ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛАМОТРИН 25

(LAMOTRINЕ 25)

ЛАМОТРИН 50

(LAMOTRINЕ 50)

ЛАМОТРИН 100

(LAMOTRINЕ 100)

Склад:

діюча речовина: ламотриджин;

1 таблетка містить ламотриджину 25 мг, 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, полівінілпіролідон, натрію крохмальгліколят, лактози моногідрат, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Проти епілептичні засоби. Ламотриджин. Код АТС N03A X09.

Клінічні характеристики.

Показання.

-   Епілепсія.

Дорослі та діти старше 12 років: моно терапія та додаткова терапія парціальних та генералізованих нападів епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Леннокса-Гасто.

Діти від 2 до 12 років: додаткова терапія епілепсії, зокрема, парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Леннокса-Гасто.

Моно терапія типових малих епілептичних нападів.

- Біполярні розлади у дорослих старше 18 років.

Для запобігання випадкам емоційних порушень (депресія, манія, гіпоманія, змішані стани).

Протипоказання. Гіпер чутливість до ламотриджину або до інших компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Через ризик виникнення висипань початкова доза і темп подальшого підвищення дози Ламотрину при лікуванні хворих на епілепсію і біполярні розлади не повинні   перевищуватись.

Епілепсія.

Після досягнення контролю нападів прийом допоміжних препаратів можна припинити і продовжити моно терапію Ламо трином.

Дорослі та діти старше 12 років.

Рекомендована схема лікування епілепсії Ламо трином для дорослих і дітей старше 12 років наведена у таблиці 1.

Таблиця 1

Рекомендована схема лікування епілепсії для дорослих та дітей старше 12 років

Режим лікування		І-ІІ тиждень	ІІІ-ІV тиждень	Підтримуюча терапія
Моно терапія		25  мг 1  раз/добу	50  мг 1  раз/добу	100-200  мг/добу (за 1 або 2  прийоми) досягається поступовим збільшенням добової дози на 50-100  мг кожні 1-2  тижні до отримання терапевтичного ефекту. У деяких випадках для досягнення терапевтичного ефекту необхідна доза – 500  мг/добу.
Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незалежно від інших супутніх препаратів		25  мг через день (тобто 12,5  мг/добу)	25  мг 1 раз/добу	100-200  мг/добу (за 1 або 2  прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25-50  мг кожні 1-2  тижні.
Комбінована терапія без вальпроату натрію	Ця схема лікування повинна застосовуватися з:     - фенітоїном, - карбамазепіном, - фенобарбіталом, - примі доном або з іншими   індук-торами глюкуроні-зації ламотриджину.	50  мг 1 раз/добу	100  мг на добу за 2  прийоми	200-400  мг/добу (за 2  прийоми) досягається поступовим збільшенням дози максимум на  100  мг кожні    1-2  тижні. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза – 700  мг/добу.
	Ця схема лікування повинна застосовуватися разом з іншими препаратами, які істотно не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину.	25  мг 1  раз/добу	50  мг 1  раз/добу	100-200  мг/ добу (за 1 або  2  прийоми) досягається поступовим збільшенням дози максимум на 50-100  мг кожні 1-2  тижні.

Діти від 2 до 12 років.

Рекомендована схема лікування епілепсії Ламо трином для дітей віком від 2 до 12 років наведена у таблиці 2.

