ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СТРЕПТАЗА

 ( STREPTASE®)

Загальна характеристика:

  міжнародна назва: високо очищена стрептокіназа;

основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого кольору;

склад: кожний флакон Стрептази 250 000 містить якактивну складову від 134 до 176 мг очищеної субстанції, еквівалентної 250 000МО стрептокінази.

Кожний флакон Стрептази 750 000 містить як активну складову від 139 до 182 мг очищеної субстанції, еквівалентної 750 000 МОстрептокінази.

Кожний флакон Стрептази 1500 000 містить як активну складову від 147 до 192 мг очищеної субстанції, еквівалентної 1500 000 МОстрептокінази.;

допоміжні речовини: альбумін людини, натрію L -гідроген - глутамат моногідрат, поліжелін.

Форма випуску. Ліофілізований порошок для приготування розчину дляін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Ферменти. АТС –В 01AD01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Стрептаза – високо очищенастрептокіназа, отримана з фільтрату культури бета-гемолітичних стрептококівЛансфілда групи С, яка сприяє перетворенню плазміногену у плазмін. Плазмін руйнує згустки фібрину, а також призводить до деградації фібриногену та інших білків плазми крові. Після внутрішньо венного або внутрішньо артеріальноговведення та нейтралізації індивідуального титру антитіл до стрептокінази, вона починає системно або місцево активувати фібринолітичні процеси. Після інфузіїгіперфібринолітичний ефект препарату спостерігається тільки протягом декількох годин, однак тромбі новий час може тривати до 24 год внаслідок одночасного зниження рівня фібриногену і збільшення числа циркулюючих продуктів деградації фібрину та фібриногену.

Фармакокінетика. Період напів виведення комплексустрептокіназа-плазміноген, який активує плазмін, становить приблизно 23 хв. Цей комплекс частково ін активується анти стрептококовими антитілами. Плазміноген, що утворюється, може ін активуватися циркулюючими інгібіторами альфа-2-плазмін таальфа-2-макроглобулін. Більша частина стрептокінази розпадається до пептидів та виділяється нирками.

Показання для застосування.

Гострий інфаркт міокарда; гострі та підгострітромбози глибоких вен; легенева емболія;

емболія та тромбоз артерій нижніх кінцівок; оклюзії центральної артерії або вени сітківки; тромбоз гемодіалізного шунта.

Спосіб застосування та дози.

Системне призначення

При короткотерміновому тромболізисі дорослі з оклюзіями периферичних венозних і артеріальних судин одержують початкову дозуСтрептази 250000 МО протягом 30 хв, після цього – підтримуючу дозу 1,5 млн МО нагодину протягом 6 год. Шестигодинну інфузію Стрептази можна повторити наступної доби залежно від терапевтичного успіху лізису. Повторне лікування ні за яких обставин не повинно здійснюватися пізніше, як через 5 діб після першого курсу.

При короткотерміновому лізисі для лікування гострого інфаркту міокарда 1,5 млн МО Стрептази вводять протягом 60 хв.

Альтернативою короткотерміновому лізису є тривалий лізис для лікування периферичних оклюзій. Початкову дозу Стрептази 250000 МОвводять протягом 30 хв, після чого призначають підтримуючу дозу 100000 МО нагодину. Тривалість терапії залежить від поширеності та локалізації оклюзії судини. При оклюзії периферичних судин максимальна тривалість курсу лікування –5 діб.

При тромбозах центральних судин сітківки лізис артеріальних оклюзій повинен тривати не більше 24 год, венозних – не більше 72 год. Якщо при широких оклюзіях показане продовження тромболізису, слід дотримуватися інтервалу між введеннями (приблизно одна доба), після чого призначити гомологічнийтромболітик (урокіназа, t-PA).

Локальнийтромболізис

При гострому інфаркті міокарда пацієнтам призначають внутрішньокоронарний болюс Стрептази у середньому 20000 МО і підтримуючу дозувід 2000 до 4000 МО на хвилину протягом 30 - 90 хв.

Пацієнти з гострими, під гострими і хронічними периферичними тромбозами та емболіями отримують від 1000 до 2000 МО Стрептази з інтервалами від 3 до 5 хв. Тривалість призначення залежить від поширеності ураження та локалізації оклюзії судини і виконується до 3-х год у загальній дозі максимально 120000 МО Стрептази.

При необхідності одночасно може бути виконанаперкутанна транслюмінальна ангіопластика.

Контроль терапії

Системне призначення

У разі короткотермінового лізису (протягом 6 год) слід призначати гепарин під час або після інфузії Стрептази, якщо рівні тромбі нового часу або часткового тромбопластинового часу відповідно зросли менше, як удвічі або упівтора рази від нормальних контрольних величин. Показники тромбі нового часу і часткового тромбопластинового часу повинні збільшуватися відповідно у 2-4 разиі у 1,5-2,5 рази, що дозволяє забезпечити достатній захист від ре тромбозу.

Якщо інфузія Стрептази не повторюється, терапія гепарином повинна призначатися одночасно з пероральними антикоагулянтами.

Тривалий лізис контролюють за показникомтромбі нового часу. Дво-, чотирикратна пролонгація тромбі нового часу є вірогідним критерієм антикоагулянтного захисту. Тому одночасне призначення гепарину може стати необхідним після 16-ї години від початку лікування. Якщочас тромбіну після 16 год перевищує більше, як у 4 рази контрольний рівень, доза Стрептази повинна бути подвоєна протягом кількох годин доти, поки не зменшиться тромбі новий час.

Локальнийтромболізис

Успіх лікування локальним тромболізисом можна оцінити за даними ангіографії. Якщо понад 15 хв після проведення тромболізисузберігається достатній кровотік, лікування вважають успішним і його можна припинити. (Перед виконанням ангіографії для профілактики індукованих катетером тромбозів, зазвичай, рекомендується застосовувати гепарин.)

Подальше лікування.

Після кожного курсу терапії стрептокіназою, з метою запобігання повторним тромбозам, можна призначити подальше лікування антикоагулянтами або інгібіторами агрегації тромбоцитів. Під час терапії гепарином слід звертати особливу увагу на підвищений ризик геморагій. Терапію гепарином контролюють індивідуально за показниками тромбі нового часу або часткового тромбопластинового часу. Метою лікування є збільшення тривалостітромбі нового часу у 2-4 рази і тромбопластинового – у 1,5-2,5 рази. Для тривалої профілактики можна застосовувати пероральні антикоагулянти, наприклад, похідні кумарину або інгібітори агрегації тромбоцитів.

Спосіб призначення. Стрептаза призначається внутрішньо венно або внутрішньоартеріально після розчинення вмісту флакона у фізіологічному розчині, розчині Рінгер-Лактату, 5% розчині глюкози, левулозиабо фруктози. Для більшого розведення, якщо необхідна висока стабільність готового розчину протягом тривалого часу, як розчинник рекомендується поліжелін“Haemaccel^®”. Після розведення повинен утворитись безбарвний, прозорий опалесціювальний розчин. Щоб упевнитись у тому, що вміст флакона повністю розчинився, 5 мл фізіологічного розчину необхідно ввести у флакон зпорошком , а лишок вакууму видалити, трохи послабивши голку на шприці.

Побічна дія.

Кровотечі.

Якщо виникають кровотечі, як правило вони обмежуються місцями пункції. У такому випадку припиняти терапію немає потреби. Описані випадки тяжких кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових та печінкових, розриви селезінки, сечостатеві кровотечі, поодинокі випадки інтракраніальних крововиливів з ускладненнями, у тому числі – з фатальним кінцем, ретроперитонеальні кровотечі. Під час тромболітичного лікування у хворих на гострий інфаркт міокарда вокремих випадках можуть виникати кровотечі у перикард, включаючи розриви міокарда.

При тяжких геморагічних ускладненнях терапію Стрептазою припиняють і призначають інгібітори протеїн ази, наприклад, апротинін у таких дозах: спочатку 500000 КМО (при необхідності – до 1 млн КМО), після чого вводять по 50000 КМОщогодини внутрішньо венно крапельно до зупинення кровотечі. Рекомендують комбінації з синтетичними антифібринолітиками. За необхідності призначають фактори згортання крові.

Алергічні реакції.

Реакції негайного типу. Можуть виникати анафілактичні та анафілактоїдніреакції з висипом на шкірі, почервонінням, пухирцями, у тому числі везикулярними, а також із задишкою та бронхоспазмом.

Пізні реакції. Є окремі випадки сироваткової хвороби, артриту, васкуліту, нефриту і нейроалергічних симптомів (полінейропатії - синдром Гійєна Барре), які за часом виникнення збігалися з призначенням стрептокінази.

