ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МЕБІФОН
(MEBIРНONUM)
Загальна характеристика:
хімічна назва: сіль динатрієва кислоти метилен бісфосфонової;
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина;
склад: 1мл розчину містить мебіфону 15 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Код АТС L01X Х 32*.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Мебіфон- препарат з групи біс фосфонатів, структурний аналог природного пірофосфату. В препараті ефективно поєднано протипухлинну дію та пригнічення деструкції кісток. Мебіфон не виявляє на організм хворого таких токсичних впливів, які потребували б додаткового лікування.
Препарат має виражену аналгетичну дію (болі в кістках зменшуються або зникають), покращує загальний стан і фізичну активність хворих.
Мебіфон не пригнічує систему кровотворення, імуногенез та імунну відповідь. У частини хворих має місце стимуляція білого та червоного ростків кровотворення. Уокремих хворих спостерігаються незначні зміни показників системи зсідання тапроти зсідання крові.
В процесі лікування можуть мати місце незначні дифузні зміни міокарда. Мебіфон не впливаєна органи дихання і функцію печінки.
Фармакокінетика. Препарат не метаболізується в організмі; виводиться у незміненому вигляді через нирки та шлунково-кишковий тракт, має здатність накопичуватися в імунокомпетентних тканинах (тимус, селезінка). Періоднапів виведення 6 год..
Показання для застосування. Моно терапія та в складі схем протипухлинної хіміотерапії при злоякісних пухлинах молочної, передміхурової залоз та легенівз метастазами в кістки.
Спосіб застосування та дози. Мебіфон вводять внутрішньо венно крапельно вдозі 300 мг (1 ампула) в 180 мл ізотонічного (0,9%) розчину натрію хлориду одинраз на добу. Цей розчин вливають протягом 40 хв.. Курс лікування 5 днів. Курсова доза 1,5 г. Кількість курсів від 3 до 5. Інтервал між курсами 3 тижні.
Побіч надія. ЕКГ –помірні зміни в міокарді, в поодиноких випадках – екстра систолічна аритмія, підвищення зсідання крові, зниження вмісту тромбоцитів протягом доби після першого введення препарату, незначне підвищення вмісту креатині ну в сироватці крові.
Протипоказання. Інсульт, інфаркт міокарда в анамнезі до 6 міс., серцево-судинна недостатність ІІБ–ІІІ ступенів, активний туберкульоз, порушення функції печінки ІІІ ступеня, ниркова недостатність ІІІ-ІV ступеня, рівень тромбоцитів у крові нижче 105/мкл, вагітність, період годування груддю, індивідуальна підвищена чутливість до біс фосфонатів.
Передозування. Внутрішньо венне введення препарату в дозах, більше рекомендованих, особливо у разі швидкого введення, може призвести до ураження нирок, гіпокальціємії. У такому випадку вводять кальцію глюконат або кальцію хлорид 10% 10–40 мл (залежно від тяжкості передозування), здійснюють заходи щодо підтримання дихання та гемодинаміки, симптоматичну терапію. У разі тяжкого отруєння при недостатній ефективності перелічених заходів показане проведеннягемодіалізу.
Особливості застосування. Під час лікування Мебіфоном необхідно підтримувати належну гідратацію організму, контролю вати вмісту кальцію такреатині ну в сироватці крові. Мебіфон не можна змішувати з ін фузійними розчинами, що містять йони кальцію, наприклад, Рінгера.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не можна використовувати Мебіфон з іншимибіс фосфонатами. Доцільно включати Мебіфон у схеми протипухлинної хіміотерапії, при цьому разова та курсова дози Мебіфону не змінюються.
При сумісному застосуванні в схемах лікування Мебіфону з похідними платини через можливість потенціювання нефротоксичної дії необхідний контроль функції нирок (рівень креатині ну в сироватці крові і т. д.).
Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище +25˚ С. Источник
Термін придатності. 2 роки.