Таблиця 2

Рекомендована схема лікування епілепсії для дітей віком до 12 років

Режим лікування		І-ІІ тиждень	ІІІ-ІV тиждень	Підтримуюча доза
Моно терапія типових малих епілептичних нападів		0,3  мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2  прийоми)	0,6  мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2  прийоми)	1-10  мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2  прийоми) досягається посту-повим збільшенням дози на 0,6  мг/кг кожні  1-2  тижні. Для деяких пацієнтів може знадобитися вища доза. Максимальна доза –  200  мг/добу.
Комбінована терапія з вальпроатом натрію незалежно від інших супутніх препаратів		0,15  мг/кг маси тіла на добу (за 1  прийом)	0,3  мг/кг маси тіла на добу (за 1  прийом)	1-5  мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2  прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,3  мг/кг кожні 1-2  тижні. Максимальна доза – 200  мг/добу.
Комбінована терапія без вальпроату натрію	Схема лікування при одночасному прийомі з: -  фенітоїном, -  карбамазепіном, -  фенобарбіталом, -  примі доном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.	0,6  мг/кг маси тіла на добу (2  прийоми)	1,2  мг/кг маси тіла на добу (2  прийоми)	5-15  мг/кг маси тіла на добу (за 2  прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 1,2  мг/кг маси тіла на добу кожні 1-2  тижні. Максимальна доза –  400  мг/добу.
	Ця схема лікування повинна застосовуватись щодо інших препаратів, які суттєво не індукують чи пригнічують глюкуронізацію ламотриджину.	0,3  мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2  прийоми)	0,6 мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2  прийоми)	1-10  мг/кг маси тіла на добу (за 1 або 2  прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на         0,6  мг/кг маси тіла на добу кожні 1-2  тижні. Максимальна доза –  200  мг/добу

Для правильного роз рахування підтримуючої дози необхідно систематично контролю вати масу тіла дитини і коригувати дози відповідно до маси тіла. Для дітей, маса яких не дозволяє призначити таблетки 25 мг, слід рекомендувати застосування іншої лікарської форми.

Пацієнтам, які приймають проти епілептичні препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендують застосовувати таку ж схему лікування, як і для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.

Діти до 2 років.

Достатня інформація щодо застосування Ламотрину для лікування дітей віком до 2  років відсутня, тому препарат не рекомендується застосовувати у цій віковій категорії.

Біполярні розлади.

Дорослі (18 років і старше). Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізуючої добової дози при лікуванні дорослих (18  років і старше) з біполярними розладами наведена в таблиці 3.

Таблиця 3

Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізуючої добової дози при лікуванні дорослих

(18 років і старше) з біполярними розладами

Режим лікування	І-ІІ тиждень	ІІІ-ІV тиждень	V тиждень	Стабілізуюча доза* (VI тиждень)
Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, з вальпроатом	25  мг через день	25  мг 1  раз/добу	50 мг 1 раз/добу або за 2 прийоми	100 мг/добу за 1 або 2  прийоми (максимальна добова доза – 200  мг)
Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Ця схема лікування повинна застосовуватися з: - фенітоїном, - карбамазепіном, - фенобарбіталом, - примі доном або іншими індукторами глюкуронізації   ламотриджину.	50  мг 1  раз/добу	100  мг/добу за 2  прийоми	200  мг/добу за 2  прийоми	300  мг/добу на VI тиждень, підвищуючи до  400  мг/ добу у разі необхідності на VII тиждень за 2  прийоми
Моно терапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують чи пригнічують глюкуронізацію ламотриджину.	25  мг 1  раз/добу	50  мг/добу за 1 або 2  прийоми	100  мг/добу за 1 або 2  прийоми	200  мг/добу (однак приймались дози від 100 до  400  мг/добу) за 1 або 2  прийоми

* - стабілізуюча доза може бути змінена залежно від клінічного ефекту.

Слід дотримуватися наведеного у таблиці 3 перехідного режиму дозування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення стабілізуючої дози впродовж 6  тижнів, після чого прийом інших психотропних і/або проти епілептичних препаратів може бути припинений у випадку клінічної доцільності. Схема відміни інших психотропних або проти епілептичних засобів при біполярних розладах наведена у таблиці 4.

