ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Аркоксія®
(Arcoxia®)
Склад:
діюча речовина: etoricoxib;
1 таблетка містить 30 мг, 60 мг, 90 мг, 120мг еторикоксибу;
допоміжні речовини: кальцію гідро фосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;
оболонка таблетки: барвник Опадрай® II синьо-зелений 39К 11526 (для дозування 30 мг),
Опадрай® II зелений 39К 11520 (для дозування 60 мг), Опадрай® II білий 39К 18305 (для дозування
90 мг), Опадрай® II зелений 39К 11529 (для дозування 120 мг), віск карнаубський.
склад барвника Опадрай® II синьо-зелений 39К 11526, Опадрай® II зелений 39К 11520, Опадрай® II зелений 39К 11529: лактоза моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), триацетин, індиго карміновий лак (Е 132), оксид заліза жовтий (Е 172).
склад барвника Опадрай® II білий 39К 18305: лактоза моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), триацетин.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група.
Високо селективний інгібітор циклооксигенази-2 (COX 2). Код АТС M05BA04.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування остеоартриту (ОА), ревматоїдного артриту (РА), анкілозуючого спондилоартриту (AС), гострого подагричного артриту, полегшення гострого болю та хронічного м'язово-скелетного болю.
Протипоказання.
Аркоксія® протипоказана:
при гіпер чутливості до будь-якого компонента препарату;
при активній пептичній виразці або шлунково-кишковій кровотечі;
пацієнтам, у яких виникав бронхоспазм, гострий риніт, назальні поліпи, ангіо невротичний набряк, кропив’янка або інші алергічні реакції після застосування ацетил саліцилової кислоти або НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2;
в період вагітності та годування груддю;
при тяжких порушеннях функції печінки (альбумін сироватки крові <25г/л або ≥10 балів за шкалою Чайлд-П’ю.);
нирковий кліренс креатині ну <30 мл/хвилину;
дітям та підліткам у віці до 16 років;
при запальних захворюваннях кишечника;
при застійній серцевій недостатності (NYHA ІІ- ІV);
пацієнтам з гіпертензією, у яких показники артеріального тиску постійно вищі за 140/90 мм рт. ст. та не контролюються адекватно;
при встановленій ішемічній хворобі серця, захворюваннях периферичних артерій та/або серцево-судинних захворюваннях (у тому числі пацієнтам, яким нещодавно провели шунтування коронарної артерії або пластику судин).
Спосіб застосування та дози.
Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 повинне ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків для пацієнта.
Аркоксію® застосовують перорально. Препарат можна приймати незалежно від їжі. Початок ефекту препарату настає швидше при прийомі без їжі, що слід враховувати при необхідності швидкого полегшення симптомів.
Артрити.
Остеоартрит. Рекомендована доза – 30 мг один раз на добу. У деяких пацієнтів з недостатнім послабленням симптомів підвищення дози до 60 мг може призводити до більш вираженого ефекту.
Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондилоартрит. Рекомендована доза – 90 мг один раз на добу.
Гострий подагричний артрит. Рекомендована доза – 120 мг один раз на добу. Препарат " Аркоксія®" в дозі 120 мг слід застосовувати під час гострого симптоматичного періоду та протягом обмеженого періоду – максимально 8 днів лікування.
Знеболю вання.
Гострий біль. Рекомендована доза становить 120 мг один раз на добу. Препарат " Аркоксія®" в дозі 120 мг слід застосовувати під час гострого симптоматичного періоду та протягом обмеженого періоду – максимально 8 днів лікування.
Хронічний м'язово-скететний біль.
Рекомендована доза – 60 мг один раз на добу.
Дози, що перевищують рекомендовані дози для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчались. Тому:
- дозування при ОА не повинно перевищувати 60 мг один раз на добу;
- дозування при РА та АС не повинно перевищувати 90 мг один раз на добу;
- дозування при гострій подагрі не повинно перевищувати 120 мг один раз на добу;
- дозування при гострому болю не повинно перевищувати 120 мг один раз на добу;
- дозування при хронічному м'язово-скелетному болю не повинне перевищувати 60 мг один раз на добу.
