ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦЕФУРОКСИМ
(Cefuroxime)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Cefuroxime;
натрій (6R,7R)-3-[(карбамоїлокси) метил]-7-[[(Z)-(фуран-2-іл)(метоксііміно) ацетил)]-аміно]-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло [4.2.0.]окт-2-ен-2-карбоксилат;
основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору, злегка гігроскопічний, кристалічний;
склад: 1 флакон містить цефуроксиму натрію еквівалентно цефуроксиму 750 мг або 1500 мг.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D A06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Цефуроксим – цефалоспорин II покоління для парентерального застосування, що має бактерицидну дію. Протимікробний механізм пов'язаний з пригніченням активності мікробного ферменту транспептидази, що призводить до порушення синтезу пептидоглікану клітинної стінки мікро організмів. Препарат має широкий спектр дії, стійкий у присутності більшості β-лактамаз, діє на штами, які стійкі до ампіциліну та амоксициліну. Активний відносно таких мікро організмів:
грам негативних аеробів: Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus rettgeri, Proteus mirabilis, Providencia spp., Haemophilus influenzae (в т. ч. ампіцилінорезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (в т. ч. ампіцилінорезистентні штами), Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (в т. ч. штами, які синтезують пеніцилін азу), Neisseria meningitidis, Salmonella spp. (в т. ч. Salmonella typhi, Salmonella typhimurium);
грам позитивних аеробів: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (в т. ч. штами, які утворюють пеніцилін азу, за винятком метицилінорезистентних штамів), Streptococcus pyogenes, (а також інші β-гемолітичні стрептококи), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp. групи B (Streptococcus agalactiae), Streptococcus mitis (група viridans), Bordetella pertussis;
анаеробів: Peptococcus та Peptostreptococcus species, грам позитивні бактерії (в т. ч. Clostridium spp.) та грам негативні бактерії (в т. ч. Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.), Propionibacterium spp.;
до препарату частково стійкі: Proteus morganii, Proteus vulgaris;
мікро організми, які не чутливі до Цефуроксиму: Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Legionella spp., Listeria monocytogenes, деякі штами Serratia spp.
Фармакокінетика. Цефуроксим використовується тільки парентерально, тому що швидко руйнується шлунковим соком. При внутрішньом’язовому введенні препарату в дозі 0,75 г максимальна концентрація утворюється через 45 – 60 хвилин і становить приблизно 27 – 30 мкг/мл. При внутрішньо венному введенні в дозі 0,75 г і 1,5 г терапевтична концентрація у плазмі крові спостерігається вже через 15 хвилин і становить 50 мкг/мл і 100 мкг/мл відповідно. Ступінь зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 50 %. Препарат утворює терапевтичні концентрації у плевральній і синовіальній рідинах, жовчі, мокротинні, кістковій та м’яких тканинах, міокарді, шкірі. При запаленні мозкових оболонок Цефуроксим добре проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Препарат проходить через плацентарний бар’єр та може виділятись з жіночим молоком. Період напів виведення (Т1/2) препарату при внутрішньом’язовому та внутрішньо венному введенні становить приблизно 1,5 години (у новонароджених та немовлят Т1/2 збільшений і може коливатись від 4 до 6,5 години). Більше 80 % введеного препарату елімінується нирками у незмінному стані: приблизно 50 % клуб очковою фільтрацією і приблизно 50 % – канальцієвою секрецією протягом 8 годин, утворюючи ефективну концентрацію в сечі та сечовивідних шляхах. Через 24 годин препарат вже не визначяється в організмі.
Показання для застосування. Лікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими до препарату мікро організмами (як моно терапія, так і в комплексі з іншими антибактеріальними препаратами):
інфекції вуха, горла, носа: синусити, тонзиліти, фарингіти, середній отит;
інфекції дихальних шляхів: гострі та хронічні бронхіти, інфіковані бронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легенів, після операційні інфекції органів грудної порожнини;
інфекції шкіри: фурункульоз, піодермія, імпетиго;
інфекції м'яких тканин: бешиха, ранові інфекції;
інфекції кісток та суглобів: остеомієліт, септичний артрит;
інфекції сечовивідних шляхів: гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, а симптоматична бактеріурія;
інфекції, які передаються статевим шляхом: гонорея (гострий, неускладнений гонококовий уретрит та цервіцит), особливо у тих випадках, коли протипоказаний пеніцилін;
акушерство та гінекологія: запальні захворювання тазових органів;
інші інфекції: септицемія, менінгіт, перитоніт;
профілактика після операційних інфекцій: при підвищеному ризику виникнення інфекційних ускладнень після операцій на грудній та черевній порожнині, операцій на тазових органах, при серцево-судинних та ортопедичних операціях.
