ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ДИПІРИДАМОЛ
(DipyridamolЕ)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: dipirydamole;
2,2´,2´´,2´´´-[[4,8-ди-(піперидин-1-іл) піримідо [5,4-d] піримідин-2,6-диїл] динітрило] тетраетанол;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого із зеленуватим відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею;
склад: 1 таблетка містить дипіридамолу 25 мг;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, цукор молочний, кальціюстеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Антиагреганти. Код АТСВ 01АС 07.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Препарат має антиагрегантну, ангіопротекторну, а також помірну судинорозширювальну дію. Гальмує адгезію та агрегацію тромбоцитів, поліпшує мікро циркуляцію, у тому числі у сітчастій оболонці ока іниркових клубочках; знижує опір резистентних коронарних судин (в основному артеріол), збільшує кількість колатералей і колатеральний кровотік, підвищує об’ємну швидкість коронарного кровотоку, поліпшує постачання міокарда киснем, підвищуючи його толерантність до гіпоксії; зменшує загальний периферичний опірсудин; знижує опір мозкових судин, є ефективним при динамічних порушеннях мозкового кровообігу, нормалізує венозний відтік, знижує частоту виникнення тромбозу глибоких вен у після операційний період; при загрозі пре еклампсіїзапобігає дистрофічним змінам у плаценті, нормалізує плацентарний кровотік, усуває гіпоксію тканин плода.
Механізм дії Дипіридамолу зумовлений інгібуванням фосфодіестерази та підвищенням цАМФ у тромбоцитах, стимуляцією вивільнення проста циклінуендотеліальними клітинами та пригніченням утворення тромбоксану А2 у тромбоцитах; конкурентним інгібуванням аденозин дезамінази, що приводить до накопичення аденозину, стимулює аденілатциклазу; сприяє вазодилатуючому ефекту.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо Дипіридамол повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 75 хвилин. У крові зв’язується з альфа-глікопротеїном, швидко проникає утканини. Накопи чується в першу чергу у серці і еритроцитах. Метаболізується впечінці і виводиться із жовчю, переважно у вигляді глюкуронідів. Виведення може сповільнюватись внаслідок ентерогепатичної рециркуляції. В невеликій кількості виводиться із сечею. Період напів виведення становить 10-12 годин.
Показання для застосування. Профілактика та лікування артеріальних і венозних тромбозів і їх ускладнень, у тому числі профілактика тромбоемболії після операції протезування клапанів серця; лікування та профілактика порушень мозкового кровообігу, дисциркуляторна енцефалопатія; плацентарна недостатність при ускладненій вагітності, у складі комплексної терапії при різних порушеннях мікро циркуляції.
Спосіб застосування та дози. Дози встановлюють індивідуально, залежно від тяжкості захворювання і реакції хворого. Для профілактики та лікування тромбозів увигляді моно терапії, а також в комбінації з пероральними антикоагулянтами або з ацетил саліциловою кислотою призначають внутрішньо, по 75 мг, 3-6 разів на добу. Добова доза становить 300-450 мг, за необхідності дозу підвищують до 600 мг.
Придисциркуляторній енцефалопатії Дипіридамол призначають у дозі від 75 до 225 мгна добу. За необхідності дозу можна збільшити до 600 мг на добу. Добову дозу розподіляють на декілька прийомів.
Препарат рекомендують приймати натще, за 1 годину доїди, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води. Курс лікування залежить від характеру і тяжкості захворювання і продовжується, як правило, від кількох тижнів до кількох місяців.
Побічна дія.
З боку травного тракту: можливі нудота, блювання, діарея.
З боку серцево-судинної системи: можливі головний біль, запаморочення, почервоніння обличчя, непритомність, біль у грудях, симптоми стенокардії.
Алергічні реакції: можливі висипання на шкірі.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. Гострий інфаркт міокарда, поширений стенозуючий атеросклероз коронарних судин, нестабільна стенокардія, субаортальний стеноз аорти, некомпенсована серцева недостатність, виражена гіпотензія, тяжкі порушення серцевого ритму, схильність до кровотеч, виражена ниркова або печінкова недостатність, дитячий вік до 12 років.
Передозування. При передозуванні Дипіридамолу виникають симптоми інтоксикації: загальна вазодилатація, що супроводжується гіпотензією, тахікардією, відчуттям тепла, почервонінням шкіри обличчя, слабкістю та запамороченням. Для зняття зазначених явищ проводиться симптоматична терапія: промивання шлунка, викликання блювання, заходи щодо зменшення всмоктування препарату. Для усунення гіпотензії показане введення вазопресорних агентів, особливо мезатону в дозі 0,5-1 мл, внутрішньом’язово.
Особливості застосування. З обережністю призначають хворим на артеріальнугіпотензію, з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, серцевою недостатністю.
Під час лікування слід уникати вживання натуральної кави та чаю.
Для попередження артеріальних тромбозів і тромбоемболічних станів можливе застосування препарату разом з іншими антитромботичними засобами.
Терапію можна проводити тривало, при цьому не вимагається лабораторного контролю терапевтичного рівня препарату в крові.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з пероральними антикоагулянтами та ацетил саліциловою кислотою, а також з антибіотикамипеніцилінового ряду, цефалоспоринами, тетрациклінами, хлорамфеніколом (левоміцетином) антиагрегантна дія Дипіридамолу посилюється.
Ксантинові похідні, а також продукти, що містять кофеїн, зменшують ефективність Дипіридамолу.
Антациди, сорбенти та обволікаючі засоби зменшують всмоктуванняДипіридамолу.
Дипіридамол підвищує гіпотензивну дію антигіпертензивних засобів, послаблює антихолінергічні властивості інгібіторів холін естерази. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігають у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці. Термін придатності – 3 роки.