Оскільки ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи захворювань зростає при збільшенні дози та тривалості експозиції селективних інгібіторів ЦОГ-2, слід проводити якомога коротші курси лікування при застосуванні найнижчих ефективних добових доз. Необхідність полегшення симптомів та ефективність терапії у пацієнтів слід періодично переглядати.
Пацієнти літнього віку, стать та раса.
Немає необхідності у корекції дозування пацієнтам літнього віку або залежно від статі та раси.
Порушення функції печінки.
У пацієнтів з легкою формою порушення функції печінки (5-6 балів за шкалою Чайлд-П’ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на добу. У пацієнтів з порушенням функції печінки помірної тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) дозу варто знизити так, щоб вона не перевищувала 60 мг через день. Також можна розглянути застосування дози 30 мг один раз на добу. Немає клінічних і фармакокінетичних даних для пацієнтів з важкою формою порушення функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П’ю).
Порушення функції нирок.
Пацієнтам із захворюваннями нирок термінальної стадії (кліренс креатині ну <30 мл/хвилину) застосування препарату " Аркоксія®" протипоказано. Немає необхідності у корекції дозування для пацієнтів з менш вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну ≥30 мл/хвилину).
Побічні реакції.
Безпека застосування препарату "Аркоксія®" оцінювалась у клінічних дослідженнях за участю 7152 пацієнтів, включаючи 4614 пацієнтів з ОА, РА та хронічним болем у нижній частині спини (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА одержували лікування протягом року або довше). Профіль небажаних явищ був однаковим у пацієнтів з ОА або РА, які застосовували Препарат " Аркоксія®" протягом 1 року або довше.
У клінічних дослідженнях повідомлялося про перелічені нижче небажані явища, пов’язані із застосуванням препарату, що виникали у пацієнтів з ОА, РА та хронічним болем у нижній частині спини протягом 12-тижневого лікування. Ці явища спостерігались у ≥1% пацієнтів, які застосовували Препарат " Аркоксія®", а частота їх виникнення перевищувала частоту при застосуванні плацебо: астенія/стомлюваність, запаморочення, набряки нижніх кінцівок, гіпертензія, диспепсія, печія, нудота, головний біль, підвищення АЛТ, підвищення АСТ.
У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з анкілозуючим спондилоартритом Препарат " Аркоксія®" призначали у дозі 90 мг 1 раз на добу протягом 1 року (N=126). Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був, у цілому, таким же, як у тривалих дослідженнях при ОА, РА та хронічному болю в нижній частині спини.
У клінічному дослідженні пацієнти з гострим подагричним артритом отримували Аркоксію® у дозі 120 мг на добу протягом восьми днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був, у цілому, таким же, як в об’єднаних дослідженнях при ОА, РА та хронічному болю в нижній частині спини.
У клінічних дослідженнях невідкладного знеболю вання пацієнти отримували Аркоксію® у дозі 120 мг один раз на добу протягом 1 – 7 днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був, у цілому, таким же, як в об’єднаних дослідженнях при ОА, РА та хронічному болю в нижній частині спини.
Про наступні побічні реакції повідомлялось з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж плацебо, при проведенні клінічних досліджень за участю пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем в нижній частині спини або АС, які застосовували еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг протягом 12 тижнів, при проведенні досліджень за програмою MEDAL або протягом пост маркетингового періоду. Частота визначена як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1 000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (неможливо встановити частоту, виходячи з існуючих даних).
Інфекції та інвазії: нечасто – гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту.
З боку системи крові й лімфатичної системи: нечасто – анемія (переважно внаслідок шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцит опенія.
З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіпер чутливості, включаючи ангіо невротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок.
З боку метаболізму та харчування: часто – набряки/затримка рідини; нечасто – послаблення або посилення апетиту, збільшення маси тіла.
Психічні розлади: нечасто - тривожність, депресія, погіршення розумової діяльності; дуже рідко - сплутаність свідомості, галюцинації, безсоння.
З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – дисгевзія, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість.
З боку органів зору: нечасто – нечіткість зору, кон’юнктивіт.
З боку органів слуху та лабіринту: нечасто – дзвін у вухах, вертиго.
З боку серця: часто – пальпітація; нечасто – фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія, інфаркт міокарда*; невідомо – тахікардія.
З боку судинної системи: часто – гіпертензія; нечасто – припливи крові, інсульт*, транзиторні ішемічні порушення мозкового кровообігу; дуже рідко – гіпертонічний криз.
* Виходячи з аналізу тривалих плацебо- та активно-контрольованих клінічних досліджень, при застосуванні селективних ЦОГ-2 інгібіторів існує підвищений ризик виникнення серйозних артеріальних тромбозів, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. Базуючись на існуючих даних, малоймовірно, що ризик виникнення таких явищ перевищує 1% на рік (нечасто).
З боку респіраторного тракту, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель, диспное, носова кровотеча; дуже рідко – бронхоспазм.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – гастроінтестинальні порушення (такі як абдомінальний біль, метеоризм, печія), діарея, диспепсія, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, нудота; нечасто – здуття живота, кислотний рефлюкс, зміна характеру перистальтики кишечника, запор, сухість у роті, гастро дуоденальні виразки, синдром подразненого кишечника, езофагіт, виразка у ротовій порожнині, блювання, гастрит; дуже рідко – пептичні виразки, включаючи гастроінтестинальну перфорацію та кровотечу (частіше в осіб літнього віку); невідомо – панкреатит.
З боку гепатобіліарного тракту: часто – підвищення рівня АСТ, підвищення рівня АЛТ; дуже рідко – гепатит; невідомо – жовтуха.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – екхімоз; нечасто – набряк обличчя, свербіж, висип; рідко – еритема; дуже рідко – кропив’янка, синдром Стивенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток: нечасто – спазми/судоми м’язів, скелетно-м’язовий біль/скутість.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – протеїнурія, підвищення рівня креатині ну у сироватці крові; дуже рідко – порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність. Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом застосування препарату: часто – астенія/слабкість, грипоподібні симптоми; нечасто – біль у грудній клітці.
Обстеження: нечасто – підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення рівня сечової кислоти; рідко – зниження рівня натрію у крові.
Про наступні серйозні небажані реакції повідомлялось при застосуванні НПЗП, тому не можна виключити можливість їх виникнення при застосуванні еторикоксибу: нефро токсичність, включаючи нефрит та нефротичний синдром; гепато токсичність, включаючи печінкову недостатність.
Передозування.
У клінічних дослідженнях застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг/добу протягом 21 дня не викликав істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування еторикоксибу, хоча в більшості випадків про побічні реакції не повідомлялось. Побічні реакції, що спостерігались найчастіше, були порівнянними з профілем безпеки еторикоксибу (наприклад, реакції з боку шлунково-кишкового тракту, з боку серця та нирок).
У випадку передозування доцільно застосовувати звичайні підтримуючі заходи, наприклад, видалення не абсорбованого препарату зі шлунково-кишкового тракту, ведення клінічного спостереження та, при необхідності, проведення підтримуючого лікування.
Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; невідомо, чи препарат виводиться при проведенні перитоніального діалізу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Застосування Аркоксії®, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.
Немає клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. У дослідженнях на тваринах спостерігалась репродуктивна токсичність. Потенційний ризик у жінок в період вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчасного закриття боталової протоки. Застосування еторикоксибу протипоказано в період вагітності. Якщо жінка завагітніла протягом лікування, еторикоксиб необхідно відмінити.
Лактація. Невідомо, чи еторикоксиб екскретується в грудне молоко. Відомо, що у щурів препарат виділяється з молоком. Жінки, які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати груддю.
