ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АКТРАПІД® НМПЕНФІЛ®
(ACTRAPID® HMPENFILL®)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: інсулін людський;
основні фізико-хімічні властивості: нейтральний, прозорий, безбарвний водний розчин людського інсуліну;
склад: 1мл розчину для ін’єкцій містить 100 МО інсуліну людського біосинтетичного (рекомбінантна ДНК одержана з Saccharomyces cerevisia).
Одна МО (міжнародна одиниця) дорівнює 0,035 мг безводного людського інсулину;
допоміжні речовини: цинку хлорид, гліцерин, мета крезол, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протидіабетичний засіб. Код АТС: А 10АВ 01
Фармакологічні властивості. Актрапід® НМ Пенфіл® є розчином короткодіючого людського інсуліну. Цукрознижувальний ефект інсуліну полягає всприянні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторамим’язових і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкозиз печінки.
Фармакокінетика. Періоднапів виведення інсуліну з крові складає кілька хвилин. Тому профіль дії препарату інсуліну обумовлений виключно характеристиками його абсорбції. Цейпроцес залежить від ряду факторів (наприклад, доза інсуліну, спосіб і місцеін’єкції), що зумовлює значну варіабельність ефекту препарату інсуліну як уодного, так і у різних хворих.
У середньому профіль дії після підшкірної ін’єкціїтакий:
Початок дії: протягом ½ години
Максимальний ефект: від 1 до 3 годин
Тривалість дії: приблизно 8 годин
Показання для застосування. Лікування цукрового діабету.
Актрапід НМ використовують для початкової стабілізації діабету та здебільшого для надання швидкої медичної допомоги хворим на діабет.
Спосіб застосування та дози. Актрапід НМ Пенфіл – картриджі по 3 мл, призначені для використання з інсуліновими шприц-ручками Ново Нордіск і голкамиНовоФайн®. Картриджі слід використовувати тільки з шприц-ручками, що сумісні зними та забезпечують безпечність і ефективність використання картриджів.
Дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого.
У середньому добова потреба в інсуліні при лікуванні діабету складає від 0,5 до 1,0 МО/кг маси тіла та більше, залежно від стану індивідуального хворого.
Оптимізація контролю метаболізму у хворих на діабет відстрочує початок і сповільнює розвиток пізніх ускладнень діабету. Тому рекомендується оптимізований контроль метаболізму, включаючи проведення моніторингу рівня глюкози в крові.
У хворих похилого і старечого віку першим завданням лікування є послаблення симптомів діабету та запобігання розвитку гіпоглікемії.
Актрапід НМ звичайно вводять підшкірно в ділянці передньої черевної стінки, стегна, сідниць або дельтовидного м’яза плеча.
При підшкірних ін’єкціях у ділянку передньої черевної стінки всмоктування інсуліну відбувається швидше, ніж при введенні вінші ділянки тіла.
Введення у відтягнуту складку шкіри значно знижує ризик попадання у м’яз.
Для внутрішньо венних введень можна використовувати лише людський інсулін. Ці ін’єкції повинен виконувати тільки лікар.
Після ін’єкції слід утримувати голку під шкірою принаймні 6 секунд. Тримайте кнопку шприц-ручки натиснутою до повного витягнення голки зі шкіри. Це забезпечує правильне введення дози і запобігає можливості попадання крові або тканинної рідини в голку або картридж з інсуліном.
Для запобігання ліподистрофії місця ін’єкцій слід змінювати навіть у межах однієї ділянки тіла.
Щоб запобігти ризику інфікування, Актрапід НМ Пенфілслід використовувати тільки індивідуально.
Актрапід НМ є препаратом короткочасної дії, томуйого часто використовують у комбінації з інсуліном середньої тривалості дії.
Ін’єкцію слід робити за 30 хвилин до прийому їжі, щомістить вуглеводи.
