ІНСТРУКЦІЯ

  для медичного застосування препарату

  СПІТОМІН®

 (SPITOMIN®)

Загальна характеристика:

міжнародна тахімічна назви: buspiron;N-[4-[4-(2-піримідиніл)-1-піперазиніл]бутил]-1,1-циклопентан;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг – круглі, пласкі таблетки з фасками по краях, білого абомайже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е₁₅₁”на одному боці та з рискою – на іншому;

таблетки по 10 мг – круглі, пласкі таблетки з фасками по краях, білого абомайже білого кольору, без або майже без запаху, з гравіруванням “Е₁₅₂”на одному боці та з рискою – на іншому;

склад: 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг буспірону (у формібуспірону гідро хлориду);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (типу А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтичнагрупа. Анксіолітичні засоби. Код АТС N05В Е 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Механізм анксіолітичного ефекту буспірону та інших похідних азаспіродекандіонувідмінний від механізму дії бензодіазепінів. Вони не діють набензодіазепін-ГАМК-хлорид-іонофорний рецепторний комплекс; однак, оскільки вониє частковими агоністами 5-НТ_1А рецепторів, вони діють шляхом модуляції серотонінергічної системи. Завдяки зв’язуванню з центральнимидофамінергічними рецепторами буспірон може викликати симптоми, які нагадують нейролептичні (дистонія, псевдо паркінсонізм, акатизія, пізня дискінезія), однактакі ефекти в клінічних дослідженнях не зареєстровані. Незважаючи на це, іноді після початку курсу лікування у невеликої частини пацієнтів спостерігається хвилювання, яке може бути проявом дофамінергічного ефекту (акатизія) або підвищення центральної норадренергічної активності. На відміну відбензодіазепінів буспірон не має міорелаксантних або проти судомних властивостей, не порушує психомоторні функції, його седативний ефект значно слабший ефекту типових анксіолітиків. За анксіолітичною активністю буспірон приблизно дорівнюєбензодіазепінам. Однак, на відміну від бензодіазепінів, буспірон не викликає толерантності та залежності, а після завершення курсу лікування не розвиваються симптоми відміни. Буспіронне потенціює викликану алкоголем депресію ЦНС. Дія буспірону розвивається поступово. Терапевтичний ефект починає проявлятися між 7 та 14 днями терапії, а максимальний ефект досягається тільки приблизно через 4 тижні після початку лікування.

  Фармакокінетика. Після застосування препарат швидко та майже повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Буспірон піддається інтенсивному метаболізму першого проходження через печінку. Тому незмінна речовина виявляється у системномукровотоці у невеликій концентрації, яка має значні індивідуальні розбіжності.

Біодоступністьдорівнює 4 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 60 – 90хвилин після прийому препарату. У здорових добровольців буспірон мав лінійну (пропорційну дозі) фармакокінетику після прийому 10 – 40 мг. Аналогічніфармакокінетичні параметри виявлені у літніх пацієнтів. Після перорального застосування 20 мг препарату його рівні в плазмі крові досягають від 1 до 6нг/мл. Приблизно 95 % буспірону зв’язується з білками плазми крові (86 % – з альбуміном плазми, інша частина – з α₁-кислим глікопротеїном). Буспірон піддається окислювальному метаболізму в основному за участюізоферментів CYR3A4 в результаті чого, утворюються різні гідроксильовані метаболіти. Основний метаболіт (5-ОН-буспірон) – не активний. Деалкільований метаболіт (1-(2-піримідиніл)-піперазин, 1-РР) – активний. Його анксіолітична активність у 4–5 разів нижче, ніж у вихідної речовини, але його рівень у плазмі крові вищета період напів виведення приблизно у 2 рази довше, ніж у буспірону. Після однократного введення ¹⁴С-міченого буспірону 29 – 63 % радіо активності виділяється з сечею протягом 24 годин, в основному, у формі метаболітів. Приблизно 18 – 38 % введеної дози виводиться з калом. Після одноразового прийому 10 – 40 мг період напів виведення активного метаболіту дорівнює 4,8 години.

Одночасний прийом їжи уповільнює всмоктування буспірону зі шлунково-кишкового тракту, але завдяки зниженню до системного кліренсу (ефект першого проходження) при цьому значно підвищується біодоступність буспірону. Після прийому з їжею рівень максимальної концентрації буспірону (С_max) у плазмі крові підвищується на 16 %.

Рівноважна концентрація у плазмі крові може бути досягнута приблизно через 2 доби після початку регулярного застосування препарату.

Удаваний об’єм розподілення дорівнює 5,3 л/кг.

Буспіронвиділяється у грудне молоко. Підвищені рівні буспірону в плазмі та значенняAUC, а також подовження періоду напів виведення можуть спостерігатися при порушенні функції нирок.

Показання длязастосуванн. Короткострокове лікування станів, що супроводжуються тривогою, в основному генералізованого тривожного розладу (ГТР).

Спосіб застосування та дози. Доза повинна підбиратися для кожного пацієнта індивідуально. Рекомендована початкова добова доза становить 15 мг (3 таблетки по 5 мг); ця доза може підвищуватися на 5 мгна добу кожні 2 або 3 доби. Звичайна добова доза дорівнює 20 – 30 мг (2 – 3таблетки по 10 мг або 4 – 6 таблеток по 5 мг). Максимальна разова доза складає 30 мг; добова доза не повинна перевищувати 60 мг (6 таблеток по 10 мг). Добову дозу потрібно розділити на 2-3 прийоми. Таблетки слід приймати завжди в один ітой же час дня до або після їди, щоб запобігти значним коливанням концентрації активної речовини в плазмі крові протягом доби.

Препаратне можна приймати епізодично для лікування стану тривоги та напруженості, оскільки терапевтичний ефект препарату Спітомін^® розвивається не раніше ніж через 7 – 14 діб лікування.

Побічна дія. Спітомін^® зазвичай добре переноситься хворими. Побічні ефекти, якщо вони спостерігаються, здебільшого виникають напочатку курсу лікування, а потім зникають. У деяких випадках необхідне зниження дози. У ході досліджень спостерігались такі побічні ефекти, як запаморочення, нудота, головний біль, нервова збудливість, напівнепритомний стан та збудження.

Меншчасті побічні явища: гнів та ворожість, сплутана свідомість, нечіткий зір, діарея, біль у м’язах та кістках, оніміння, парестезії, порушення координації рухів, тремор та шкірний висип.

У клінічних дослідженнях, тривалістю від 3 до 4 тижнів, приблизно 10 % пацієнті вприпиняли лікування через небажані ефекти, найчастіше (3,4 %) з боку ЦНС (запаморочення, безсоння, нервова збудливість, сонливість, напівнепритомний стан), а також (1,2 %) шлунково-кишкового тракту (нудота), а також інші ефекти, наприклад, головний біль та стомлюваність.

Серцево-судинна система.

Часті: біль у грудній клітці.

Нечасті: непритомність, гіпотензія, гіпертензія.

Рідко: порушення мозкового кровообігу, декомпенсація серцевої недостатності, інфаркт міокарда, міокардіопатія, брадикардія.

Центральна нервова система.

Часті: порушення сну.

Нечасті: деперсоналізація, дисфорія, підвищена чутливість до шуму, ейфорія, акатизія, страх, втрата інтересу, дисоціативні реакції, галюцинації, мимовільні рухи, подовження часу реакції, суїцид альні думки, епілептичні напади.

Рідко: клаустрофобія, боязнь холоду, ступор, заїкання та психоз.

Офтальмологія таоториноларингологія.

Часті: шум у вухах, ларингіт, набряк слизової оболонки носу.

Нечасті: почервоніння очей, кон’юнктивіт, порушення смакових та нюхових відчуттів.

Рідко: болісні ураження внутрішнього вуха, біль в очах, фотофобія, підвищення внутрішньо очного тиску.

Ендокринна система.

Рідко: галакторея, ураження щитовидної залози.

Система травлення.

Нечасті: метеоризм, анорексія, підвищення апетиту, слинотеча, подразнення кишечнику, кишкова кровотеча.

