ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РИФАМПІЦИН-ФЕРЕЙН
(RIFAMPICIN-FEREIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Рифампіцин,3(4-метил-1-піперазиніл-іміно-метил)-рифамицин SV2, напівсинтетичний антибіотик;
основні фізико-хімічні властивості: ліофілізат цеглистого або коричнево-червоного кольору; чутливий досвітла, кисню і вологи;
склад: 1 ампула містить рифампіцину 0,15 г;
допоміжні речовини: кислота аскорбінова, натрію сульфат, натрію гідроксид.
Форма випуску. Порошокліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Код АТС J04B02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Рифампіцин є антибіотиком широкого спектра дії. Активний відносно мікобактерій туберкульозу і лепри, діє на грам позитивні (особливо стафілококи) та грам негативні (менінгококи, гонококи) коки, менш активний до грам негативних бактерій. Препарат високоактивний відносно таких мікро організмів: Mycobacterium leprae, Staphylococcus aureus, Staphylococcusepidermidis ( у тому числі штамів стафілококів, що продукують бета-лактамази),Streptococcus pyogenes, Neissena gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Brucellaspp. Рифампіцин чинить вірулоцидну дію на вірус сказу, пригнічує розвитокрабічного енцефаліту.
Фармакокінетика. При внутрішньо венному краплинному введенні максимальна концентрація рифампіцинуспостерігається під кінець інфузії. На терапевтичному рівні концентрація препарату при внутрішньо венному введенні підтримується протягом 8-12 год, відносно високочутливих збудників – протягом 24 год. Рифампіцин добре проникаєу тканини і рідини організму і виявляється в терапевтичних концентраціях у плевральному ексудаті, мокротинні, вмісті каверн, кістковій тканині. Найбільша концентрація препарату створюється у тканинах печінки і нирок. Із організму виводиться з жовчю і сечею.
Показання для застосування.
Основним показанням до застосування Рифампіцину-Ферейн є туберкульоз легенів та інших органів.
Крім того, препарат застосовують при різних формах лепри і при запальних захворюваннях легенів і дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія), викликаних полі резистентними стафілококами, при гострому і хронічному остеомієліті, інфекціях сечовивідних і жовчовивідних шляхів (пієлонефрит, пієлоцистит, холангіт, холецистит) та інших захворюваннях, викликаних чутливими до дії рифампіцину збудниками, при менінгококовому носійстві.
У зв’язку з швидким розвитком стійкості до Рифампіцину-Ферейн його призначають при лікуванні не туберкульозних захворювань лише у випад кахнеефективності інших антибіотиків.
Спосіб застосування та дози. Рифампіцин-Ферейн вводять внутрішньо венно краплинно (внутрішньо венно вводять лише дорослим, рекомендується горизонтальне положення хворого).
Для приготування розчину для внутрішньо венного введення 0,15 г препарату розчиняють у 2,5 мл води для ін’єкцій, енергійно струшують до повного розчинення. Отриманий розчин змішують з 125 мл 5% розчину глюкози. Швидкість введення 60-80 крапель за хвилину.
Внутрішньо венне введення Рифампіцину-Ферейн рекомендується при гостро прогресуючих та розповсюджених формах деструктивного туберкульозу легень, тяжких гнійно-септичних процесах при необхідності швидкого створення високих концентрацій препарату в крові, а також у випадках, коли прийом препарату внутрішньо утруднений або погано переноситься хворими.
При внутрішньо венному введенні добова доза становить 0,45 г, при тяжких швидко прогресуючих формах – 0,6 г і вводиться в один прийом протягом 45-50 хвилин. Тривалість застосування внутрішньо венного способу введення залежить відпереносимості препарату і може становити 1-1,5 місяця з подальшим переходом наприйом внутрішньо.
При лікуванні туберкульозу у хворих на цукровий діабет, внутрішньо венне введення Рифампіцину-Ферейн поєднують із введенням інсуліну (на кожні 4-5 гглюкози (розчинника) – 2 ОД інсуліну)).
Моно терапія туберкульозу Рифампіцином-Ферейн часто супроводжується розвитком стійкості збудника до антибіотика, тому його слід призначати у поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами (стрептоміцином, ізоніазидом, етамбутолом), до яких збережена чутливість мікобактерій туберкульозу.
При інфекціях не туберкульозної етіології залежно від локалізаціїпроцеса при внутрішньо венному введенні добова доза рифампіцину становить від 0,3 до 0,9 г. Добову дозу розподіляють на два введення. Тривалість лікування встановлюється індивідуально залежно від ефективності і переносимості і може становити 7-10 днів. Внутрішньо венне введення слід припинити, як тількиз’явиться можливість для прийому рифампіцину внутрішньо.
Побічна дія. Нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, збільшення печінкових трансаміназ в крові, головний біль, артралгії, канальцевий некроз, порушення зору, лейкопенія, порушення менструального циклу, кропив’янка, набряк Квінке та інші алергічні реакції.
Протипоказання. Не призначати дітям до 1 року, вагітним, в період лактації, при захворюваннях печінки, порушенні функції нирок та підвищеній чутливості до препарату.
Передозування. Симптоми: підвищення температури, задишка, пропасниця, лейкопенія, тромбоцит опенія, гостра гемолітична анемія, шкірні реакції, реакції з боку шлунково-кишкового тракту та печінки, ниркова недостатність.
Особливості застосування. При тривалому застосуванні препарату необхідно контролю вати функцію печінки, нирок, картину крові. Препарат має яскравий коричнево-червоний колір і забарвлює сечу, мокротиння, слізну рідину воранжево-червоний колір.
Для запобігання розвитку резистентності мікро організмів необхідно застосовувати у комбінації з іншими антибактеріальними засобами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Зменшує активність непрямих антикоагулянтів, пероральних гіпоглікемічних засобів, гормональних контрацептивів, анти аритмічних засобів.
Умови та термін зберігання. Зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°. Источник
Термін придатності – 2 роки.