інфузійні разчини:
- 0,9% ін фузійний розчин натрію хлориду;
- 5% ін фузійнийрозчин глюкози;
- 10% ін фузійнийрозчин маніту;
- ін фузійнийрозчин Рінгера;
- 0,3 % ін фузійний розчин калію хлориду і 0,9% ін фузійний розчин натрію хлориду;
- 0,3% ін фузійний розчин калію хлориду і 5% ін фузійний розчин глюкози.
Введення ін’єкційного розчину водному шприці з іншим лікарським препаратом не допускається.
Побічні реакції.
Алергічні реакції: кропив’янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіо невротичний набряк, анафілаксія.
Місцеві реакції: гіперемія, біль, печіння умісці введення.
З боку травної системи: гикавка, сухість у роті, запори або діарея, іноді транзиторне підвищення активності амінотрансфер аз, недостатність функції печінки.
З боку серцево-судинної системи: більу грудній клітці, у поодиноких випадках з депресією ST, брадикардія, аритмії, зниження артеріального тиску.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тимчасове порушення гостроти зору (при швидкомувнутрішньо венному введенні), спонтанні рухові розлади, напади судом, пригнічення центральної нервової системи, парестезії, слабкість, екстра пірамідна симптоматика, непритомність.
Інші: відчуття жару і припливу крові до обличчя, гіпокаліємія, гіперкреатинінемія.
Передозування. При передозуванні можливо загострення симптомів, що описані у розділі «Побічні реакції».
Лікування: відміна препарату і симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій. Специфічного антидоту немає.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Дані про тератогенність у людини відсутні, тому підчас вагітності застосування препарату не рекомендується. Ондансетронвиділяється з материнським молоком, тому під час застосування препарату необхідно припинити годування груддю.
Діти. Дані щодо застосуванняондансетрону для профілактики та лікування після операційної нудоти та блюванняу дітей до 2-х років обмежені.
Особливості застосування. При призначенні пацієнтам з помірними і вираженими порушеннями функції печінки не рекомендується перевищувати дозу 8 мг/добу. При дуже вираженій блювотній реакції в результаті хіміотерапії ефективність препарату можна підвищити шляхом разовоговнутрішньо венного введення глюкокортикоїдів (наприклад 20 мгдексаметазону) до початку хіміотерапії.
У деяких пацієнтів, з надмірною чутливістю до інших високо селективних антагоністів рецепторів 5-НТ3(серотонину), відзначалася реакція надчутливості і до ондансетрону. Ондансетронзбільшує час проходження через товсту кишку, тому за хворими з ознакамипід гострої непрохідності кишечнику після застосування препарату потрібне особливе спостереження.
Ін фузійний розчин готують безпосередньо перед застосуванням. У разі необхідності він може зберігатисяпротягом 24 год при температурі 2 - 8°С при звичайній освітленості. Підчас проведення інфузії захист від світла непотрібний; розведений ін’єкційнийрозчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 год при природному освітленні.
Стерилізація ампул в автоклаві заборонена.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Під час лікування препаратом слід утримуватися від керування ав то транспортом та правцю вати зі складними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії. Препарат у вигляді ін фузійногорозчину при концентрації ондансетрону 16 - 160 мкг/мл (8 мг/500 мл - 8 мг/50 мл) може вводитися черезY-подібний катетер сумісно з такими препаратами:
- цисплатин при концентрації до 0,48мг/мл (наприклад, 240 мг/500 мл) при застосуванні протягом 1 - 8 год;
- 5-фтор урацил при концентрації до 0,8мг/мл (наприклад, 2,4 г/3 л або 400 мг/ 500 мл) при застосуванні з мінімальною швидкістю 20 мл/год (500 мл/24 год.). Концентрація 5-флюороурацилу вище 0,8мг/мл може спричиняти осадження ондансетрону. Розчин 5-флюороурацилу дляінфузії може містити не більше 0,045% магнію хлориду поряд з іншими сумісними компонентами;
- карбоплатин при концентрації до 0,18мг/мл – 9,9 мг/мл (наприклад, 90 мг/500 мл – 990 мг/100 мл), введення протягом 10 - 60 хв;
- етопозид при концентрації до 0,144– 0,25 мг/мл (наприклад, 72 мг/500 мл – 250 мг/1000 мл), введення протягом 30 -60 хв;
- цефтазидим у дозі 250 мг – 2 г з додаванням дистильованої води для ін’єкцій, за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньо венної болюсної ін’єкції (наприклад, 250 мг/2,5мл або 2 г/10 мл), введення протягом 5 хв;
- циклофосфамід в дозі 100 мг – 1 г з додаванням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньо венної болюсної ін’єкції (100 мгциклофосфаміду/5 мл), введення протягом 5 хв;
- доксорубіцин в дозі 10 - 100 мг з додаванням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньо венної болюсної ін’єкції (10 мг/5 мл), введення протягом 5 хв;
- при застосуванні здексаметазоном можливе введення 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазонуповільно, протягом 2 - 5 хв, у вигляді внутрішньо венної ін’єкції через У-подібнез’єднання ін фузійного апарата, через яке приблизно протягом 15 хв проходить 8 -32 мг ондансетрону, розведеного в 50 - 100 мл основного ін фузійного розчину.