Спосіб застосування та дози. Цефуроксим вводять лише внутрішньом’язово або внутрішньо венно. Для приготування розчину для внутрішньом’язового введення до 0,75 г препарату – 3 мл води для ін’єкцій або 3 – 7,5 мл ізотонічного (0,9 %) розчину натрію хлориду; до 1,5 г препарату додають 6 мл води для ін’єкцій або 6 – 15 мл ізотонічного (0,9%) розчину натрію хлориду, струшують до виникнення суспензії або розчину. Залежно від об’єму розчинника препарат може утворювати непрозору молочну суспензію або жовтуватий розчин. Для приготування розчину для внутрішньо венного струминного введення 0,75 г препарату – не менше, ніж у 9 мл води для ін’єкцій; 1,5 г препарату – не менше, ніж у 15 мл води для ін’єкцій. Приготований розчин може забарвлюватись у кольори - від блідо-жовтого до світло-бурштинового. Різна інтенсивність забарвлення не впливає на терапевтичну ефективність та безпеку препарату. Вводять повільно – протягом 3 – 5 хвилин.
Для приготування розчину для інфузій до кожної дози 0,75 г або 1,5 г додають 50 мл або 100 мл розчинника, який може бути ізотонічним (0,9 %) розчином натрію хлориду, водою для ін’єкцій або 5 % розчином глюкози.
Дорослим призначають по 0,75 г (при інфекціях, які спричинені грам позитивними мікро організмами) і по 1,5 г (при інфекціях, які спричинені грам негативними мікро організмами) 3 рази на добу внутрішньом’язово або внутрішньо венно. Інтервал між введеннями дорівнює 6 – 8 год. Добова доза Цефуроксиму становить в середньому 3,0 – 6,0 г.
При гонореї препарат вводять у дозі 1,5 г одноразово або розподілену на дві ін'єкції в обидва сідничні м’язи.
Дітям віком до 14 років і немовлятам віком від 2 місяців призначають препарат внутрішньом’язово або внутрішньо венно у дозі 30 – 100 мг/кг маси тіла на добу, яка розподілена на 3 – 4 введення. Середня доза становить 60 мг/кг. Новонародженим і немовлятам до 2 місяців призначають у дозі 30-100 мг/кг/добу, розподіленій на 2 – 3 ін'єкції, але при цьому необхідно мати на увазі, що Т1/2 цефуроксиму у перші тижні життя дитини може бути в 3 – 5 разів триваліший, ніж у дорослих.
Препарат можна використовувати як засіб моно терапії при менінгіті, якщо він спричинений чутливими штамами: дорослим призначають 3,0 г внутрішньо венно кожні 8 годин; немовлятам віком від 2 місяців та дітям віком до 14 років призначають 200 – 240 мг/кг/добу внутрішньо венно, розподілені на 3 – 4 введення. При досягненні терапевтичного ефекту дозу можна знизити до 100 мг/кг маси на добу. Для новонароджених і немовлят віком до 2 місяців добова доза не повинна перебільшувати 100 мг/кг/добу внутрішньо венно, яку необхідно розподілити на 3 або 4 введення. При досягненні терапевтичного ефекту дозу знижують до 50 мг/кг маси на добу внутрішньо венно.
Для профілактики після операційних ускладнень доза становить 1,5 г внутрішньо венно на стадії індукції в наркоз при проведенні абдомінальних, тазових та ортопедичних операцій. Можливо введення додаткової ін’єкції в дозі 0,75 г внутрішньом’язово через 8 та 16 годин.
При операціях на серці, легенях, стравоході та судинах одноразова доза становить 1,5 г внутрішньо венно, яка вводиться на стадії індукції в наркоз; потім вводять 0,75 г Цефуроксиму внутрішньом’язово 3 рази на добу впродовж наступних 24 – 48 годин.
Хворим з порушеною функцією нирок (кліренс креатині ну 10 – 20 мл/хв.) рекомендують вводити препарат по 0,75 г 2 рази на добу; в більш важких випадках (при кліренсі креатині ну менше 10 мл/хв.) – 0,75 г 1 раз на добу.
Тривалість лікування Цефуроксимом залежить від характеру та міри прояву патологічного процесу і визначається, окрім цього, даними бактеріологічного тестування. Звичайна тривалість лікування коливається в межах від 5 до 10 днів. При більшості інфекційних хвороб лікування триває як мінімум ще 24 години після зникнення симптомів захворювання і підтвердження ефекту лікування результатами бактеріологічного аналізу.
Побічна дія. При застосуванні препарату побічна дія виникає відносно рідко, помірно виражена та носить оборотний характер. Прийом препарату може спричинювати такі побічні реакції:
з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, блювання, кандидоз ротової порожнини, рідко – псевдомембранозний коліт, стоматит, глосит, анорексія, підвищення активності трансаміназ крові, білірубіну, холестаз, дисбіоз кишечнику;
з боку системи кровотворення: анемія, еозинофілі я, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія, гемоліз еритроцитів, гіпопротромбінемія;
алергічні реакції: висипи, свербіж, кропив'янка, пропасниця, у поодиноких випадках – анафілактичний шок;
місцеві реакції: біль або інфільтрат в місці введення; після внутрішньо венного введення в деяких випадках – флебіт;
інші: інколи спостерігається транзиторне підвищення рівня печінкових ензимів, особливо у пацієнтів з патологією печінки, але даних про прямий шкідливий вплив препарату на функціональний стан печінки немає. Головний біль, сонливість, дизурія, інтерстиціальний нефрит.
