І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
ФІЛГРАСТ
(FILGRAST)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: філграстим;
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина, не містить сторонніх часток, без або ледве помірним запахом;
склад: 1 флакон з 1,0 мл розчину для ін’єкцій містить філграстиму 300 мкг;
1 флакон з 1,6 мл розчину для ін’єкцій містить філграстиму 480 мкг;
допоміжні речовини: льодяна оцтова кислота, натрію гідроксид 1Н (рН до 4,0), сорбітол, полісорбат 80, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Цитокіни та імуномодулятори. Колонієстимулюючі фактори. Код АТС L03A A02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Філграстим – високо очищений неглікозильований білок, що складається із 175 амін окислот. Він продукується лабораторним штамом бактерії Escherichia coli, в яку методами генної інженерії введений ген гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора людини. Людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) – глікопротеїн, що регулює утворення функціонально активних нейтрофілів і їх вихід у кров з кісткового мозку. Філграстим, що містить рекомбінантний Г-КСФ, помітно збільшує число нейтрофілів у периферичній крові вже в межах перших 24 годин після введення, з невеликим збільшенням числа моноцитів. У деяких хворих з тяжкою хронічною нейтропенією Філграстим може також викликати незначне підвищення числа циркулюючих еозинофілів і базофілів порівняно з вихідним рівнем, але у частини цих хворих еозинофілі я і базофілія можуть спостерігатися ще до призначення препарату. Ріст числа нейтрофілів в інтервалі доз, що рекомендуються, залежить від дози препарату. Функція нейтрофілів, що утворюються в організмі людини на фоні введення Філграстиму, нормальна або посилена, що було доведено дослідженнями хемотаксису і фагоцитозу. Після закінчення лікування Філграстимом число нейтрофілів у периферичній крові знижується на 50% протягом 1 – 2 днів і до нормального рівня – протягом 1 – 7 днів.
Філграстим значно зменшує частоту, тяжкість і тривалість нейтропенії і фебрильної нейтропенії, що нерідко спостерігаються у хворих, які проходять хіміотерапію цитостатиками або мієлоаблативну терапію з наступним пересадженням кісткового мозку.
Хворі, що одержували Філграстим і цитотоксичну хіміотерапію або мієлоаблативну терапію з наступним пересадженням кісткового мозку, рідше мають потребу в госпіталізації і потребують менш тривалого лікування в стаціонарі, а також менших доз антибіотиків порівняно з хворими, що одержували тільки цитотоксичну хіміотерапію.
Застосування Філграстиму, як самостійно, так і після хіміотерапії, активує клітини-попередники гемопоезу периферичної крові. Ці ауто логічні клітини-попередники гемопоезу периферичної крові (КПГПК) можна забирати у хворого та вводити йому після лікування великими дозами цитостатиків або замість пересадження кісткового мозку, або на додаток до пересадження. Введення КПГПК прискорює відновлення кровотворення, зменшуючи небезпеку геморагічних ускладнень і потребу в переливанні тромбоцитарної маси.
У дітей та дорослих з важкою хронічною нейтропенією (важкою вродженою, періодичною та злоякісною нейтропенією) Філграст стабільно збільшує число нейтрофілів у периферичній крові, знижує частоту інфекційних ускладнень та пов’язаних з ними явищ.
Фармакокінетика. Як при внутрішньо венному, так і при підшкірному введенні філграстиму, спостерігається позитивна лінійна залежність його сироваткової концентрації від дози. Після підшкірного введення рекомендованих доз, концентрації у сироватці перевищували 10 нг/мл протягом 8 – 16 годин. Обсяг розподілу в крові становить 150 мл/кг.
Як після підшкірного, так і після внутрішньо венного введення, елімінація філграстиму з організму перебігає за кінетикою першого порядку. Середнє значення періоду напів виведення філграстиму з організму з сироватки становить близько 3,5 годин, а швидкість кліренсу дорівнює приблизно 0,6 мл (хв·кг).
