Нормативна база

Лікарські засоби

Інші розділи

Зворотній зв'язок

ПАСКОНАТ
Назва: ПАСКОНАТ
Міжнародна непатентована назва: Sodium aminosalicylate
Виробник: ТОВ "Юрія-Фарм", м.Київ, Україна
Лікарська форма: Розчин для інфузій
Форма випуску: Розчин для інфузій 3% по 100 мл, 200 мл, 400 мл у пляшках
Діючі речовини: 1 мл розчину містить натрію пара-аміносаліцилату - 30.0 мг
Фармакотерапевтична група: Протитуберкульозні препарати
Показання: Активний, прогресуючий, головним чином фіброзно-кавернозний туберкульоз легенів, позалегеневий туберкульоз різної локалізації; підсилення лікувального ефекту.
Термін придатності: 1,5р
Номер реєстраційного посвідчення: Р.04.03/06512
Термін дії посвідчення: з 08.04.2003 до 08.04.2008
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату ПАСКОНАТ
АТ код: J04AA02
Наказ МОЗ: 159 від 08.04.2003


    Інструкція для застосування ПАСКОНАТ

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

    ПАСКОнат

    (PASKOnat)

    Загальна характеристика:

    основні фізико-хімічні властивості: прозора, без кольору і запаху, гіркувата на смак рідина рН 6,8 – 8,1;

    склад: 100 мл розчину містять натрію пара-аміносаліцилату - 3 г, динатрієвої солі етилендіамінотетраоцтової кислоти - 0,05 г, натрію піросульфіту технічного- 0,15 г; допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

    Форма випуску. Розчин для інфузій.

    Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Код АТС J04A K.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.Препарат має бактеріостатичну активність до мікобактерій туберкульозу, у поєднанні з іншими протитуберкульозними препаратами сповільнює розвиток медикаментозної резистентності і підсилює дію відповідних препаратів. Туберкулостатичний ефектПасконату обумовлений його конкурентними взаємовідносинами з парааміно бензойноюі пантотеновою кислотами і біотином, які є факторами росту мікобактерій.

    Фармакокінетика. При внутрішньо венному введенні майже миттєво проникає в органи і тканини і створює в них високі концентрації. Препарат метаболізуєтьсяголовним чином у печінці через 30 - 60 хв. після введення, де відбувається йогоацетилювання і з’єднання з гліцином. За добу із сечею виводиться 90 - 100% введеної дози.

    Показання для застосування. Активний, прогресуючий, головним чином фіброзно-кавернозний туберкульоз легень, поза легеневий туберкульоз різної локалізації, який раніше неефективно лікувався поєднаннями різних протитуберкульозних препаратів. Для підсилення лікувального ефекту при полі хіміотерапії туберкульозу.

    Спосіб застосування та дози. Розчин натрію пара-аміносаліцилату вводять внутрішньо венно крапельно, починаючи з 15 крапель на хвилину. При відсутності місцевих та загальних реакцій швидкість введення збільшують до 40 - 60 крапельна хвилину. При першому вливанні дорослим вводять 200 мл 3% розчину. При відсутності побічних реакцій дозу дорослим збільшують до 400 мл на добу івводять її 5 - 6 разів на тиждень або через день почергово з пероральним прийомом ПАСК. Курс лікування становить 1 - 2 місяці, іноді більше.

    Побічна дія. Найчастіше виникають шлунково-кишкові розлади, погіршення або втрата апетиту, нудота, блювання, біль у животі, понос абозапор. Можуть спостерігатися алергічні реакції у вигляді кропивниці, пурпури, енантеми, пропасниці, болю в суглобах, астматичних явищ, еозинофілії. Можливі поява болю та збільшення розміру печінки. Вказані явища, як правило, зникають при зменшенні дози або короткочасному припиненні введення препарату, вони менше виражені при правильному триразовому регулярному харчуванні. При алергічних проявах призначають антигістамінні засоби, кальцію хлорид, кислоту аскорбінову, при затяжних алергічних реакціях – кортикостероїди. Слід враховувати можливість появи гематом та флебітів.

    Протипоказання. Внутрішньо венне введення протипоказане при гепатитах, нефрозонефритах, мікседемі, серцево-судинній недостатності ІІ-ІІІ стадії, тяжкому атеросклерозі, тромбофлебітах, порушенні згортання крові. Через відсутність адекватних даних про безпеку не слід призначати вагітним та жінкаму період лактації.

    Передозування. Можливі диспепсичні явища, лихоманкові, шокові стани. При вказаних проявах введення препарату слід негайно припинити. Терапія симптоматична.

    Особливості застосування. Для запобігання появи гематом та флебітів застосовують тонкі голки і почергове введення в різні вени. З метою уникнення шокових станів розчин слід вводити повільно. Під час лікування слід проводити лабораторний контроль сечі і функціонального стану печінки. При тривалому застосуванні виявляє антитиреоїдну дію, тому з обережністю призначають хворим з гіпофункцією щитоподібної залози.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Підвищує концентрацію ізоніазиду в крові внаслідок конкуренції за спільні шляхи метаболізму, порушує всмоктуванняріфампіцину, еритроміцину, лінкоміцину. Порушує засвоєння вітаміну В12, внаслідок чого можливий розвиток анемії. Дітям призначають препарат із розрахунку 0,2г/кг маси тіла, (6,5мл 3% розчину на 1 кг маси тіла дитини). Добова доза – 200 - 300 мл на добу. Источник

    Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці, при температурі від +8 до +15оС. Термін придатності - 1,5 роки.





    На сайті також шукають: Цедекс, Сольвенцій інструкція, Азакс застосування, Галоперидол побічні дії, Кислота фолієва протипоказання