ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
СИЛДЕНАФІЛ-25
СИЛДЕНАФІЛ-50
СИЛДЕНАФІЛ-100
(SILDENAFIL-25)
(SILDENAFIL-50)
(SILDENAFIL-100)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Sildenafil; цитрат 1-[(3-(6.7-дигідро-1метил-7-оксо-3-пропіл-1Н-піразоло[4,3-a]піримідин-5-іл)-4-етоксифеніл]сульфоніл]піперазину;
основні фiзико-хімічні властивості: таблетки блакитного кольору, круглої, двоопуклої форми, вкриті оболонкою;
склад: 1 таблетка міститьсилденафілу цитрату у перерахуванні на силденафіл 25, 50 або 100 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гідроген фосфату кальцію, натрію кроскармелоза, лактоза, повідон (К-30), магнію стеарат, барвник Opadry 03B 50847 блакитний, макроголь 400.
Форма випуску.Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтичнагрупа. Засоби, що застосовуются при еректильній дисфункції.
Код АТС G04B ЕОЗ.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Пероральний препарат для лікування порушень ерекції. Відновлює порушену здатність до ерекції і забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у вивільненні оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладеньких м’язів кавернозного тіла і посилення кровотоку у статевому члені.
Силденафіл є потужнимі селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДК 5), яка забезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Cилденафіл виявляє периферичнуеректильну дію. Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло, однак посилює релаксуючу дію NO у тканині кавернозного тіла. При активації шляху NO/цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення ФДЕ 5 під впливом силденафілу призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту препарату необхідна адекватна сексуальна стимуляція.
При одноразовому прийомі внутрішньо в дозах до 100 мг у здорових добровольців препарат не викликав клінічно значущих змін ЕКГ. Максимальне зниження систолічного AT, у положенні лежачи, при застосуванні препарату внутрішньо в дозі 100 мг становило в середньому 8.4 мм рт. ст. Відповідне зниження діастолічного AT у положенні лежачи, становило 5,5 мм рт. ст. Зниження АТ пояснюється вазодилатуючим ефектомсилденафілу, можливо, за рахунок підвищення рівня цГМФ у гладеньких м'язахсудин.
Активність силденафілуin vitro щодо ФДЕ 5 у 10-10000 разів перевищує його активність порівняно з іншими ізоформамифосфодіестерази (ФДЕ за типами 1, 2, 3, 4 та 6). Зокрема, активністьсилденафілу щодо ФДЕ 5 у 4000 раз перевищує його активність щодо ФДЕ 3 -цАМФ-специфічної фосфодіестерази, яка регулює скорочувальну активність міокарда. У деяких пацієнтів через 1 год після прийому препарату в дозі 100 мг виявлено легке, минуще порушення кольоровідчуття (синього/зеленого) за допомогою тесту Frаnsworth-Munsell 100; через 2 год після прийому препарату це порушення минало. Припускають, що механізмом такого порушення зору є пригнічення ФДЕ 6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Результати дослідження in vitro свідчать, що ефект силденафілу на ФДЕ 6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ 5. Препарат не впливає на гостроту зору і контрастність сприйняття.
Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Концентрація препарату в плазмі крові після перорального прийому натще досягає максимального значення протягом 30 -120 хв (в середньому 60 хв). Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить в середньому 41% (25 - 63%). Фармакокінетика препарату при прийомі внутрішньо в рекомендованих дозах (25 - 100 мг) є лінійною. При прийомісилденафілу разом з жирною їжею швидкість всмоктування знижується, період досягнення максимальної концентрації збільшується на 60 хв, а максимальна концентрація у плазмі крові знижується в середньому на 29%. Об'єм розподілусилденафілу в рівноважному стані становить в середньому 105 л/кг. Силденафіл тайого основний циркулюючий М-десметиловий метаболіт приблизно на 96% зв'язуєтьсяз білками плазми крові. Зв'язування з білками не залежить від концентрації препарату. У здорових добровольців, які одержували препарат одноразово по 100мг, менше 0,0002% (в середньому 188 мг) дози виявляли у спермі через 90 хвпісля прийому. Одноразовий прийом препарату внутрішньо у дозі 100 мг несу проводжувався зміною рухливості або морфології сперматозоїдів.
Силденафілметаболізується переважно під впливом CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9(неосновний шлях) мікросомольних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-десметилювання силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна спів ставити з силденафілом, а його активність щодоФДЕ 5 становить приблизно 50% активності самого препарату. Концентрація метаболіту у плазмі крові становить приблизно 40% від такої у силденафілі.N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; термінальний період йогонапів виведення - приблизно 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а термінальний період напів виведення – 3 - 5 год. Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно зкалом (майже 80% введеної дози) і меншою мірою з сечею (приблизно 13% уведеної дози).
У здорових добровольців віком 65 років і старше кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної лікарської речовини у плазмі крові приблизно на 40% перевищує рівень його у здорових добровольців молодшого віку (18 - 45 років). Проте, аналіз даних про безпечність показав, що вік не впливає на частоту негативних побічних ефектів.
В осіб з легкою (кліренс креатині ну 50 - 80 мл/хв) та помірною (кліренс креатину 30 - 49 мл/хв) нирковою недостатністю фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо у дозі 50 мг не змінювалася. В осіб з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100 %) та максимальної концентрації (88%) у плазмі крові порівняно з такими у здорових добровольців.
