ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ФІНОПТИН
(FINOPTIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: верапаміл; 5-[N-(3,4-диметоксифенетил)-N-метил аміно]-2-(3,4-диметоксифенетил)-2-ізопропілвалеронітрилгідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості:прозора, безбарвна рідина;
склад: 1 мл містить верапамілугідро хлориду 2,5 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи кальцію зпереважним впливом на серце . Код АТС С 08DA01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Гальмує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладкі м’язи через “повільні”кальцієві канали. Шляхом зниження внутрішньоклітинної концентрації кальцію вкардіоміоцитах і міоцитах стінок кровоносних судин верапаміл зменшує скоротливість міокарда (негативний інотропний ефект) і розширює коронарні та периферичні артерії. При вазоспастичній стенокардії розслаблення коронарних артерій і гальмування розвитку коронарного спазму покращує міокардіальнуциркуляцію і транспорт кисню до серця. Розширення периферичних артерій знижує загальний периферичний опір, системний артеріальний тиск і опір викиду лівого шлуночка (пост навантаження), що загалом знижує напруження міокардіальних стінокі зменшує потребу міокарда в кисні. При нормальній функції серця результати негативної іноторопної дії верапамілу мінімальні. Навіть у пацієнтів із серцевою недостатністю серцевий викид залишається незміненим, оскільки зниження опору викиду лівого шлуночка компенсує зменшену скоротливість; тільки при вираженій серцевій недостатності серцевий викид може знижуватися. Гальмування надходження іонів кальцію подовжує рефрактерний період та уповільнюєатріовентрикулярну провідність, але не впливає на нормальний синусовий ритм (окрім пацієнтів похилого віку і хворих із синдромом слабкості синусовоговузла). Нормальне внутрішньо передсердне і внутрішньошлуночкове проведення не змінюються. Антеградний рефрактерний період додаткових шляхів проведення може скорочуватися. Верапаміл може подовжувати інтервал PQ на електрокардіограмі, що, в основному, корелює з його концентрацією в плазмі крові (особливо напочатку лікування). Верапаміл практично не впливає на тривалість інтервалів QRSабо QT. Окрім гемодинамічного і електрофізіологічного ефектів верапаміл забезпечує прямий захисний вплив при ішемії міокарда, що частково пояснюєтьсяантиатерогенною дією верапамілу та пригніченням агрегації тромбоцитів. Невпливає на нирковий кровообіг та швидкість клуб очкової фільтрації, екскрецію натрію і води, активність реніну плазми крові, концентрацію компонентів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Не знижує толерантність до глюкози або активність інсуліну у хворих на цукровий діабет. Верапаміл є антагоністомпростагландину Е2, який підвищує синтез проста циклінів у просвіті кровоносних судин.