Таблиця 4

Стабілізуюча доза ламотриджину при біполярних розладах з наступним припиненням прийому супутніх психотропних або проти епілептичних препаратів

Режим лікування	I тиждень	II тиждень	III тиждень
З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату.	Подвоїти стабілізізуючу дозу, не перевищуючи  100  мг/тиждень (за 1  тиждень з  100  мг/добу до  200  мг/добу).	Підтримувати цю дозу  200  мг/добу (за 2  прийоми)*
З подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від дози. Ця схема лікування повинна застосовуватися з: - фенітоїном, - карбамазепіном, - фенобарбіталом, - примі доном - або іншими індукторами   глюкуронізації   ламотриджину.	400  мг	300  мг	200  мг
	300  мг	225  мг	150  мг
	200  мг	150  мг	100  мг
З подальшим припиненням прийому інших препаратів, які суттєво не пригнічують чи індукують глюкуронізацію ламотриджину.	Підтримуюча доза 200  мг/добу за 2  прийоми (від 100  до 400  мг)

* Доза може бути збільшена за необхідності до 400 мг/добу.

Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає, однак, на підставі даних щодо взаємодії лікарських засобів, може бути рекомендована така схема (таблиця 5).

Таблиця 5

Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярними розладами при додатковому призначенні інших препаратів

Режим лікування	Підтримуюча доза ламо-триджину (мг/добу)	І тиждень	ІІ тиждень	З ІІІ тижня
Додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату, в залежності від дози ламотриджину.	200  мг	100  мг	Підтримувати цю дозу ( 100  мг/добу)
	300  мг	150  мг	Підтримувати цю дозу ( 150  мг/добу)
	400  мг	200  мг	Підтримувати цю дозу ( 200  мг/добу)
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину хворим, які не приймають вальпроат, і залежно від дози ламотриджину.	200  мг	200  мг	300  мг	400  мг
	150  мг	150  мг	225  мг	300  мг
Цю схему лікування слід застосовувати з: -  фенітоїном, -  карбамазепіном, -  фенобарбіталом, -  примі доном, або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.	100  мг	100  мг	150  мг	200  мг
Додаткове призначення інших препаратів, які суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину.	Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200  мг/добу) за 2  прийоми (від 100  до 400  мг).

Пацієнтам, які приймають проти епілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, необхідно застосовувати схему лікування, рекомендовану для супутнього застосування вальпроату.

Жінки, які приймають гормональні контрацептиви

а) початок лікування ламотриджином у пацієнтів, які вже приймають гормональні контрацептиви.

Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину, вносити корективи до схеми збільшення дози ламотриджину у разі прийому лише гормональних контрацептивів потреби немає. Дозу збільшують за рекомендованою схемою у випадках комбінованої проти епілептичної терапії (див. табл. 1 та табл. 3).

б) початок курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде збільшити у два рази.   Рекомендується, щоб від початку лікування гормональними контрацептивами доза ламотриджину збільшувалась від 50 до  100  мг/день кожного тижня відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначений рівень, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке збільшення дози не буде необхідне.

в) припинення курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.

Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків треба буде зменшити до 50 %. Рекомендується добову дозу ламотриджину зменшувати поступово від 50 до  100  мг кожного тижня  (не більше 25 % загальної дози за тиждень) протягом 3  тижнів, якщо відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування не буде зазначено інакше.

Повторний початок лікування

Коли пацієнту, який припинив лікування, призначається повторний початок лікування, потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози, тому що існує ризик виникнення висипань через високу початкову дозу та перевищення рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину. Чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більше уваги треба приділити режиму збільшення дози до рівня підтримуючої дози. Коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у п’ять разів час напів виведення, дозу ламотриджину збільшують до підтримуючої дози відповідно до існуючої схеми.

Побічні реакції.

Для оцінки частоти виникнення побічної дії використовувалась така класифікація: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥ 1/100 до  < 1/10), не часто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000).

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірні висипання, рідко – синдром Стівенса-Джонсона, дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз.

Імовірність появи висипань, схоже, тісно пов’язана з високими початковими дозами ламотриджину, надмірно швидкими темпами підвищення доз і з одночасним застосуванням вальпроату.

