ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦИТАГЕКСАЛ®
(CITAGEXAL®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: citalopram;1-[3-(диметил аміно) пропіл]-1-(n-фторфеніл)-5-фталанкарбоніт рил;
основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 10 мг: білі круглі таблетки, вкриті оболонкою, без насічки та гравіювання;
таблетки по 20 мг: білі довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з насічкою на одному боці та гравіюванням “С 20” –на іншому;
таблетки по 40 мг: білі довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з насічкою на одному боці та гравіюванням “С 40” –на іншому;
склад: 1 таблетка містить циталопраму гідро бромід у кількості, що відповідає 10 мг, або 20 мг, або 40 мг циталопраму;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, коповідон, гліцерин 85%, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, натрію крохмаль гліколят, гіпромелоза, макроголь 6000, титану діоксид (Е 171), тальк.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну. Код АТС N06A B04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Циталопрам - антидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокси-триптаміну (5-НТ; скротонін), блокує гістамінні, м-холіно- та адренорецептори, незначною міроюінгібує цитохром Р 450. Нормалізує емоційну сферу, покращує патологічно змінений настрій, усуває меланхолію. Стимулює рухову активність і прискорює процеси мислення при депресіях.
При довго тривалому прийомі циталопраму зниження ефекту пригнічення зворотного захоплення 5-НТ не спостерігається.
Циталопрам майже не впливає на нейрональне зворотне захоплення норадреналіну, дофаміну та гамма-аміномасляної кислоти.
Циталопрам є біциклічною похідною ізобензофурану тане має хімічної спорідненості з трициклічними та тетрациклічними або іншими відомими антидепресантами.
Фармакокінетика. Циталопрам при застосуванні внутрішньо швидко абсорбується, його біодоступність становить близько 80%. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 4 (1 - 7) год після прийому. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Об’єм розподілу становить 12 -17 л/кг. Зв’язування з білками - менше 80%. Метаболізм досягається шляхомдиметилювання, дезамінування та окислення. Незмінений циталопрам є основною сполукою у плазмі крові; його кінетика є лінійною. Постійна концентрація уплазмі досягається через 1 - 2 тижні від початку лікування. Була продемонстрована наявність лінійного зв’язку між рівно ваговими концентраціями вплазмі та прийнятою дозою. При дозі 40 мг на добу середня концентрація в плазмі становить приблизно 300 ммоль/л. Період напів виведення препарату становить 1,5доби. Циталопрам переважно виділяється через печінку (85%), а також, частково, нирками (15%). 12 - 23% загальної прийнятої дози виділяється із сечею у незміненому вигляді.
У пацієнтів літнього та похилого віку у зв’язку із зниженням метаболізму відмічається збільшення періоду напіврозпаду у плазмі крові та зменшення кліренсу креатині ну.
Виділення циталопраму відбувається більш повільно у пацієнтів з печінковою недостатністю. Період напіврозпаду у плазмі крові тарівно вагові концентрації в плазмі збільшуються приблизно вдвічі у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією печінки.
Виділення циталопраму відбувається більш повільно у пацієнтів з незначною або помірною нирковою недостатністю, при цьому загально фармакокінетика циталопраму не змінюється.
Показання для застосування. Лікування депресій різної етіології (удорослих). Панічні розлади.
Спосіб застосування та дози. Препарат приймають щоденно, один раз надобу. Таблетки ЦитаГексал® можна приймати у будь-який час протягом дня, незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Рекомендована початкова доза для дорослих становить 20 мг на добу. За необхідності доза може бути підвищена до 40 мг на добу, залежно від індивідуальної реакції пацієнта.
Для пацієнтів літнього та похилого віку дозу необхідно зменшити наполовину, до 10 - 20 мг на добу.
За наявності незначних або помірних порушень функції нирок будь-якої корекції дози не потрібно.
Пацієнтам з порушеннями функції печінки слід призначати початкову дозу 10 мг на добу. Доза не повинна перевищувати 30 мг надобу. За цими пацієнтами слід постійно спостерігати.
Антидепресивний ефект розвивається не раніше, ніж за 2 тижні від початку лікування. Терапію слід проводити, доки у пацієнта буде відсутня симптоматика протягом 4 - 6 місяців. Препарат відміняють повільно і поступово.
Зниження дози проводити протягом 1 - 2 тижнів.
Побічна дія. Побічні ефекти препарату, як правило, є короткочасними та незначними. Вони спостерігаються протягом першого-другого тижня лікування та безслідно минають у міру одужання пацієнта.
Найчастіше спостерігаються такі побічні ефекти: сонливість, інсомнія, ажитація, нервозність, головний біль, тремор, запаморочення; пальпітація; нудота, сухість у роті, запор, діарея; посилене потовиділення; порушення акомодації; астенія.
