ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ГЕНТАМІЦИНУ СУЛЬФАТ
(GENTAMYCINI SULFAS)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: гентаміцин;
основні фізико-хімічні властивості: порошок або пориста маса білого або майже білого кольору;
склад: 1 флакон містить 0,08 г гентаміцину сульфату;
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій .
Фармакотерапевтична група. Антибіотики – аміноглікозиди. Код АТС: J01GB03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Гентаміцин є антибіотиком групи аміноглікозидів зшироким спектром дії. Механізм дії пов”язаний з інгібуванням рибосомальнихсубодиниць 30S. Тести in vitro підтверджують його активність відносно різних видів грам позитивних та грам негативних мікро організмів: Escherichiacoli, Proteus spр. (індол позитивний та індол негативний), Pseudomonasaeruginosa, Klebsiella spр., Enterobacter spр.,Serratia spр., Citrobacterspр., Salmonella spр., Shigella spр. і Staphylococcus spр.(включаючи пеніцилін- та метицилінстійкі штами). Нижче вказані мікро організми, як правило, стійкі до гентаміцину: Streptococcus pneumoniae, більшість інших видів стрептококів, ентерококів, Neisseria meningitidis, Treponemapallidum та анаеробні мікро організми, такі як Bacteroides spр. або Clostridiumspр.
Фармакокінетика. Гентаміцинлегко абсорбується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 30- 60 хв після внутрішньом’язового введення.
Терапевтичні концентрації у крові зберігаються протягом 6 - 8 год.
При внутрішньо венному краплинному введенні концентрація антибіотика уплазмі крові протягом перших годин перевищує концентрацію, яка досягається після внутрішньом”язового застосування препарату. Зв”язок з білками становить 0-10%.
У терапевтичних концентраціях визначається у тканині нирок, легень, у плевральному та перитонеальному ексудатах. У нормі гентаміцин припарентеральному введенні погано проходить через гематоенцефалічний бар”єр, алепри менінгіті концентрація в спинно-мозковій рідині підвищується. Препарат виділяється з грудним молоком.
Близько 70 % гентаміцину протягом доби екскретується у незміненому стані в сечу за допомогою клуб очкової фільтрації. Період напів виведення зплазми становить приблизно 2 год. При порушенні видільної функції нирок істотно підвищується концентрація і збільшується період напів виведення гентаміцину.
Показання для застосування. Враховуючи обмежену терапевтичну широтугентаміцину, його слід застосовувати у тих випадках, коли мікро організми резистентні до більш безпечних антибіотиків. Гентаміцин призначають для лікування інфекцій, що викликані чутливими до нього збудниками, у тому числі:
септицемія (включаючи неонатальний сепсис);
хронічні інфекції сечовивідних шляхів;
інфекційні захворювання нижніх дихальних шляхів;
інфекційні захворювання шкіри, кісток, м’яких тканин; інфіковані опікові рани;
інфекційні захворювання ЦНС (включаючи менінгіт) у комбінації зß-лактам ними антибіотиками;
інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт);
інфекції, що супроводжуються захворюваннями, які порушують опірність організму людини (лейкемія, діабет, терапія кортикостероїдами і т. ін.). У цих випадках гентаміцин, як правило, застосовується у комбінації з b-лактам нимиантибіотиками;
бактеріальні інфекції очей (кон”юнктивіт, блефарит, вторинна інфекція при герпетичному ураженні рогівки, профілактично - при ураженнях рогівки такон”юнктиви, при інтра- або екстрабульбарних операціях).
Спосіб застосування та дози. Гентаміцин застосовується внутрішньом’язово. Для приготування розчину для внутрім’язового введення уфлакон додають 2 мл води для ін’єкцій і струшують до повного розчинення.
Доза, спосіб введення та інтервали між введеннями залежать від тяжкості захворювання і стану пацієнта. Дозовий режим розраховується, виходячи з маситіла пацієнта.
Дорослі. Звичайна добова доза гентаміцину для пацієнтів з помірними та серйозними інфекціями становить 3 мг/кг маси тілавнутрішньом’язово, розподілена на 2 - 3 введення. Максимальна добова доза для дорослих становить 5 мг/кг маси тіла, розподілена на 3 – 4 введення.
Звичайна тривалість застосування препарату для всіх пацієнтів - 7 – 10діб.