Діти.
Еторикоксиб можна застосовувати пацієнтам у віці від 16 років.
Особливості застосування.
Вплив на шлунково-кишковий тракт. Повідомлялось про ускладнення з боку гастроінтестинального тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з фатальним наслідком у пацієнтів, які застосовували еторикоксиб.
Рекомендовано з обережністю застосовувати НПЗП при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку ШКТ (пацієнти, які одночасно застосовують будь-який інший НПВП або ацетил саліцилову кислоту, пацієнти з такими захворюваннями ШКТ в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча).
Існує додатковий ризик виникнення побічних реакцій з боку ШКТ (гастроінтестинальні виразки або інші ускладнення з боку ШКТ) при одночасному застосуванні еторикоксибу та ацетил саліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У тривалих клінічних дослідженнях не спостерігалось вираженої відмінності стосовно безпеки ШКТ при застосуванні селективного інгібітора ЦОГ-2 + ацетил саліцилова кислота та НПЗП + ацетил саліцилова кислота.
Вплив на серцево-судинну систему. Клінічні дослідження вказують на те, що застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов’язане з ризиком виникнення тромботичних ускладнень (особливо інфаркту міокарда та інсульту) у порівнянні з плацебо та деякими НПЗП. Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень може зростати при збільшенні дози та тривалості застосування еторикоксибу, препарат слід призначати на якомога коротший період часу та в найнижчих ефективних добових дозах. Слід періодично переглядати потребу у симптоматичному полегшенні болю та вираженість реакції на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.
Пацієнтам з вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (такими як гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати еторикоксиб слід лише після ретельного обміркування.
Селективні інгібітори ЦОГ-2 не заміняють застосування ацетил саліцилової кислоти для профілактики тромбоемболічних серцево-судинних захворювань, оскільки не чинять антиагрегантної дії. Тому не слід відміняти антиагрегантні препарати.
Вплив на нирки. Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтриманні перфузії нирок. Тому при станах, що супроводжуються погіршенням ниркової перфузії, застосовування еторикоксибу може призводити до послаблення утворення простагландинів і, як наслідок, ниркового кровотоку, тим самим погіршуючи функцію нирок. Високий ризик розвитку такої реакції – у пацієнтів з існуючим вираженим порушенням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом. У таким пацієнтів слід контролю вати функцію нирок.
Затримка рідини, набряки та гіпертензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, затримка рідини, набряки та гіпертензія спостерігались у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб. Всі НПЗП, включаючи еторикоксиб, можуть призводити до розвитку або рецидиву застійної серцевої недостатності. З обережністю препарат призначають пацієнтам з серцевою недостатністю в анамнезі, порушенням функції лівого шлуночка або гіпертензією, а також пацієнтам з набряками, що виникли з будь-яких інших причин. При клінічних ознаках погіршення стану таких пацієнтів слід застосувати відповідні заходи, включаючи відміну еторикоксибу.
Еторикоксиб, особливо у високих дозах, може призводити частіше та до тяжчої гіпертензії, ніж деякі інші НПЗП та селективні інгібітори ЦОГ-2. Тому гіпертензія повинна бути контрольованою перед початком лікування еторикоксибом. Тиск крові слід контролю вати протягом 2 тижнів після початку лікування, а потім – періодично. Якщо тиск крові виражено підвищується, слід розглянути можливість альтернативного лікування.
Вплив на печінку. Про підвищення рівня АЛТ та/або АСТ (приблизно в 3 або більше разів порівняно з верхньою межею норми) повідомлялось приблизно в 1% пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях та застосовували еторикоксиб у дозах 30, 60 та 90 мг на добу.
Слід спостерігати стан всіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками порушення функції печінки, а також пацієнтів з патологічними показниками функції печінки. При ознаках порушення функції печінки та при стійких патологічних змінах показників функції печінки (в три рази вищих за верхню межу норми), еторикоксиб слід відмінити.
