ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЗИДОВІР
(ZIDOVIR)
Загальна характеристика:
міжнародна тахімічна назви: зидовудин,(3’-азидо-3’-дезокситимідин);
основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або світло-жовтий прозорий розчин з яблучним ароматом;
склад: 5 мл розчину містять 50 мг зидовудину;
допоміжні речовини: розчин малтитолу, гліцерин, метилпарабен, пропіл парабен, ароматизатор яблучний, лимонної кислоти моногідрат, вода очищена.
Форма випуску. Розчиндля перорального застосування.
Фармакотерапевтичнагрупа. Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозиди – інгібітори зворотної транскриптази. Код АТСJ05A F01.
Фармакологічні властивості.
фармакодинаміка. Зидовудин, аналог тимідину, є високоефективним вибірковим інгібітором реплікації ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Зидовудинпослідовно метаболізуються внутрішньоклітинними кіназами до 5-моно-, ди- татри фосфату. Зидовудину трифосфат є субстратом для зворотної транскриптази ВІЛ і конкурентним інгібітором цього ферменту.
Противірусна активність препарату зумовлена переважно включенням його моно фосфатної форми до ланцюга вірусної ДНК, що приводить дойого розриву.
Зидовудину трифосфат має значно меншу спорідненість зДНК-полімер азами у клітинах людей.
фармакокінетика. Після застосування внутрішньо зидовудин добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, при цьому йогобіодоступність у дорослих становить 60 - 70%.
Масимальні концентрації зидовудину у плазмі досягаються через 0,25 - 2 год і становлять 1,5 - 2,2 мкмоль/л. У терапевтичному діапазоні доз ступінь зв’язування зидовудину з білками плазми становить 34 - 38%.
Відомо, що зидовудин проникає у ЦНС і спинномозкову рідину. Через 2 - 4 год після застосування внутрішньо співвідношення між концентрацієюзидовудину у лікворі та в плазмі крові становить у середньому 0,5.
Основним метаболітом зидовудину в плазмі та сечі є 5-глюкуронід. 75% метаболізується в печінці.
Період напів виведення зидовудину становить приблизно 1,1год. Приблизно 50-80% зидовудину виводиться нирками у вигляді 5-глюкуроніду. Зидовудин виводиться з грудним молоком.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю концентрації зидовудину в плазмі підвищені.
При печінковій недостатності можлива кумуляція зидовудинувнаслідок уповільнення його зв’язування глюкуроновою кислотою.
Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинених ВІЛ, з прогресуючим імунодефіцитом (кількість CD4 Т-лімфоцитів менше 500/мм3). Профілактика транс плацентарного ВІЛ-інфікування плода.
Спосіб застосування та дози. Дорослим і дітям старше 12років Зидовір призначають внутрішньо в дозі 600 мг на добу в 3-6 прийомів. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Жирна їжа зменшуєшвидкість і об’єм всмоктування препарату.
Для дітей від 3 місяців до 12 років рекомендована до застановить 180 мг/м² кожні 6 год (720 мг/м² на добу), але не більше, ніж 200 мг кожні 6 год.
З метою профілактики перинатальної ВІЛ-інфекції інфікованим вагітним призначаютьЗидовір внутрішньо в дозі 100 мг, 5 разів на добу в період 14-34 тижнів вагітності. Під час пологів призначають Зидовір у вигляді розчину для інфузій з відповідним дозуванням.
Побічна дія. При застосуванні Зидовіру можливі головний біль, нездужання, стомлюваність, нудота, блювання, пронос, анорексія, панкреатит, збільшення активності трансаміназ, озноб і пропасниця, невропатія, безсоння, запаморочення, кашель, біль у кістках і м’язах, нейтропенія, анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія. Дуже рідко – лактоацидоз, тяжка гепатомегалія ізстеатозом.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75х 109/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65ммоль/л), тяжка форма печінкової недостатності, збільшення рівня активностітрансаміназ і рівня креатині ну в сироватці крові більше, ніж в 3 рази порівняно з верхнею межею норми. Міопатія, жирова дистрофія печінки, діти віком до 3місяців, період годування груддю.
Передозування. Описані поодинокі випадки гострого передозування зидовудину у дітей та дорослих при застосуванні до 50 гзидовудину. Постійними ознаками були лише нудота і блювання, в одному випадку спостерігалися великі судомні напади.
Гематологічні зміни були короткочасними і нетяжкими.
Лікування. Рекомендується контролю вати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації і проводити стандартну підтримуючу терапію. Гемодіаліз іперитонеальний діаліз малоефективні при виведенні з організму зидовудину, але прискорюють елімінацію його метаболіту (глюкуроніду).
Особливості застосування. Зидовудинпроникає крізь плаценту. Застосування препарату ВІЛ-інфікованими вагітними достовірно знижує ризик інфікування дитини. Препарат проникає у грудне молоко ідосягає концентрації, близької до сироваткового рівня. ВІЛ-інфікованим жінкамне рекомендується годування груддю в зв’язку з можливістю інфікування дитини через грудне молоко.
З особливою обережністю препарат призначають хворим на анемію і мієлосупресію. В період лікування необхідно систематично контролю вати склад периферичної крові (в перші 3 місяці лікування – кожні 2 тижні, в подальшому - 1 раз на місяць). При виникненні анемії або нейтропенії необхідна корекція дози. Лікування слід припинити,
якщо рівень гемоглобіну становить менше 7,5 г/дл і/або кількість гранулоцитів менше 0,75х 109/л. Після нормалізації цих показників (звичайно після двотижневої перерви) лікування можна продовжити.
Препарат з обережністю призначають хворим на гепатомегалію, гепатит або інші захворювання печінки. З обережністю призначають при печінковій і нирковій недостатності, атакож пацієнтам похилого віку. У таких випадках необхідна корекція режиму дозування залежно від динаміки концентрації препарату в крові. Лікування зидовудином необхідно негайно припинити у разі швидкого підвищення рівняамінотрансфер аз, прогресу ванні гепатомегалії або метаболічного чи лактатногоацидозу невідомої етіології.
Пацієнтів, які приймають зидовудин, треба попереджувати про можливість виникнення реакцій, щоможуть негативно вплинути на здатність керуванні механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасний прийом зидовудину, фосфазиду і ставудину, оскільки всі вони належать до аналогів тимідину і можуть конкурувати за фермент тимідинкіназу.
Метадон підвищує рівень зидовудину в плазмі на 30-40%.
При одночасному застосуванні зидовудину зпарацетамолом збільшується ризик виникнення нейтропенії.
Ацетил саліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин ідеякі інші препарати можуть змінювати метаболізм зидовудину конкурентнимінгібуванням утворення його глюкуроніду чи безпосереднім пригніченням метаболізму зидовудину мікросомальними ферментами печінки.
Інгібітори цитохрому Р-450 (циметидин та ін.) підвищують концентрацію зидовудину в плазмі. Препарати з нефротоксичною дією, які пригнічують функцію кісткового мозку (амфотерацин В, ганцикловір, вінкристин, вінбластин), збільшують ризик токсичної дії зидовудину.
Не рекомендується одночасне застосування зрибавірином, оскільки вони є антагоністами і послаблюють фармакологічну активність один одного.
Пробенецид порушує секрецію зидовудину. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 0С у недоступному для дітей місці.
Термін придатності - 2 роки.