При тяжких та ускладнених інфекціях курс терапії може бути продовжений за необхідністю. У таких випадках рекомендується здійснювати контроль за функцією нирок, слуху та вестибулярного апарату, оскільки токсичність препарату проявляється після його застосування більше ніж 10 діб.
Розрахунок маси тіла, на яку необхідно призначатигентаміцин.
Дозу розраховують за фактичною масою тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немає надлишкової ваги (тобто додатково не більше 20% до ідеальної маси тіла (ІМТ)). Якщо пацієнт має надлишок ваги, доза розраховується на таку масу тіла (ДМТ) за формулою:
ДМТ= ІМТ + 0,4 (ФМТ – ІМТ).
Діти. Дітям до 3 років гентаміцину сульфат призначають виключно за життєвими показаннями. Добові дози становлять: новонародженим та дітям грудного віку –2-5 мг/кг, дітям віком від 1 до 5 років – 1,5-3 мг/кг, 6-14 років – 3 мг/кг. Максимальна добова доза для дітей всіх вікових груп становить 5 мг/кг. Препарат вводять 2 – 3 рази на добу.
При порушенні функції нирок необхідно змінити режим дозування препарату так, щоб він гарантував терапевтичну адекватність лікування. При кожній можливості слід контролю вати концентрацію гентаміцину у сироватці крові. Через 30 – 60 хв після внутрішньом’язового введення сироваткові концентрації повинні становити 5 – 10 мкг/мл.
Початкова разова доза для пацієнтів зі стабільною ХНН становить від 1до 1,5 мг/кг маси тіла , в подальшому дозу та інтервал між введеннями визначають в залежності від кліренса креатині ну.
| Кліренс
креатині ну
мл/хв
| Креатинін
сироватки крові,
мг %
| Всі наступні дози
( % від початкової дози)
| Інтервал між введеннями, год
|
| 70
| 1,2
| 100
| 8
|
| 40-69
| 2,2-1,3
| 100
| 12
|
| 30-39
| 3-2,3
| 50
| 8
|
| 20-29
| 4,2-3,1
| 50
| 12
|
| 15-19
| 6-4,3
| 50
| 16
|
| 10-14
| 8,5-6,1
| 50
| 24
|
| 5-9
| 12-8,6
| 50
| 36
|
Дорослим пацієнтам з бактеріальною інфекцією, яким необхідний діаліз, призначають 1 – 1,5 мг гентаміцину на кг маси тіла наприкінці кожного діалізу.
При перитонеальному діалізі у дорослих додають 1 мг гентаміцину до 2-хл діалізного розчину.
Побічна дія. Ото токсичність (ушкодження восьмої пари черепно-мозкових нервів): може розвиватися зниження гостроти слуху і ураження вестибулярного апарату (при симетричному ураженні вестибулярного апарату ці порушення у деяких випадках наперших етапах можуть бути навіть непоміченими). Особливий ризик може викликати подовжений курс лікування гентаміцином – 2 – 3 тижні.
Нефро токсичність: частота та ступінь тяжкості ушкоджень нирок залежать від величини разової дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостей пацієнта, якості контролю над терапією та одночасного прийому іншихнефротоксичних лікарських засобів. Ураження нирок проявляється протеїнурією, азотемією, рідше – олігурією, і, як правило, носить зворотний характер.
Інші побічні ефекти, які відзначаються рідко: підвищення рівня сироватковихтрансаміназ (АЛТ, АСТ), білірубіну, ретикулоцитів, а також тромбоцит опенія, гранулоцит опенія, анемія, зниження рівня кальцію у сироватці, шкірні висипи, кропив’янка, свербіж, пропасниця, головний біль, блювання, м'язовий біль.
Дуже рідко виникають такі побічні ефекти: нудота, підвищене слиновиділення, втрата апетиту, втрата ваги, пурпура, набряк гортані, біль усуглобах, гіпотензія та сонливість, можливі блокада нервово-м”язовоїпровідності та пригнічення дихання.
У місці внутрішньом”язового введення гентаміцину можлива болючість.
Протипоказання. Виражені порушення функції нирок (гостра та хронічна ниркова недостатність), підвищена чутливість організму до гентаміцину та інших антибіотиків аміно глікозидного ряду. Дітям до 3-х років – виключно за життєвими показаннями.