У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий, ніж у дорослих. У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні приділити увагу можливості розвитку побічної дії на препарат у дітей, у яких протягом перших 8 тижнів терапії виникають висипання та пропасниця.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцит опенія, панцитопенія, а пластична анемія, агранулоцит оз, лімфаденопатія.

Гематологічні відхилення можуть бути як пов’язані, так і не пов’язані з синдромом гіпер чутливості.

З боку імунної системи: дуже рідко – синдром гіпер чутливості (гарячка, лімфаденопатія, набряк обличчя, порушення з боку печінки та крові, дисемінована внутрішньо судинна коагуляція (ДВК) і множинна недостатність органів).

Шкірні висипання можуть бути складовою синдрому гіпер чутливості, що виявляється різним ступенем тяжкості, іноді з розвитком ДВК і множинною недостатністю органів.

Важливо пам’ятати, що ранні прояви гіпер чутливості (наприклад, гарячка, лімфаденопатія) можуть виникати і без висипань. За наявності цих симптомів хворого необхідно повторно обстежити і припинити лікування Ламо трином, якщо розвиток симптомів не можна пояснити іншою причиною.

Психічні порушення: часто – дратівливість; нечасто – агресивність; дуже рідко – тик, галюцинації та сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення; часто – ністагм, тремор, сонливість, безсоння; нечасто – атаксія; дуже рідко – асептичний менінгіт, тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстра пірамідні розлади, хореоатетоз, збільшення частоти судомних нападів.

З боку органів зору: дуже часто – диплопія, зниження гостроти зору; рідко – кон’юнктивіт.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність.

Порушення функції печінки звичайно зустрічається у зв’язку з реакціями гіпер чутливості, але описані окремі випадки без видимих ознак гіпер чутливості.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: дуже рідко – симптоми системного червоного вовчака, часто - артралгія.

Загальні порушення: часто – стомлюваність, біль у спині.

Передозування.

Є повідомлення про випадки гострого передозування при прийомі доз, що у 10-20  разів перевищували максимальні терапевтичні дози.

Симптоми: запаморочення, головний біль, сонливість, блювання, атаксія, ністагм, порушення свідомості, кома.

Лікування: для зменшення всмоктування препарату рекомендується промивання шлунка і застосування ентеросорбентів. Пацієнта необхідно госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії для проведення відповідної симптоматичної та підтримуючої терапії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Інформація щодо безпеки застосування Ламотрину під час вагітності недостатня, при призначенні препарату в період вагітності необхідно зважити очікувану користь для матері та можливий ризик для плода.

Інформація щодо безпеки застосування Ламотрину під час годування груддю обмежена.

Попередні дані показують, що ламотриджин проникає у грудне молоко в концентрації, що досягає 40-60 % від його концентрації в плазмі крові. У деяких грудних дітей, матері яких отримували ламотриджин, рівень ламотриджину в сироватці крові досягав рівнів, при яких можливий фармакологічний ефект. При призначенні препарату у період годування груддю необхідно зважити очікувану користь для матері та можливий ризик для дитини.

Діти.

Не застосовують у дітей віком до 2 років.

У дітей, в яких діагноз «епілепсія» встановлено вперше, починати з моно терапії Ламо трином не рекомендується.

Ламотрин можна застосовувати для лікування дітей тільки у тому випадку, якщо рекомендовані дози будуть кратні доступним дозам таблеток. При цьому ці дози не повинні перевищувати доз, розрахованих на масу тіла хворих дітей.

Ламотрин не призначається дітям і підліткам з біполярними розладами у віці молодше 18  років.

Особливості застосування.

Якщо Ламотрин забезпечує задовільний контроль нападів, інші проти епілептичні препарати можна відмінити.

При переведенні хворого на моно терапію Ламо трином або при додатковому призначенні інших проти епілептичних препаратів при лікуванні Ламо трином слід враховувати можливість зміни фармакокінетики ламотриджину.

Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна реакція у вигляді висипань. У більшості випадків висипання помірні і минають без лікування, однак повідомляли про виникнення тяжких шкірних реакцій, які вимагають госпіталізації та відміни препарату. При появі висипань на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого, так і дитину) та відмінити прийом Ламотрину, якщо немає доказів, що шкірні висипання не пов’язані з прийманням препарату. Не рекомендується повторно призначати лікування ламотриджином, якщо воно було припинено через появу висипань. За необхідності повторного призначення препарату слід зважити очікувану користь від лікування і можливий ризик.

З обережністю слід призначати Ламотрин пацієнтам, у яких були алергія або висипання при застосуванні інших проти епілептичних препаратів.

При лікуванні епілепсії різка відміна Ламотрину, як і інших проти епілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта потребує різкої відміни препарату (наприклад, при появі висипань), дозу Ламотрину слід зменшувати поступово, протягом щонайменше 2 тижнів.

Після різкої відміни препарату у пацієнтів з біполярними розладами не відмічали збільшення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій. Тому таким пацієнтам припиняти приймання препарату можна одразу, без поступового зменшення дози.

Пацієнти літнього віку (старше 65 років).

Змінювати дозу немає необхідності. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів середнього віку.

Ниркова недостатність.

Застосовувати препарат для лікування хворих з нирковою недостатністю слід з обережністю.

Печінкова недостатність.

Початкова доза, збільшення доз та підтримуюча доза повинні бути зменшені загалом на 50 % у пацієнтів з помірною та на 75 % - з тяжкою печінковою недостатністю. Збільшення дози та підтримуюча доза коригуються відповідно до клінічного ефекту.

Жінки, які приймають гормональні контрацептиви

Жінки, які починають приймати гормональні контрацептиви або завершують курс застосування пероральних контрацептивів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря для проведення коригування підтримуючої дози ламотриджину (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Не можна ігнорувати можливість зниження ефективності гормональних контрацептивів при їхньому одночасному застосуванні з ламотриджином. У деяких пацієнток, які приймають пероральні контрацептиви, можливі зміни менструального циклу, про що вони повинні своєчасно інформувати лікаря.

Клінічне погіршення і суїцидальний ризик.

25-50% пацієнтів з біполярними розладами мають хоча б одну суїцидальну спробу, і вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії і/або появу суїцидальних намірів і поведінки (суїцид альність), незалежно від того, застосовували вони препарати для лікування біполярних розладів, зокрема, Ламотрин, чи ні. Також є дані, що хворі на епілепсію мають незначне підвищення ризику суїцидальності.

Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які приймають Ламотрин з приводу біполярних розладів, щоб не пропустити клінічне погіршення (яке включає появу нових симптомів) або суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дози. У пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, а також у тих, хто демонстрував у значному ступені суїцид альні наміри до початку лікування, може бути більший ризик появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб, що буде вимагати ретельного спостереження під час лікування.

Пацієнти і особи, які наглядають за пацієнтами, повинні бути попереджені про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) і/або появою суїцидальних намірів/спроб або схильністю до само ушкодження для своєчасного звернення по медичну допомогу при виникненні цих симптомів.

При цьому слід оцінити ситуацію і внести відповідні зміни у терапевтичний режим, з можливим припиненням лікування у пацієнтів з проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) і/або появу суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми тяжкі, виникли раптово і не є частиною вже існуючих симптомів.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози застосовувати Ламотрин не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. У період лікування Ламо трином можливі запаморочення та диплопія. Пацієнтам рекомендується проконсультуватися з лікарем стосовно можливості керування автомобілем і роботи з рухомими механізмами на фоні прийому Ламотрину, оскільки реакція на лікування проти судомними препаратами характеризується індивідуальними відмінностями.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Немає вірогідних доказів того, що ламотриджин може спричинити клінічно значущу стимуляцію або пригнічення окиснювальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм, однак цей ефект помірний і не має значних клінічних наслідків.

Вальпроат, який пригнічує мікросомальні ферменти печінки, уповільнює метаболізм ламотриджину і збільшує його період напів виведення приблизно в два рази.

