ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АМОКСИЦИЛІН 500 ЛЕЧИВА
(AMOXYCILLIN® 500 LECHIVA)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: амоксицилін;(-)-6-[2-аміно-2-(гідроксифеніл) ацетамідо-3,3-диметил-7-оксо-4-тіа-1-азабіцикло[3.2.0]гептан-2-карбоксил овакислота;
основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули зелено-білого кольору;
склад: 1 капсула містить амоксициліну три гідрату в перерахуванні на 500 мгамоксициліну;
допоміжні речовини – хінолін жовтий, індигокармін, титану діоксид, желатин, лактози моногідрат, магнію стеарат.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТС: J01CA04.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Амоксицилін – це напівсинтетичний бактерицидний антибіотик з групи пеніциліні в з широким спектром дії. Ін активується бета-лактам азами (пеніцилін азами), які продукують деякі штами бактерій. Амоксицилін активний відносно всіх штамів гемолітичних стрептококів (включаючи стрептококи груп А та В), пневмококів та ентерококів, коринебактерій, лістерій, Erysipelothrix insidiosa, бацил сибірки, а також актиноміцетів, деяких клостридій, стафілококів, що не продукують бета-лактамазу. З грам негативних бактерій до амоксициліну чутливі гонококи, менінгококи та сальмонели, менш чутливі гемофільні бактерії, бордетели, кишкові палички, шигели, деякі види Proteus, Klebsiella, Enterobacter, Citrobacter,Acinetobacter, Serratia marcescens та Providencia. До препарату також чутливібруцели, лептоспіри та трепонеми. З числа анаеробних мікро організмів чутливі більшість грам позитивних та грам негативних бактерій, за винятком Bacteroidesfragilis.
Фармакокінетика. Амоксицилін не розпадається у кислому середовищі шлунка, швидко всмоктується в травному тракті. Максимальна концентрація вплазмі крові досягається через 1 - 2 години після введення. Приймання їжі суттєво не впливає на всмоктування препарату. Амоксицилін добре проникає в більшість тканин та біологічні рідини організму. Виділяється в значній кількості разом з жовчю, проте більша частина препарату виводиться у незміненому вигляді з сечею. Амоксицилін проходить через плацентарний бар’єр і потрапляє в грудне молоко. Біологічний період напів виведення становить приблизно 1 годину, при анурії він збільшується до 5 - 20 годин.
Показання для застосування. Амоксицилін застосовують для лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими до препарату мікро організмами, особливо інфекцій ЛОР-органів, дихальних шляхів, сечостатевої системи, жовчних протоків тощо. Амоксицилін є антибіотиком першого вибору в будь-якому віці при гострому бронхіті, гострому бронхіолі ті, пневмонії, гострому епіглотиті, середньому отиті, гострих синусітах та як складова частина терапії пептичної виразки. При гострих ускладненнях хронічного бронхіту амоксицилін призначають, у першу чергу, при пневмококовій інфекції. Уразі доведеної чутливості збудника амоксицилін застосовують для лікування сечостатевих інфекцій, гострої гонореї. У рамках комплексної терапії препарат застосовують для лікування черевного тифу чи паратифу, санації носіїв сальмонел.
Спосіб застосування та дози. Дози призначаються індивідуально, залежно від тяжкості захворювання та чутливості збудника інфекції. Дорослим, як правило, призначають по 0,5 - 1 г амоксициліну через кожні 8 годин, тобто 1,5 - 3 г надобу. При гострій гонореї призначають одноразово 3 г.
Добова доза для дітей здебільшого становить 30 - 60 мг/кг маси тіла і розподіляється на три приймання через кожні 8 годин. У разі необхідності дозуможна вдвічі збільшити. Лікування антибіотиком продовжують протягом 48 - 72годин після зникнення ознак захворювання, а при загостренні хронічного бронхіту– тільки у період від ходження гнійного харкотиння. При інфекціях, викликаних бета-гемолітичним стрептококом, амоксицилін приймають протягом не менше 10днів. Хворим після гемодіалізу необхідно поповнити втрачену кількість препарату. Дуже важливо ретельно дотримуватись дозування, призначеного лікарем, і не припиняти лікування раніше зазначеного терміну.
Побічна дія. Під час лікування можливе виникнення алергічних реакцій, наприклад екзантеми, кропив’янки, свербежу, у поодиноких випадках –синдрому Стівенса-Джонсона, синдрому Лайєла, а також анафілактичних реакцій. Можуть виникати такі розлади травного тракту, як нудота, блювання, пронос. Майже у 70 % хворих на інфекційний мононуклеоз здебільшого на 5 день лікування з’являється морбіліформний або рубеоліформний висип, не пов’язаний з алергічними реакціями.
Протипоказання. Абсолютні: підвищена чутливість до пеніциліні в, значна печінкова недостатність, інфекційні захворювання, викликані нечутливими до препарату мікро організмами, особливо псевдо монадами та стафілококами.
Відносні: підвищена чутливість до цефалоспоринів, наявність алергії, бронхіальної астми, вторинні інфекції при інфекційному мононуклеозі, лімфолейкозі.
Передозування. При сильному передозуванні проявляються нервово токсичні симптоми (судоми, зміни на ЕКГ, гіпертонус). Терапія симптоматична, вилучення з крові можливе за допомогою гемодіалізу.
Особливості застосування. При появі алергічних реакцій необхідно припинити подальше лікування амоксициліном. Такі побічні реакції, як нудота, блювання, пронос, здебільшого не вимагають припинення лікування і після закінчення курсу спонтанно зникають.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному введенні з бактеріостатичними антибіотиками (тетрацикліни, хлорамфенікол, еритроміцин таін.) виникає взаємний антагонізм. І навпаки, амоксицилін з аміно глікозидними антибіотиками чинить синергічну протимікробну дію. При сумісному введенні алопуринолувідзначається збільшення частоти алергічних шкірних реакцій. Одночасне приймання пробенециду призводить до уповільнення виділення амоксициліну. Амоксицилін зменшує дію стероїдних протизаплідних засобів і має перехресну сенсибілізацію з іншими пеніцилінами та цефалоспоринами. Источник
Умови та термін зберігання. Препарат необхідно зберігати в недоступному длядітей, сухому, захищеному від дії світла місці при температурі 10 - 25оС. Термін зберігання – 3 роки.