Якщо виникає алергічна або анафілактична реакція, застосуванняСтрептази потрібно негайно припинити (перервати інфузію) і призначити необхідне лікування. Слід дотримуватись діючих медичних стандартів лікування шоку. Післякупірування симптомів алергічних реакцій, лікування можна продовжити гомологічними фібринолітиками (наприклад, урокіназою, t-PA). При легких, добре контрольованих реакціях може бути виправданим продовження застосуванняСтрептази.

При необхідності слід призначати такі додаткові засоби лікування:

а) при легких реакціях: кортикостероїди і антигістамінні препарати;

б) при тяжких або небезпечних для життя реакціях (наприклад, анафілактичний шок) залежно від їх тяжкості:

негайно зробити повільну внутрішньо венну ін’єкцію адреналіну;

призначити високі дози кортикостероїдів повільно внутрішньо венно;

при необхідності – заходи по заміщенню ОЦК, кисень.

Емболії

Ризик легеневої емболії у пацієнтів з тромбозом глибоких вен під час лікування стрептокіназою не більший, ніж при застосуванні одного гепарину. Якщопід час лікування трапляється гостра або зворотна легенева емболія, терапіястрептокіназою не повинна відрізнятися від запланованої, що дозволяє досягти розчинення емболів. Під час локального тромболізису у периферичних артеріях неможна виключити дистальної емболізації. Описано декілька випадків холестеринової емболії, які за часом виникнення збігалися з тромболітичноютерапією.

Інші реакції

На початку терапії інколи понижується артеріальний тиск, спостерігається тахікардія або брадикардія (в окремих випадках – з шоком).

На фоні терапії можуть виникати головний біль, біль у спині, скарги збоку шлунково-кишкового тракту, м’язові болі, підвищення температури, а також астенія, загальне нездужання, лихоманка. Остання, як правило, моментально зменшується після введення антипіретичних препаратів. В окремих випадках можебути оборотне підвищення активності трансаміназ сироватки, а також білірубіну.

Інколи після внутрішньо коронарної тромболітичної терапії у пацієнтів згострим інфарктом міокарда спостерігали некардіогенний набряк легенів.

В окремих випадках на фоні тромболітичної терапії у хворих з гострим інфарктом міокарда можуть бути порушення серцевого ритму, стійка стенокардія, серцева недостатність аж до зупинки серця і дихання. Однак вдалося довести, щоу пацієнтів з інфарктом міокарда, яких лікували стрептокіназою, зупинка серця внаслідок фібриляції шлуночків трапляється рідше, ніж при звичайному лікуванні.

На фоні тромболітичної терапії повідомлялося про окремі випадки спазмів судин головного мозку, які збігалися за часом виникнення з серцево-судинною гіпоксією і церебральними геморагіями.

При локальному тромболізисі можуть виникати системні побічні ефекти.

Протипоказання. Тяжкі алергічні реакції на введення препарату.

Через підвищений ризик кровотеч, зумовленихтромболітичною терапією, Стрептаза не повинна застосовуватись у таких ситуаціях:

триваючі або нещодавно перенесені кровотечі;

всі форми зниженої здатності крові до згортання, особливо – спонтанний фібриноліз;

нещодавно перенесений цереброваскулярний інсульт, інтракраніальні та інтраспинальні хірургічні втручання;

інтракраніальна неоплазма;

нещодавно перенесена травма голови;

наявність неоплазми з ризиком кровотечі;

гострий панкреатит;

неконтрольована гіпертензія із систолічним артеріальним тиском понад 200 мм рт. ст. та/або діастолічним артеріальним тиском понад 100 мм рт. ст., чи гіпертензивні зміни сітківки ІІІ/ІV ступеня.

Передозування.

Передозування Стрептази не описано.

Особливості застосування. Препарат може застосовуватися лишев умовах стаціонару.

Зважаючи на те, що вірогідність успішної терапіїстрептокіназою дуже низька, її не потрібно призначати пацієнтам з такими захворюваннями:

системне призначення:

тромбоз глибоких вен – пізніше, як через 14 днів;

інфаркт міокарда – пізніше, як через 12 год;

оклюзія центральних судин сітківки, артеріальні оклюзії – пізніше, як через 6-8 год, венозні оклюзії – пізніше, як через 10днів;

локальний тромболізис:

інфаркт міокарда – пізніше, як через 12 год;

емболії – пізніше, як через 6 тижнів.

При необхідності тромболітичної терапії і за наявності високої концентрації антитіл проти стрептокінази або при недавньому застосуванні стрептокінази (понад 5 днів і менше одного року тому), рекомендується використовувати гомологічні фібринолітики (наприклад, урокіназуабо t-PA)

Дози длядітей

До цього часу немає достатнього досвіду застосуванняСтрептази у дітей.