Фармакокінетика. Верапаміл широко розподіляється врізних тканинах організму; середній об'єм розподілу після внутрішньо венного введення становить 110-420 літрів. Обсяг розподілу l-верапамілу вище, ніж уd-верапамілу. Найвищі об'єми розподілу спостерігались у пацієнтів із захворюваннями серця, нирок або печінки. Верапаміл надходить в спинномозкову рідину і грудне молоко, а також проникає крізь плаценту. 90% верапамілузв'язується з білками плазми крові, ступінь зв'язування, в основному, не залежить від концентрації в плазмі. Проте зв'язування з білками стерео селективне: дляd-верапамілу цей показник становить 94%, тоді як тільки 88% l-верапамілуперебуває у зв'язаному з білками стані. Отже, існує дворазова відмінність увільних концентраціях енантіомерів у плазмі. Верапаміл активно метаболізуєтьсяв печінці, спочатку шляхом N-деалкілювання, потім О-метилювання. Основним метаболітом є норверапаміл, вміст якого в плазмі крові перевищує концентрацію верапамілу. Спостерігаються значні між індивідуальні відмінності вбіо трансформації препарату внаслідок активного метаболізму при першому проходженні через печінку. L-ізомер метаболізуєтся швидше, ніж d-верапаміл. При тривалому застосуванні верапамілу метаболізм першого проходження може знижуватися. Кінетика елімінації верапамілу дво- або трьохфазна. Періоднапів виведення не є стереоспецифічним, становить 2-8 годин після внутрішньо венного введення. Після повторного прийому період напів виведенняподовжується до 4,5-12 годин. 70% призначеної дози елімінується із сечею (<4% - у незміненому вигляді) та 16% - з калом протягом 5 днів. У пацієнтів із захворюваннями печінки біодоступність верапамілу збільшується, з'єднання збілками плазми зменшується, обсяг його розподілу підвищується, а кліренс знижується, тому період напів виведення пролонгується. У пацієнтів із захворюваннями нирок зміни кінетики фармпрепарату, в основному, відсутні. Гемодіаліз, гемофільтрація і перитонеальний діаліз не впливають на елімінаціюверапамілу. У пацієнтів похилого віку загальний кліренс і обсяг розподілуможуть знижуватися, пікова концентрація в плазмі крові може підвищуватися, можливо, внаслідок зменшеного метаболізму при першому проходженні через печінку. У новонароджених і дітей грудного віку кліренс аналогічний кліренсу удорослих, проте метаболізм верапамілу інший. Дія верапамілу виявляється через 5хвилин після внутрішньо венного введення, її тривалість у середньому становить не більше 2 годин. Для прояву гострої анти аритмічної дії концентрація верапамілу в плазмі крові повинна становити як мінімум 100 нг/мл. Статистичновірогідний взаємозв'язок між концентрацією верапамілу і ступенемзниження артеріального тиску відсутній.
Показання для застосування.
Лікування нестабільної стенокардії.
Лікування пароксизмі в надшлуночкових тахіаритмій.
Лікування артеріальної гіпертензії важкого ступеня ігіпертензивних кризів.
Спосіб застосування та дози.
Перед внутрішньо венним введенням необхідно виключити наявність механічних домішок у розчині верапамілу.
Гостра стенокардія, гіпертензивнийкриз або пароксизмальні над шлуночкові тахіаритмії. Початкова доза длявнутрішньо венного введення становить: для дорослих - 5 мг (одна ампула) вводиться повільно за одну хвилину під безперервним електрокардіографічним контролем і моні торуванням артеріального тиску. За відсутності адекватної реакції введення препарату необхідно повторити через 5-10 хвилин. Підтримуюча доза підбирається індивідуально, залежно від клінічної ситуації.
Верапаміл також може застосовуватися у виглядіінфузії по 5-10 мг (1-2 ампули) за годину в 5% розчині глюкози або 0,9% розчині натрію хлориду. Добова внутрішньо венна доза не повинна перевищувати 100 мг (20ампул).
Добова доза для внутрішньо венного введення для дітей першого року становить 0,1-0,2 мг/кг (звичайна разова доза 0,75-2 мг або 0,3-0,8 мл). Для дітей 1-14 років денна доза становить 0,1-0,15 мг/кг (звичайна разова доза 2-5 мг або 0,8-2 мл). Препарат слід вводити повільно (протягомп'яти хвилин), під безперервним електрокардіографічним моні торуванням. Введенняверапамілу припиняють у разі отримання позитивної відповіді. За відсутності адекватної реакції введення необхідно повторити через 5-10 хвилин.
Особам літнього віку дозу препарату необхідно вводити повільно, більше двох хвилин, для мінімізації ризику побічних ефектів. При печінковій недостатності разову дозу не зменшують, оскільки у цьому разіможе збільшуватися тривалість дії верапамілу. Під час проведення профілактичного лікування необхідно зменшувати дозу препарату. Корекцію дозипри нирковій недостатності найчастіше не проводять, проте необхідно ретельне спостереження за клінічною ситуацією для уникнення передозування.
Побічна дія. Більшість побічних ефектівФіноптину виникає внаслідок його вазодилатаційного і негативного інотропногоефектів. Тяжкі побічні реакції зустрічаються рідко, коли терапію Фіноптиномпочинають з низьких доз і їх підвищують, за необхідності, по стадіях відповідно до рекомендованих разової і добової доз.
Верапаміл, як правило, добре переноситься. Інші (пов'язані з вазодилатацією) побічні реакції – головний біль, еритема і пропасниця, запаморочення, набряклість гомілок, гіперплазія ясен – можуть спостерігатися при тривалому застосуванні. Ці побічні реакції, які, в основному, характеризуються малою вираженістю, рідко вимагають відміни препарату. У разі виникнення брадикардії, артеріальної гіпотензії, застійної серцевої недостатності, атріовентрикулярної блокади і навіть асистолії дозуФіноптину зменшують або препарат відміняють. Ці побічні реакції здебільшого спостерігаються в пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю чи порушеннямиатріовентрикулярної провідності або при одночасному прийомі b-адреноблокаторів.
Протипоказання.
Виражена лівошлуночкова недостатність (тиск заклинювання легеневої артерії >20 мм рт. ст. або фракція викиду лівого шлуночка <20-30%).
Виражена артеріальна гіпотензія (тиск у систолу<90 мм рт. ст.) або кардіогенний шок.
Атріовентрикулярна блокада II-III ступеня (без функціонуючого водія ритму).
Синдром слабкості синусного вузла (якщо в пацієнта відсутній функціонуючий штучний водій ритму).
Тріпотіння або мерехтіння передсердя у поєднанні з додатковим провідним трактом (наприклад, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта або синдром Лауна-Ганонга-Льовіне).
Гіпер чутливість до верапамілу гідро хлориду.
Широко комплексна шлуночкова тахікардія.
Паралельне застосування внутрішньо веннихb-адреноблокаторів.
Передозування. Є небезпечним, у деяких випадках є загрозою для життя. При передозуванні препарату з боку центральної нервової системи спостерігаються сплутаність свідомості, нечасті судоми; циркуляторнийколапс з розвитком коми. Може виникати нудота, блювання, метаболічний ацидоз івторинна гіперглікемія. Найтиповішою серцево-судинною ознакою є артеріальнагіпотензія; також можливі брадикардія, атріовентрикулярна блокада, вузловийвислизаючий ритм і асистолія.
Лікування передозування – індивідуальне ігрунтується на оцінці стану пацієнта, особистому досвіді і рішеннях клініциста. Лікування циркуляторних порушень – симптоматичне; може використовуватисявнутрішньо венне введення препаратів кальцію, ізопреналіну і глюкагону, за необхідності - електроімпульсна терапія. Гемодіаліз неефективний. Рекомендується 24-годинне моні торування серцевої діяльності.
Особливості застосування.