Загальні вказівки. Якщо протягом лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, слід провести відповідні заходи та розглянути питання про відміну еторикоксибу. Відповідний медичний нагляд слід проводити при застосуванні еторикоксибу у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця.
З обережністю слід починати лікування еторикоксибом пацієнтів з дегідратацією. Рекомендовано провести ре гідратацію перед початком застосування еторикоксибу.
Про розвиток серйозних шкірних реакцій, в деяких випадках з фатальним наслідком, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона й токсичного епідермального некролізу, дуже рідко повідомлялось при застосуванні НПЗП і деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 під час пост маркетингового спостереження (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик розвитку таких реакцій на початку терапії, з початком проявів, у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Про серйозні реакції гіпер чутливості (такі як анафілаксія і ангіо невротичний набряк) повідомлялось у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб (див. розділ «Побічні реакції»). Деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть збільшувати ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів з алергічною реакцією до будь-якого препарату в анамнезі. Еторикоксиб слід відмінити при перших проявах висипу на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших ознак гіпер чутливості.
При застосуванні еторикоксибу можуть маскуватись прояви лихоманки та інші ознаки запального процесу.
З обережністю призначають одночасно еторикоксиб та варфарин або інші пероральні антикоагулянти.
Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.
До складу препарату " Аркоксія®" входить лактоза. Пацієнти з такими рідкими вродженими захворюваннями, як непериносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа та глюкозо-галактоз на мальабсорбція, не повинні застосовувати цей препарат.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Не проводились дослідження стосовно впливу еторикоксибу на здатність управляти авто транспортом та механізмами. Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати авто транспортом та механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічні взаємодії.
Пероральні антикоагулянти. У пацієнтів, стан яких стабілізований постійним застосуванням варфарину, прийом Аркоксії® в дозі 120 мг на добу супроводжується збільшенням приблизно на 13% протромбі нового часу Між народного нормалізованого відношення (МНВ). Тому у пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагулянти, слід часто перевіряти показники протромбі нового часу МНО, особливо в перші дні прийому еторикоксибу або при зміні його дозування.
Діуретики, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть послабляти ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з послабленою функцією нирок) одночасне застосування інігібітору АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай носить зворотний характер. Слід пам’ятати про можливість таких взаємодій у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або з антагоністами ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Слід провести адекватну гідратацію та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі.
Ацетил саліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців, в умовах рівноважного стану, застосування препарату " Аркоксія®" у дозі 120 мг 1 раз на добу не впливало на антиагрегантну активність ацетил саліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна призначати одночасно з ацетил саліциловою кислотою в дозах, що застосовується в дозах для профілактики серцево-судинних ускладнень (низькі дози). Однак одночасне застосування низьких доз ацетил саліцилової кислоти та еторикоксибу може призводити до зростання частоти виникнення виразки ШКТ та інших ускладнень, порівняно з моно терапією еторикоксибом. Не рекомендовано одночасне застосування еторикоксибу з ацетил саліциловою кислотою, дози якої вищі за встановлені для профілактики, а також з іншими НПЗП.
Циклоспорини та такролімус. Хоча взаємодія еторикоксибу з цими препаратами не вивчалась, одночасне призначення НПЗП з циклоспоринами та такролімусом може посилювати нефротоксичний вплив останніх. Слід контролю вати функцію нирок при одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів.
Фармакокінетичні взаємодії.
Вплив еторикоксибу на фармакокінетику інших препаратів.
Літій. НПЗП послаблюють виведення літію нирками, тим самим підвищуючи рівні літію у плазмі крові. Якщо необхідно, проводять частий контроль рівня літію у крові та коригують дозу літію під час одночасного застосування цих препаратів, а також при припиненні застосування НПЗП.
Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти Аркоксії® при застосуванні у дозах 60, 90 і 120 мг один раз на добу протягом семи днів пацієнтами, які одержували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг при ревматоїдному артриті. Препарат " Аркоксія®" в дозі 60 і 90 мг не впливав на концентрації в плазмі крові та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні при застосуванні Аркоксії® в дозі 120 мг не спостерігалось впливу на концентрації в плазмі крові і нирковий кліренс метотрексату. В іншому дослідженні при застосуванні Аркоксії® в дозі 120 мг концентрація метотрексату в плазмі крові підвищувалась на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному призначенні Аркоксії® та метотрексату слід проводити відповідний моніторинг стосовно появи токсичного впливу метотрексату.
Пероральні контрацептиви. Еторикоксиб у дозі 60 мг при одночасному призначенні з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілест радіолу та 0,5–1 мг норетиндрону, протягом 21 дня призводив до підвищення AUC0-24 етинілест радіолу на 37%. Етерококсиб у дозі 120 мг при застосуванні з вищевказаними пероральними контрацептивами одночасно або через 12 годин підвищував у рівноважному стані значення AUC0-24 етинілест радіолу на 50–60%. Про таке підвищення концентрації етинілест радіолу слід пам’ятати при виборі перорального контрацептиву з різним вмістом етинілест радіолу, який буде застосовуватись одночасно з еторикоксибом. Підвищення експозиції етинілест радіолу може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, тромбоемболія вен у жінок групи ризику).
Гормонозамісна терапія. Прийом 120 мг Аркоксії® з гормонозамісними препаратами, що включають кон’юговані естрогени (0,625 мг Премарину™) протягом 28 днів, збільшує середній показник AUC0-24 в рівноважному стані некон’югованого естрону (на 41%), еквіліну (на 76%) і 17-β-ест радіолу (на 22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 і 90 мг), не вивчався. Вплив препарату " Аркоксія®" у дозах 120 мг на експозицію (AUC0-24) естроген них компонентів препарату " Премарин" був меншим, ніж на половину, у порівнянні зі спостережуваним при моно терапії Премарином і при збільшенні дозування від 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме, а прийом високих доз Премарину одночасно з Аркоксією® не вивчався. Слід брати до уваги такі збільшення концентрації естрогену при виборі гормонального препарату для застосування в період пост менопаузи при одночасному застосуванні Аркоксієї®, оскільки зростання експозиції естрогену може підвищувати ризик виникнення побічних реакцій при замісній гормоно терапії.
Преднізон/преднізолон. У дослідженнях взаємодії з препаратами еторикоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на преднізон/преднізолон.
Дигоксин. При призначенні еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів здоровим добровольцям не спостерігалось впливу на показник AUC0-24 у рівноважному стані та на виведення дигоксину нирками. Спостерігалось збільшення показника Смакс дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком стосовно токсичної дії дигоксину, при одночасному призначенні еторикоксибу та дигоксину.
Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансфер азами.
Еторикоксиб є інгібітором активності людської сульфотрансфер ази, зокрема SULT1E1, а також здатен підвищувати концентрації етинілест радіолу у сироватці крові. Оскільки на сьогодні даних про вплив чисельних сульфотрансфер аз мало, а клінічні ефекти багатьох препаратів вивчаються, доцільно з обережністю призначати еторикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються, головним чином, людськими сульфотрансфер азами (наприклад, пероральний сальбутамол та міноксидил).
Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи CYP.
Виходячи з даних досліджень in vitro, не очікується інгібіція цитохромів Р 450 (CYP) 1А 2, 2С 9, 2С 19, 2D6, 2E1 та 3А 4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування еторикоксибу у дозі 120 мг не чинило впливу на активність печінкового CYP3A4, що встановлено за еритроміциновим дихальним тестом.
Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу.
Основний шлях метаболізму еторикоксибу залежить від ензимів CYP. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізу вати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики не вивчались in vivo.
Кетоконазол. Кетоконазол є потужним інгібітором CYP3A4. При застосуванні здоровими добровольцями у дозах 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів кетоконазол не чинив клінічно важливого впливу на фармакокінетику еторикоксибу у разовій дозі 60 мг (збільшення AUC на 43%).