Проти епілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), що індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють метаболізм ламотриджину.

Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи (запаморочення, атаксія, диплопія, зменшення гостроти зору та нудота) у пацієнтів, які отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища звичайно зникають при зменшенні дози карбамазепіну. Подібні ефекти проявились при дослідженні ламотриджину і окскарбазепіну.

Проти епілептичні засоби (окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід), які не пригнічують і не індукують печінкові ферменти, не впливають на фармакокінетику ламотриджину.

Хоча описані випадки зміни концентрації інших проти епілептичних препаратів у плазмі, контрольні дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію в плазмі супутніх проти епілептичних засобів. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не впливає на зв’язування інших проти епілептичних препаратів з білками сироватки крові.

При одночасному застосуванні ламотриджину і глюконату літію фармакокінетика літію не змінювалась.

Застосування багаторазових пероральних доз бупропіону не мали статистично значущого впливу на фармакокінетику ламотриджину, при дослідженні спостерігалось лише слабке підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину.

За даними досліджень, оланзапін зменшував АUС і максимальну концентрацію ламотриджину в середньому на 24 % і 20 % відповідно. Такий виражений ефект у клінічній практиці відмічають рідко. Багаторазові пероральні дози ламотриджину не мали клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону. При супутньому застосуванні рисперидону з ламотриджином повідомляли про виникнення сонливості.

Ламотриджин не впливає на фармакокінетику оланзапіну.

Результати експериментів in vitro показали, що на формування первинного метаболіту ламотриджину N-глюкуроніду, мінімальною мірою впливає амітриптилін, бупропіон, хлоназепам, флуоксетин, галоперидол або лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікро сомах печінки людини можна визначити, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, які метаболізуються головним чином за допомогою CYP 2D6. Результати дослідів in vitro дають підстави стверджувати, що на кліренс ламотриджину не можуть впливати клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон.

Є дані, що комбінація «етинілестрадіол 30  мкг/левоноргестрель 150  мкг» збільшує виведення ламотриджину приблизно у два рази, що зменшує рівень ламотриджину, і може спостерігатися поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої   перерви у прийомі контрацептивів.

Ламотриджин не змінює концентрації етинілест радіолу і трохи зменшує концентрацію левоноргестрелу в плазмі після прийому пероральних контрацептивів. Вплив цих змін на овуляцію яєчників невідомий.

Рифампіцин впливає на рівень виведення (збільшує) і період напіврозпаду (зменшує) ламотриджину внаслідок індукції печінкових ферментів, відповідальних за глюкуронізацію. За даними дослідження лопінавір/ритонавір приблизно у два рази знижує плазменну концентрацію ламотриджину шляхом індукції глюкуронізації. У пацієнтів, які отримують супутню терапію рифампіцином, лопінавіром/ритонавіром повинен застосовуватися режим лікування, рекомендований для супутнього застосування ламотриджину з відповідними індукторами глюкуронізації.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ламотриджин – похідне феніл триазину – проти епілептичний засіб, механізм дії якого пов’язаний з блокадою потенціал залежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів і пригніченням надлишкового вивільнення збуджуючих нейротрансмітерів, насамперед глутамату (амін окислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат швидко та повністю абсорбується у травному тракті. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 2,5  години. Прийом їжі подовжує цей час, але не впливає на ступінь абсорбції. Зв’язування з білками плазми становить 55 %. Ламотриджин зазнає інтенсивного метаболізму, основним метаболітом є N-глюкуронід. У дорослих період напіввидедення становить 29  годин. У дітей період напів виведення менший, ніж у дорослих. Метаболіти виводяться переважно нирками (менше 10 % - у незміненому вигляді), майже 2 % - з фекаліями.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею, з рискою (Ламотрин 50 та Ламотрин  100), без риски (Ламотрин 25).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери у пачці картонній.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фарма Старт». Источник

Місцезнаходження. Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.