Індивідуалізована оцінка ризику / користі

Ризик виникнення геморагічних ускладнень повинен порівнюватися з очікуваними перевагами у таких випадках:

нещодавно перенесені тяжкі шлунково-кишкові кровотечі, великі хірургічні втручання (від 6 до 10 днів після операції залежно від тяжкості хірургічного втручання), травма або серцево-легенева реанімація, біопсія органу, пункція судин, які не піддаються компресії;

внутрішньом’язові ін’єкції;

інтубація;

недавні пологи, аборт;

хвороби сечостатевого тракту з існуючими або потенційними джерелами кровотечі (збереження катетера сечового міхура);

підозра на тяжку атеросклеротичну дегенерацію судини, цереброваскулярні захворювання, тяжкий цукровий діабет, діабетична /геморагічна ретинопатія;

легеневі захворювання з утворенням порожнин (наприклад, кавернозні форми туберкульозу) або тяжкий бронхіт;

тяжкі ушкодження печінки або нирок;

дефекти мі трального клапана або фібриляція передсердь;

ендокардит або перикардит; ізольовані випадки перикардиту, неправильно діагностованого як гострий інфаркт міокарда ілі кованого Стрептазою, призводили до випотів у перикард, у тому числі тампонади.

Антитіла проти стрептокінази

Через підвищену вірогідність резистентності, зумовленої наявністю антитіл до стрептокінази, Стрептаза може бути неефективною при призначенні пізніше, як через 5 днів після попередньої терапіїстрептокіназою або препаратами, які містять стрептокіназу, особливо в періодміж 5 днями і 12 місяцями. Подібним чином ефект препарату може зменшуватись у пацієнтів з нещодавно перенесеними стрептококовими інфекціями (стрептококовий фарингіт, гострий гломерулонефрит).

Швидкістьінфузії та профілактичне застосування кортикостероїдів

На початку лікування інколи спостерігають зниження артеріального тиску, тахікардію або брадикардію (в окремих випадках вони можуть супроводжуватися шоком). Тому на початку лікування інфузія повинна здійснюватися повільно. Більше того, профілактично можуть застосовуватися кортикостероїди (наприклад, від 100 до 200 мг метил преднізолону за 10 хв допочатку терапії Стрептазою).

Попереднє лікування гепарином або похідними кумарину

Якщо хворий попередньо отримував гепарин, дію цього препарату необхідно нейтралізувати призначенням протаміну сульфату до початку тромболітичноїтерапії. Показник тромбі нового часу не повинен перевищувати більше, як удвічі нормальну контрольну величину до початку тромболітичної терапії. У пацієнтів, які попередньо отримували похідні кумарину, до початку інфузії стрептокіназипоказник МНС (Міжнародне нормалізаційне співвідношення) повинен становити менше 1,7 (протромбі новий індекс, принаймні, 50%).

Артеріальна пункція

Якщо під час внутрішньо венної терапії необхідна артеріальна пункція, перевагу слід надавати судинам верхніх кінцівок. Після пункції потрібно натискати на місце пункції протягом, принаймні 30 хв, іоглядати місце пункції для виявлення перших ознак кровотечі.

Під час вагітності Стрептазу можна призначати лише після ретельної оцінки ризику та очікуваної користі від її застосування для матері та плода. Протягом перших 18 тижнів вагітності призначення стрептокінази повинно обмежуватися лише життєвими показаннями. Немає інформації щодо застосування Стрептазипід час годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне і попереднє лікування антикоагулянтами або речовинами, які діють на формування чи функцію тромбоцитів (наприклад, інгібіторами агрегації тромбоцитів, декстранами) може підвищувати небезпеку кровотечі.

До початку тривалого системного лізисустрептокіназою слід дати можливість зменшитись ефектам препаратів, які діють на формування і функцію тромбоцитів.

Було доведено сприятливу взаємодію Стрептази з ацетил саліциловою кислотою при лікуванні гострого інфаркту міокарда.

Умови та термін зберігання. Зберігати у місцях, недоступних для дітей! Термін зберігання Стрептази – 3 роки при температурі від +2°C до +25°С. Після розчинення у стерильному фізіологічному розчині, Стрептазу можна зберігати при температурі від +2°C до +8°С протягом 24 год без втрати активності. Источник

Стрептаза не повинна використовуватись після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці та контейнері.