Побічна дія. Гіпоглікемія є одним з побічних ефектів, які часто виникають при інсулінотерапії. Симптоми гіпоглікемії звичайно виникаютьраптово. Вони можуть включати в себе холодний піт, блідість шкіри, нервозність або тремор, почуття неспокою, подразливість, незвичну втому або слабкість, втрату орієнтації, утруднення у концентрації уваги, сонливість, підвищене почуття голоду, тимчасові порушення зору, головний біль, нудоту, серцебиття. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості, тимчасових або постійних порушень функції мозку та навіть смерті.
На початку інсулінової терапії можуть виникати набряки і порушення рефракції. Ці симптоми звичайно мають тимчасовий характер.
У місцях ін’єкцій інсуліну можуть розвинутися місцеві реакції (почервоніння, набухання, свербіж шкіри). Ці реакції також проходять при продовженні лікування.
Зрідка виникають генералізовані алергічні реакції. Такі реакції потенційно більш небезпечні та можуть викликати великі шкірні висипання, свербіж, пітливість, розлад травлення, ангіо невротичний набряк, утруднення дихання, серцебиття і падіння кров’яного тиску. Генералізованіреакції гіпер чутливості є потенційно небезпечними для життя.
Якщо хворий не змінює місця ін’єкцій, то може розвинутися ліподистрофія.
Протипоказання. Гіпоглікемія. Підвищена чутливість до людського інсуліну або до будь-якого інгредієнту препарату.
Передозування. Хоч для інсуліну специфічне поняття передозування не сформульоване, після його введення може розвинутися гіпоглікемія:
Легку гіпоглікемію можна лікувати прийомом внутрішньо глюкози або солодких продуктів. Тому хворим на діабет рекомендують постійно мати при собі кілька шматочків цукру, цукерки, печиво або солодкий фруктовий сік.
У випадку тяжкої гіпоглікемії, коли хворий знаходиться у непритомному стані, особи, які пройшли відповідний інструктаж, мають ввести йому підшкірно або внутрішньом’язово глюкагон (від 0.5 до 1 мг) (ГлюкаГен® ГіпоКіт). Медичний працівник може ввести хворому глюкозу внутрішньо венно. Глюкозу також треба ввести внутрішньо венно у випадку, коли хворий не реагує на введення глюкагону протягом 10-15 хвилин.
Після того, як хворий опритомніє, йому слід прийняти внутрішньо вуглеводи для запобігання рецидиву.
Особливості застосування. Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при діабеті 1 типу) можуть призвести до гіперглікемії тадіабетичного кето ацидозу. Звичайно перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або діб. Вони включають у себе почуття спраги, часте сечовипускання, нудоту, блювання, сонливість, почервоніння ісухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону у повітрі, що видихується.
При діабеті 1 типу гіперглікемія, що не лікується, призводить до діабетичного кето ацидозу, який потенційно є смертельно небезпечним.
Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, звичайно підвищують потребу хворого в інсуліні.
Ниркова або печінкова недостатність можуть зменшити потребу хворого в інсуліні.
Необхідність регулювання дози інсуліну може виникнути у тих випадках, коли хворі підвищують фізичну активність або змінюють звичну дієту.
Переведення хворого на інший тип або вид інсуліну відбувається під суворим медичним контролем. Зміна концентрації, виду (виробника), типу (швидко- діючий інсулін, інсулін середньої тривалості дії, інсулін тривалої дії), походження інсуліну (тваринний, аналог людського інсуліну) і/або методу виробництва (рекомбінантна ДНК порівняно з тваринним інсуліном) може зумовити необхідність корекції дози інсуліну. При переведенні хворого на ін’єкції Актрапіду НМ може виникнути потреба змінити звичну дозу інсуліну.
Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування.
Деякі хворі, у яких після переходу з тваринного налюдський інсулін виникали гіпоглікемічні реакції, відзначали послаблення абозміни симптомів-провісників гіпоглікемії.
Хворі, у яких істотно поліпшився контроль рівня глюкози в крові завдяки інтенсивній інсулінотерапії, можуть відзначити зміни звичних симптомів-провісників гіпоглікемії, про що їх слід завчасно попередити.
Актрапід НМ не слід використовувати в інсулінових насосах для безперервного підшкірного введення інсуліну у зв’язку з ризиком утворення осаду в їх трубках.
Вагітність і годування груддю
Оскільки інсулін не проходить через плацентарний бар’єр, немає обмежень лікування діабету інсуліном у період вагітності. Рекомендується посилити контроль за лікуванням вагітних жінок, хворих надіабет, протягом усього періоду вагітності, а також при підозрі на вагітність.
Потреба в інсуліні звичайно знижується у першому триместрі вагітності та істотно зростає у другому та третьому триместрах.
Після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до вихідного рівня.
Обмежень щодо лікування діабету інсуліном у період годування груддю також немає, оскільки лікування матері не створює будь-якого ризику для дитини. Однак може виникнути необхідність зниження дози.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Реакція хворогота його здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії. Цеможе стати фактором ризику у ситуаціях, коли ці здатності набувають особливого значення (наприклад, при керуванні автомобілем або механізмами).
Хворим слід рекомендувати приймати заходи з профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо. Це особливо важливо для хворих, в яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії, або епізоди гіпоглікемії виникають часто. При таких обставинах варто зважити доцільність керування автомобілем взагалі.
Несумісність
Як правило, інсулін можна додавати до речовин, зякими відома його сумісність. Лікарські препарати, які додані до інсуліну, можуть викликати його руйнування, наприклад, препарати, що містять тіоли або сульфіти. При змішуванні Актрапіду НМ з ін фузійними розчинами певна кількість інсуліну може бути абсорбована компонентами розчину. Тому під час проведення вливань рекомендується контролю вати рівень глюкози в крові хворого.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Як відомо, ряд лікарських засобів впливає наобмін глюкози, що слід враховувати при визначенні дози інсуліну.
Лікарські засоби, які можуть знижувати потребу вінсуліні:
Пероральні цукрознижувальні засоби (ПЦЗ), октреотид, інгібітори моноаміно оксидази (МАО), неселективні b-адреноблокатори, інгібіториангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), саліцилати, алкоголь і анаболічністероїди.
Лікарські засоби, які можуть підвищувати потребу в інсуліні:
Оральні контрацептиви, тіазиди, глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони і симпатоміметики, даназол.
b-адреноблокатори можуть маскувати симптомигіпоглікемії.
Алкоголь може посилювати і подовжувати тривалістьгіпоглікемічного ефекту інсуліну.
Умови та термін зберігання. Невикористаний Актрапід НМ Пенфіл слід зберігати у холодильник упри температурі 2°С - 8°С (не надто близько від морозильної камери). Термін зберігання – 2,5 роки.
Актрапід НМ Пенфіл, яким користуються, неслід зберігати в холодильнику. Вставлений у шприц-ручку або окремо, Актрапід НМПенфіл можна зберігати при кімнатній температурі (до 25°С) до 6 тижнів.
Зберігати у захищеному від дії світла місці.
Зберігати Актрапід НМ Пенфіл у недоступному длядітей місці.
Перед використанням слід упевнитися, що на картриджіПенфіл немає ніяких пошкоджень (наприклад, тріщин). Не користуватися картріджемПенфіл, якщо є будь-які зовнішні пошкодження або якщо видима ділянка гумового поршня перевищує ширину білої смужки.
Після кожної ін’єкції голку слід видаляти, оскільки під впливом зміни температури може статися витікання рідини через голку.
Не заповнювати Актрапід НМ Пенфіл повторно.
Актрапід НМ Пенфіл не можна піддавати дії тепла абопрямих сонячних променів, а також не можна заморожувати.
Препаратами інсуліну, які було заморожено, користуватися не можна.
Ніколи не вживати інсулін після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці. Источник
Актрапід НМ Пенфіл можна використовувати лише тоді, коли розчин абсолютно прозорий і безбарвний.