І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
ПАМІРЕДИН
(Pamiredin)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: pamidronic acid; 3-аміно-1-гідроксипропілі ден-1,1-біфосфонова кислота;
основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого або майже білого кольору;
склад: 1 флакон містить 30 або 90 мг динатрію памідронату;
допоміжні речовини: манітол.
Форма випуску.
Ліофілізований порошок для приготування розчину для внутрішньо венних інфузій.
Фармакотерапевтична група.
Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Біфосфонати. Кислота памідронова. КОД АТС М 05В A03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Памідронова кислота належить до класу біфосфонатів, які є інгібіторами резорбції кісткової тканини.
Терапевтична активність памідронату пов’язана з його антиостеокластичною дією.
Динатрію памідронат у терапевтичних концентраціях інгібує резорбцію кісткової тканини, але при цьому не впливає на утворення кісткової тканини та процеси мінералізації. Вплив на метаболізм кісткової тканини здійснюється шляхом прямого антирезорбтивного ефекту біфосфонатів, зв’язаних з кістковою тканиною. Він безпосередньо зв’язується з фосфатом кальцію (гідроксіапатитом) і справляє інгібуючу дію на утворення і розчинення цього мінерального компонента кісткової тканини.
Памідронат пригнічує міграцію попередників остеокластів у кісткову тканину та їх перетворення на остеокласти, які спричинюють резорбцію кісток. Протидіє остеолізу, спричиненому злоякісними пухлинами, знижує вираженість гіперкальціємії у онкологічних хворих і спричинених нею клінічних проявів.
У хворих з кістковими метастазами (переважно остеолітичного характеру) злоякісних пухлин і мієломною хворобою застосування памідронату запобігає або сповільнює розвиток змін кістяка та їх наслідків (переломи, компресія спинного мозку, гіперкальціємія, застосування променевої терапії і хірургічних втручань), знижує вираженість болю, спричиненого ураженням кісток. Разом зі стандартною протипухлинною терапією памідронат сповільнює розвиток кісткових метастазів, стабілізує існуючі зміни, сприяє розвитку у цих ділянках остеосклерозу.
Дія памідронату при гіперкальціємії у онкологічних хворих.
При гіперкальціємії у онкологічних хворих застосування памідронату нормалізує вміст кальцію у плазмі крові через 3 – 7 діб від початку лікування, незалежно від типу пухлин і наявності метастазів. Вираженість ефекту нормалізації кальцію залежить від його початкової концентрації у плазмі крові. Застосування памідронату дозволяє полегшувати симптоми гіперкальціємії (анорексію, запаморочення, блювання, порушення розумової діяльності).
Головна роль у гомеостазі кальцію в організмі належить ниркам. У більшості хворих на гіперкальціємію відмічається зневоднення, тому перед початком лікування необхідно відновити водний баланс.
Клінічний досвід застосування памідронату для лікування онкологічних хворих з повторною гіперкальціємією обмежений, однак при повторному застосуванні відмічається аналогічна реакція як і при першому, за винятком погіршання стану хворого у зв’язку з прогресу ванням онкологічного захворювання.
Дія памідронату при кісткових метастазах і множинній мієломі.
Клінічні дослідження у хворих з кістковими метастазами, які супроводжувалися літичною активністю, і у хворих на множинну мієлому показали, що застосування памідронату знижувало вираженість гіперкальціємії, частоту патологічних переломів, кількість випадків, потребуючих опромінювання кісток з метастазами, запобігало компресії спинного мозку.
При цьому знижувалась вираженість болю. При застосуванні комплексної протипухлинної терапії і памідронату були виявлені сповільнення прогресії кісткових метастазів, ознаки стабілізації процесу та склерозу у місцях ураження.
Дія памідронату при хворобі Педжета.
Застосування памідронату при хворобі Педжета приводило до позитивної відповіді, причому повторні інфузії були так само ефективні, як і первинні.
Позитивна реакція була і у хворих, які не реагували на етидронат і кальцитонін.
Клінічна і біохімічна ремісія відмічалась при проведені сцинтіграфії кісток, а також підтверджувалась зниженням рівня гідроксипроліну у сечі і лужної фосфатази у сироватці крові. Позитивний ефект також був при вивчені біоптатів кісткової тканини. Поліпшення загального стану відмічалось навіть у пацієнтів з тяжкою формою захворювання.
Фармакокінетика.
Концентрація памідронату у плазмі крові швидко зростає після початку інфузії і також швидко спадає після закінчення. Період напів виведення із плазми становить 0,8 години, рівноважний рівень препарату у крові досягається на 2 – 3 години. При внутрішньо венній інфузії препарату у дозі 60 мг за годину максимум утримання памідронату у плазмі крові становить близько 10 нмоль/мл при показнику кліренсу
180 мл/хв.
Після внутрішньо венної інфузії близько 20-55% памідронової кислоти від отриманої дози виділяється із сечею протягом 72 годин у незміненому вигляді. Причому більша частина памідронату виводиться протягом 24 годин.
