ІНСТРУКЦІЯ
ДЛЯ МЕДИЧНОГОЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ
ЕПІРУБІЦИН
EPIRUBICIN
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: epirubicin; (8S,10S)-10-(3-аміно-2,3,6-тридеокси-a-Л-арабіно-гексопіраносилокси)-8-гліколойл-7,8,9,10-терагідро-6,8,11-тригідрокси-I-метокси-нафтацен-5,12-діонгідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості: помаранчево-червона ліофілізована маса;
склад: 1 флакон містить епірубіцину 10 мг;
допоміжні речовини: метилпарабен, лактоза.
Форма випуску.
Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики та споріднені препарати. Код АТС L01D В 03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Епірубіцин є активним проти широкого спектра пухлин. Епірубіцин здатний зв’язуватись із ДНК, швидко проникати у клітини, локалізуватись у ядрі та уповільнювати синтез і мітоз нуклеїнової кислоти.
Фармакокінетика. У пацієнтів з нормальною печінковою та нирковою функцією рівень епірубіцину у плазмі після 1-ї та 5-ї ін’єкції 75-90 мг/м² після зниження з дуже швидкою фазою та повільною кінцевою фазою із середнімна півперіодом життя близько 40 годин.
Епірубіцин виводиться головним чином із жовчю, високий кліренс плазми (0.9 л\хв) говорить про те, що це повільне виведення спричинено широким розповсюдженням у тканині. Препарат не проникає крізь гематоенцефалічнийбар’єр.
Показання для застосування.
Епірубіцинефективний проти широкого спектра неопластичних захворювань, включаючи карциному молочної залози, пухлинні лімфоми, саркому м’яких тканин, шлункову, карциноми підшлункової залози, а також сигмоподібної та прямої кишок, карциному голови та шиї, карциному легенів, карциному яєчника та лейкемію.
Спосіб застосування та дози.
При моно терапії Епірубіцином рекомендована доза для дорослих – 60-90мг\м² поверхні тіла, препарат повинен вводитися внутрішньо венно протягом 3-5 хвилин. Залежно від гематомедулярного статусу пацієнта дозу необхідно повторити через 21 день.
Загальна курсова доза не повинна перевищувати 1000 мг\м².
Менші дози (60-75 мг\м²) рекомендовані для пацієнтів, у яких функція кісткового мозку порушена попередньою хіміотерапією чи радіотерапією.
Загальна доза на цикл може бути розділена протягом 2-3 наступних днів. Коли препарат застосовується у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, дози повинні бути відповідно знижені. Оскільки головний шлях виведенняепірубіцину – гепатобіліарна система, доза повинна бути знижена для пацієнтів з порушеною функцією печінки для того, щоб уникнути збільшення загальної токсичності. Порушення печінки середньго ступеня (білірубін: 1.4-3 мг\100 млабо ретенція ВSP 9-15%) вимагає 50% зниження дози, тимчасом як тяжке порушення (білірубін > 3 мг\100 мл або ретенція BSP 15%) потребує зниження дози до 75%.
Порушення функції нирок середнього ступеня не потребує зниження дози узв’язку з обмеженою кількістю епірубіцину, яка виводиться цим шляхом.
ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ
Епірубіциннеобхідно розчинити у стерильній воді для ін’єкцій, як зазначено у таблиці:
| Ліофілізований сухий порошок, мг
| Кількість розчинника, мл
| Кінцева концентрація, мг\мл
|
| 10
50
| 5
25
| 2
2
|
Після додавання стерильної води струсити флакон до повного розчинення препарату. Отриманий розчин є стабільним протягом 24 годин при кімнатній температурі та протягом 48 годин при зберіганні у холодильнику (4-10 0С), розчин треба зберігати в темному місці. Рекомендується, щоб персонал, який працює з цим препаратом, використовував захисні рукавички. При випадковому контакті зі шкірою чи при потраплянні препарату в очі необхідно негайно очі промити водою, а шкіру - водою з милом.
Побіч надія.
Кріммієлосупресії та кардіотоксичності можуть спостерігатися такі побічні ефекти:
1) мукозит може виникнути через 5-10 днів від початку лікування, часто спричиняє стоматит із зонами болісних ерозій, здебільшого біля язика та напід’язиковій слизовій оболонці;
2) шлунково-кишкові порушення, наприклад нудота, блювання та діарея;
3) гіперпірексія;
4) лейкопенія, тромбоцит опенія, крововиливи, анемія;
5) висипка на шкірі;
6) токсична дія на міокард, некроз шкіри при випадковій екстравазації.