Безупинна інфузія філграстиму протягом періоду до 28 днів хворим після ауто логічного пересадження кісткового мозку не супроводжувалася ознаками кумуляції та збільшення періоду напів виведення.
Показання для застосування.
Мієлоаблативна терапія з наступним пересадженням кісткового мозку (для скорочення тривалості нейтропенії та її клінічних наслідків);
хіміотерапія цито токсичними засобами з приводу не мієлоїдних злоякісних захворювань (для скорочення тривалості нейтропенії та частоти фебрильної нейтропенії);
мобілізація ауто логічних клітин-попередників гемопоезу периферичної крові, у тому числі після мієлосупресивної терапії (для прискорення відновлення гемопоезу шляхом введення цих клітин після мієлосупресії або мієлоаблації);
тяжка уроджена, періодична або злоякісна нейтропенія (абсолютне число нейтрофілів < 500 у 1 мм3) у дітей та дорослих з тяжкими або рецидивуючими інфекціями в анамнезі (для збільшення числа нейтрофілів і зниження частоти і тривалості інфекційних ускладнень).
Спосіб застосування та дози. Стандартні схеми цитотоксичної хіміотерапії: по 0,5 МО (5 мкг)/кг маси тіла 1 раз на добу.
При мієлоаблативній терапії з наступним пересадженням кісткового мозку: початкова доза – 1,0 МО (10 мкг)/кг на добу внутрішньо венно крапельно протягом 30 хв або 24 годин, або ж 1,0 МО (10 мкг)/кг на добу шляхом безупинної підшкірної інфузії протягом 24 годин.
Першу дозу Філграсту варто вводити не раніше, ніж через 24 години після проведення цитотоксичної хіміотерапії, а при пересадці кісткового мозку – не пізніше, ніж через 24 години.
Після того, як пройде момент максимального зниження числа нейтрофілів, добову дозу варто скорегувати залежно від динаміки числа нейтрофілів. Якщо число нейтрофілів перевищує 1000 у 1 мм3 протягом 3 днів підряд, дозу Філграсту зменшують до 0,5 МО/кг/добу; потім, якщо абсолютне число нейтрофілів перевищує 1000 у 1 мм3 протягом 3 днів підряд, Філграст скасовують. Якщо в період лікування абсолютне число нейтрофілів знижується до < 1000 у 1 мм3, дозу Філграсту потрібно збільшити знову відповідно до приведеної схеми.
При мобілізації клітин-попередників гемопоезу периферичної крові (мобілізації КПГПК у хворих, що отримують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з наступним пересадженням ауто логічних КПГПК, з пересадженням кісткового мозку або без неї): для мобілізації КПГПК, проведеної як самостійна терапія, – по 1,0 МО (10 мкг)/кг на добу шляхом безупинної 24-годинної внутрішньо венної інфузії або підшкірного введення 1 раз на добу протягом 6 днів поспіль. Рекомендується робити три лейкаферези підряд, на 5-й, 6-й та 7-й дні.
Для мобілізації КПГПК після мієлосупресивної хіміотерапії – по 0,5 МО (5 мкг)/кг на добу шляхом щоденних підшкірних ін’єкцій, починаючи з першого дня після завершення хіміотерапії і доти, доки число нейтрофілів не перейде через очікуваний мінімум і не досягне нормальних значень. Лейкаферез варто проводити протягом періоду, коли абсолютне число нейтрофілів піднімається з < 500 до > 5000 у 1 мм3. Хворим, що не одержували інтенсивну хіміотерапію, буває досить одного лейкаферезу. В інших випадках рекомендується проводити додаткові лейкаферези.
Важка хронічна нейтропенія (ВХН): вроджена нейтропенія: початкова доза – по 1,2 МО (12 мкг)/кг на добу підшкірно одноразово або за кілька введень. Ідіопатична або періодична нейтропенія: по 0,5 МО (5 мкг)/кг на добу підшкірно одноразово або за кілька введень.
Застосування в педіатрії.
