ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ДЕСМОПРЕСИН
(DESMOPRESSIN)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: desmopressin;
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина;
склад: 1 доза препарату містить 10 мкг десмопресину ацетату;
допоміжні речовини: натрію хлорид, лимонної кислоти моногідрат, динатрію гідро фосфат дигідрат, розчин бензалконію хлориду 50% (консервант), хлористоводнева кислота (для корекції рН), вода очищена.
Форма випуску. Спрей назальний дозований.
Фармакотерапевтична група. Вазопресин та його аналоги. Код АТС Н 01В А 02.
Фармакотерапевтичні властивості.
Фармакодинаміка. Десмопресину ацетат – синтетичний аналог натурального гормону задньої долі гіпофізу – аргінін-вазопресину (антидіуретичний гормон). Порівняно з вазопресином, десмопресин виявляє менш виражену дію на гладкі м’язи судин і внутрішніх органів при більш вираженій антидіуретичній активності, що обумовлено змінами в структурі молекули десмопресину порівняно з молекулою природного вазопресину – дезамінування 1-цистеїну і заміна 8-L-аргініну на 8-D-аргінін.
Після надходження до організму Десмопресин швидко всмоктується. Антидіуретичний эфект настає вже через 30 хвилин після застосування препарату. Прийом 10–20 мкг десмопресину інтраназально забезпечує у більшості пацієнтів антидіуретичний ефект тривалістю 8–12 годин.
Фармакокінетика. Після інтраназального застосування максимальний рівень десмопресину в плазмі крові відзначається через 30 хвилин. Біодоступність препарату Десмопресину після його інтраназального застосування становить 3–6%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 60 хвилин. Біо трансформація десмопресину відбувається в печінці шляхом розщеплення дисульфідного мостика ферментом трансгідрогеназою. Руйнується десмопресин повільніше, ніж природний антидіуретичний гормон. Десмопресин виводиться з організму, головним чином, нирками.
Період напів виведення десмопресину становить 3–4 години.
Показання для застосування.
Нецукровий діабет центрального генезу (diabetes insipidus).
Первинний нічний енурез (у пацієнтів старше 5 років із нормальною концентраційною функцією нирок).
Тест для визначення концентраційної функції нирок.
Спосіб застосування та дози. Нецукровий діабет (diabetes insipidus). Дозування визначається індивідуально. Середня добова доза для дорослих становить 20–40 мкг, для дітей – 10–20мкг. Призначена доза може прийматись одноразово або може бути розподілена на 2–3 прийоми.
Первинний нічний енурез (enuresis nocturna). Клінічно ефективна доза підбирається індивідуально і становить 10–40 мкг на добу. Зазвичай добова початкова доза становить 20 мкг (по 1 впорскуванню в кожну ніздрю) на ніч перед сном. При необхідності добова доза може бути збільшена до 40 мкг (по 2 впорскування в кожну ніздрю). У період лікування препаратом слід обмежити прийом рідини на ніч.
Дослідження концентраційної функції нирок. Для дорослих доза становить 40 мкг, для дітей старше 12 місяців – 10–20 мкг, для дітей молодше 12 місяців – 10 мкг.
Сеча, отримана протягом 1 години після застосування препарату, для аналізу не збирається. Протягом наступних 8 годин після застосування препарату збирають 2 порції зразків сечі для визначення осмолярності.
Для більшості пацієнтів нормальний рівень осмолярності після застосування препарату становить 800 мОсм/кг. Протягом всього часу проведення тесту і 4-х годин після його закінчення (всього протягом 8 годин після застосування препарату) необхідно обмежити прийом рідини.
Дітям до 1 року дослідження концентраційної функції нирок за допомогою препарату Десмопресин проводять лише в особливих випадках, тому що в цьому віці концентраційна функція нирок знижена порівняно з такою у більш старших дітей.