Рифампіцин. Одночасне призначення еторикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора ферментів CYP) призводило до зниження концентрацій еторикоксибу у плазмі крові на 65%. Таке збільшення може супроводжуватись рецидивом симптомів, якщо еторикоксиб застосовують одночасно з рифампіцином. В той час як такі дані можуть вказувати на збільшення дози, не рекомендовано застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують вказані для кожного показання, оскільки не вивчалось комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу у таких дозах.
Антациди. Антацидні препарати не чинять клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії. Аркоксія® є не стероїдним протизапальним препаратом – селективним інгібітором циклооксигенази-2 у межах клінічного діапазону доз. У клінічних фармакологічних дослідженнях препарат дозозалежно інгібував ЦОГ-2 без інгібування ЦОГ-1 при застосуванні у дозах до 150 мг на добу. Еторикоксиб не інгібує синтез простагландинів шлунка та не впливає на функцію тромбоцитів.
Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Ідентифіковано дві ізоформи – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоформою ензиму, що індукується імпульсом про запалення та розглядається як основний фактор, що відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 також задіяна у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріального протоку, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція); також може брати участь у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 було ідентифіковано у тканині навколо виразки шлунка у людини, але значення для загоєння виразки не встановлено.
Ефективність. У пацієнтів з остеоартритом еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу значно покращує стан при болю та оцінку пацієнта стосовно стану захворювання. У пацієнтів з ревматоїдним артритом еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу значно покращує стан стосовно вираженості болю, запалення, а також рухливість. У пацієнтів з нападами гострого подагричного артриту еторикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів помірно або виражено полегшує біль у суглобах та запалення у порівнянні з індометацином у дозі 50 мг 3 рази на добу. Зменшення вираженості болю спостерігається через 4 години після початку лікування. У пацієнтів із анкілозуючим спондилітом еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу забезпечує значне покращення при болю у хребті, запаленні, обмеженні рухів, а також функціональну здатність. У дослідженнях з визначення початку дії еторикоксибу було встановлено, що препарат починає діяти через 24 хвилини після застосування.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Еторикоксиб добре всмоктується при пероральному прийомі. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100%. Після прийому 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація у плазмі крові (середнє геометричне значення Cмакс = 3,6 мкг/мл) спостерігається приблизно через 1 годину (Tмакс) після прийому дорослими натщесерце. Середнє геометричне значення AUC0‑24год становить 37,8 мкг•годину/мл. У межах клінічного дозування фармакокінетика еторикоксибу є лінійною.
При прийомі препарату у дозі 120 мг під час їди (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалось клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалась, що характеризувалось зниженням Смакс на 36% та збільшенням Тмакс на 2 години. Такі дані не розглядаються як клінічно значущі. У клінічних дослідженнях еторикоксиб застосовували незалежно від прийому їжі.
Розподіл. Еторикоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми крові людини з концентраціями від 0,05 до 5 мкг/мл. Обсяг розподілу при рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 120 л у людини.
Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр у пацюків та кролів, а також через гематоенцефалічний бар'єр у пацюків.
Метаболізм. Еторикоксиб активно метаболізується, менше 1% дози виділяється з сечею у вигляді вихідного препарату. Основний шлях метаболізму - це формування 6'-гідроксиметил деривату шляхом каталізації ферментами цитохрому.
У людини ідентифіковано 5 метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксил ової кислоти дериват еторикоксибу, що утворюється при подальшій оксидації 6'-гідроксиметил деривату. Ці основні метаболіти або не виявляють активності, або є слабоактивними інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1.
Виведення. Після однократного внутрішньо венного введення 25 мг еторикоксибу, міченого радіоізотопом, здоровим особам 70% радіо активного препарату виводиться із сечею й 20% з калом, головним чином у вигляді метаболітів. Менше 2% виводиться у вигляді незміненого препарату.