Застосування у дітей хворих на ВХН і онкологічні захворювання. 65% хворих із ВХН у дослідницькій програмі по ВХН були молодше 18 років. У цій віковій групі, де більшість хворих страждали на вроджену нейтропенію, лікування було ефективним. Профіль безпеки Філграсту для лікування дітей хворих на ВХН, віком від 3 років, не відрізнявся від звичайного. Ефективність і безпека при застосуванні Філграсту у дорослих і дітей, що одержують цитотоксичну хіміотерапію, однакові.
Рекомендації з дозування для хворих дитячого віку такі ж, як і для дорослих, що отримують мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію.
У хворих, що отримують цитотоксичну хіміотерапію, збільшення числа нейтрофілів спостерігається зазвичай через 1 – 2 доби після початку лікування Філграстом. Однак для досягнення стабільного терапевтичного ефекту необхідно продовжувати терапію Філграстом доти, доки число нейтрофілів не перевищуватиме очікуваний мінімум і не досягне нормальних значень. Не рекомендується скасовувати Філграст передчасно, до перевищення числа нейтрофілів очікуваного мінімуму.
Хворим, що отримують цитотоксичну терапію і пересадження кісткового мозку, Філграст можна призначати підшкірно або внутрішньо венною інфузією, розбавивши його попередньо 20 мл 5% розчину глюкози. Першу дозу Філграсту варто вводити не раніше, ніж через 24 години після цитотоксичної хіміотерапії, а при пересадженні кісткового мозку – не пізніше, ніж через 24 години. Ефективність і безпека застосування Філграсту понад 28 днів у таких ситуаціях не встановлені.
Хворим на ВХН Філграст варто вводити щодня підшкірно доти, доки число нейтрофілів не буде стабільно перевищувати 1 500 у 1 мм3. Після досягнення терапевтичного ефекту потрібно визначити мінімальну ефективну дозу для підтримки цього рівня. Для підтримки потрібного числа нейтрофілів потрібно тривале щоденне введення препарату. Через
1 – 2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або наполовину зменшити, залежно від реакції хворого на терапію. Згодом кожні 1 – 2 тижні можна робити індивідуальну корекцію дози для підтримки середнього числа нейтрофілів у діапазоні 1 500 – 10 000 у
1 мм3. У хворих з важкими інфекціями можна застосовувати схему з більш швидким збільшенням дози. У клінічних дослідженнях у переважної більшості хворих, що позитивно відреагували на лікування, повний терапевтичний ефект спостерігався при дозах до 24 мкг/кг на добу. Безпека застосування Філграсту при тривалому лікуванні хворих на ВХН дозами більше 24 мкг/кг на добу не встановлена.
Особливі вказівки дозування. Клінічні дослідження Філграсту включали невелике число хворих похилого віку, однак спеціальних досліджень у цій віковій групі не проводилося, тому спеціальних рекомендацій з дозування немає.
Терапія Філграстом повинна проводитися тільки під контролем онколога або гематолога, що мають досвід застосування Г-КСФ, при наявності необхідних діагностичних можливостей. Процедури мобілізації і аферезу клітин повинні проводитись в онкологічному або гематологічному центрі, що має досвід роботи в цій області і можливість адекватного моніторингу клітин-попередників гемопоезу.
Введення. Філграст можна вводити шляхом щоденних підшкірних ін’єкцій або щоденних коротких (30-хвилинних) внутрішньо венних інфузій у 5% розчині глюкози.
У більшості випадків кращим є підшкірний шлях введення. У дослідженні з одноразовим введенням препарату були отримані дані про те, що тривалість дії при внутрішньо венному введенні може коротшати. Клінічне значення цього явища при багаторазовому введенні препарату невідоме. Вибір шляху введення повинен залежати від конкретної клінічної ситуації.
Першу дозу Філграсту варто вводити не раніше, ніж через 24 години після цитотоксичної хіміотерапії.
Філграст варто вводити щодня доти, доки число нейтрофілів не перевищить очікуваний мінімум і не повернеться в діапазон нормальних значень. Тривалість лікування може становити до 14 діб, залежно від типу, доз і використаної схеми цитотоксичної хіміотерапії.
Розведення препарату. Філграст, ні в якому разі, не можна розводити фізіологічним розчином хлориду натрію.
При необхідності Філграст розводять 5% розчином глюкози.
Розведений Філграст може адсорбуватись склом і пластмасами. Правильно розведений препарат, однак, сумісний зі склом і рядом пластмас, у тому числі полівінілхлоридом, поліолефіном (сополімер поліпропілену і поліетилену) і поліпропіленом.
Ні в якому разі не можна розводити препарат до кінцевої концентрації менше 0,2 МО (2 мкг) на 1 мл.
Якщо Філграст розводиться в концентрації менше 1,5 МО (15 мкг) на 1 мл, то в розчин варто додавати сироватковий альбумін людини, щоб кінцева концентрація становила 2 мг/мл. Наприклад, при кінцевому об’ємі розчину 20 мл, сумарні дози Філграсту менше 30 МО (300 мкг) варто вводити з додаванням 0,2 мл 20% розчину сироваткового альбуміну сироватки людини (HAS, Євр. Фарм.).
Побічна дія. Хворі, що отримують цитотоксичну хіміотерапію. Лікування Філграстом у рекомендованих дозах часто:
супроводжується болями в кістках та м’язах. Як правило, вони бувають слабкими або помірними, однак в окремих випадках сильними, і в більшості випадків купіруються звичайними аналгетиками.
може спостерігатися оборотне, залежне від дози, і зазвичай слабке або помірне підвищення концентрації лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, сироваткової сечової кислоти і γ-глутамілтрансфер ази
Побічні явища, що спостерігаються рідше:
Існують окремі повідомлення про зниження артеріального тиску, що не потребували лікування.
За даними рандомізованих, плацебо–контрольованих клінічних досліджень, Філграст не збільшував частоту побічних реакцій на цитотоксичну хіміотерапію. Небажані явища включали в себе: нудоту, блювання, алопецію, діарею, млявість, анорексію, запалення слизових оболонок, головний біль, кашель, шкірні висипання, болі в грудній клітці, загальну слабкість, біль у горлі, запори та неспецифічні болі. Іноді у хворих, що отримували високодозову хіміотерапію з наступним ауто логічним пересадженням кісткового мозку, відзначалися судинні порушення (наприклад, вено-оклюзійна хвороба і порушення водного обміну). Їх причинний зв’язок з Філграстом не був встановлений. Описані поодинокі випадки виникнення симптомів, що вказують на реакції алергічного типу, причому близько половини з них були пов’язані з введенням першої дози. Таких випадків було більше після внутрішньо венного застосування препарату. Іноді поновлення лікування супроводжувалося рецидивом симптомів.
Хворі на ВХН. У хворих на ВХН виникали побічні реакції на Філграст, причому у деяких з них частота цих симптомів згодом знижувалася.
Найчастішими клінічними побічними реакціями, що пов’язувались із Філграстом, були болі в кістках і генералізовані м’язово-кісткові болі.
Інші побічні явища включають збільшення селезінки, що в невеликого числа хворих може прогресувати, а також тромбоцит опенію. Описані головні болі і діарея незабаром після початку лікування Філграстом (рідко). Існують також повідомлення про анемію та носові кровотечі, але тільки після тривалого призначення препарату. Спостерігалося минуще та клінічно безсимптомне збільшення сироваткових концентрацій сечової кислоти, лактатдегідрогенази і лужної фосфатази.
Відзначалося також минаюче помірне зниження концентрації глюкози в крові після їди.
Побічні явища, що, можливо, пов’язані з лікуванням Філграстом, і ті, що відзначалися зазвичай менше, ніж у 2% хворих на ВХН, включали реакції в місці ін’єкції, головні болі, збільшення печінки, болю в суглобах, випадання волосся, остеопороз і шкірний висип.
При тривалій терапії у 2% хворих спостерігався шкірний васкуліт. У поодиноких випадках спостерігалася протеїнурія та гематурія.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату або його компонентів в анамнезі; важка уроджена нейтропенія (синдром Костмана) з цитогенетичними порушеннями. Не можна призначати Філграст для збільшення доз цитотоксичних хіміотерапевтичних препаратів вище рекомендованих.
Передозування. Вплив передозування Філграсту невідомий. Через 1 – 2 дні після припинення прийому препарату число циркулюючих нейтрофілів зазвичай знижується на 50%, з поверненням до норми через 1 – 7 днів.
Особливості застосування.
а) Ріст злоякісних клітин. Гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор людини може викликати ріст мієлоїдних клітин in vitro. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися in vitro і на деяких не мієлоїдних клітинах.
Безпека і ефективність застосування Філграсту у хворих на мієлодисплазію, гострий та хронічний мієлолейкоз не встановлені. Через можливість пухлинного росту застосовувати Філграст при будь-яких злоякісних захворюваннях мієлоїдного характеру необхідно з обережністю.
У клінічних дослідженнях ще не встановлено, чи сприяє Філграст переходу мієлодиспластичних синдромів у гострий мієлобластний лейкоз. При будь-якому передпухлинному мієлоїдному захворюванні застосовувати Філграст необхідно з обережністю.
б) Хворі, що отримують цитотоксичну хіміотерапію. Лейкоцитоз: менше ніж у 5% хворих, що отримували Філграст у дозах понад 0,3 МО (3 мкг/кг на добу), число лейкоцитів збільшувалося до 100 000 у 1 мм3 і більше. Будь-яких побічних явищ, що безпосередньо були б пов’язані з таким лейкоцитозом, не описано. Однак з огляду на можливий ризик, пов’язаний з важким лейкоцитозом, під час лікування Філграстом потрібно регулярно визначати число лейкоцитів. Якщо після проходження очікуваного мінімуму воно перевищить 50 000 у 1 мм3, потрібно негайно припинити прийом Філграсту. Якщо Філграст застосовується для мобілізації КПГПК, його прийом відміняють у тому випадку, коли число лейкоцитів перевищить 100 000 у 1 мм3.
Ризик, пов’язаний з високодозною хіміотерапією: особливу увагу треба приділяти при лікуванні хворих, що отримують високодозову хіміотерапію, оскільки поліпшення перебігу хвороби (зменшення злоякісного новоутворення) не відбувається, у той час як підвищені дози хіміопрепаратів більш токсичні, особливо для серця, легенів, нервової системи і шкіри.
Моно терапія Філграстом не запобігає тромбоцит опенії та анемії, що обумовлені мієлосупресивною хіміотерапією. Через можливість застосування більш високих доз хіміопрепаратів (наприклад, повні дози відповідно схеми лікування), хворий може піддаватися більшому ризику тромбоцит опенії та анемії. Рекомендується регулярно визначати число тромбоцитів і гематокрит. Особливу увагу треба приділяти до пацієнта при застосуванні однокомпонентних або комбінованих хіміотерапевтичних схем, відомих своєю здатністю викликати важку тромбоцит опенію.
Застосування КПГПК, мобілізованих за допомогою Філграсту, зменшувало прояв і тривалість тромбоцит опенії після мієлосупресивної або мієлоаблативної хіміотерапії.
в) Хворі на ВХН. Трансформація в лейкоз або перед лейкоз: особливу обережність варто приділяти в діагностуванні тяжких хронічних нейтропеній, щоб диференціювати їх від інших гематологічних захворювань, таких, як а пластична анемія, мієлодисплазія і мієлолейкоз. До початку лікування варто зробити розгорнутий аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули і кількості тромбоцитів, а також досліджувати морфологічну картину кісткового мозку і каріотип.
У невеликої кількості хворих (3%) з тяжкою вродженою нейтропенією (синдром Костмана), що отримували Філграст, спостерігався мієлодиспластичний синдром (МДС) і лейкоз. МДС і лейкоз – природні ускладнення цього захворювання; їх зв’язок з лікуванням Філграстом невідомий. Приблизно у 12% хворих з початково нормальною цитогенетикою при повторному обстеженні виявлялися аномалії, у тому числі моносомія. Якщо у хворого з синдромом Костмана виникають цитогенетичні порушення, необхідно ретельно оцінити переваги та ризик продовження терапії Філграстом. При розвитку МДС або лейкозу прийом Філграсту варто припинити. Поки ще не відомо, чи призводить тривале лікування Філграстом хворих на тяжку вроджену нейтропенію (синдромом Костмана) до розвитку цитогенетичних аномалій, МДС і лейкозу. Хворим із синдромом Костмана рекомендується через регулярні проміжки часу (приблизно кожні 12 місяців) проводити морфологічні і цитогенетичні дослідження кісткового мозку.
Формула крові: потрібно ретельно контролю вати число тромбоцитів, особливо протягом перших декількох тижнів лікування Філграстом. Якщо у хворого з’являється тромбоцит опенія (число тромбоцитів стабільно нижче 100 000 у 1 мм3), варто розглянути питання про тимчасове припинення прийому препарату або зменшення дози. Спостерігаються також і інші зміни формули крові, що вимагають її ретельного контролю, у тому числі анемія і минуще збільшення кількості мієлоїдних клітин-попередників.
Інше: варто виключити такі причини минучої нейтропенії, як вірусні інфекції. Збільшення селезінки є прямим наслідком лікування Філграстом. Під час клінічних досліджень у третини хворих на ВХН при пальпації виявлялася спленомегалія. При рентгенографії збільшення обсягу виявлялося незабаром після початку лікування і мало тенденцію до стабілізації. Було виявлено, що зменшення дози гальмувало або зупиняло збільшення селезінки; у 3% хворих потрібна була спленектомія.
Розміри селезінки потрібно контролю вати регулярно. Для виявлення аномального збільшення об’єму селезінки досить зробити пальпацію живота.
У невеликої кількості хворих спостерігалися гематурія і протеїнурія. Для контролю за ними варто регулярно робити аналіз сечі.
Безпека та ефективність застосування препарату для лікування у немовлят і хворих з аутоіммунною нейтропенією не встановлені.
г) Хворі, що проходять мобілізацію клітин-попередників гемопоезу периферичної крові. Мобілізація: перспективних рандомізованих досліджень у порівнянні двох методів мобілізації, що рекомендуються - тільки філграстим, чи в комбінації з мієлосупресивною хіміотерапією, на тому самому контингенті хворих не проводилося. Ступінь розбіжності результатів між окремими хворими і результатами лабораторного визначення числа CD34+-клітин показує, що пряме порівняння різних досліджень досить важке. Тому оптимальний метод порекомендувати важко. Вибір методу мобілізації варто робити залежно від загальних цілей лікування даного хворого.
Попереднє лікування цито токсичними засобами: у хворих, яким у минулому проводилася активна мієлосупресивна терапія, може не відбуватися достатньої активації КПГПК до мінімального рекомендованого рівня (≥ 2,0 х 106 CD34+/кг) або прискорення нормалізації числа тромбоцитів.
Деякі цитостатики мають особливу токсичність стосовно клітин-попередників гемопоезу і можуть негативно впливати на їх мобілізацію. Такі засоби, як мелфалан, кармустин (BCNU) і карбоплатин, якщо вони призначалися протягом тривалого часу до спроб мобілізації клітин-попередників, можуть знижувати її ефективність. Однак застосування мелфалану, карбоплатину або карму стину одночасно з Філграстом виявилося при активації клітин-попередників ефективним. Якщо планується пересадження периферичних клітин-попередників, рекомендується запланувати мобілізацію стовбурових клітин на ранній стадії курсу лікування. Особливу увагу варто звернути на число клітин-попередників, активованих у таких хворих до високодозовою хіміотерапії. Якщо результати мобілізації, відповідно до вищенаведених критеріїв, недостатні, варто розглянути альтернативні види лікування, що не потребують застосування клітин-попередників.