Дослідження концентраційної функції нирок повинен виконувати досвідчений дитячий нефролог. Застосування високих доз препарату для лікування дітей молодше 1 року може супроводжуватись розвитком судом. У разі проведення тесту дітям віком 1 рік, протягом часу збору сечі слід повністю виключити прийом рідини. Якщо в результаті тесту встановлене зниження концентраційної здатності нирок, дослідження слід повторити.
Побічна дія. Зазвичай препарат добре переноситься, але в окремих випадках може спостерігатися головний біль, нудота, спастичний біль у животі, нежить, носова кровотеча; алергічні реакції.
Як правило, побічні ефекти зникають після зниження дози.
Лікування препаратом без обмеження прийому рідини може викликати затримку води в організмі, що проявляється набряками, підвищенням маси тіла, зниженням рівня натрію в плазмі крові.
Протипоказання. Стани, що супроводжуються зниженою осмолярністю плазми, включаючи психогенну або вроджену полідипсію; декомпенсована серцева недостатність та інші стани, які потребують застосування діуретиків; анурія; підвищена чутливість до компонентів препарату.
Передозування. Призводить до підвищення затримки рідини в організмі і розвитку гіпонатріємії. У разі виникнення загрози розвитку гіпонатріємії необхідно негайно припинити лікування десмопресином і обмежити прийом рідини.
Пацієнтам з високим ступенем затримки рідини призначають ізотонічний або гіпертонічний розчин хлориду натрію. У разі необхідності може бути призначений фуросемід.
Особливості застосування. Особливої обережності при застосуванні препарату слід дотримуватись у випадках:
лікування дітей віком до 1 року і пацієнтів похилого віку;
наявність водно-електролітного дисбалансу в організмі пацієнта;
потенційна небезпечність підвищення внутрішньо черепного тиску.
При лікуванні нічного енурезу і при дослідженні концентраційної функції нирок не рекомендується вживати будь-яку рідину за 1 годину до застосування препарату і протягом 8 годин після застосування препарату. У разі виникнення сухості в роті дозволяється прийом не більше 500 мл рідини протягом всього вказаного вище періоду часу. При необхідності збільшення вживання рідини (наприклад, при пропасниці) слід припинити терапію і звернутись до лікаря. Обмежувати прийом рідини протягом дня або порушувати звичайний режим вживання рідини не слід. При терапії нічного енурезу рекомендовано періодично контролю вати осмолярність сечі. У разі необхідності слід визначати осмолярність плазми. Оскільки препарат застосовується інтраназально, всі зміни слизової оболонки носа, включаючи гострі і хронічні запалення, можуть обумовити коливання кількості препарату, який потрапляє в кров. У таких випадках дозу препарату слід підбирати індивідуально.
Дослідження не показали будь-якого негативного впливу при застосуванні десмопресину у вагітних і у жінок у період лактації. Десмопресин частково виділяється з молоком матері, однак збереження його активності після всмоктування в кров новонародженого з його шлунково-кишкового тракту є малоймовірним.
Незважаючи на стійкість десмопресину до руйнуючої дії ферментів – вазопресин аз, вміст яких збільшується під час вагітності, більшість вагітних з нецукровим діабетом потребують підвищених доз препарату для нормалізації об’єму сечі, що виділяється.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Застосування десмопресину на фоні прийому індометацину, який викликає підвищення чутливості рецепторів нирок до антидіуретичного гормону, супроводжується більш вираженим ефектом.
У випадках, коли функція гіпофіза частково або повністю збережена, ефект десмопресину може посилюватись при одночасному застосуванні препаратів, які стимулюють секрецію власного антидіуретичного гормону – трициклічних антидепресантів, хлорпропаміду, карбамазепіну і клофібрату.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15–25 0С, у захищеному від світла і недоступному для дітей місці. Флакон з препаратом зберігати у вертикальній позиції.
Термін придатності – 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 5 мл (50 доз) препарату у флаконі з насосом-дозатором. По 1 флакону в картонній коробці.
Виробник. “Ципла Лтд”. Источник
Адреса: Центральний офіс: Мумбаі Централ, Мумбаі – 400 008, Індія.