Рідко: печіння у язиці.

Сечо-статева система.

Нечасті: часте сечовипускання, затримка сечовипускання, порушення менструального циклу, дизурія, порушення статевого потягу.

Рідко: аменорея, запалення тазових органів, нічне нетримання сечі, затримання еякуляції, імпотенція.

Опорно-руховий апарат.

Нечасті: м’язові спазми, ригідність м’язів, артралгія.

Рідко: м’язоваслабкість.

Органи дихання.

Нечасті: гіпервентиляція, відчуття нестачі повітря, та важкості у грудях.

Рідко: носова кровотеча.

Шкіра.

Нечасті: набряк, свербіж, припливи, випадіння волосся, сухість шкіри, набряк обличчя.

Інші: збільшення ваги тіла, гарячка, зниження ваги тіла, нездужання.

Рідко: зловживання алкоголем, втрата голосу, шум в голові, гикавка.

Лабораторні показники.

Нечасті: підвищення рівнів АЛТ та АСТ сироватки крові.

Рідко: еозинофілі я, лейкопенія, тромбоцит опенія.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до будь-якого із компонентів препарату.

Тяжка ниркова недостатність (швидкість клуб очкової фільтрації нижче 10 мл/хв).

Тяжка печінкова недостатність (протромбі новий час більше 18 секунд).

 -Дитячий вік (до 18 років).

 -Вагітність або годування груддю.

Передозування. При передозуванні можливі скарги на порушення шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, запаморочення та сонливість, втрата свідомості, з розвитком міозу абобез міозу.

Лікування: Промивання шлунка та симптоматична терапія. Специфічний антидот не відомий. Буспірон не можна вивести з організму шляхом діалізу.

Особливості застосування.

Печінкова недостатність. Буспірон піддається інтенсивному метаболізму в печінці. Уфармакокінетичному дослідженні разове введення 30 мг пацієнтам з цирозом печінки підвищувало рівні буспірону плазми крові та збільшувало AUC з подовженням тривалості напів виведення препарату. У зв’язку із виділенням незмінної речовиниу жовч можливий другий пік концентрації буспірону в плазмі крові. Препарат протипоказаний хворим з тяжкою печінковою недостатністю; пацієнтам з цирозом печінки слід призначити препарат у нижчих дозах або у таких самих дозах, але із подовженими інтервалами.

Ниркова недостатність. При помірній або тяжкій нирковій недостатності кліренс буспіронуможе знижуватися на 50 %. Препарат протипоказаний хворим з тяжкою нирковою недостатністю при ШКФ менше 10 мл/хв. При легкій (ШКФ більше 30 мл/хв) та помірній (ШКФ 10 – 30 мл/хв) нирковій недостатності буспірон призначати можна, однак при цьому слід дотримуватися обережності та призначати знижені дози.

Пацієнти літнього віку. Немає потреби уточнення дози, однак рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні препарату (наприклад, у зв’язку із можливим зниженням функції нирок та/або печінки та підвищеною ймовірністю виникнення побічних ефектів). Пацієнтам слід призначати нижчі можливі ефективні дози, а увипадку підвищення дози слід встановлювати ретельне спостереження за пацієнтом.

Застосування препарату потребує особливої обережності у хворих з закрито кутовою глаукомою та міастенією.

Уразі непереносимості лактози при складанні дієти слід враховувати вміст лактозиу таблетках (55,7 мг в таблетках по 5 мг та 111,4 мг у таблетках по 10 мг).

Пацієнтам слід рекомендувати під час лікування не їсти грейпфрути та, не питигрейпфрутовий сік у значних кількостях під час лікування, оскільки ці продукти можуть підвищити рівень буспірону в плазмі крові та призвести до збільшення частоти або тяжкості побічних ефектів.

Переведення пацієнтів з бензодіазепінів на буспірон. Буспірон не може усунути симптоми відміни бензодіазепінів. Якщо пацієнта переводять на буспірон після тривалоїбензодіазепінової терапії, буспірон слід призначати тільки після завершення періоду поступового зниження дози бензодіазепінів.

