Нормативна база

Лікарські засоби

Інші розділи

Зворотній зв'язок

ТЕФОР
Назва: ТЕФОР
Міжнародна непатентована назва: Metformin
Виробник: "Galenika a.d.", Сербія і Чорногорія
Лікарська форма: Таблетки, вкриті оболонкою
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, по 500 мг № 30 (10х3)
Діючі речовини: 1 таблетка містить метформіну гідрохлориду - 500.0 мг
Фармакотерапевтична група: Пероральні протидіабетичні препарати
Показання: Інсулінонезалежний діабет (II типу) особливо у паціентів з надмірною вагою; інсулінозалежний діабет (I типу) у комбінації з інсулінотерапією; метаболічний синдром.
Термін придатності: 3р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/1145/01/01
Термін дії посвідчення: з 14.05.2004 до 14.05.2009
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату ТЕФОР
АТ код: A10BA02
Наказ МОЗ: 243 від 14.05.2004


    Інструкція для застосування ТЕФОР

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

    ТЕФОР

    (TEFOR)

    Загальна характеристика:

    міжнародна назва: metforminum;

    основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору;

    склад: 1 таблетка містить 500 мг метформіну гідро хлориду;

    допоміжні речовини: повідон, пропіленгліколь, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гідромелоза Е-5, тальк, титану діоксид, макрогол 6000.

    Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

    Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі засоби. КодАТС А 10В А 02.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка. Метформін є пероральним гіпоглікемізуючим засобом групи бігуанідів. Гіпоглікемізуючий ефект при вживанні метформіну пов’язаний з уповільненням всмоктування глюкози в травному тракті, потенціюванням периферичної дії ендо- та екзогенного інсуліну внаслідок підвищення йогозв’язування з інсуліновими рецепторами, пригніченням синтезу глюкози печінкою, а також підсиленням анаеробного гліколізу в периферичних тканинах. Метформінзменшує гіперінсулінемію при ожирінні, пригнічуючи секрецію ендогенного інсуліну.

    Фармакокінетика. Метформін всмоктується в дванадцяти палій та тонкій кишках. Не метаболізується печінкою, не зв’язується збілками плазми крові і швидко проникає в різноманітні органи, досягаючи максимальної концентрації в епітелії кишечнику. Виводиться з сечею в незміненому вигляді. Максимальна концентрація в крові і максимальнийгіпоглікемізуючий ефект відмічаються через 2 - 4 год після його прийому. Періоднапів виведення метформіну становить 3 год.

    Показання для застосування. Інсулін незалежний цукровий діабет. Інсулінзалежний цукровий діабет (у комбінації з інсулінотерапією).

    Спосіб застосування та дози. Терапевтичні добові дозиметформіну для дорослих становлять 1 - 3 г у 2 - 3 прийоми. Препарат потрібно приймати під час або зразу ж після вживання їжі. Лікування потрібно починати малими дозами (500 мг 1 - 3 рази на добу). Дозу потрібно збільшувати поступово з тижневими інтервалами доти, доки не буде досягнутий бажаний контроль за глікемією, максимальна добова доза – 3 г. Повний терапевтичний ефект проявляється зазвичай через 10 - 14 діб від початку терапії. При одночасному застосуванні метформіну з інсуліном не можна знижувати дозу останього в перші 4- 6 діб, а потім її знижують поступово (на 4 - 8 ОД протягом кількох днів).

    Побіч надія.Застосування цього препарату може супроводжуватись диспепсичними явищами (нудота, метеоризм, діарея, металічний присмак у роті, блювання), які минають самі в процесі подальшого лікування чи при зменшенні дози. Може виникнути втрата апетиту та зниження маси тіла. Рідше можуть з’явитися головний біль, відчуття неспокою, слабкість та втома. Під час довго тривалого застосування препарату можливі поодинокі випадки недостатньої абсорбції вітаміну В12 тафолієвої кислоти. При застосуванні препарату можливий розвиток лактатногоацидозу, виникненню якого сприяє тканинна гіпоксія, ниркова, печінкова тасерцева недостатність.