Фіноптин може спричинювати а симптоматичнуатріовентрікулярну блокаду I ступеня і транзиторну брадикардію, які іноді поєднуються з вислизаю чим вузловим ритмом. Подовження інтервалу PQ на електрокардіограмі асоціюється з підвищенням концентрації верапамілу в плазмі крові, особливо на початку терапії. У хворих на гіпертрофічну кардіоміопатіювиявляється схильність до несприятливих кардіальних ефектів. Частота побічнихкардіальних ефектів також підвищена в пацієнтів, які одночасно приймаютьb-адреноблокатори. В осіб похилого віку період напів виведення верапамілуподовжений. В окремих пацієнтів одночасне вживання з верапамілом алкоголю (етанолу) може сповільнювати виведення алкоголю з організму. Блокатори кальцієвих каналів можуть знижувати фертильність у чоловіків, про що слідпам'ятати, якщо у чоловіка, який приймає блокатори кальцієвих каналів, діагностується нез'ясована безплідність, яка повністю оборотна після відміни препарату. З особливою обережністю слід призначати Фіноптин новонародженим ідітям першого року життя у зв'язку з тим, що вони більш чутливі до індукованихверапамілом порушень ритму серця. Дозу Фіноптину зменшують для пацієнтів із захворюваннями печінки. При надниркозалозній недостатності хворі повинні перебувати під лікарським наглядом, незважаючи на те, що, в основному, змінювати дози немає потреби. Терапію Фіноптином проводять і під час діалізу. Фіноптин повинен з обережністю призначатися пацієнтам з серцевою недостатністю середнього ступеня тяжкості. До початку терапії з використанням Фіноптинуповинно проводитися лікування серцевої недостатності з використанням серцевихглікозидів та/або діуретиків. Іноді виникає необхідність зменшувати дозиФіноптину пацієнтам зі зниженою нейром’язовою провідністю (наприклад, зм'язовою дистрофією Дюшена, при використанні міо релаксантів під час наркозу). При серцевій недостатності або порушеннях серцевої провідності під час лікування Фіноптином дозу препарату або зменшують, або припиняють його використання та/або починають відповідну терапію. Під час лікування Фіноптиномчерез певні інтервали необхідно контролю вати функцію печінки. Внутрішньо веннийФіноптин на початку терапії повинен використовуватися тільки в стаціонарі, де є можливість проведення реанімаційних заходів. Стан пацієнтів, які одержуютьвнутрішньо венний Фіноптин, повинен контролю ватися електрокардіографічним ігемодинамічним моні торуванням.
Вагітність і лактація. Верапаміл проходить крізьгематоплацентарний бар’єр і виявляється у v.umbilicalis при пологах. За відсутності контрольованих досліджень щодо застосування верапамілу під час вагітності та пологів призначення препарату можливо, коли очікувані переваги перевищують потенціальний ризик для плода. При лактації верапаміл екскретуєтьсяз грудним молоком у концентраціях, близьких до концентрації в плазмі крові матері. Тому не рекомендовано годувати груддю під час застосування верапамілу.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Верапаміл фармакодинамічно взаємодіє зb-адрено блокаторами; одночасне застосування може підвищувати ризик серцевої недостатності, розвитку порушень ритму і вираженої артеріальної гіпотензії. Спостерігається фармакокінетична взаємодія меншої клінічної значущості, що призводить до підвищення концентрації b-адреноблокаторів, як мінімум, міжметопрололом, атенололом і пропранололом з одного боку і верапамілом – зіншого. Несприятлива фармакодинамічна взаємодія можлива з аміодароном, дизопірамідом і клонідином, як і з флекаїнідом, хінідином і празозиом. При одночасному з верапамілом застосуванні кліренс цих засобів знижується, концентраця в плазмі крові цих препаратів зростає. Верапаміл підвищує концентраціюдигоксину в плазмі крові, меншою мірою – дигітоксину. Верапаміл знижує кліренсфеназону. При одночасному з верапамілом застосуванні збільшуються концентраціїкарбамазепіну, фенітоїну, теофіліну і симвастатину; адріаміцину, циклоспорину; етанолу, іміпраміну, буспірону, мідазоламу і, можливо, тріазоламу; дія останні хна центральну нервову систему може потенціювати ся або пролонгувати ся. Впливверапамілу на концентрацію в плазмі літію варіює, проте спільне застосування може підвищувати нейро токсичність препаратів літію. Застосування верапамілуможе підсилювати дію ацетил саліцилової кислоти на тромбоцити, тоді якацетил саліцилова кислота може знижувати гіпотензивний ефект верапамілу. Негативний інотропний і гіпотензивний ефекти можуть потенціювати ся при використанні інгаляційних анестетик ів. Одночасне внутрішньо венне застосування дантролену іверапамілу може призводити до гіперкаліємії і серйозного гальмування циркуляції. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (15-25 °С) у захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін придатності - 5 років.