ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦИПРОКС
(CIPROX)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: ципрофлоксацин; 1-циклопропіл-6-флюоро-1,4-дигідро-4-оксо-7-піперазин-1-ілхінолон-3-карболова кислота, лактат;
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або блідо-жовта рідина;
склад: 100 мл розчину для ін’єкцій містить ципрофлокса цину лактату в кількості, еквівалентній 200 мг ципрофлокса цину ;
допоміжні речовини: натрію хлорид , вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код ATC J01M A02.
Фармакологічні властивості. Ципрокс блокує бактеріальну ДНК-гіразу і порушує функцію ДНК бактерії, внаслідок чого вона гине. Ципрокс активний проти більшості грам позитивних та грам негативних патогенів, включаючи штами, резистентні до пеніциліні в, цефалоспоринів та (або) аміноглікозидів.
Дія Ципроксу поширюється на такі мікро організми:
аеробні грам негативні бактерії: E. coli, Klebsiella spp., Salmonella spp., Рroteus spp., Shigella spp., Yersinia spp., Enterobacter spp., Morganella morganii, Providencia spp., Vibrio spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Campylobacter spp., Ps. aeruginosa, Ps. cepacia, N. gonorrhoeae, N. meningitidis, H. influenzae, Acinetobacter spp., Moraxella catarrhalis, Gardnerella vaginalis, Pasteurella multocida, H. ducreyi, Helicobacter pylori;
аеробні грам позитивні бактерії: стафілококи, включаючи штами, що продукують пеніцилін азу, а також метицилін-резистентні штами, Listeria monocytogenes і Corynebacterium spp..
До Ципроксу нечутливі анаеробні бактерії, мікобактерії, мікоплазми, хламідії, уреаплазма, рикетсії, нокардія, бліда спірохета, віруси, гриби та найпростіші.
Фармакокінетика. Особливості фармакокінетики Ципроксу сприяють його системному застосуванню. Час напів виведення препарату 3,5 - 4,5 год.; він може збільшуватися у хворих похилого віку, а в разі тяжкої ниркової недостатності може збільшуватися вдвічі і навіть більше. Препарат досягає терапевтичних концентрацій майже у всіх тканинах і рідинах організму. Зв”язування з білками плазми низьке – 20 - 40%. Ципрофлоксацин проходить крізь плаценту і виділяється з грудним молоком. До 70% препарату екскретується у незміненому вигляді протягом 24 год., а лише 10% - у вигляді метаболітів. Препарат виводиться з сечею і тільки 15% прийнятої дози виділяється з фекаліями.
Показання. Ципрокс показаний для лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікро організмами, включаючи змішані інфекції, які викликані двома або більше мікро організмами. Він також може використовуватись для лікуванні інфекцій, спричинених мультирезистентними мікро організмами.
Інфекції дихальних шляхів: пневмонія, бронхопневмонія, інфекційний плеврит, емпіема, абсцес легенів, інфіковані бронхоектази, загострення хронічного бронхіту і легеневі інфекції у хворих на муковісцидоз.
Інфекції сечових шляхів: гострий і хронічний пієлонефрити, простатит, цистит, уретрит, епідидиміт і хронічні неускладнені рецидиви інфекцій сечового тракту.
Гонорея, включаючи уретральну, ректальну і фарингіальну форми.
Інфекції ЛОР-органів: середній отит, синусит, мастоїдит.
Інфекції шкіри і м’яких тканин: інфіковані виразки, абсцеси, целюліти, інфіковані опіки.
Внутрішньочеревні інфекції: перитоніт, внутрішньочеревні абсцеси, холангіт, холецистит, емпіема жовчного міхура.
Гінекологічні інфекції: сальпінгіти, ендометрити, запальні захворювання тазових органів і тканин.
Інфекції кісток та суглобів: гострий і хронічний остеомієліти, септичні артрити.
Тяжкі системні інфекції: септицемія, бактеріємія.
Черевний тиф, холера.
Спосіб застосування та дози. Інфузію Ципроксу здійснюють зі швидкістю
200 мг/год по 200 - 400 мг 2 рази на добу. Звичайний курс лікування у разі гострих інфекцій становить 5 - 7 днів, у разі тяжких інфекцій 10 – 14 днів. Інфекції кісткових тканин потребують лікування протягом 4 - 6 тижнів. Дози препарату залежать від тяжкості інфекції, виду мікро організму, що спричинив її, віку, маси тіла і стану функції нирок хворого. У хворих з кліренсом креатині ну 20 мл/хв та менше, доза Ципроксу становить половину звичайної дози.
Побічна дія.
травної системи - нудота, блювання, пронос, анорексія, псевдомембранозний коліт;
нервової системи - запаморочення, головний біль, безсоння, неспокій, слабкість;
сечовидільна система - кристалурія, гломерулонефрит, дизурія, поліурія, альбумінурія, гематурія;
алергічні реакції - висипання, свербіж, пропасниця, набряк Квінке, артралгії.
У поодиноких випадках - міалгія, біль у суглобах, тромбофлебіт, гіпотензія.
Дуже рідко може спостерігатися підвищення рівня печінкових трансаміназ, транзиторне підвищення креатині ну плазми крові, змінення картини крові.
Місцеві реакції – флебіт.
Протипоказання. Алергія на ципрофлоксацин або інші препарати групи
фторхінолонів. Препарат протипоказаний дітям віком до 15 років, вагітним жінкам, а також у період лактації.
Передозування. Препарат звичайно добре переноситься. У деяких випадках спостерігаються алергічні реакції (свербіж шкіри , висипання); можливий розвиток набряку обличчя, голосових зв’язок ; анорексія, нудота, блювання, пронос; порушення сну, головний біль; зміни картини крові (лейкопенія, агранулоцит оз, тромбоцит опенія). В окремих випадках спостерігаються порушення сприйняття запаху та смаку. У разі передозування повинні вживатися звичайні заходи для виведення речовини, клінічний моніторінг та підтримуюча терапія.
Особливості застосування. Завдяки можливій стимулюючій дії Ципроксу на ЦНС його необхідно з обережністю призначати хворим з порушеннями діяльності ЦНС (атеросклероз судин голового мозоку, епілепсія). Пацієнти повинні вживати велику кількість рідини, щоб уникнути кристалурії. Під час лікування ципроксом слід уникати прямого сонячного опромінення. Розчин ципрофлокса цину забороняється змішувати з іншими розчинами з рН ≥ 7.
Під час лікування ципрофлоксацином вживання алкоголю, виключаеться.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Концентрації теофіліну в сироватці крові і період його напів виведення можуть підвищуватися . Пробенецид затримує виведення з організму ципрофлокса цину. При застосуванні з барбітуратами необхідно контролю вати ЕКГ, артеріальний тиск , частоту серцевих скорочень.
Умови та термін зберігання. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці, при температурі +15°C - + 25° C.
Термін зберігання – 3 роки.
Умови відпуску. За рецептом .
Упаковка. 100 мл розчину в поліетиленовому флаконі і картонній коробці.
Виробник. ОПСО СЕЛАЙН ЛТД., Бангладеш. Источник
Адреса: Багура Роуд, Барісал, Бангладеш