Протипоказання.
Епірубіцинпротипоказаний хворим з мієлосупресію, спричинену попереднім лікуванням іншими протипухлинними препаратами чи радіотерапією, та пацієнтам, які вже лікувалися, застосовуючи максимальну накопичену дозу інших антрациклинів, таких якдоксорубіцин або даунорубіцин.
Препарат є протипоказаним пацієнтам з наявною або із серцевою недостатністю в анамнезі.
Підвищена чутливість до гідробензоату є також протипоказанням.
Епірубіцин не є активним при пероральному застосуванні, не повинен вводитися внутрішньомязово чи інтратаракальним шляхом.
Передозування.
Курсова доза не повинна перевищувати 1000 мг\м² у зв’язку зтератогенною і канцерогенною дією.
При разовому введенні лікарського засобу у великій дозі можливо виникнення дегенерації міокарда протягом 24 годин і виражене пригнічення кісткового мозку протягом 10-14 днів. Показано проведення підтримуючої терапії, пацієнта поміщають у стерильний бокс і роблять переливання крові.
Особливості застосування.
Протягом першого циклу лікування Епірубіцином пацієнти повинні постійно знаходитися піднаглядом лікаря.
Слід регулярно контролю вати кількість білих та червоних клітин крові та тромбоцитів. Лейкопенія є тимчасовою при нормальному режимі дозування, досягаючи максимому між 10-м і 14-м днем, повертаючись до нормального значення на 21-й день. До початку лікування та, якщо можливо, протягом лікування повиннакотролюватися функція печінки (SGOT, SGPT, білірубін, BSP, лужна фосфатаза).
Експериментальні дані та результати недовготривалих досліджень у людей показали, що епірубіцин є менш кардіотоксичним, ніж його структурний аналог -доксорубіцин. При проведенні порівняльного дослідження, було виявлено що відношення накопичених доз, які призводять до пригнічення серцевої функції 2:1. Крім того, у пацієнтів, які раніше не лікувалися доксорубіцином, ушкодження серця спостерігалося тільки після перевищення накопиченої дози 1000 мг\м². Однак серцева функція повинна контролю ватися протягом лікування, для того щоб мінімізувати ризик появи порушення функції серця, описаного для інших антрациклинів.
Таке порушення серця виникає навіть через декілька тижнів після припинення лікування.
При досягненні максимальної накопиченої дози епірубіцину лікуваннякардіо токсичними препаратами повинно проводитися дуже обережно. Рекомендується зробити ЕКГ до та після кожного циклу лікування. Зміни ЕКГ, наприклад вирівнювання чи інверсія зубця Т, зниження S-T сегмента чи поява аритмії, тимчасової та оборотної, повинні розглядатися як симптоми для припинення лікування.
Кардіоміопатія, спричинена антрациклінами, а саме доксорубіцином, асоціюється із зниженням комплексу QRS, подовженням систолічного інтервалу (PEP/LVET) і зменшенням фракції викиду.
Контроль за серцевою функцією у пацієнтів, які отримують Епірубіцин, єдуже важливим. Дотепер немає інформації, чи має епірубіцин побічний ефект на фертильність людини, чи спричиняє тератогенні чи інші шкідливі ефекти на плід. Експериментальні дані говорять про те, що епірубіцин може знизити коефіцієнт життя плоду. Його застосування під час вагітності не рекомендується.
Крововиливепірубіцину з вени протягом ін’єкції може спричинити пошкодження тканини, навіть призвести до некрозу.
Як і більшість інших протипухлинних імуносупресантів, епірубіцин при відповідних експериментальних умовах має мутагенні властивості та є канцерогенним.
Епірубіцин може забарвлювати сечу у червоний кольор протягом 1-2 днівпісля застосування.
Склероз вени може виникнути в результаті введення повторних ін’єкцій уту ж саму малу вену.
Взаємодія з іншими лікарським засобами.
Епірубіцин не повинен перемішуватися з гепарином через його хімічну несумісність, яка може призвести до преципітації.
Епірубіцин може застосовуватись у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, але не рекомендується, щоб він змішувався з цими препаратами водному шприці.
Умови та термін зберігання.
Зберігатиу холодному (2 – 8 °С), сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Источник
Термін придатності – 2,5 роки.