ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ГІПРИЛ-А
(HIPRIL-A)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості:світло-рожеві, круглі, плоскі таблетки, зі скошеними краями, з розподільчою рискою на одному боці;
склад: 1 таблетка містить 5 мг амлодипінута 5 мг лізиноприлу;
допоміжні речовини: магнію стеарат, лактоза, крохмаль, повідон, тальк, барвник Понсю-4Р супра.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. АТС C09В.
Фармакологічні властивості. Амлодипін - блокатор кальцієвих каналів групи дигідропіридину, який інгібує трансмембранне перенесення іонів кальцію у клітини міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії препарату обумовлений розслаблюючим ефектом на гладкі м’язи судин. Точний механізм дії амлодипіну при стенокардії не встановлено, але відомо, щоамлодипін зменшує ішемію міокарда двома шляхами:
1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і знижує загальний периферичний опір. Оскільки частота серцевих скорочень практично не змінюється, то зменшення навантаження на серце призводить до зниження потреби укисні.
2. Механізм дії амлодипіну також включає в себе розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол як у незмінених, так і у ішемізованих зонах міокарда.
Лізиноприл – відноситься до інгібіторівангіотензинконвертую чого ферменту, знижує рівень ангіотензину II і альдостерону у плазмі. Під дією препарату зменшується периферичний опір судин, може збільшитись хвилинний об’єм крові, при цьому частота серцевих скорочень практично не змінюється, а нирковий кровотік може посилюватися.
Ефективність препарату зберігається і при тривалому застосуванні.
Синдром відміни нехарактерний.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Після застосування внутрішньо амлодипін повільно та майже повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту незалежно від прийому їжі, при цьому максимальна концентрація препарату у плазмі крові спостерігається через 6 - 12 год. Біодоступність амлодипіну становить 60 - 65%.
Розподіл. Обсяг розподілу препарат установить приблизно 20 л/кг. 97,5% амлодипіну зв’язуються з білками плазми крові. Амлодипін добре проникає в органи та тканини організму. Стійка концентрація амлодипіну у плазмі крові досягається через 7 - 8 діб безперервного застосування препарату.
Метаболізм. Амлодипінбіотрансформується у печінці до неактивних метаболітів.
Виведення. Амлодипін виводиться з організму із сечею: 10% дози - у незмінному стані та 60% - у виді неактивних метаболітів. Виведення метаболітів амлодипіну є двофазним, періоднапів виведення у середньому становить 35 - 50 год.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. При порушенні функції печінки термін напів виведенняамлодипіну подовжується.
При пероральному прийомі лізиноприл добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті незалежно від вживання їжі. Незв’язується з іншими білками сироватки, крім ангіотензинконвертую чого ферменту. Антигіпертензивний ефект спостерігається приблизно через годину після прийому препарату внутрішньо, досягає максимуму через 6 год. і зберігається протягом 24год. Тривалість ефекту залежить також від прийнятої дози.
В організмі не метаболізується, виділяється нирками. Час напів виведення – 12 год.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.
Стабільна стенокардія та ангіоспастична стенокардія (стенокардія Принц метала або варіантна стенокардія) як засіб першого ряду.
Спосіб застосування та дози. У дорослих препарат застосовують по 1таблетці один раз на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної чутливості, може бути підвищена до 2 таблеток на добу.
Безпека та ефективність застосування препарату удітей не встановлені.
У хворих похилого віку рекомендується застосовувати препарат у середніх рекомендованих дозах.
Гіприл-А можливо застосовувати у середніх рекомендованих дозах для лікування хворих із нирковою недостатністю.
Побічна дія.
Для амлодипіну характерні: серцебиття, задишка, припливи, набряки нижніх кінцівок, запаморочення, головний біль, сонливість, відчуття втомленості, рідко – зміна настрою, астенія, м’язові судоми, міалгія, порушення зору, парестезії, диспептичні симптоми, нудота, більу животі; рідко – підвищення рівня печінкових трансаміназ та жовтяниця (обумовлені холестазом), рідко - часте сечовипускання, гінекомастія, імпотенція, рідко - мультиформна еритема, висип на шкірі, свербіж, набряки, гіперплазія ясен.
Для лізиноприлу найчастіше спостерігаються такі побічні явища: запаморочення, головний біль (у 5 - 6% хворих), почуття слабкості, пронос, сухий кашель (у 3%), нудота, блювання, ортостатичнагіпотензія, висип на шкірі, біль у грудях (1 - 3%). Інші побічні явища зустрічаються рідше, ніж в 1% випадків.
Реакція надчутливості (ангіо невротичний набряк) може виникати на обличчі, губах, язиці, надгортаннику, гортані (в 0,1% випадків). Утаких випадках слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.
Застосування антигістамінних препаратів буде корисним для пом’якшення симптомів набряку.
Ангіо невротичний набряк з набряком гортані може бути фатальним. Ураження язика, надгортанника, гортані викликає спазм м’язі вдихальних шляхів, тому потрібна негайна адекватна фармакотерапія: підшкірне введення 0,3 - 0,5 мл 0,1% (0,3 - 0,5 мг) або повільне внутрішньо венне введення адреналіну гідро хлориду, після чого застосовують глюкокортикоїди таантигістамінні препарати.
Лабораторні зміни. При прийомі інших інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) в окремих випадках спостерігали агранулоцит оз; не можна виключити виникнення агранулоцит озу і при застосуванні лізиноприлу.