Остання кількість затримується в організмі на невизначений час, причому кількість тривало затриманого в організмі памідронату не залежить від дози (15-180 мг), а також від швидкості інфузії (1,25-60 мг/г). Накопичення памідронату у кістковій тканині не обмежено можливостями його сполучення і залежить виключно від кумулятивної дози препарату.
Виведення памідронату із сечею має двофазний характер. Зв’язок памідронату з білками сироватки крові відносно невеликий ( близько 54%), однак при додаванні 95% екзогенного кальцію може зрости до 5 ммоль.
Вважаючи, що памідронат вводять 1 раз на місяць, накопичення препарату очікувати не доводиться.
При порушеннях функції печінки та нирок корекція дози не потребується за умови дотримування рекомендацій щодо введення препарату.
Показання для застосування.
Метастази злоякісних пухлин у кістки та мієломна хвороба;
гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами;
хвороба Педжета (деформуючий остеїт).
Спосіб застосування та дози.
Паміредин призначають для повільного внутрішньо венного введення.
Рекомендації щодо дозування різняться у випадках гіперкальціємії при злоякісних пухлинах, літичних кісткових метастазах, множинній мієломі і хворобі Педжета.
Препарат заборонено застосовувати у вигляді болюсних ін’єкцій, його можна застосовувати тільки шляхом інфузій у соляних розчинах для внутрішньо венних введень, котрі не містять кальцію (у стерильному фізіологічному розчині або 5% водному розчині декстрози). Для запобігання місцевим реакціям голку треба вводити у відносно велику вену.
Концентрація діючої речовини в ін фузійному розчині не повинна перевищувати 90 мг/ 250 мл, а швидкість інфузії - не перевищувати 60 мг/год (1 мг\хв). Тривалість інфузії - 2 години.
Рекомендація щодо дозування при гіперкальціємії у онкологічних хворих.
Рекомендована сумарна доза залежить від кількості кальцію у плазмі крові і вираженості гіперкальціємії. При цьому треба призначення фізіологічного розчину для встановлення водного балансу організму. Дозу 90 мг вводять у 500 мл ін фузійного розчину при швидкості не вище 22,5 мг/г.
Рекомендація щодо дозування наведена у таблиці.
| Вміст кальцію у сироватці крові |
Сумарна доза |
Концентрація препарату у розчині |
Максимальна швидкість інфузії |
| ммоль/л |
мг% |
мг |
мг/мл |
мг/год |
| До 3,0 |
До 12,0 |
15 або 30 |
15 мг / 125 мл |
22,5 мг/год |
| 30 мг / 125 мл |
22,5 мг/год |
| 3,0-3.5 |
12,0-14,0 |
30 або 60 |
30 мг / 125 мл |
22,5 мг/год |
| 60 мг / 250 мл |
22,5 мг/год |
| 3,5-4,0 |
14,0-16,0 |
60 або 90 |
60 мг / 250 мл |
22,5 мг/год |
| 90 мг / 500 мл |
22,5 мг/год |
| > 4,0 |
> 16,0 |
90 |
90 мг / 500 мл |
22,5 мг/год |
Зниження вмісту кальцію у крові відмічається протягом 24-48 годин після введення препарату, максимальний рівень зниження досягається через 3-7 діб.
Коли рівень кальцію не знижується протягом 2 діб, проводять повторну інфузію.
Рекомендація щодо дозування при кісткових метастазах і множинній мієломі.
При лікуванні переважно літичних кісткових метастазів і множинної мієломи
рекомендована одноразова інфузія препарату у дозі 90 мг 1 раз на місяць, а хворим, які отримують хіміотерапію з інтервалом 3 тижня, також можна застосовувати препарат 1 раз на 3 тижні.
Рекомендація щодо дозування наведена у таблиці.
| Патологія |
Дозування |
Концентрація препарату у розчині |
| Кісткові метастази |
90 мг/2год 1 раз у 3*- 4 тижні |
90 мг/250 мл |
| Множинна мієлома |
90 мг/4год 1 раз на місяць |
90 мг/500 мл |
*Для хворих, які отримують хіміотерапію, 1 раз у 3 тижні.
Рекомендація щодо дозування при хворобі Педжета.
Рекомендація щодо дозування наведена у таблиці.
| Схема введення |
Доза |
Концентрація препарату
у розчині |
Швидкість введення |
Схема 1
Сумарна доза 180 мг |
30 мг 1 раз на тиждень протягом 6 тижнів |
30 мг у
250-500 мл |
15 мг/год |
Схема 2
Сумарна доза 210 мг |
Один раз у 2 тижні.
Початкова доза
(1тиждень) 30 мг.
Наступні дози
(3, 5 і 7-й тиждень) – 60 мг. |
30/60 мг у
250-500 мл |
15 мг/год |
Повторний курс
Сумарна доза 180 мг |
60 мг 1 раз у 2 тижні. Всього 3 інфузії. |
60 мг в 500 мл |
15 мг/год |
Правило приготування розчину для ін’єкцій .
Суху речовину, що знаходиться у флаконі, спочатку треба розчинити у стерильній воді для ін’єкцій (10 мл). Речовина повинна розчинитися повністю, розчин - бути прозорим, без часток або осаду. Потім отриманий розчин додатково розчинюють 0,9% розчином хлористого натрію або 5% водним розчином декстрози для внутрішньо венних введень. Розчин можна використовувати протягом 24 годин за умови збереження при кімнатній температурі (15-30° С).
Побічна дія.
Побічні реакції на препарат слабо виражені і є транзиторними. Найбільш часті небажані реакції - безсимптомна гіпокальціємія та пропасниця (підвищення температури тіла на 1 – 2 градуси ), які розвиваються у перші 48 годин після інфузії. Пропасниця звичайно минає самостійно і не потребує лікування. Гострі грипоподібні реакції зустрічаються, як правило, при першій інфузії.
Небажані реакції, які найчастіше зустрічаються:
гіпофосфатемія, гіпомагніємія;
нездужання, озноб, втома, приплив;
біль, почервоніння, припухлість, флебіт у місці ін’єкції;
транзиторний біль у кістках, артралгії, міалгії;
генералізований біль, тривожність, головний біль;
нудота, блювання.
Значно рідше:
біль у животі, запор, діарея, диспепсія;
запаморочення, безсоння, сонливість, парестезії, летаргія, зорові галюцинації;
кон’юнктивіт, увеїт, іридоцикліт, склорит;
артеріальна гіпертензія, симптоматична гіпотензія, серцева недостатність;
анемія, лімфоцитопенія, лейкопенія, тромбоцит опенія;
висипання, свербіж, анафілактичні реакції;
гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпернатріємія.
В окремих випадках:
Протипоказання.
Підвищена чутливість до памідронової кислоти чи біфосфонатів, або інших компонентів, які входять до складу препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс кретиніну <30 мл/хв).
Передозування.
При застосуванні підвищеної дози препарату від рекомендованої можливо виникнення транзиторної гіпокальціємії (парестезій, тетанії, артеріальної гіпотензії). У цьому випадку показано внутрішньо венне введення глюконату кальцію.
Особливості застосування.
Паміредин не можна застосовувати у вигляді болюсних ін’єкцій, струминних внутрішньо венних інфузій, це може спричинити місцеві запальні реакції. Рекомендовано повільне внутрішньо венне введення у стерильному 0,9% фізіологічному або 5% розчині декстрози. Для розчину препарату не застосовувати розчини, які містять кальцій. Не слід застосовувати разом з памідроновою кислотою інші біфосфонати.
Перед початком лікування Паміредином необхідно адекватне відновлення водного балансу.
Рекомендовано періодично перевіряти показники лабораторних і клінічних досліджень, які свідчать про становище функції нирок, особливо при неодноразових курсах інфузій протягом довгого часу та при захворюванні нирок в анамнезі. При порушенні функції нирок (кліренс креатині ну 30-90 мг/хв) препарат вводять із швидкістю не більше 20 мг/год (90 мг за 4 год).
Необхідно контролю вати водний баланс організму ( кількість сечі, масу тіла),
баланс електролітів, вміст кальцію і фосфатів.
За наявності анемії, лейкопенії, тромбоцит опенії регулярно проводити гематологічні дослідження.
При введенні розчину хлористого натрію, котрий використовують для приготування ін фузійного розчину препарату, можлива поява або посилення ознак серцевої недостатності у схильних до цього пацієнтів.
Тривалість лікувального ефекту може бути різною; при рецидивах гіперкальціємії проводять повторне лікування. Клінічний досвід свідчить, що
препарат може стати менш ефективним при збільшені кількості курсів лікування.
Не рекомендується застосовувати препарат для лікування дітей, вагітних і жінок, які годують груддю.
При застосуванні Паміредину можливо виникнення запаморочення та сонливості. Під час терапії слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, які пов’язані з підвищенню увагою та потребують швидких реакцій, зокрема не керувати транспортними засобами і працювати з машинами та механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
При застосуванні памідронату з іншими протипухлинними препаратами взаємодії відмічено не було.
При сумісному використанні кальцитоніну та памідронату ефекти лікарських засобів сумуються і рівень кальцію у сироватці крові при гіперкальціємії знижується швидше.
Не слід призначати препарат разом з іншими біфосфонатами, а також використовувати для приготування розчину препарати, які містять кальцій.
Умови та термін зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі 15–30°С.
Термін придатності – 3 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності.
Умови відпуску.
За рецептом.
Упаковка.
По 30 мг у скляному флаконі на 10 мл, закритому сірою гумовою пробкою і запечатаному алюмінієвим ковпачком з кришечкою синього кольору, по 2 флакони у картонній коробці.
По 90 мг у скляному флаконі на 10 мл, закритому сірою гумовою пробкою і запечатаному алюмінієвим ковпачком з кришечкою зеленого кольору, по 1 флакону у картонній коробці.
Виробник. Фармасайнс Інк., Канада. Источник
Адреса. 6111 Роялмаунт Авеню, № 100, Монреаль, Н 4Р 2Т 4, Канада.