ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Л А Р А Ц И Т
(LARACYT)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: цитарабін;
основні фізико-хімічні властивості:прозорий, безбарвний розчин;
склад: 1 мл розчину містить 50 мгцитарабіну;
допоміжні речовини: вода для ін’єкцій, гідроксид натрію.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти.
АТС: L01В С 01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Точний механізм дії цитарабіну не з'ясований, однак вважається, що він діє шляхом пригнічення синтезу ДНК.
Внутрішньоклітинно цитарабін перетворюється вактивний метаболіт (цитарабіну трифосфат), який інгібує синтез ДНК. Фермент, що відповідає за це перетворення
- дезоксицитидинкіназа - знаходиться переважно упечінці і, можливо, в нирках. Цитарабін ін активується ферментомцитидиндезаміназою, який виявлено у тонкому
кишечнику, нирках і печінці. Співвідношення активуючого (дезоксицитидинкінази) та ін активуючого ферменту (цитидиндезамінази) у клітині визначає чутливість тканини до цитотоксичної діїцитарабіну. Тканини з високою чутливістю мають високий рівень активуючого ферменту.
Цитарабін не впливає на непроліферуючі абопроліферуючі клітини поза фазою S або
синтезом ДНК. Таким чином, Ларацит є протипухлинним препаратом зі специфічністю до клітинного циклу.
Фармакокінетика. При швидкомувнутрішньо венному введенні Ларацит лише в
помірній кількості проникає через гематоенцефалічнийбар’єр, однак після безперервної внутрішньо венної інфузії концентрація у спинномозковій рідині досягає 40 – 50% стаціонарної концентрації в плазмі. Зв’язування з білками становить 15%. Швидко метаболізується шляхом дезамінування в крові і тканинах, особливо в печінці, і в мінімальній кількості– в спинномозковій рідині.
Період напів виведення характеризується індивідуальними відмінностями. Виводиться нирками, менше 10% - у незміненому вигляді.
Показання для застосування. Гострий мієлобластний аболімфобластний лейкоз у дітей та дорослих (для індукції ремісії та підтримуючої терапії самостійно або в складі комбінованої терапії), хронічний мієлолейкоз (бластний криз), еритролейкоз, неходж кінські лімфоми у дітей та дорослих (ускладі комбінованої терапії), гострий лейкоз у дітей та дорослих (інтратекально).
Спосіб застосування та дози. Препарат вводять внутрішньо венно (струминно або краплинно), внутрішньом’язово, підшкірно таінтратекально.
Для індукції ремісії при гострому лейкозі Ларацитпризначають по 3 – 6 мг/кг/добу або 100 – 200 мг/м2/добу шляхом 2болюсних ін’єкцій або 100 мг/м2/добу шляхом тривалоївнутрішньо венної інфузії протягом 5 – 7 днів у комбінації з антрацикліновимиантибіотками. Тривалість терапії визначається клінічними та морфологічними показниками (мазок кісткового мозку). Допустимою межею є поява гіпоплазії кісткового мозку. Повторний курс проводиться з інтервалом не менше 2 тижнів, апри необхідності і більше (до відновлення кістково-мозкового кровотворення).
При підтримуючій терапії Ларацит призначають у дозі 1,5 – 3 мг/кг/добу або 75 – 100 мг/м2/ добу протягом 5 днів щомісяця або 1 раз на тиждень також у комбінації з протипухлинними антибіотиками.
При ураженні ЦНС препарат призначають у дозі 10 – 30мг/м2 3 рази на тиждень інтратекально.
При неходж кінських лімфомах Ларацит застосовують ускладі схем полі хіміотерапії.
Побічна дія.
З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія, мегалобластоз.
З боку травної системи: нудота, блювання, стоматит, анорексія; рідко – біль у животі, порушення функції печінки, езофагіт, діарея, шлунково-кишкова кровотеча.
З боку центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, парестезії, незвична стомленість, сплутаність свідомості, втрата пам’яті, судоми, тремор, дизартрія.
З боку органів дихання: набряк легенів, дифузнийінтерстиціальний пневмоніт.
Алергічні реакції: висип, пропасниця, кон’юнктивіт, анафілактичні реакції, алергічний набряк, свербіж, кропив’янка.
З боку сечовидільної системи: затримка сечі, підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові, порушення функції нирок.
З боку системи згортання крові: тромбофлебіт.
З боку репродуктивної системи: аменорея, азоспермія.
Протипоказання. Мієлодепресія, викликана застосуванням лікарських засобів; період вагітності і годування груддю; підвищена чутливість до цитарабіну.
Передозування. Не існує антидоту, що застосовується при передозуванні.
Особливості застосування. Ларацит повинні призначати тільки лікарі, які мають досвід протипухлинної терапії.
В період здійснення індукції ремісії хворі повинні лікуватися в умовах, де лабораторне забезпечення і можливості замісної терапії достатні для проведення моніторингу лікарської переносимості і захисту, а також підтримання життя пацієнта, ослабленого токсичною дією ліків.
Розглядаючи доцільність терапії Ларацитом, слід оцінити співвідношення потенційної користі для хворого і відомих токсичних ефектів препарату.
До прийняття рішення про початок терапії лікар повинен ознайомитися зі змістом цієї інструкції для застосування. Ларацит має потужну пригнічу вальну дію відносно функції кісткового мозку. З обережністю слід розпочинати терапію у хворих з попередньою лікарською мієлосупресією. Пацієнти, які отримують цей препарат, повинні знаходитися під пильним медичним наглядом, а в період індукції ремісії необхідні щоденні дослідження кількості лейкоцитів і тромбоцитів.
Після зникнення бластних клітин із периферичної крові необхідне регулярне проведення дослідження кісткового мозку.
Необхідна наявність умов і обладнання для лікування потенційно смертельних ускладнень мієлосупресії (інфекцій внаслідокгранулоцит опенії і порушення інших механізмів захисту, а також кровоточивості внаслідок тромбоцит опенії).
Пацієнти, яким призначений Ларацит, повинні знаходитися під пильним спостереженням. Обов’язково слід часто контролю ватикількість тромбоцитів і лейкоцитів і стан кісткового мозку. Якщо пригнічення кісткового мозку препаратом призвело до зниження кількості тромбоцитів до 50000і нижче або зниження кількості поліморфно ядерних гранулоцитів до 1000/мм3і нижче, слід розглянути питання про припинення або зміну терапії. Кількість формених елементів у периферичній крові може продовжувати знижуватися і після відміни препарату, досягаючи мінімуму через 12 – 24 дні після припинення терапії. Якщо зберігаються показання, то терапія може бути відновлена причітких ознаках відновлення кісткового мозку (послідовне дослідження мазків).
У місці ін’єкції або інфузії препарату може відмічатися тромбофлебіт, рідко - біль і запалення у місці підшкірного введення. Однак у більшості випадків препарат переноситься добре. При швидкому введенні великих доз може спостерігатися блювання, яке може тривати протягом декількох годин після ін’єкції. Ця дія препарату може бути менш вираженою при проведенні інфузій. . Препарат слід з обережністю застосовувати і знижувати дозу у хворих з порушеною функцією печінки. У пацієнтів, які отримують Ларацит, слід часто контролю вати стан кісткового мозку, функцію печінки і нирок.
Як і інші цитотоксичні препарати, Ларацит може викликати гіперурикемію внаслідок швидкого лізису пухлинних клітин. Лікарю слід контролю вати рівень сечової кислоти в крові і бути готовим до усуненнягіперурикемії медикаментозними або іншими методами.
У пацієнтів, що отримують Ларацит у комбінації зіншими препаратами, відмічаються випадки гострого панкреатиту.
Вплив Ларациту на персонал внаслідок професійного контакту з препаратом не спостерігався. Може відмічатися легке подразнення очейпри випадковому попаданні в них препарату. Періодичне потрапляння препарату нашкіру або тривалий контакт
можуть викликати подразнення. При випадковому контакті слід промити забруднену ділянку водою з милом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.Одночасне застосування Ларациту і
5-фтороцитозину призводить до значного збільшення токсичних ефектів (ця комбінація не рекомендується). При одночасному застосуванні з дигоксином відмічається зниження рівноважної концентрації дигоксину у плазміта його ниркова екскреція.
Спільне застосування Ларациту з урикозуричнимипрепаратами підвищує ймовірність розвитку нефропатії.
При одночасному застосуванні з препаратами, якімають мієлотоксичну дію, можливе посилення пригнічу вального впливу на систему кровотворення.
При одночасному застосуванні з циклофосфамідомпідвищується ймовірність розвитку тяжкої кардіоміопатії.
Поєднане застосування Ларациту з метотрексатом взаємно посилює цитотоксичну дію.
Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі не вище 25°С, в недоступному для дітей місці. Источник
Термін придатності – 2 роки.