Протипоказання. Гіпер чутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів та пеніциліні в, хвороби, які супроводжуються кровотечею зі ШКТ; захворювання травного каналу в анамнезі, особливо неспецифічний виразковий коліт або ентерит; I триместр вагітності, годування груддю.
Передозування. Необґрунтовано великі дози препарату можуть спричинювати збудження ЦНС, що проявляється у вигляді судом. Специфічного антидоту немає. Рівень Цефуроксиму у плазмі крові може бути знижений застосуванням гемодіалізу або перитонеального діалізу.
Особливості застосування. У більшості випадків ефективна моно терапія Цефуроксимом. За необхідності препарат можна використовувати у комбінації з аміно глікозидними антибіотиками або з метронідазолом (перорально, в супозиторіях чи у вигляді ін'єкцій), переважно для профілактики після операційних ускладнень у шлунково-кишковій та гінекологічній хірургії.
Внутрішньом’язові ін'єкції у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза повинні бути глибокими. Перед введенням розчину препарату необхідно пересвідчитися в тому, що голка знаходиться поза судинами.
Для попередження появи флебіту розчин Цефуроксиму необхідно вводити внутрішньо венно повільно протягом 2 – 4 хвилин. При печінковій і нирковій недостатності дозу препарату зменшують. Для хворих з нирковою патологією (кліренс креатині ну менше 10 мл/хв.) добова доза антибіотика не повинна перевищувати 0,75 г. У випадку хворих з нирковою та печінковою недостатністю, а також коли лікування проводиться з гемодіалізом, необхідно проводити корекцію дози Цефуроксиму та моніторинг його концентрації в плазмі крові. При тривалому застосуванні препарату необхідно проводити бактеріологічні дослідження для визначення появи дисбактеріозу. З обережністю призначають дітям та дорослим, схильним до алергічних реакцій. Пацієнтам похилого віку і виснаженим хворим доцільно одночасно призначати препарати вітаміну К. Слід враховувати, що у новонароджених виведення препарату у 3 – 5 разів нижче, ніж у дорослих. Як і при застосуванні інших антибіотиків, довготривале, неконтрольоване застосування Цефуроксиму може сприяти розвитку стійких до препарату мікро організмів. Експериментальних даних про ембріотоксичну та тератогенну дію препарату немає, проте він не повинен використовуватись в перші місяці вагітності. Цефуроксим виділяється з грудним молоком, тому при застосуванні препарату необхідно припинити годування дитини груддю. Доцільно контролю вати (при тривалому застосуванні) клітинний склад периферічної крові, функцію нирок та печінки.
Можлива поява позитивної реакції на цукор у сечі.
З обережністю призначають водіям транспортних засобів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. 1,5 г Цефуроксиму, розчиненого у 15 мл води для ін'єкцій, може використовуватись разом з метронідазолом (500 мг/100 мл), причому обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 годин при температурі до 25 оС.
Препарат сумісний зі стерильним 1 % розчином лідокаїну гідро хлориду та з більшістю інших загальновживаних розчинників, які використовуються для приготування розчинів для парентерального введення. Препарат зберігає фармакологічні властивості протягом 24 годин при кімнатній температурі в таких розчинниках:
0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій;
5 % розчин глюкози (декстрози) для ін'єкцій;
10 % розчин інвертованої глюкози у воді для ін’єкцій;
Цефуроксим не можна змішувати в одному шприці з аміно глікозидними антибіотиками. Розчин бікарбонату натрію для ін'єкцій в концентрації 2,74 % суттєво впливає на забарвлення препарату після розчинення, тому його не рекомендують використовувати як розчинник.
При одночасному застосуванні з потенційно нефро токсичними антибіотиками (аміноглікозиди, полі міксин В) та сильнодіючими діуретиками (фуросемід) підвищується ризик ураження нирок, спадково схильних захворювань суглобів – кровотеч; при одночасному застосуванні з еритроміцином можливо зниження активності обох антибіотиків; при поєднанні з фенілбутазоном та пробеноцидом знижується кліренс Цефуроксиму та підвищується його концентрація у крові.
Упаковка. Флакони по 0,75 г, або 1,5 г порошку, по 1 або 5 флаконів в картонній коробці.
Умови та термін зберігання. Зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Термін придатності – 2 роки.
Не слід використовувати препарат після закінчення терміну придатності. Приготовлений розчин Цефуроксиму зберігає активність протягом 48 годин за умови зберігання його в холодильнику (при температурі 2 – 8 °С) та протягом 24 годин при температурі не вище 25°С. Але загальним правилом повинно бути використання тільки свіжо приготовлених розчинів препарату!
Умови відпуску. За рецептом.
Виробник. ТОВ “Фармацевтична компанія “Здоров’я”. Источник
Адреса. 61013, Україна, м. Харків, вул. Шевченка, 22.