ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ДОКсорубіцин
(DOXORUBICINUM)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: доксорубіцин;
основні фізико-хімічні властивості: червоно-оранжевийліофілізований порошок;
склад: 1 флакон містить доксорубіцинугідро хлориду в еквіваленті 10 мг або 50 мг доксорубіцину;
допоміжні речовини:
Форма випуску. Ліофілізований порошок дляін’єкцій.
Фармакологічна група. Протипухлинні антибіотики та споріднені засоби. ATC: L01DB01.
Фармакологічні властивості. Доксорубіцин є антибіотикомантрациклінового ряду, який одержують із Streptomyces peuceticus var caesius та відноситься до групи протипухлинних антибіотиків. Препарат виявляє виражену протипухлинну і проти лейкозну дію (має здатність інтеркалірувати ДНК клітин, безпосередньо впливає на мембрани останніх). Високоактивний відносно багатьох форм пухлин. Має імуносупресивну активність, кардіо токсичність, виявляєпригнічую чий вплив на кровотворення. При прийомі внутрішньо доксорубіцин неефективний.
Фармакокінетика. Після внутрішньо венного введення швидко зникає з крові, концентруючись у печінці, нирках, міокарді, селезінці, легенях. Метаболізується в печінці з утворенням адриаміцинолу та залишків аглікону. Екскреція нирками незначна. Протягом 7 днів із сечею виводиться 25 – 30 % від уведеної дози, а з калом – 20 – 50 %. У разі печінкових розладів виведення вповільнюється.
Показання для застосування. Злоякісні лімфоми (лімфосаркома, лімфома Ходжкіна та інші види лімфом, саркома Юінга), різні видираку шлунково-кишкового тракту (рак шлунка, гепатома, рак стравоходу), рак жовчного міхура та біліарних протоків, рак підшлункової залози), гостра мієлоїдна лейкемія, саркома м’яких тканин та остеогенна саркома, рак молочної залози, рак яєчників, рак легеня, бронхогенні форми рака, рак сечового міхура, пухлина Вільмса.
Спосіб застосування та дози. Рекомендовані схеми застосування:
1. Із розрахунку площі поверхні тіла (м2)
60 – 75 мг/м 2 (активної речовини) у вигляді разовоївнутрішньо венної ін’єкції, що призначається один раз на три тижні;
20 – 25 мг/м 2 (активної речовини) у вигляді разовоївнутрішньо венної дози три дні підряд з інтервалом у три тижні.
2. Із розрахунку на масу тіла (кг)
1,2 – 2,4 мг/кг (активної речовини) у вигляді разової внутрішньо венної ін’єкції з інтервалом у три тижні;
0,4 – 0,8 мг/кг (активної речовини) у вигляді разової внутрішньо венної дози три дні підряд з інтервалом у три тижні.
Протипоказання. Лейкопенія (нижче 3,5 х 109/л), тромбоцит опенія (нижче 120 х 109/л), анемія, міокардит, гострий інфаркт міокарда (виражені порушення серцевого ритму), гострий гепатит, кровотечі, туберкульоз, виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки, білірубінемія, вагітність, тяжкі порушення функції печінки та нирок. Не слід призначати препарат раніше 1 місяця після попередньої хіміотерапії іншими препаратами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Здоксорубіцином сумісні блеоміцин, вінбластин, вінкристин, тіофосфамід, метотрексат, етопозид, преднізолон і цисплатин.
Доксорубіцин не можна вводити в одному шприці з гепарином і 5-фтор урацилом. Несумісний з еуфіліном, натрієвою сіллю цефалатину, дексаметазоном і гідрокортизоном. Лікування хворих доксорубіцином одночасно зциклофосфаном, мітоміцином або радіотерапією середстіння збільшує ризиккардіо токсичного ефекту.
Застосування у поєднанні з іншими хіміотерапевтичними засобами.
Доза Доксорубіцину повинна бути знижена до 30 – 40мг/м2 (активної речовини), однак вона повинна бути призначена відповідно до рекомендованої комбінованої дози.
Передозування. При застосуванні Доксорубіцинуможливі лейкопенія та тромбоцит опенія, стоматит, нудота та блювота (саме після введення препарату), алопеція (оборотна), алергічні реакції, некроз підшкірної жирової клітковини у разі потрапляння препарату під шкіру, флебіти.
При лікуванні Доксорубіцином можуть розвинутисякардіоміопатія, біль у серцевій ділянці, порушення ритму, серцева недостатність, зниження артеріального тиску. У разі тяжких порушень серцевого ритму або застійної недостатності лікування Доксорубіцином слід негайно припинити.
Лікування наведених станів при їх появі симптоматичне, направлене на їх усунення.
Як засіб, що знижує кардіотоксичну діюДоксорубіцину, застосовують д 6екстразоксан.
У разі помірно виражених проявів кардіотоксичності лікування може бути продовжене (під кардіологічним наглядом) тільки у разі загрози пухлинного процесу життю хворого.
Особливості застосування. Вводять тількивнутрішньо венно. Розчинюють вміст флакону в 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.
Застосовують Доксорубіцин тільки під суворим гематологічним наглядом.
Призначення при лікуванні пацієнтів хворих на печінкову недостатність.
При лікуванні пацієнтів із зниженою функцією печінки дозу слід скоротити:
у разі середньої тяжкості (білірубін 1,2 – 3 мг/100мл або BSP 9 – 15 %) дозу слід скоротити на 50 % (½ нормальної дози);
у тяжких випадках (білірубін понад 3 мг/100 мл абоBSP понад 15 %) дозу слід скоротити на 75 % (¼ нормальної дози).
Загальна доза Доксорубіцину не повинна перевищувати 550 мг/м2. У разі застосування Доксорубіцину на фоні радіаційної терапії у медіастинальній ділянці або супутнього прийому інших потенційнокардіотоксичних засобів (наприклад, циклофосфаміду) загальна доза не повинна перевищувати 400 мг/м2.
Доксорубіцин в ампулах по 10 мг та 50 мг слід розвести відповідно 5 мл та 25 мл ізотонічного розчину для ін’єкцій. Під час розведення відповідний об’єм повітря слід витіснити з пробірки для уникнення надлишкового тиску. Не рекомендується застосовувати додаткові бактеріостатичні розчинники. Після додавання одного із наведених в Інструкції розчинників вмчстампули збовтати до повного розчинення. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігають у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі +5°С. При розбавленні розчин зберігає свої властивості протягом 48 годин при зберіганні у прохолодному місці (2 - 8°С). Термін придатності – 2 роки.