ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
СИНГУЛЯР®
(SINGULAIR®)
Cклад:
діюча речовина: монтелукаст;
1 таблетка, вкрита оболонкою, містить монтелукасту натрію 10,4 мг (еквівалент монтелукасту 10 мг);
допоміжні речовини: гідроксипропіл целюлоза, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;
оболонка таблетки: гідроксипропіл целюлоза, гідроксипропілм етилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), оксид заліза червоний (Е 172), оксид заліза жовтий (Е 172), віск карнаубський.
Лікарська форма.
Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Проти астматичні засоби. Селективний і перорально активний блокатор лейкотрієнових рецепторів.
Код АТС R03D C03.
Клінічні характеристики.
Показання. Як додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїд ними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності. Симптоматичне лікування сезонного алергічного риніту у хворих на бронхіальну астму.
Профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до кожного з компонентів препарату. Дитячий вік до 15 років.
Спосіб застосування та дози.
Для лікування астми чи астми у поєднанні з сезонним алергічним ринітом дорослим та дітям віком від 15 років необхідно приймати 1 таблетку (10 мг) 1 раз на добу, ввечері.
Корегування дози у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого чи помірного ступеня чи нирковою недостатністю не потребується. Дані щодо корегування дози у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності відсутні. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає, тому рекомендації щодо корегування дози відсутні.
Дозування препарату є однаковим для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.
Побічні реакції.
Побічні реакції, зареєстровані під час клінічних досліджень з частотою від ≥ 1/100 до <1/10:
З боку нервової системи: головний біль.
З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі.
Побічні реакції, зареєстровані у пост маркетинговому періоді:
З боку кровоносної і лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.
З боку імунної системи: реакції гіпер чутливості, у тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки.
З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, збудження, включаючи агресивну поведінку, тремор, депресії, дуже рідко – суїцид альні наміри та поведінка (спроби суїциду).
З боку нервової системи: млявість і запаморочення, парестезія/гіпоестезія, напади.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.
З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ), холестатичний гепатит.
З боку шкіри і підшкірних тканин: ангіо невротичний набряк, гематома, кропив'янка, свербіж, висипання, нодозна еритема.
З боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.
Загальні розлади: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк.
У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом хворих астмою описано виникнення синдрому Чарг-Страуса (СЧС).
Передозування.
Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань препаратом Сингуляр ® немає. При довготривалих дослідженнях пацієнтів з хронічною астмою монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/день дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а при короткочасних дослідженнях – до 900 мг/день протягом приблизно одного тижня, клінічно значущі побічні реакції були відсутні.
При пост маркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування препарату Сингуляр®. Вони включали прийом препарату дорослими й дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг, дитина у віці 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих пацієнтів і дітей.
У більшості повідомлень про випадки передозування ніяких небажаних явищ не спостерігалося. Найчастіше спостерігалися побічні ефекти, що відповідали профілю безпеки препарату Сингуляр® та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.
Не відомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування препарату Сингуляр® під час вагітності не вивчалося. При призначенні препарату жінкам у період вагітності необхідно враховувати співвідношення користь/ризик.
За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали Сингуляр® під час вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймало також і інші препарати від астми. Причинний зв'язок між цими випадками та прийманням препарату Сингуляр® не доведений.
Період годування груддю.
Не відомо, чи виводиться Сингуляр® у грудне молоко. Але оскільки у грудне молоко виводяться багато ліків, необхідно враховувати співвідношення користь/ризик при призначенні препарату жінкам у період годування груддю.
Діти. Застосовують дітям віком від 15 років. Дітям віком до 15 років слід застосовувати препарат у вигляді жувальних таблеток.
Особливості застосування.
Пацієнтів необхідно попередити, що Сингуляр® не слід застосовувати для зняття гострих астматичних нападів. Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні
β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем у випадку, якщо їм потрібна більша, ніж зазвичай, кількість інгаляцій β-агоністів короткої дії.
Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїд ними препаратами.
Відсутні дані, які доводили б, що прийом пероральних кортикостероїд них препаратів можна зменшувати при одночасному прийомі монтелукасту.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують проти астматичні засоби, в тому числі, монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілі я, інколи разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса (гранульоматозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай, (але не завжди), були пов’язані зі зменшенням або відміною терапії кортикостероїд них препаратів. Ймовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрома Чарг-Страуса, неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарі мають бути попереджені про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипу, погіршення легеневої симптоматики, ускладнення з боку серцевої системи та/або нейропатії. Пацієнти, у яких розвивалися вищезгадані симптоми, мають пройти повторне дослідження, а схему їхнього лікування слід повторно переглянути.
Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з аспірин залежною астмою застосовувати аспірин чи інші не стероїдні протизапальні препарати.
Препарат Сингуляр® не слід застосовувати у пацієнтів із рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості галактози, недостатності лактози чи порушення всмоктування глюкози та галактози.
Загальні рекомендації щодо застосування препарату.
Терапевтична дія препарату щодо контролю астматичних параметрів триває протягом дня. Прийом препарату не пов’язаний із вживанням їжі. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати прийом препарату навіть коли астма є контрольованою, а також під час загострення астматичного статусу. Не слід приймати препарат разом з лікарськими засобами, що також містять монтелукаст.
Лікування препаратом Сингуляр® порівняно з іншими методами лікування астми.
Препарат Сингуляр® можна додавати до існуючого курсу лікування пацієнта.
Інгаляційні кортикостероїди
Сингуляр® можна застосовувати як додаткове лікування у пацієнтів, у яких інгаляційні кортикостероїди разом з β-агоністами короткострокової дії, що застосовуються при необхідності, не забезпечують задовільний клінічний контроль захворювання.
Не слід замінювати інгаляційні кортикостероїди препаратом Сингуляр® .
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Не очікується вплив монтелукасту на здатність керування автомобілем або іншими механізмами. Проте в поодиноких випадках, у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Сингуляр® можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування астми і лікування алергічного риніту. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала значного клінічного впливу на фармококінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.
У пацієнтів, котрі одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою концентрація-час (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР 3А 4, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3 А 4, наприклад, фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.
У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає в помітній мірі на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад, паклітакселу, розіглітазону та репаглініду).
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цистеїніл лейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі про-астматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини (включаючи міоцити гладкої мускулатури та макрофаги) та іншими клітинами про-запалення (включаючи еозинофілів та деякі мієлоїдні стовбурові клітини). CysLT мають відношення до патофізіології астми та алергічного риніту. При астмі лейкотрієн-опосередковані ефекти включають бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів. При алергічному риніті після експозиції з алергеном CysLT вивільняється з носової слизової оболонки під час обох фаз (ранньої та пізньої) та проявляється симптомами алергічного риніту. При інтраназальній пробі з CysLT було продемонстровано збільшення резистентності повітроносних носових шляхів та симптомів назальної обструкції.
Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT1-рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію в астматичних пацієнтів, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального призначення; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами.
Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшувало число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння).
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується. У дорослих при прийомі натщесерце таблеток, вкритих оболонкою, в дозі 10 мг, пік концентрації Cmax у плазмі крові досягається через 3 години (Тmax). Середня біодоступність становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливає на Cmax у плазмі крові і біодоступність таблеток, вкритих оболонкою. Безпека і ефективність були продемонстровані в ході клінічних досліджень у групах, де таблетки 10 мг, вкриті оболонкою, приймалися незалежно від вживання їжі.
Розподіл
Понад 99 % монтелукасту зв'язується з білками плазми. Обсяг розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 літрів. При досліджені позначеного монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним. У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після дози також виявилися мінімальними.
Метаболізм
Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях з терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.
Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р450 3А 4, 2А 6 і 2С 9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р450 3А 4, 2С 9, 1А 2, 2А 6, 2С 19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.
Виведення
Клиренс монтелукасту із плазми здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після пероральної дози міченого ізотопом монтелукасту 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менш, ніж 0,2 % – із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному призначенні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.
Фармакокінетика в різних груп пацієнтів
Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження для пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.
При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на день.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
бежеві, квадратні таблетки із заокругленими краями, вкриті плівковою оболонкою, з пресованим написом "SINGULAIR" з одного боку та "MSD 117"– з іншого.
Термін придатності. 3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 15 - 30 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 14 таблеток, вкритих оболонкою, у блістері. По 2 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Мерк Шарп і Доум Лтд., Великобританія.
Мерк Шарп і Доум Б. В., Нідерланди.
Місцезнаходження.
Шоттон Лейн, Крамлінгтон, Нортумберленд NE23 3JU, Великобританія. Источник
Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди.