ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РИБАМІДИЛ
(RIBAMIDYL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: рибавірин; 1-b-D-рибофуранозил-1H-1,2,4-триазол-3-карбоксамид;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору з жовтуватим відтінком;
склад: 1 таблетка містить рибавірину 0,2г;
допоміжні речовини: цукор молочний, крохмаль картопляний, метилцеллюлоза, кальцій стеариновокислий.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії. Код АТС J05AB04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Рибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів. Рибавірин легко проникає в уражені вірусом клітини і швидко фосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою урибавірин моно-, ди- і трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність.
Механізм дії рибавірину з'ясований недостатньо. Однак відомо, що рибавірин інгібує інозин моно фосфат дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до виразного зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозин три фосфату (ГТФ), що, у свою чергу, супроводжується придушенням синтезу вірусної РНК івірус специфічних білків. Рибавірин інгібує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не придушуючи синтез РНК у нормально функціонуючих клітинах.
Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК і РНК вірусів, нечутливих до інших антивірусних препаратів. Найчутливішими до рибавірину ДНКвірусами є: вірус простого герпесу, віруси групи віспи, хвороби Марека. Нечутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Varicella zoster, вірус псевдо сказу, натуральної коров'ячої віспи. Найбільш чутливими до рибавірину РНК вірусами є: грип А, У, параміксовіруси (парагрипу, епідемічного паротиту, ньюкаслськоїхвороби), реовіруси, онкогенні РНК-віруси. Нечутливими до рибавірину РНКвірусами є: ентеровіруси, рино віруси, вірус енцефаліту лісу Семлики.
У великих мультицентрових клінічних дослідженнях виявлена активність рибавірину проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавіринупроти ВГС повністю не з'ясований. Припускається, що рибавірин трифосфат, якийнакопи чується у міру фосфорилювання, конкурентно придушує утворення гуанозинтри фосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також, що механізм синергетичної дії рибавірину та альфа-інтерферону проти ВГСобумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.
Фармакокінетика. Абсорбція. При пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується утравному тракті. При цьому його біодоступність становить понад 45%.
Розподіл. Рибавірин розподіляється в плазмі, секреті дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину три фосфатунакопи чується в еритроцитах, досягаючи плато на 4-й день і зберігаючись протягом кількох тижнів після введення. Період напіврозподілу становить 3,7год. Об’єм Vd - приблизно 5000 л. При курсовому прийомі рибавіриннакопи чується в плазмі у великих кількостях. Співвідношення показниківбіодоступності (АUС) при повторному й однократному введенні дорівнює 6. Значна концентраціярибавірину (понад 67 %) може бути виявлена в цереброспінальній рідині після тривалого застосування.
Незначно зв'язується з білками плазми.
Час досягнення піка концентрації в плазмі становить від 1до 1 ,5 годин.
Час досягнення терапевтичної концентрації в плазмі залежить від величини хвилинного об’єму крові. Концентрація в секреті дихальних шляхів набагато вища, ніж у плазмі.
Середня величина пікової концентрації (Сmax) уплазмі становить майже 5 мкМоль на літр наприкінці 1-го тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин і приблизно 11 мкМоль на літр наприкінці 1-го тижня прийому в дозі 400 мг кожні 8 годин.
Біо трансформація. Рибавірин фосфорилюється вклітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- і три фосфату, щопотім метаболізується в 1,2,4- триазолкарбоксамид. Другий шлях метаболізму включає амідний гідроліз у трикарбоксил ову кислоту і дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту.
Виведення. Рибавірин виводиться з організму повільно. Час напів виведення (Т1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми і до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить приблизно 300 год. Рибавірин і його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки десь 10 % виводиться з калом. У незміненому вигляді майже 7 % рибавіринувиводиться за 24 години і приблизно 10% - за 48 годин.
Фармакокінетика в особливих клінічних станах. При прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю АUC і Сmax рибавіринузбільшуються, що обумовлено зниженням справжнього кліренсу. У хворих на печінкову недостатність (А, В і С ступені) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється істотно (АUС і Сmaxзбільшуються на 70%).
Показання для застосування. Препарат призначений для лікування хронічного
гепатиту С і рекомендується застосовувати в комбінації зальфа-інтерфероном:
- у первинних хворих, що раніше не лікувалися альфа-інтерфероном, з підтвердженим хронічним гепатитом С;
- при загостренні після курсу моно терапіїальфа-інтерфероном;
- у хворих, несприйнятливих до моно терапіїальфа-інтерфероном.
Спосіб застосування та дози. Препарат приймають внутрішньо не розжовуючи і запиваючи водою, разом із прийомом їжі. Дорослим пацієнтам з гепатитом С рекомендується приймати рибавірин зроз рахування 15 мг на 1 кг маси тіла, що відповідає 800 - 1200 мг на день, тобто 2 - 3 таблетки ранком і 2 - 3 таблетки ввечері. Дозування, що звичайно рекомендується для хворих з масою тіла менше 75 кг становить 1000 мг на добу (2таблетки ранком і 3 таблетки ввечері), хворим з масою тіла понад 75 кг рекомендується приймати 1200 мг на добу (3 таблетки ранком і 3 таблетки ввечері). Тривалість курсу комбінованої терапії рибавірином зальфа-інтерфероном, як правило, становить 24 - 48 тижнів. При цьому для хворих, які раніше не лікувалися, тривалість курсу становить не менше 24 тижнів, а ухворих з вірусом генотипу 1 тривалість курсу - 48 тижнів. У хворих, несприйнятливих до моно терапії альфа-інтерфероном, а також при рецидиві захворювання тривалість курсу - не менше 6 міс.
Побічна дія. Найчастішим побічним ефектом є гемолітична анемія. Тому в процесі лікування необхідно контролю вативміст гемоглобіну, білірубіну і сечової кислоти. Типовими побічними ефектами єдиспное, кашель, порушення сну, екзантема. Рідше виявляються грипоподібні явищаз температурою, головним болем і болем у суглобах, схуднення, нудота, випадіння волосся, депресія. Рідко спостерігаються порушення функції щитоподібної залозиу вигляді зміни змісту ТТГ, а також алергійні реакції (кропив’янка, бронхоспазм, анафілаксія). Вкрай рідко виникають симптоми ауто імунних захворювань, артеріальна гіпотензія, лейкопенія і тромбоцит опенія. Усі побічні ефекти, що спостерігаються, оборотні, не впливають на ефективність лікування і припиняються після закінчення прийому препарату. Нормалізація гемоглобіну спостерігається після тимчасового зниження дози.
Протипоказання. Рибавірин протипоказаний пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю II - Ш ступенів, інфарктом міокарда, при хронічній нирковій недостатності (кліренс креатині ну менше 50мл/хв), анемії, тяжких порушеннях функції печінки (у тому числі придекомпенсованому цирозі), ауто імунних захворюваннях (у тому числі приауто імунному гепатиті), при захворюваннях щитоподібної залози, що не піддаються лікуванню, при тяжкій депресії з суїцидальними намірами, при вагітності ілактації (грудне вигодовування), при підвищеній чутливості до рибавірину таінших компонентів препарату. Безпечність препарату при лікуванні дітей і підлітків не встановлена, тому його застосування у пацієнтів до 18 років не рекомендується.
Передозування. Можливо посилення побічної дії.
Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.
Особливості застосування. Перед початком лікування, на 2 і 4 тижніі далі регулярно, в міру необхідності треба проводити контрольні лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, аналіз електролітів, функціональні проби печінки, зміст креатині ну в сироватці). У процесі лікування рибавірином максимальне зниження вмісту гемоглобіну в більшості випадків відзначається після 4-8 тижніввід початку лікування. При зниженні гемоглобіну нижче 11 г/дл треба тимчасово зменшити дозу рибавірину на 400 мг на добу, при зниженні гемоглобіну нижче 10г/дл треба скоротити дозу до 50 % від вихідної. У більшості випадків змінидози, що рекомендуються, забезпечують відновлення рівня гемоглобіну. Однак при збереженні непереносимості рибавірину після корекції дози, а також при падінні гемоглобіну нижче 8,5 г/дл прийом препарату треба припинити. При гострих алергійних реакціях препарат треба відмінити і призначити відповідне лікування. Рибавірин треба призначати з обережністю після відповідного обстеження пацієнтам із захворюваннями серця, хронічними обструктивними захворюваннями легенів, цукровим діабетом, при порушеннях згортання крові, тромбофлебіті, миєлодепресії. У зв'язку з можливою тератогенною та ембріотоксичною дієюрибавірину необхідно забезпечити надійну контрацепцію під час лікування іпротягом 4 місяців після закінчення лікування у жінок і протягом 7 місяців у чоловіків. У зв'язку з можливим погіршенням функції нирок у літніх пацієнті вперед застосуванням препарату необхідне визначення функції нирок, зокрема кліренсу креатині ну.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Прийом антацидних засобів, що містять алюміній і магній, знижує біодоступність препарату. При одночасному застосуванні рибавірину й альфа-інтерферону відзначається синергізм. Призначення рибавірину під час лікування зидовудином (азидотимідином) та/абоставудином при наявній ВІЛ інфекції, супроводжується зниженням фосфорилюванняцих препаратів, що призведе до ВІЛ-віремії і буде вимагати зміни схеми лікування. У той же час не виявлена взаємодія рибавірину і ненуклеозиднихінгібіторів зворотної транскриптази чи інгібіторів протеаз. Тому можливо комбіноване застосування рибавірину і зазначених препаратів для лікування хворих інфекцією ВІЛ з гепатитом С. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не більше 250 С, сухому, захищеному від світла та недоступному длядітей місці. Термін придатності – 2 роки.