ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
C І А Л І С
(CIALIS)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: тадалафіл; піразинол[1’,2’:1,6]піридо
[3,4-b]індол-1,4-діон,6-(1,3-бензодіоксол-5-ил)-2,3,6,7,12,12а-гексагідро-
2-метил-, (6R, 12aR);
основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого кольору та мигдалеподібної форми, з написом “С 20” з одного боку;
склад: 1 таблетка містить 20 мг тадалафілу;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, кроскармелози натрієва сіль, гідроксипропіл целюлоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магніюстеарат, гіпромелоза, триацетин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), тальк.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування порушень ерекції.
Код АТС G04B E.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором циклічного гуанозинмоно фосфату (цГМФ) – специ-фічноїфосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричинює локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ в печеристому тілі. Це приводить до релаксації гладких м’язів іприпливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.
Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібіторомФДЕ 5. ФДЕ 5 є ферментом, який був знайдений у гладких м’язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м’язах, скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 є сильнішим, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2 ФДЕ 4 і ФДЕ 7, що є наявними у серці, мозку, кров’яних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, що є ферментом, наявними у серці такров’яних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою тому, що ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у скороченні серцевогом’яза. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо ФДЕ 5порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, наявним у сітківці і відповідальним зафото трансдукцію. Тадалафіл також у 9 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 8,- ФДЕ 9 і ФДЕ 10, а також у 14 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно зФДЕ 11. Розподіл в тканинах та фізіологічні ефекти ФДЕ 8 через ФДЕ 11 невисвітлювались.
Препарат діє протягом 36 годин. Ефект виникає вже через 16 хвилин після прийому дози за наявності сексуального збудження.
Сіаліс, введений здоровим суб’єктам, не викликав істотної різниці порівняно з плацебо за показниками систолічного та діастолічного кров’яноготиску у лежачому положенні (середнє максимальне зниження 1,6/0,8 мм рт. ст., відповідно), систолічного та діастолічного кров’яного тиску стоячи (середнє максимальне зниження 0,2/4,6 мм рт. ст., відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень.
Тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій/зелений), що пояснюється низькою спорідненістю тадалафілу щодо ФДЕ 6 порівняно з ФДЕ 5. Крімтого, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньо очний тиск і розмір зіниці.
Плацебо-контрольоване дослідження показало, що прийом тадалафілупротягом 6 місяців, не виявило клінічно значущого впливу на характеристики сперми. У чоловіків тадалафіл не впливав на рівень тестостерону, лютенізуючого, чи фолікулостимулюючого гормону в крові.
Фармакокінетика. Всмоктування. Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація в плазмі (Смакс) досягається в середньому через 2 години після прийому.
Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від прийому їжі; таким чином, Сіаліс можна приймати з їжею чи без неї. Час введення дози (ранок проти вечора) не мав клінічно значущого ефекту на швидкість і ступінь всмоктування.
Розподіл. Середній об’єм розподілу становить близько 63 л. При терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу в плазмі зв’язано з протеїнами.
Менше ніж 0,0005% введеної дози було виявлено в спермі здорових суб’єктів.
Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А 4 цитохромуР 450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність відносно ФДЕ 5 у 13 000 разів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.
Виведення. Середній період напів виведення становить 17,5 години уздорових суб’єктів. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, більшою мірою з фекаліями (приблизно 61% дози) і в меншою - ізсечею (приблизно 36% дози).
Окремі групи населення
Особи похилого віку
Здорові суб’єкти похилого віку (65 років або старше) мали нижчі значення кліренса тадалафілу при прийомі внутрішньо, що приводило до підвищення на 25% експозиції (AUC) порівняню зі здоровими суб’єктами віком 19- 45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.
Ниркова недостатність
У суб’єктів з нирковою недостатністю, включаючи хворих на гемодіалізі, експозиція тадалафілу AUC була вищою, ніж у здорових чоловіків.
Печінкова недостатність
Експозиція тадалафілу (AUC) усуб’єктів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю є порівняною з експозицією у здорових суб’єктів. Не має даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.
Пацієнти, хворі на діабет
Експозиція тадалафілу (AUC) у хворих на діабет була приблизно на 19% нижче, ніж значення AUC для здорових суб’єктів. Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози.
Показання для застосування. Лікування еректильної дисфункції.
Спосіб застосування та дози. Для прийому внутрішньо.
Рекомендована максимальна доза становить 20 мг перед передбачуваною сексуальною активністю, незалежно від прийому їжі. Препарат можна приймати за 16 хвилин перед сексуальною активністю. Ефективність тадалафілу може зберігатися протягом до 36 годин після прийому дози.
Максимальна рекомендована частота прийому – один раз на день.
Побічна дія. Небажаними ефектами, про які повідомлялося найчастіше, є головний біль (≥10%). Інші небажані ефекти (≥1% -<10%) такі: біль у спині, диспепсія, запаморочення, гіперемія, міалгія, закладеність носа.
У поодиноких випадках (≥0,1% - <1%) - набряк повік, відчуття, описані, як біль в очах, кон’юнктивальна гіперемія.
У пост маркетингових дослідженнях дуже рідко спостерігалися такі побічні дії.
Загальні реакції: реакції гіпер чутливості, такі як висипання, уртикаріята набряк обличчя, синдром Стивенса-Джонсона та ексфоліативний дерматит.
Серцево-судинна та цереброваскулярна системи: повідомлялось про серйозні побічні дії з боку серцево-судинної системи, такі як інфаркт міокарда, раптова кардіологічна смерть, інсульт, стенокардія, серцебиття, тахікардія, але більшість пацієнтів, які мали такі побічні дії, раніше мали фактори ризику збоку серцево-судинної системи. Однак, неможливо точно визначити, чи пов’язаніці побічні дії з факторами ризику, чи з тадалафілом, чи із статевою активністю або комбінацією всіх цих чинників. Також повідомлялося про гіпотензію (частіше коли тадалафіл застосовували пацієнти разом з антигіпертензивними засобами), гіпертензію та непритомність.
Гастроінтестинальна система: абдомінальний біль та гастроезофагальнийрефлюкс.
Шкіра та підшкірні тканини: гіпергідроз (потіння).
Незвичайні відчуття: затьмарений зір, неартеріальна передня оптична ішемічна нейропатія, оклюзія вен сітківки, порушення зору.
Урогенітальна система: пріапізм та подовжена ерекція.
Протипоказання. Тадалафіл протипоказано пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі.
Тадалафіл не повинен використовуватися пацієнтами з підвищеною чутливістю до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.
Передозування. При одноразовому застосуванні здоровими суб’єктамитадалафілу в дозі до 500 мг і при багаторазовому застосуванні тадалафілу пацієнтами з еректильною дисфункцією до 100 мг на добу небажані ефекти були аналогічні тим, що спостерігалися при застосуванні менших доз препарату. Увипадку передозування, якщо треба, слід застосовувати стандартну симптоматичну терапію.
На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав неістотно.
Особливості застосування.
Застереження
Препарати для лікування еректильної дисфункції, включаючи Сіаліс, неповинні застосовуватися чоловіками із серцевими захворюваннями, для яких сексуальна активність є небажаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик сексуальної активності для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які вони вже мають.
Необхідно враховувати потенційний ризик ускладнень для таких груп пацієнті віз серцево-судинними захворюваннями:
- пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів;
- пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає підчас статевих актів;
- пацієнти із серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, протягом останніх 6 місяців;
- пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріальною гіпотензією (<90/50 мм Hg) чи неконтрольованою гіпертензією;
- пацієнти після інсульту, що стався протягом останніх 6 місяців.
Оцінка еректильної дисфункції повинна включати визначення потенційних першопричин та ідентифікацію доцільного курсу лікування після відповідного медичного визначення.
Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні зважати на стан серцево-судинної системи своїх пацієнтів, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований із сексуальною активністю.
Безпека та ефективність комбінацій тадалафілу з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не були досліджені. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується.
Пріапізм спостерігався для інших інгібіторів ФДЕ 5, включаючитадалафіл. Пацієнтам, у яких виникають ерекції, що тривають 4 години абобільше, слід вказати на необхідність негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде негайно проведено лікування пріапізму, то це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та довгострокової втрати потенції.
Треба з обережністю призначати Сіаліс пацієнтам, які мають стани, щоможуть створювати схильність до пріапізму (такі як серпоподібно-клітинна анемія, мієломна хвороба чи лейкемія), чи пацієнтам з анатомічними деформаціямипеніса (такими як кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні).
Беручи до уваги, що не має даних про призначення Сіалісу пацієнтам стяжкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлдом-Пу (Child-Pugh), пацієнтам цієї групи Сіаліс призначається з обережністю.