Препарат не слід застосовувати водному шприці або в одній крапельниці з іншими лікарськими засобами.
Ондансетрон метаболізуєтьсяферментною системою – цитохром Р450 печінки, тому ферментативні індуктори або інгібітори можуть змінювати його кліренс і час напів виведення препарату.
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні:
- з індукторами цитохрому CYP2D6і CYP3А – барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глютетимід, гризеофульвін, динітроген оксид, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн, рифампіцин, тол бутамід;
- з інгібіторами ферментів CYP2D6і CYP3А – алопуринол, макролідні антибіотики, антидепресанти (інгібітори МАО), хлорамфенікол, цметидин, естрогенмістні пероральні контрацептиви, дилтіазем, дисульфірам, флуконазол, фторхінолони, ізоніазид, кетоконазол, лов астатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ондансетрон -високо селективний антагоніст рецепторів 5-НТ3 (серотоніну). Медикаменти цитостатичної хіміотерапії і радіотерапія можуть викликати підвищення рівня серотоніну внаслідок подразнення слизової оболонки шлунка ітонкого кишечнику, що, у свою чергу, шляхом активації вагусних аферентних волокон, які містять рецептори 5-НТ3, викликає блювотний рефлекс. Подразнення вагусних аферентних волокон може призвести до підвищення рівня серотоніну і в area postrema, що знаходиться в нижній частині четвертого шлуночка мозку, що також сприяє виникненню блювання внаслідок стимуляції розташованих там рецепторів 5-НТ3. Ондансетрон гальмує появу блювотного рефлексу внаслідок антагоністичної дії на рецептори 5-НТ3, що знаходяться на нейронах як центральної, так і периферичної нервової системи. Очевидно, на цьому механізмі дії базується попередження і лікування після операційного і викликаного цитостатичною терапією блювання та нудоти.
Фармакокінетика. При внутрішньо венному введенніу дозі 0,15 мг/кг дорослим до 75 років максимальна концентрація у крові становить, у середньому, приблизно 100 нг/мл, в осіб старше 75 років – 170нг/мл. При внутрішньо венній інфузії 32 мг протягом 15 хв максимальна концентрація досягає 264 нг/мл. При внутрішньом’язовому введенні максимальна концентрація ондансетрону у крові реєструється через 10 хв після ін’єкції і становить близько 25 нг/мл. Зв’язування з білками плазми – 70 - 76%. Основна частина введеної дози (85 - 90%) гідроксилюється у печінці за участі цитохрому P‑450 до сполук індольного циклу, а далі кон’югує зглюкуроновою і сірчаною кислотами. Загальний об’єм розподілу становить 1,9л/кг, період напів виведення залежно від віку – від 3,5 до 5,5 години. Препаратекскретується з організму нирками, при цьому 5% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються прийого багаторазовому введенні.
У дітей, а також у осіб з ураженнями печінки зменшується загальний кліренс, у пацієнтів похилого віку збільшується період напів виведення і загальний кліренс препарату. У пацієнтів зпомірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 15 - 60 мл/хв) знижені системний кліренс і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є клінічно незначуще невелике збільшення періоду напів виведення препарату. У жінок рівень максимальної концентрації і біодоступність препарату вищі, а кліренс і рівень розподілу нижчі, ніж у чоловіків.
Фармацевтичні характеристики.
основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.
Несумісність. Не спостерігалась.
Термін придатності. 3 роки.
Источник
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при кімнатній температурі 15- 25°С.