ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АРИТМІЛ
(Arytmil)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: аmiodaron;(2-бутилбензофуран-3-їл)[4-[2-діетиламін о) етокси]-3,5-дийодофеніл]метанонугідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, круглої форми зплоскою поверхнею з фаскою та рискою;
склад: 1 таблетка містить 200 мг аміодарону гідро хлориду;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, кальцію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Анти аритмічні засоби III класу. Код АТС С 01B D01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Анти аритмічний засіб. Механізм дії обумовлений блокуванням іонних каналів клітинних мембран кардіоміоцитів (головним чином калієвих і незначною мірою кальцієвих і натрієвих). Подовжує тривалість потенціалу дії та ефективногорефрактерногоперіоду в усіх ділянках провідної системи серця, у тому числі синусового та AV-вузла і шлуночків. Знижує автоматизм синусового вузла та ектопічних зон, пролонгує провідність у волокнах Пуркіньє і додатковими провідними шляхами у хворих зWPW-синдромом (Вольфа-Паркінсона-Уайта).
Препарат має антиангінальний ефектдії аміодарону, який ззумовлений його частково спазмолітичною іанти адренергічною дією. Препарат не конкурентно блокує a- і b-адренорецептори.серцево-судинної системи, зменшує опір і розширює вінцеві судини серця, збільшує коронарний кровоплин, сповільнює серцеві скорочення, зменшує потребу міокарда в кисніАміодарон дещо знижує периферичний судинний опір і системний артеріальний тиск.Не виявлено у препарату негативної інотропної дії.
Фармакокінетика. Препарат містить ≈ 37,3% йоду по масі, маєвисоку ліпофільність, після перорального прийому препарат усмоктується всмоктується повільно іне повністю (доі не цілком – у шлунково-кишковому тракті абсорбується тільки20–55% прийнятої дози). Після одноразового прийому максимальна концентрація вкрові визначається через 3–7 годин; має великий та варіабельний об’ємрозподілу, як результат інтенсивного накопичення в жировій тканині та органах з інтенсивним кровообігом та кровопостачанням (печінка, легені, селезінка). Зв’язування з білками плазми крові становить 96%, а 10–50% препарату проходить крізь плацентарний бар’єр; ¼ частина введеної дози проникає в груднемолоко. Інтенсивно метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту– дезетиламіодарону. Основний шлях виведення – з жовчю. Період напів виведення (Т1/2) препарату становить при тривалій терапії – 53±24 дні. Т1/2дезетиламіодарону дорівнює в середньому 61 день. Після припинення лікування терапевтичний рівень аміодарону у плазмі зберігається протягомдев’яти місяців. Не виводиться при гемодіалізі.
Показання для застосування. Попередження та лікування пароксизмальних порушень серцевого ритму: синусової тахікардії, надшлуночкової тахіаритмії, утому числі тріпотіння і мерехтіння передсердь, шлуночкової тахіаритмії, шлуночкової та надшлуночкової екстрасистолії; порушення ритму у пацієнтів зWPW-синдромом; профілактика нападів стенокардії (стабільної, нестабільної, спонтанної) у пацієнтів з порушенням серцевого ритму, у яких лікування іншимипроти аритмічними засобами виявилось малоефективним або протипоказано.
Спосіб застосування та дози.
1. Застосування всередину при небезпечних для життя аритміях:
1.1) добова лікувальна доза становить 800–1600 мг (краще розділити на 2–4 прийоми протягом доби і призначати разом з їжею, особливо при дозі більше 1000 мг, і для хворих зі шлунково-кишковими порушеннями) протягом 1–3 тижнівабо довше;
1.2) після досягнення терапевтичного ефекту добову дозу знизити до 400–800 мг (в 2 прийоми) протягом близько 1–3 тижнів, а потім перейти до підтримуючої добової дози — 400 мг (в 1–2 прийоми) і навіть 200 мг 1 раз надобу протягом необхідного курсу лікування.
2. Прийом усередину при різних аритміях:
2.1) пароксизмальна надшлуночкова тахікардія: лікувальна доза становить 600 мг/добу протягом 8–15 днів; підтримуюча доза 100–200 мг/добу;
2.2) пароксизмальні мерехтіння й тріпотіння передсердь: лікувальна до застановить 600–800 мг/добу протягом 15–30 днів (іноді до 1000 мг/добу); підтримуюча доза 300–400 мг/добу з поступовим зниженням на 200 мг/добу через кожні 15–30 днів;
2.3) потенційно небезпечні шлуночкові аритмії (часті, парні шлуночкові екстрасистолії, повторні випадки шлуночкової тахікардії): лікувальна до застановить від 600–800 мг/добу; підтримуюча доза – 300–600 мг/добу;
2.4) часті пароксизмальні шлуночкові тахікардії або повторні епізоди фібриляції шлуночків: середня лікувальна доза становить 1000 мг/добу протягом 15–30 днів, максимальна добова доза (добоваmax) в окремих випадках —до 2000 мг протягом 7–10 днів; середня підтримуюча доза – 700 мг/добу (від 600до 800 мг/добу);
2.5) аритмії у дітей: необхідно враховувати, що у дітей терапевтичний ефект препарату настає швидше, а тривалість дії менше, ніж у дорослих. Початкова добова доза для дітей в середньому становить 10 мг/кг протягом 10днів або до досягнення терапевтичного ефекту. Після досягнення бажаних результатів добову дозу знижують до 5 мг/кг. Підтримуюча добова доза становить 2,5 мг/кг.
Побічна дія. Побічні ефекти при призначенні Аритмілу залежать від дози та тривалості терапії:
з боку серцево-судинної системи: брадикардія (ступінь залежить віддози) часто має безсимптомний перебіг, проте може супроводжуватись клінічною симптоматикою, можливі синоатріальна чи АV-блокада. Проаримотмогенні ефектиАритмілу, розвиток та погіршення перебігу існуючих аритмій можуть бути причиною порушень функції щитовидної залози, у тому числі у зв’язку з прийомом препарату; поява /загострення/ симптомів серцевої недостатності;
з боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, запори, металевий присмак у роті;
з боку вегетативної та ЦНС: парестезія, тремор, головний біль, відчуття втоми, міопатія, ретробульбарний неврит, у поодиноких випадках – доброякісна внутрішньо черепна гіпертензія, кошмарні сновидіння, слухові галюцинації; незвична слабкість у м’язах кінцівок; атаксія – найбільш частий побічний ефект, який може виникати через деякий час після початку терапії та утримуватисьдовгий період (до 1 року) після відміни;
з боку дихальної системи: альвеолярна інтерстиціальна пневмонія, фіброз, плеврит, бронхіт, пневмонія (з летальним результатом), бронхоспазм (особливо в хворих з важкою дихальною недостатністю чи бронхіальною астмою); клінічні прояви зазначених патологічних станів: задишка, кашель;
з боку органів зору: відкладення ліпофусцину в епітелії рогівки; скаргина появу кольорових ореолів або нечіткість контурів; рідко невропатія абоневрит зорового нерва;
з боку ендокринного статусу: при тривалому призначенні можливий розвиток ознак гіпотиреозу, рідше – гіпертиреозу;
дерматологічні реакції: фото сенсибілізація, свинцево-синя читемно-блакитна пігментація шкіри, висипи на шкірі, зрідка – алопеція, алергічні реакції;
інші: іноді васкуліт, порушення функції нирок, тромбоцит опенія, гемолітична або а пластична анемія.
Протипоказання. Слабкість синусового вузла, синусова брадикардія, атріовентрикулярні блокади II та III ступенів; хворим із фракцією викиду менш 0,40 (високий ризик раптової смерті) та з попередньо виявленим порушенням функції щитовидної залози (гіпо- чи гіпертиреоз), гіпер чутливість; гіпокаліємія, вагітність, лактація. Підвищена чутливість до складових препарату.
Передозування. Артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, появасиноатріальної чи атріовентрикулярної блокада II і навіть III ступеня.
Лікування: специфічного антидоту немає. За умови недавнього прийому препарату всередину доцільно викликати блювання та забезпечити промивання шлунка. У випадку брадикардії призначають атропін або β1-адреноміметики (добутамін), при необхідності використовують кардіостимулятори. При гіпотензіїможуть бути використані препарати з кардіотонічною дією або гіпертензивні препарати. Аритміл і його метаболіти не виділяються при гемодіалізі.
Особливості застосування. З обережністю призначають препарат пацієнтам літнього віку, оскільки зростає ризик розвитку побічних токсичних ефектів. Перед початком лікування кожному пацієнту необхідно провести ЕКГ, визначити рівень ТТГ і калію в плазмі крові. Варто враховувати, що частота виникнення іперебіг побічних ефектів препарату є дозозалежною. При призначенні Аритмілу пацієнтам із серцевою недостатністю може знадобитися одночасне використаннякардіотонічних засобів. У період лікування препаратом, а також при виникненні нових аритмій чи загостренні захворювання варто проводити ЕКГ-моніторинг кожні 3 місяці. Тривале лікування у великих дозах може призвести до зміни показників ЕКГ: збільшення інтервалів Р-R, Q-Т, розширення комплексу QRS, зменшення амплітуди зубця Т, появи U-хвилі. Аритміл з особливою обережністю призначають хворим із застійною серцевою недостатністю через ризик погіршення гемодинамічнихпоказників, а також при AV-блокаді I ступеня. Пацієнта варто поінформувати проте, що у випадку появи побічних ефектів (у т. ч. якщо ЧСС становить менш 55ударів/хв) варто лікування припинити і негайно сповістити про це лікаря. Приявищах гіпо- або гіпертиреозу необхідно відмінити препарат. Пацієнтам з порушенням функції печінки Аритміл призначають у більш низьких дозах.
Під час лікування Аритмілом необхідний обов’язковий регулярний моніторинг таких функцій і показників: аускультація легень через ризик розвиткупневмопатії (при необхідності проводять рентгеноскопію чи рентгенографію органів грудної клітки); періодичний контроль показників функції зовнішнього дихання; офтальмологічне обстеження до початку лікування та періодичний оглядпід час лікування; контроль функції щитовидної залози при тривалому лікуванні. Необхідна особлива обережність при проведенні оперативних втручань із застосуванням наркозу через ризик виникнення кардіодепресивного, гіпотензивного і аритмогенного ефекту Аритмілу при поєднанні з засобами для наркозу. При тривалому лікуванні препаратом варто уникати інсоляції, що обумовлено імовірністю розвитку сонячних опіків. Аритміл протипоказаний при вагітності. Приблизно 25% дози, прийнятої матір’ю, виявляється в грудному молоці, томуАритміл не призначають під час годування немовлят груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. У зв’язку з тривалою елімінацією з організму Аритміл може взаємодіяти з іншими лікарськими засобами через кілька тижнів і навіть місяців після його відміни! Одночасне застосування Аритмілу з анестетиками може підсилити гіпотензивний ефект і викликати брадикардію, резистентну до лікування атропіном. Комбіноване застосування з іншимианти аритмічними препаратами (хінідин, прокаїнамід, флекаїнід, фенітоїн, дизопірамід, прокаїн) підсилює терапевтичний ефект, однак при цьому підвищується ризик розвитку проаритмогенної дії. Одночасне застосування з хінідіном, дизопірамідом, прокаїнамідом чи мексилетином призводить до значного збільшення інтервалу Q-Т. Через це при невідкладному сумісному застосуванніАритмілу з анти аритмічними засобами I класу дозу цих препаратів необхідно знизити на 30–50% з поступовим виключенням їх зі схеми лікування. Аритмілпотенціює дію антикоагулянтів (варфарин, неодикумарин): ефект відзначається вжена 4–6 день після початку лікування препаратом і продовжується протягом декількох тижнів чи навіть місяців після його відміни. У таких випадках доцільно знизити дозу антикоагулянтів на 1/3–1/2 за умови регулярного контролю за показниками протромбі нового індексу. Комбінація Аритмілу зβ-адрено блокаторами та антагоністами іонів кальцію призводить до розвитку брадикардії, AV-блокади, гіпотензії. Препарат підвищує концентрацію дигоксину в сироватці крові до токсичних значень, у зв’язку з чим дозу серцевого глікозиду необхідно знизити до 50% від терапевтичної та проводити подальший обов’язковиймоніторинг його концентрації в крові. Одночасне застосування із салуретиками, глюкокортикостероїдами підвищує ризик розвитку аритмії, обумовленої зниженням вмісту іонів калію. Холестирамін зменшує Т1/2 та рівень Аритмілу вплазмі, циметидин, навпаки, збільшує. Одночасне застосування з лікарськими засобами, для яких властивий фото сенсибілізуючий ефект, призводить до збільшення проявів фото сенсибілізації. Препарати йоду збільшують концентрацію Аритмілу в крові та прояви йодозалежних ускладнень. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності –4 роки.