Оцінка кількості клітин-попередників: оцінюючи число клітин-попередників, мобілізованих у хворих за допомогою Філграсту, варто приділити особливу увагу методу їх кількісного визначення. Результати проточного цитометричного аналізу числа CD34+-клітин розрізняються залежно від конкретної методології розрахунків, тому потрібно уважно ставитись до рекомендацій щодо їхнього числа, які базуються на дослідженнях, проведених в інших лабораторіях.
Статистичний аналіз залежності між числом введених CD34+-клітин і темпом нормалізації числа тромбоцитів після високодозової хіміотерапії вказує на їх складну, але стабільну залежність.
На сьогодні мінімальне значення кількості CD34+-клітин ще не дуже добре визначене. Рекомендоване значення мінімальної кількості, рівне чи перевищує 2,0 х 106 CD34+-клітин/кг, і засноване на опублікованій тактиці, яка призводить до достатнього відновлення картини крові. Кількість клітин-попередників, що перевищує це значення, очевидно, супроводжується більш швидкою нормалізацією; що не перевищує – більш повільної.
д) Інші особливі запобіжні заходи. Хворим із супутньою кістковою патологією та остеопорозом, що отримують безперервне лікування Філграстом протягом більше 6 місяців, може бути показаний контроль за щільнісю кісткової речовини.
Досліджень із застосування Філграсту у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок або печінки не проводилося, тому не існує ніяких рекомендацій стостовно його призначення цій групі хворих.
Дія Філграсту у хворих зі значно зниженою кількістю мієлоїдних клітин-попередників не вивчалась. Філграст збільшує число нейтрофілів шляхом впливу насамперед на клітини-попередники нейтрофілів. Тому у хворих зі зниженим вмістом клітин-попередників (наприклад, після інтенсивної променевої терапії або хіміотерапії) ступінь підвищення числа нейтрофілів може бути нижче.
Вплив Філграсту на реакцію „трансплантат проти хазяїна” (РТПХ) не встановлений.
Вагітність та лактація. Безпека застосування Філграсту для лікування вагітних жінок не встановлена. У дослідженнях на щурах та кроликах даних про тератогенність отримано не було. У кроликів спостерігалася підвищена частота викиднів, однак аномалій розвитку не відзначалося. При призначенні Філграсту вагітним варто співвіднести очікуваний терапевтичний ефект з можливим ризиком для плоду. Невідомо, чи проникає Філграст у грудне молоко. Тому застосовувати Філграст у жінок, що годують груддю, не рекомендується.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Безпека і ефективність введення Філграсту в той же день, що і мієлосупресивних цитотоксичних хіміопрепаратів, не встановлені. Призначати Філграст в інтервалі за 24 години до або після введення препаратів мієлосупресивної цитотоксичної хіміотерапії не рекомендується, у зв’язку з чутливістю мієлоїдних клітин, що швидко поділяються, до них. Попередні дані по невеликій кількості хворих, що одночасно одержували Філграст і 5-фтор урацил, показують, що тяжкість нейтропенії може підсилитись. Можлива взаємодія з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами в клінічних дослідженнях ще не проводилися.
Умови та термін зберігання. Флакони з Філграстом зберігають в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі від +2°С до +8°С. Випадковий нетривалий вплив більш низьких температур не порушує стабільності Філграсту.
Розведені розчини Філграсту потрібно готувати не більш, ніж за 24 години до використання і зберігати в холодильнику при температурі від +2°С до +8°С.
Флакони з Філграстом можна використовувати тільки для разового введення препарату.
Термін придатності. 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 1 або 5 флаконів в пачці з картону коробочного.
Виробник. ТОВ “Львівтехнофарм”. Источник
Адреса. м. Львів, вул. Д. Апостола, 2.