Рідко: дисомнія, порушення концентрації уваги, нічніжахи, амнезія, тривожність, зниження лібідо, підвищення апетиту, анорексія, апатія, суїцид альні спроби; мігрень, парестезії; тахікардія, ортостатичнагіпотензія, гіпотензія, гіпертензія; диспепсія, блювання, біль у животі, слабкість, підвищена слинотеча; порушення сечовиділення, поліурія; зниження або збільшення маси тіла; риніт, синусит; порушення еякуляції, порушення оргазму ужінок, дисменорея, імпотенція; екзантема, свербіж; порушення зору; порушення смаку; втомлюваність, позіхання.
У поодиноких випадках: ейфорія, підвищення лібідо; екстра пірамідні порушення, судоми; брадикардія; підвищення активності печінкових трансаміназ; кашель; фото чутливість; дзвін у вухах; міалгія, алергічні реакції, непритомність, загальна слабкість.
Протипоказання. Підвищена чутливість до циталопраму. Нестабільна епілепсія. Хворі з нирковою недостатністю (кліренс креатині ну менше 20 мл/хв). Пацієнти, які отримують супутню терапію інгібіторами МАО, включаючи селегілін, що перевищують 10 мг на добу. Вагітність, період лактації (на період лікування годування груддю припиняють); діти до 18 років.
Передозування.
Симптоми: сонливість, порушення артикуляції, кома, ступор, судоми, посилене потовиділення, синусова тахікардія, ціаноз, гіпервентиляція легенів, нудота, блювання, зрідка – зміни ЕКГ.
Лікування: викликати блювання шляхом застосування активованого вугілля, а також використовуючи осмотичні проносні засоби (у томучислі натрію сульфат). Можливо промивання шлунка. У разі непритомності пацієнта слід використати інтубацію. Проводити загальні підтримуючі заходи, забезпечити моніторинг функцій серцево-судинної та дихальної систем. Терапія -симптоматична.
Специфічного антидоту немає.
Особливості застосування. Лікування інгібіторами МАО можна призначати не раніше, ніж за 14 днів після закінчення лікування препаратом ЦитаГексал®.
На початку лікування препаратом можливі проявиінсомнії та ажитації. У цих випадках слід проводити титрування дози.
Необхідна обережність при одночасному застосуванні антикоагулянтів і препаратів, що впливають на функцію тромбоцитів, не стероїднихпротизапальних засобів, ацетил саліцилової кислоти, дипіридамолу та тиклопідину, а також інших препаратів, що підвищують ризик розвитку кровотечі.
У хворих на цукровий діабет лікування препаратамиСІ 33С може порушувати регуляцію рівня цукру. У цих випадках необхідна корекція дози інсуліну або пероральних антидіабетичних засобів.
При розвитку судом лікування препаратом слід негайно відмінити.
За хворими на контрольовану епілепсію слід встановити ретельне медичне спостереження.
Препарат з обережністю призначають пацієнтам зманією/гіперманією в анамнезі. На початку маніакальної фази лікування припиняють.
В процесі лікування депресивних станів у хворих напсихоз можуть посилитись прояви психотичних симптомів.
Таблетки, вкриті оболонкою, містять лактозу. Пацієнтам із рідкісною спадковою формою непереносимості галактози, дефіциту лактози Лаппа або порушеннями абсорбції глюкози та галактози не слід призначати цей препарат.
Вплив на здатність керувати авто транспортом або працювати з потенційно небезпечними механізмами.
Під час лікування слід утримуватися від керування авто транспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами (зменшується здатність концентрувати увагу і збільшується час реакції).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Існування несумісних хімічних комбінацій небуло виявлено.
Одночасний прийом циталопраму та інгібіторів МАОможе спричинити виникнення гіпертензивних кризів (серотонін овий синдром).
Циталопрам не можна призначати разом з іншими серотонінергічнимизасобами, зокрема суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом, окситриптаном і триптофаном.
Циметидин спричинює помірне підвищення рівня середніх рівноважних концентрацій циталопраму. Тому слід звертати увагу на цейфакт за умов одночасного прийому високих доз цих лікарських засобів.
Не виявлено існування взаємодії препарату з літієм, атакож будь-якої фармакокінетичної взаємодії, що може мати клінічні наслідки, зфенотіазинами або трициклічними антидепресантами.
Одночасний прийом циталопраму та метопрололу (субстрат CYP2D6) призводить до двократного збільшення рівня метопрололу вплазмі. При цьому не спостерігається будь-якого клінічно значущого впливу накров’яний тиск або частоту серцевих скорочень.
У клінічних дослідженнях не було виявленофармакокінетичної взаємодії циталопраму з одночасно введеними хворомубензодіазепінами, нейролептиками, аналгетиками, літієм, антигістамінними таантигіпертензивними препаратами, бета-блокаторами та іншими серцево-судинними лікарськими засобами.
Не виявлено взаємного впливу концентраційциталопраму та іміпраміну в плазмі, хоча рівень дезипраміну – основного метаболіту іміпраміну – в плазмі збільшується. У цьому разі слід зменшити дозудезипраміну.
Не виявлено будь-якої фармакодинамічної абофармакокінетичної взаємодії між циталопрамом і алкоголем. Однак комбінаціяциталопраму та алкоголю є небажаною. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 оС. Термін придатності – 2 роки.