Необхідно з обережністю призначати Сіаліс пацієнтам, що приймають a-1блокатори (доксазозин) тому, що у деяких хворих одночасний прийом цих препаратів може призвести до симптоматичної гіпотензії. У клінічному фармакологічному досліджені щодо одночасного прийому однієї дози Сіалісу і тамсулозіну,a-блокатора, в якому брали участь 18 добровольців, симптоматичної гіпотензії небуло виявлено.
Як і інші інгібітори ФДЕ 5 тадалафіл має системні властивості щодо розширення судин, що може привести до транзиторного зниження артеріального тиску. Перш ніж призначити Сіаліс, лікар повинен оцінити, чи можуть хворі зсерцево-судиними захворюваннями бути схильними до несприятливих вазодилятор нихефектів.
Застосування під час вагітності і в період годування груддю.
Сіаліс не показаний для застосування у жінок. Дослідження щодо застосуванням тадалафілу у вагітних жінок не проводились.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами.
Сіаліс не має ніякого чи має незначний вплив на здатність керувати машинами та механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не очікується, що тадалафіл буде спричинювати клінічно значуще інгібування чи індукування кліренса лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. Дослідження підтвердили, щотадалафіл не інгібує та не індукує ізоформи CYP450, включаючи CYP3A4, CYP1A2,CYP2D6, CYP2C19, CYP2Е 1 та CYP2С 9.
Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібіторCYP3A4 – кетоконазол (400 мг на день) збільшує площу під кривою “концентрація -час” (AUC) однієї дози тадалафілу на 312% і Сmax на 22% , і кетаконазол (200 мгщоденно) збільшує AUC однієї дози тадалафілу на 107% і Сmax на 15% по відношенню до значень AUC і Сmax для одного тадалафілу.
Ритонавір (200мг двічі на день), інгібітор CYP3A4, 2С 9, 2С 19 та 2D6збільшують AUC однієї дози тадалафілу на 124%, не змінюючи Сmax. Хоча специфічні взаємодії не були досліджені, можно очікувати, що інші інгібіторипротеази, такі як саквінавір та інші інгібітори CYP3A4, такі як еритроміцин, ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію тадалафілу в плазмі.
Селективний індуктор CYP3A4 рифампіцин (600 мг на день) – знижує величину AUC однієї дози тадалафілу на 88% і Сmax на 46% порівняно зі значеннями AUC і Сmax для одного лише тадалафілу. Можна очікувати, що супутнє введення інших індукторів CYP3A4 також знижуватиме концентрацію тадалафілу вплазмі.
Тадалафіл не мав клінічно істотного ефекту на експозицію (AUC)S-варфарином чи R-варфарином, а також не мав впливу на протромбі новий час, індукований варфарином.
Тадалафіл не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненогоацетил саліциловою кислотою.
Тадалафіл має системні вазодилятор ні властивості, що може збільшувати гіпотензивні ефекти антигіпертензивних препаратів. Крім того у хворих з важко контрольованою гіпертензією, які приймають декілька гіпотензивних препаратів, спостерігалось більше зниження кров’яного тиску. У більшості хворих зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. Необхідно давати відповідні рекомендації пацієнтам, що лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та Сіалісом.
Істотного зниження артеріального тиску не спостерігалось у пацієнтів, що приймали Сіаліс і селективний a-1-блокатор-тамсулозин.
При призначенні тадалафілу здоровим особам, що приймали a-1-блокатор-доксазозин (8 мг на день), спостерігалось посилення гіпотензивного ефекту. Кількість пацієнтів з потенційно клінічно істотним зниженням артеріального тиску була вища при прийомі двох препаратів. У деяких пацієнтів спостерігалосьзапаморочення. Випадків непритомності не було. Більш низькі дози доксазину не досліджувались.
Тадалафіл не впливав на концентрацію алкоголю, а алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу. На фоні високих доз алкоголю (0,7 г/кг) додатковий прийом тадалафілу не приводив до статистично значимого зниження артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалось постуральне запаморочення іортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на фоні більш низьких доз алкоголю (0,6 г/кг) не викликав гіпотензію, а запаморочення спостерігалось з тією жчастотою, що і при прийомі одного алкоголю.
Сумісний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) зтадалафілом знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни експозиції (AUC) тадалафілу.
При прийомі тадалафілу з теофіліном не спостерігалося ніякоїфармакокінетичної чи фармакодинамічної взаємодії.
Н 2-антагоністи – збільшення шлункової рН після прийому нізатидину немало клінічно значущого ефекту на фармакокінетику тадалафілу.
Умови та термін зберігання. Препарат слід зберігати при температурі
нижче 30° С, в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці. Источник
Термін придатності - 3 роки.