Показник гемоглобіну і гематокриту може дещо знизитися при тривалому прийомі препарату.
Гіперкаліємія, підвищення рівня креатині ну ісечовини крові може спостерігатися здебільшого при наявності хвороби нирок, при цукровому діабеті або реноваскулярній гіпертонії.
Описано один випадок з артралгією, міалгією, лихоманкою.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, артеріальна гіпотензія. Ангіо невротичний набряк ванамнезі, викликаний будь-яким блокатором АПФ. Вагітність. Годування груддю. Дитячий вік (ефективність і надійність застосування не встановлені).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Амлодипін. Клінічно значущої взаємодіїамлодипіну з ті азидними діуретиками, бета-адрено блокаторами, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальними препаратами нітрогліцерину, не стероїднимипротизапальними засобами, антибіотиками, пероральними гіпоглікемічнимипрепаратами не виявлено.
При поєднаному застосуванні циметидину та амлодипінуфармакокінетичні показники останнього не змінюються.
У здорових добровольців застосування амлодипінусуттєво не змінювало впливу варфарину на протромбі новий час.
Результати досліджень in vitro з використанням плазми людини свідчать про те, що амлодипін не впливає на зв’язування з білкамидигоксину, фенітоїну, кумарину, індометацину.
Згідно з даними фармакокінетичних досліджень, амлодипін суттєво не впливає на фармакокінетичні параметри циклоспорину.
Лізиноприл. Особливо слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату з калій зберігаючи мидіуретиками (наприклад: спіронолактон, триамтерен, амілорид), препаратами, щомістять солі калію (підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при пониженій функції нирок). Одночасно ці препарати можна призначати тільки після визначенням лікарем індивідуальної дози для кожного хворого при регулярному контролі рівня калію в плазмі крові, а також функції нирок.
Обережно лізиноприл слід застосовувати у поєднанні:
з діуретиками (при додатковому введенні діуретикахворому, якого лікували лізиноприлом,
як правило, має місце додатковийантигіпертензивний ефект);
з іншими антигіпертензивними засобами (посилення ефекту);
з не стероїдними протизапальними засобами, особливо зіндометацином (антигіпертензив- ний ефект може зменшитись);
з літієм (виділення літію може зменшитись, тому необхідно регулярно контролю вати рівень літію в сироватці).
Лізиноприл може посилювати ефект алкоголю, атакож зменшувати дію діуретиків, які впливають на виділення калію.
Передозування. Симптоми: виражена артеріальнагіпотензія. Лікування: підтримка функції серцево-судинної системи. Для поновлення тонусу судин варто застосувати судинозвужувальні препарати (при відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньо венне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз дляамлодипіну неефективний.
Лізиноприл може бути виведений з організму за допомогоюгемодіалізу.
Особливості застосування.
Амлодипін. Препарат протипоказаний при вагітності та у період лактації.
Слід обережно застосовувати препарат у хворих із порушеннями функції печінки, оскільки період напів виведення амлодипіну (як івсіх блокаторів кальцієвих каналів) у таких хворих збільшується.
Лізиноприл. Значне зниження артеріального тиску, симптоматична гіпотензія можуть виникати у хворих, що отримують діуретичне лікування або втратили рідину внаслідок потіння, тривалого блювання, проносу і тому знаходяться у стані дефіциту натрію і/або об’ємурідини, а також при серцевій недостатності (див. розділ „Спосіб застосування тадози”).
При виникненні гіпотензії хворий повинен знаходитися в положенні лежачи . При необхідності для компенсації втраченої рідини проводиться інфузія фізіологічного розчину.
До початку лікування лізиноприлом при можливості слід нормалізувати рівень натрію і/або повернути втрачений об’єм рідини, ретельно контролю вати дію початкової дози лізиноприлу на артеріальний тиск хворого.
У випадку стенозу ниркової артерії (особливо при білатеральному стенозі або при наявності стенозу артерії єдиної нирки), а такожпри недостатності кровообігу внаслідок низького вмісту натрію і/або рідини в організмі лізиноприл може призвести до зниження ниркової функції, аж до розвитку гострої ниркової недостатності. Після відміни препарату функція нирок нормалізується.
Особлива обережність необхідна при призначенні лізиноприлуводіям автотранспорту та особам, що працюють в умовах підвищеного ризику виробництва, здебільшого на початку лікування. При визначенні дози потрібен індивідуальний підхід.
Хірургічне втручання/анестезія
Хірургічні операції та застосування наркотичних засобів, які викликають гіпотензію, на фоні терапії лізиноприлом також можуть супроводжуватися значним зниженням артеріального тиску за рахунокінгібіції утворення ангіотензину ІІ. Гіпотензія може бути усунена введенням рідини.
При встановленні вагітності лізиноприлнеобхідно відмінити якомога швидше .
Потрібна особлива обережність при визначенні дози ухворих похилого віку, оскільки така ж доза сприяє підвищенню рівня препарату укрові, незважаючи на те, що відхилення в гіпотензивній дії лізиноприлу невідрізнялись у людей похилого і молодого віку.
Оскільки при застосуванні лізиноприлу неможна виключати потенційний ризик виникнення агранулоцит озу, потрібен періодичний контроль картини крові. Застосування препарату в умовах діалізу зполіакрил-нітрил-мембраною може призвести до виникнення анафілактичного шоку, тому рекомендується або інший тип мембрани для діалізу, або призначенняантигіпертензивного препарату іншого типу.
Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі, у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Источник
Термін зберігання – 3 роки.