Препарат не призначають також при захворюваннях слухового нерва та вестибулярного апарата, при азотемії, міастенії.
Період вагітності (особливо І триместр) та період лактації. Попереднє лікування ото токсичними лікарськими засобами.
Передозування. У разі передозування або при виникненні токсичних реакційз ознаками або симптомами нефротоксичності чи ото токсичності танервово-м'язової блокади з дихальною недостатністю виведенню гентаміцину зплазми крові може сприяти гемодіаліз, при перитонеальному діалізі швидкість виведення препарату значно нижча. У новонароджених можливе проведення обмінного переливання крові.
Особливості застосування. У пацієнтів із захворюваннями нирок необхідно регулярно контролю вати сироваткові концентрації гентаміцину та функцію нирок, атакож слуху.
Симптоми порушення функції нирок або ушкодження слухового чи вестибулярного апарату потребують припинення терапії гентаміцином або, у виключних випадках, тільки корекції його дози.
Гентаміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом чи гіпокальціємією, а також у хворих похилого віку.
Хворі, що мають захворювання нирок, втрату слуху, запаморочення чи шуму вухах, особливо чутливі до гентаміцину.
У зв'язку з невеликим клінічним досвідом не рекомендується введення всієї добової дози гентаміцину при таких станах:
опіки площею більше 20%;
цистофіброз;
асцит;
ендокардит;
хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу;
сепсис.
При тривалому застосуванні доза препарату повинна бути такою, яка б забезпечувала рівень концентрації гентаміцину у крові, що не перевищує максимально допустимий. Для цього у хворих, віднесених до групи ризику, уперіод лікування необхідно контролю вати рівень концентрації гентаміцину укрові.
Період вагітності та лактації. При призначенні вагітним жінкам гентаміцин може чинити шкідливий впливна плід (ото токсичність), у зв’язку з чим гентаміцин призначають вагітним жінкам виключно за життєвими показаннями.
При вагітності препарат проникає через гематоенцефалічний бар”єр і вамніотичну рідину.
При годуванні дитини грудним молоком та одночасній необхідності призначення за показаннями гентаміцину матері слід або припинити годування груддю або відмінити цей антибіотик.
Вплив на здатність керувати автомобілем. Даних про вплив на здатність керувати автомобілем або механізмами немає. Однак у деяких пацієнтів гентаміцину високих дозах може викликати порушення рівноваги, що супроводжується нудотоюта запамороченням, навіть після відміни лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Слід уникати одночасного призначення з сильнодіючими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота), оскільки останніможуть підсилити ото токсичний та нефротоксичний ефект. Можливе виникнення порушень функції дихання внаслідок нейро-м’язової блокади у хворих, яким одночасно з гентаміцином призначаються міо релаксанти (сукцинілхолін, тубо курарин, декаметоній), анестетики та попереднє масивне переливання крові з цитратнимантикоагулянтом. Застосування солей кальцію та антихолін естеразних засобів може усунути явища нейром’язової блокади.
Слід уникати одночасного та/або послідовного системного або місцевого застосування інших нейротоксичних та/або нефротоксичних засобів, таких якцисплатин, цефалоридин, аміно глікозидні антибіотики, полі міксин В, колістин, ванкоміцин.
Ризик порушення функції нирок збільшується при одночасному застосуванні разом з гентаміцином індометацину та інших не стероїдних протизапальних лікарських засобів, а також хінідину, циклофосфану, гангліоблокаторів, верапамілу, поліглюкіну. Гентаміцин збільшує токсичність дигоксину.
При одночасному введенні аміноглікозидів та пеніциліні в зменшується період напів виведення і знижується їх вміст у сироватці крові.
Зменшення періоду напів виведення відбувається у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок при комбінованому застосуванні карбеніциліну згентаміцином.
При змішуванні в одному об’ємі аміноглікозидів з антибіотикамиb-лактамної групи (пеніциліни, цефалоспорини) можлива взаємна інактивація. Також фармацевтично несумісний з алефотерицином, гепарином.
Умовита термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 25°С. Зберігати препарат у недоступному для дітей місці.
Термін придатності препарату – 2 роки. Источник
Не застосовувати гентаміцин після закінчення терміну придатності.