Виведення еторикоксибу відбувається майже повністю через метаболізм, за яким йде виведення через нирки. Рівноважні концентрації еторикоксибу досягаються через сім днів при застосування у дозі 120 мг один раз на добу, з показником кумуляції приблизно 2, що відповідає періоду напів виведення приблизно 22 години. Кліренс плазми крові після внутрішньо венного введення 25 мг препарату становить приблизно 50 мл/хв.
Окремі групи пацієнтів.
Літній вік. Фармакокінетика в осіб літнього віку (65 років та старші) є подібною до фармакокінетики у молодших пацієнтів.
Стать. Фармакокінетика еторикоксибу є подібною у чоловіків та жінок.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з легкою формою порушення функції нирок (5‑6 балів за шкалою Чайлд-П’ю) при застосуванні еторикоксибу у дозі 60 мг 1 раз на добу середній показник AUC приблизно на 16% більший, ніж у здорових осіб при такому ж дозуванні препарату. У пацієнтів з помірною формою порушення функції нирок (7‑9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) при застосуванні еторикоксибу у дозі 60 мг через добу середній показник AUC був подібним до показника у здорових осіб, які приймали препарат у дозі 60 мг один раз на добу щоденно; застосування еторикоксибу у дозі 30 мг не вивчалось у цій групі пацієнтів. Немає клінічних або фармакокінетичних даних стосовно пацієнтів з тяжкими формами порушення функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П’ю).
Порушення функції нирок. Фармакокінетика разової дози еторикоксибу 120 мг у пацієнтів із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями нирок термінальної стадії, яким проводять гемодіаліз, не відрізняється значним чином від фармакокінетики у здорових осіб. При гемодіалізі препарат практично не виводиться (кліренс діалізу приблизно 50 мл/хв.).
Діти. Фармакокінетика еторикоксибу у дітей (молодше 12 років) не вивчалась. У дослідженні фармакокінетики (n=16), що проводилось за участю підлітків (у віці від 12 до 17 років), фармакокінетика у підлітків з масою тіла 40-60 кг, яким призначали еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу, та у підлітків із масою тіла більше 60 кг, яким призначали препарат у дозі 90 мг 1 раз на добу, була подібною до фармакокінетики у дорослих, які застосовували еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу. Безпека та ефективність застосування еторикоксибу у дітей не встановлені.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
Таблетка 30 мг: двовипуклі таблетки, яблуко подібної форми, вкриті плівковою оболонкою синьо-зеленого кольору, з гравіруванням 101 з однієї сторони та ACX 30 – з іншої.
Таблетка 60 мг: двовипуклі таблетки, яблуко подібної форми, вкриті плівковою оболонкою темно-зеленого кольору, з гравіруванням 200 з однієї сторони та ARCOXIA 60 – з іншої.
Таблетка 90 мг: двовипуклі таблетки, яблуко подібної форми, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіруванням 202 з однієї сторони та ARCOXIA 90 – з іншої.
Таблетка 120 мг: двовипуклі таблетки, яблуко подібної форми, вкриті плівковою оболонкою блідо-зеленого кольору, з гравіруванням 204 з однієї сторони та ARCOXIA 120 – з іншої.
Термін придатності.
3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30°С.
Упаковка.
По 7 таблеток у блістері. 1 або 4 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Мерк Шарп і Доум Корп., США для дозування 30 мг, 60 мг, 90мг, 120 мг.
Фросст Іберика, С. А., Іспанія для дозування 60 мг, 90мг, 120 мг.
Мерк Шарп і Доум Б. В., Нідерланди для дозування 30 мг, 60 мг, 90мг, 120 мг.
Місцезнаходження.
2778 Саус Іст Сайд Хайвей, Елктон, штат Вірджинія, VA 22827 США.
Віа Комплютенсе, 140, 28805 Алкалья де Енарес, Мадрид, Іспанія. Источник
Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди.