ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВАЗАПРОСТАН®

(VASAPROSTAN®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: алпростадил- альфа-циклодекстрин; сполука включення

7-[(1R,2R,3R)-3-гідроксі-2-[(1Е,3S)-3-гідроксіокт-1-еніл]-5-оксоциклопентіл]гептановакислота - альфа-циклодекстрин;

основні фізико-хімічні властивості: гігроскопічний білий ліофілізат, розчинний в ізотонічному розчині натрію хлориду;

склад: 1 ампула з 48,2 мг ліофілізованого порошку містить 20 мкг алпростадил (у вигляді сполуки включення алпростадил – альфа-циклодекстрин);

допоміжні речовини: лактоза, альфа-циклодекстрин (альфадекс).

Форма випуску. Порошок ліофілізований для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Простагландини. Код АТС С 01Е А 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Алпростадил, активна речовина препарату Вазапростан^®,є вазодилататором. Він посилює кровотік шляхом дилатації артеріол таперед капілярних сфінктерів. Вазапростан^® поліпшує мікро циркуляцію та реологічні властивості крові. Після внутрішньо венного застосування у здорових добровольців чи пацієнтів спостерігається підвищення еластичності еритроцитів і пригнічення їх агрегації ex vivo. Вазапростан^® ефективно пригнічує активацію тромбоцитів in vitro. Цей ефект розповсюджується також на параметри зміни форми, агрегації, секреції речовин, що містяться в гранулах, та вивільнення тромбоксану – речовини, що сприяє агрегації. Вазапростан^®приводить до зменшення утворення артеріальних тромбів.

Застосування при лікуванні людей викликає стимуляцію фібринолізу та підвищення певних показників ендогенного фібринолізу (плазміногену, плазміну, активності активатора тканинного плазміногену).

Фармакокінетика. Комплекс, що складається з алпростадил і альфадексу, при приготуванні розчину для інфузій дисоціює на окремі компоненти. Отже, фармакокінетика не залежить від присутності комплексу в ліофілізаті.

Після внутрішньо венного застосування алпростадилу в дозі 60 мкг/2 годсередня максимальна концентрація в плазмі здорових людей на 5,2 пкг/мл перевищує середню максимальну концентрацію у фазі плацебо (2,4 пкг/мл). Періоднапів виведення під час альфа-фази становить приблизно 0,2 хвилини, а під часбета-фази – приблизно 8 хвилин. Таким чином, стаціонарна концентрація досягається невдовзі після початку інфузії.

Алпростадил метаболізується головним чином у легенях – 80-90% під час першого проходження через легені. Первинні метаболіти – 15-кето-ПГЕ₁, ПГЕ₀ (13,14-дигідроПГЕ₁) та 15-кето-ПГЕ₀(13,14-дигідро-15-кето-ПГЕ₁), які, в свою чергу, зазнають подальшого розпаду, зокрема шляхом бета-окислення та омега-окислення. Метаболіти виводяться із сечею (88%) і калом (12%). Повне виведення здійснюється за 72години. Алпростадил на 93% зв’язується з макромолекулярними компонентами плазми. В експериментах на тваринах було встановлено, що період напів виведенняальфадексу становить близько 7 хвилин; він виводиться із сечею у незміненому вигляді.

Показання для застосування. Лікування хронічних об літеруючих захворювань артерій III та IV стадії.

Спосіб застосування та дози. Вазапростан^® можуть застосовувати лише лікарі, які мають досвід роботи в ангіології, знають з сучасні методи безперервного контролю показників серцево-судинної системи та мають для цього відповідне обладнання.

Внутрішньо венні інфузії Вазапростану^®. Внутрішньо веннотерапію здійснюють за нижче наведеною схемою дозування.

Вміст двох ампул ліофілізованого порошку Вазапростану^®(відповідає 40 мкг алпростадилу) розчинити в 50 – 250 мл фізіологічного сольового розчину і одержаний розчин вводити внутрішньо венно (інфузія) протягом 2 годин. Ця доза застосовується двічі на день.

Альтернативно: один раз на день внутрішньо венна інфузія протягом 3годин 3 ампул Вазапростану® (60 мкг алпростадилу), які розчинюють у 50-250 мл фізіологічного сольового розчину.

У пацієнтів з порушеною функцією нирок (ниркова недостатність призначеннях креатині ну > 1,5 мг/дл) внутрішньо венне застосування Вазапростану^®треба починати з однієї ампули 2 рази на день (2 х 20 мкг алпростадилу), кожнаінфузія триває 2 години. Залежно від загальної клінічної картини дозу можна збільшити до вищенаведеної нормальної дози (40 – 60 мкг алпростадилу на день) за 2 – 3 дні.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю та пацієнтів з групи ризику щодо порушення функції серця об’єм інфузії треба обмежити 50-100 мл на день іобов’язково застосовувати пристрої для інфузій.

Внутрішньо артеріальні інфузії Вазапростану^®. Вміст однієї ампули Вазапростану^® (відповідає 20 мкг алпростадилу) розчиняють у 50 мл фізіологічного розчину. Внутрішньо артеріальну терапію проводять занижче наведеною схемою дозування.

Об’єм отриманого розчину, що відповідає вмісту половини ампулиВазапростану^® (25 мл розчину містять 10 мкг алпростадилу), вводитивнутрішньоартеріально протягом 60 – 120 хвилин за допомогою пристрою дляінфузій. При задовільній переносимості дозу можна збільшити до 1 ампули (20 мкгалпростадилу), особливо за наявності некрозів. Звичайно застосовується однаінфузія на день.

Якщо внутрішньо артеріальна інфузія проводиться через введений катетер. Залежно від переносимості препарату та тяжкості захворювання рекомендується доза 0,1 – 0,6 нг/кг маси тіла/хв.; інфузія із застосуванням пристрою дляінфузій триває 12 годин (відповідає вмісту ¼ - ½ ампулиВазапростану^®).

Після тритижневого курсу лікування треба вирішувати питання про доцільність подальшого застосування препарату. За відсутності у пацієнта терапевтичного успіху лікування треба припинити. Період лікування не повинен перевищувати 4 тижнів.

Побічна дія. При внутрішньо артеріальному застосуванніВазапростану^® в кінцівці, в яку вводять препарат, часто спостерігається біль, еритема чи набряк. Подібні симптоми іноді мають місце іпри внутрішньо венному введенні. Окрім того, можливо почервоніння вени, в яку вводиться препарат. Ці побічні ефекти, пов’язані із застосуванням препарату чиз процедурою введення, зникають після зниження дози чи припинення інфузії.

Іноді виникають такі реакції, що не пов’язані зі способом введення: головний біль, шлунково-кишкові побічні ефекти (діарея, нудота, блювання), гіперемія, а також порушення чутливості.

Зрідка при обох способах введення спостерігаються зниження артеріального тиску, біль за грудниною, порушення серцевого ритму, атріовентрикулярна блокада, шок, гіперкаліємія, підвищення показників функції печінки (трансаміназ), тромбоцит опенія, анемія, лейкопенія чи лейкоцитоз, суглобні симптоми, головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, судоми центрального генезу, підвищення температури тіла, підвищення потовиділення, пропасниця, озноб, а також алергічні реакції. Зміни рівня С-реактивного білка спостерігалися рідко. Після припинення введення препарату симптоми швидко зникають.

В окремих випадках при тривалості лікування більше 4 тижнів зареєстрований гіперостоз довгих трубчастих кісток, що зникав після припинення терапії.

В одиничних випадках у пацієнтів розвивався гострий набряк легенів, серцева недостатність.

Протипоказання. Вазапростан^® не можна застосовувати вразі гіпер чутливості до інгредієнтів препарату. Вазапростан^® не слід призначати пацієнтам з декомпенсованою серцевою недостатністю, аритміями чи ішемічною хворобою серця, а також пацієнтам, що перенесли інфаркт міокарда протягом останніх шести місяців, пацієнтам з підозрою на набряк чи інфільтрацію легенів за результатами клінічного чи рентгенологічного дослідження та пацієнтам з тяжкими хронічними обструктивними захворюваннями легенів.

У пацієнтів з ознаками печінкової дисфункції (підвищений рівеньтрансаміназ чи гама-ГТ), з захворюваннями печінки в анамнезі, а також якщо застосування Вазапростану^® може ускладнитися кровотечею (пацієнти згострими шлунково-кишковими виразками, полі травмою) Вазапростан^®застосовувати не можна.

Вазапростан^® не повинен застосовуватись у період вагітності і лактації.

Передозування. Симптоми інтоксикації. Передозування Вазапростану^®може призвести до зниження кров’яного тиску та рефлекторної тахікардії внаслідок ефекту вазодилатації. Інші можливі симптоми: вазовагусні реакції, блідість, підвищене потовиділення, нудота, блювання, ішемія міокарда, серцева недостатність. Можливі місцеві реакції: біль, припухання та почервоніння кінцівки, в яку проводиться інфузія, прояви гіпер чутливості.

Терапія інтоксикацій. У випадках передозування (сильний біль, зниження кров’яного тиску) потрібно зменшити дозу Вазапростану^®; за необхідності інфузію треба припинити. При зниженні кров’яного тиску найпершим заходом є підняття догори ніг у пацієнта, який лежить на спині; можна застосовувати симпатоміметики.

Особливості застосування. Вазапростан^® не слід застосовувати після закінчення терміну придатності. Розчин необхідно готувати безпосередньо передінфузією. Розчин, який був приготовлений більше 12 годин тому, вводити неможна.

Ампула не потребує подальшого надпилювання: місце надпилювання знаходиться під синьою крапкою.

Вміст ампули складає сухий білий порошок, що утворює твердий шар завтовшки 3 мм на дні ампули. На цьому шарі можливі невеликі тріщини та крихти. При пошкодженні ампули звичайно суха речовина стає вологою та клейкою і сильно втрачає об’єм. У цьому випадку препарат застосовувати не можна.

Суха речовина розчиняється одразу ж після додавання фізіологічного розчину натрію хлориду. Спочатку розчин може виявитися трохи каламутним, що пояснюється утворенням повітряних бульбашок і не має значення. За короткий часрозчин стає прозорим.

У пацієнтів з групи ризику слід проводити терапію Вазапростаном^®з обережністю. Пацієнти, які схильні до серцевої недостатності за своїм віком, і пацієнти з ішемічною хворобою серця повинні перебувати під наглядом в стаціонарі під час і протягом одного дня після припинення лікуванняВазапростаном^®. З обережністю призначають Вазапростан^® іпри артеріальній гіпотензії.

Для запобігання виникненню симптомів гіпергідратації інфузійні об’ємине повинні перевищувати 50 – 100 мл на день (введення за допомогою пристрою дляінфузій). Необхідними є часті перевірки параметрів серцево-судинної системи пацієнта (наприклад кров’яного тиску та частоти серцевих скорочень). За необхідності додають контроль ваги та балансу рідини, виміряння центрального венозного тиску чи ехокардіографію.

Такий же нагляд потрібний для пацієнтів з периферичними набряками чи нирковою дисфункцією (рівень креатині ну в сироватці > 1,5 мг/дл).

Вазапростан^® з обережністю призначають пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування проводять в післядіалізний період), хворим на цукровий діабет I типу, особливо при вираженому ураженні судин.

Як і всі препарати, що діють на серцево-судинну систему, Вазапростан^®може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, особливо на початку лікування, при підвищенні дози, припиненні прийому препарату, вживанні алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При лікуванні Вазапростаном^® може посилюватись ефект гіпотензивних препаратів, вазодилататорів, а такожантиангінальних препаратів. При одночасному застосуванні цих препаратів разом зВазапростаном^® необхідний ретельний контроль стану серцево-судинної системи.

Симпатоміметики, адреналін, норадреналін знижують вазодилатуючу дію препарату.

Одночасне застосування Вазапростану^® та антитромботичнихзасобів (антикоагулянтів, інгібіторів агрегації тромбоцитів, тромболітичнихзасобів) може збільшити схильність до кровотеч.

З обережністю призначають Вазапростан^® у комбінації зцефамандолом, цефаперазоном, цефатетаном, які знижують ефект препарату.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25º Св захищеному від світла місці. Источник

Термін придатності в неушкодженій упаковці при температурі не вище 25º С – 4 роки.