Показання для застосування. Порушення ерекції.
Спосіб застосування та дози. Приймають внутрішньо. Призначають у дозі 50 мгза 1 год до статевого акту. З урахуванням ефективності та переносимості дозуможна підвищити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальна рекомендована до застановить 100 мг 1 раз на добу.
В осіб похилого віку та хворих з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) або з порушеною функцією печінки початкова доза становить 25 мг. З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 50-100 мг.
Побічна дія. Препарат переноситься добре. Най вірогіднішими побічними ефектами є головний біль, припливи крові, запаморочення, диспептичні реакції, закладеність носа, минущі порушення зору (головним чином зміни кольоровідчуття об'єктів, а також посилення сприйняття світла й затуманення зору); при застосуванні препарату удозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до відзначених вище, однак реєструвалися частіше. Відзначені міалгія та випадкипріапізму, артралгія, люмбалгія, безсоння, схильність до інфекцій сечовивідних шляхів, тривала ерекція (більше 4 годин).
Протипоказання.Підвищена чутливість до компонентів препарату; одночасне вживання донаторів NO або нітратів у будь-яких формах; дитячий вік до 18 років.
Передозування.
Симптоми: відчуття жару, запаморочення, головний біль, порушення зору, зниження артеріального тиску, нудота, блювання.
У разі передозування проводять стандартне симптоматичне лікування. Застосування діалізу, напевно, не збільшує кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми й не виводиться з сечею.
Особливості застосування. Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізичне обстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серцево-судинної системи. Черезце перед початком лікування з приводу порушень ерекції необхідне кардіологічне обстеження хворого. Після широкого впровадження препарату в практику надійшли повідомлення про серйозні порушення з боку серцево-судинної системи, яківключали стенокардію, інфаркт міокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, минущу ішемію, артеріальну гіпер- абогіпотензію. Вказані випадки переважно розвивалися під час або відразу після сексуальної активності. У більшості пацієнтів спостерігалися фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи.
Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, з обережністю застосовують у хворих з анатомічною деформацією статевого члена, наприклад при ангуляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні) та в осіб із захворюваннями, що сприяють розвиткупріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).
Відомості про застосування препарату при пептичній виразці тагеморагічному діатезі відсутні, із-за чого препарат хворим з такою патологією призначають з обережністю.
У невеликої кількості хворих зі спадковим пігментним ретинітом відзначені спадкові порушенняфосфодіестераз сітківки. Відомості про застосування препарату у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому препарат у них слід застосовувати з обережністю.
Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, для яких сексуальна активність небажана (тяжкі захворювання серцево-судинної системи).
Оскільки під час клінічних випробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, не слід керувати транспортом та працювати з потенційно небезпечними механізмами до з‘ясування індивідуальної реакції на препарат.
З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпотензії, захворюваннях нирок тапечінки.
Взаємодія зіншими лікарськими засобами. Безпека та ефективність застосування препарату у комбінації з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.
Одночасне призначеннясилденафілу та ритона віру, високо специфічного інгібітора Р-450, не рекомендується. Одночасний прийом інгібітора протеаз ВІЛ ритона віру на стадії рівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) з силденафілом (100 мг одноразово) призводить до 300% підвищення (у 4 рази) максимальної концентрації силденафілув плазмі крові та 1000% (у 11 разів) збільшення AUC силденафілу.
Циметидин у дозі 800мг, що є неспецифічним інгібітором CYP3A4, при одночасному прийомі з препаратом спричиняв підвищення концентрації силденафілу в плазмі крові на 56% у здорових добровольців. Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження продемонстрував зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (таких, як кетоконазол, еритроміцин, циметидин).
Одноразовий прийом антациду (магнію/алюмінію гідроксиду) не впливав набіодоступність препарату.
За даними популяційного фармакокінетичного аналізу інгібітори CYP2C9 (тол бутамід, варфарин), CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди й тіазидоподібні діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокатори b-адренорецепторів та індуктори метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати) не впливали на фармакокінетику силденафілу. Препарат є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р-450-1А 2. 2С 9. 2С'І 9. 2D6, 2Е 1 та ЗА 4 (ІК 5о>150мкмоль). При застосуванні силденафілу у рекомендованих дозах максимальна концентрація його у плазмі крові становить майже 1 мкмоль, тому є малоймовірним, що силденафіл здатний впливати на кліренс субстратів цихізоферментів.
Ознак істотної взаємодії з тол бутамідом у дозі 250 мг або варфарином у дозі 40 мг, якіметаболізуються CYP2C9, не виявлено.
Препарат (50 мг) не посилював гіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівні алкоголю в крові в середньому 80 мг/дл. У хворих на артеріальну гіпертензію ознак взаємодії препарату (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження AT у положенні лежачи (систолічного - на 8 мм рт. ст., діастолічного -на 7 мм рт. ст.) було подібним до такого при прийомі однієї таблетки препарату уздорових добровольців. Дані про безпеку застосування свідчать про відсутність відмінностей у характері побічних ефектів у хворих, які одержували препарат разом з антигіпертензивними препаратами і без них.
Силденафіл підвищує гіпотензивний ефект нітратів. Застосування його з нітратами та дона торами NО протипоказане.
Умови татермін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 до 25°С. Источник
Термін придатності - 2роки.