    Протипоказання. Підвищена чутливість дометформіну. Діабетична кома. Метаболічний ацидоз. Лактатний ацидоз та стан, що підвищує ризик його виникнення (виражені порушення функції нирок та печінки, інфекційні захворювання, лейкоз, гіповітаміноз В1, алкоголізм, наркоз, літній вік). Період вагітності та годування груддю, гострий період інфаркту міокарда.

    Передозування.Навіть значне передозування не призводить, як правило, до розвитку гіпоглікемії, алеіснує суттєва загроза розвитку лактатного ацидозу. В таких випадках проводятьінфузійну терапію, а в тяжких випадках – гемодіаліз.

    Особливості застосування. Під час лікування ТЕФОРОМнеобхідно періодично контролю вати вміст глюкози в крові та сечі. При необхідності проведення оперативного втручання, введення діагностичних контрастних речовин ТЕФОР на короткий проміжок часу відміняють. Вживання алкоголю підвищує ризик розвитку лактатного ацидозу при лікуванні ТЕФОРОМ. При комбінованому застосуванні ТЕФОРУ з похідними сульфонілсечовини та інсуліном, при недостатньому харчуванні, після значного фізичного навантаження або у разі гострої алкогольної інтоксикації можуть розвиватись гіпоглікемічні стани, що необхідно враховувати при керуванні транспортними засобами і роботі з механізмами.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами. ТЕФОР діє синергічно з похідними сульфанілсечовини, інсуліном та акарбозою. Амілорид, дигоксин, хінідин, морфін, прокаїнамід, триамтерен, триметоприм, циметидин, ранітидін, фамотидин, блокатори кальцієвих каналів підвищують біодоступність ТЕФОРУ. Фуросемід збільшує концентраціюТЕФОРУ в сироватці крові, а ТЕФОР зменшує концентрацію та період напів виведенняфуросеміду. При застосуванні з клофібратом, пробенецидом, пропраналолом, рифампіцином, сульфаніламідами, саліцилатами дозу ТЕФОРУ зменшують. Препарати, здатні спричиняти гіперглікемію (кортикостероїди, сечогінні засоби, ізоніазид, фетіонін, гормони щитовидної залози, симпатоміметики) можуть знижувати ефективність ТЕФОРУ.

    Підсиленнягіпоглікемізуючого ефекту можливо при одночасному застосуванні з інсуліном, протидіабетичними засобами похідними сульфонілсечовини, акабозою, НПЗЛЗ групи саліцилатів та піразолонів, інгібіторами МАО (ніаламід, бефол), окситетрацикліном, клофібратом, циклофосфамідом.

    Симптоматичні засоби (клонідин, резерпін, гуанетидин) та блокатором b-адренорецепторів (пропранолол, таенолол) при тривалому застосуванні можуть спричиняти тяжку гіпоглікеміюта впливати на суб’єктивне сприйняття її.

    Підчас лікування метформіном прискорюється виведення похідних кумарину, тому необхідний контроль системи згортання крові у таких пацієнтів.

    Циметидингальмує елімінацію метформіну та підвищує ризик розвитку лактатного ацидозу.

    Застосування засобів для наркозу та внутрішньо венного введення рентгеноконтрастних засобів підвищує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому лікуванняметформіном припиняють за 2 доби до застосування цих засобів та поновлюють через 2 доби після їх застосування.

    Алкоголь підсилює дію метформіну.

    Умови та термін зберігання. зберігати в недоступному для дітей, сухому захищеному від світла місці при температурі від + 15оС до + 30оС. Источник

    Термін придатності - 3 роки.





    На сайті також шукають: Фолієва кислота, Фосфалюгель інструкція, Левофлокс застосування, Актовегін побічні дії, Троксерутин протипоказання