Буспіронне викликає звикання до препарату, однак його введення пацієнтам із встановленою або підозрюваною схильністю до лікарської залежності потребує ретельного медичного контролю.

 -Незважаючи на те, що буспірон не впливає на психомоторні та когнітивні функції

  слід враховувати, що він знижує концентрацію уваги та швидкість рекції. Про це слід

  попередити пацієнта перед початком лікування. При виникненні таких ефектів ступінь і

  тривалість обмежень на керування транспортом або механізмами має встановити лікар.

Оскількианксіолітичний ефект проявляється після 7 – 14 днів застосування препарату, аповний терапевтичний ефект розвивається приблизно за 4 тижні, пацієнти зсильною тривожністю потребують ретельного медичного спостереження на початковому етапі терапії.

Протягом усього курсу лікування буспіроном потрібно уникати вживання алкогольних напоїв.

Взаємодія зіншими лікарськими засобами.

Інгібіторимоноамін оксидази (МАО). Можливе підвищення артеріального тиску та виникнення гіпертонічних кризів після одночасного введення буспірону та препаратів, щодіють на моноаміноксидазу (моклобемід, селегілін); у зв’язку із цим буспірон неможна сполучати з інгібіторами МАО. Після відміни необоротного інгібітора МАО (наприклад, селегіліну) до початку введення препарату Спітомін^® (та навпаки) повинно минути не менше 14 діб. Також повинно минути не менше 14 днів після відміни препарату Спітомін^® до початку введення моклобеміду (оборотний інгібітор МАО). Однак Спітомін^® можна давати через 1день після відміни моклобеміду.

Інгібітори та індуктори CYR3A4. Дослідження in vitro показали, що буспірон в основномуметаболізується ізоферментами CYR3A4 цитохрома-450. Одночасне введеннябуспірону та інгібіторів CYR3A4 (еритроміцину, ітраконазолу, нефазодону, дилтіазему, верапамілу та грейпфруктового соку) може призвести до лікарських взаємодій, а при введенні сильного інгібітору також підвищити рівень буспіронув плазмі крові; тому необхідне зниження дози буспірону (наприклад, до 2,5 мг 2рази на день). Потужні індуктори CYR3A4 (наприклад, рифампіцин) можуть значно знизити рівні буспірону в плазмі крові та послабити його фармакодинамічніефекти.

Препарати, що сильно зв’язані з білком крові. Оскільки буспірон зв’язується із білком крові (95 %), постійно існує ймовірність взаємодії з іншими активними речовинами, що зв’язані білком. Дослідження in vitro показали, що буспірон неможе витисняти з білків зв’язані з ними препарати, наприклад, дигоксин.

При одночасному введенні циметидину та буспірону С_max буспірону зростає на 40 %, а його AUC не змінюється. Одночасне введення цих препаратів потребує ретельного медичного спостереження.

При одночасному введенні діазепаму та буспірону рівень першого в плазмі крові дещо підвищується, а також можуть виникнути побічні ефекти: запаморочення, головний біль, нудота.

Речовини, які пригнічують ЦНС, та алкоголь. Одночасне введення буспірону з тріазоламомабо флуразепамом не збільшує тривалість або силу ефекту цих бензодіазепінів. Буспірон в одноразовій дозі 20 мг не посилює ефекту алкоголю на ЦНС. Досвід одночасного застосування буспірону та інших анксіолітиків або інших засобів, щодіють на ЦНС (наприклад, нейролептиків та антидепресантів), не достатній. Томуу таких випадках необхідне ретельне медичне спостереження.

Інші лікарські засоби. Через недостатність відповідних клінічних даних спільне застосування буспірону з антигіпертензійними препаратами, серцевимиглікозидами, пероральними контрацептивами та протидіабетичними засобами можливе тільки в умовах ретельного медичного спостереження.

Умови та термін зберігання. Препарат слід зберігати при температурі до 30 °С у місцях, захищених від дії світла та недоступних для дітей. Источник

Термін придатності – 5 років.