І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
ЕЛІГАРД 7,5 мг
(ELIGARD® 7,5 mg)
ЕЛІГАРД 22,5 мг
(ELIGARD® 22,5 mg)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: лейпрорелін,
основні фізико-хімічні властивості: попередньо наповнений шприц Б – порошок білого або майже білого кольору;
попередньо наповнений шприц А – розчинник (для Елігард 7,5 мг): прозора в’язка рідина від світло-рудувато-коричневого до рудувато-коричневого кольору; може містити бульбашки повітря, але вільна від частинок, які можна побачити, та механічних включень; розчинник (для Елігард 22,5 мг): прозора в’язка рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору; може містити бульбашки повітря, але вільна від частинок, які можна побачити, та механічних включень;
склад: попередньо наповнений шприц Б – 9,7 мг або 26,9 мг лейпрореліну (у вигляді ацетату); доступна кількість після відновлення за допомогою розчинника становить 7,5 мг або 22,5 мг лейпрореліну ацетату;
допоміжні речовини: попередньо наповнений шприц А – полі (DL-лактид-ко-гліколід) полімер, N-метил-2-піролідон.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для підшкірних ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Аналоги гонадотропін-рилізинг-гормону. Лейпрорелін.
Код АТС L02А Е 02
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Лейпрореліну ацетат є синтетичним не пептидним аналогом природного гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ), який при тривалому призначенні інгібує секрецію гіпофізарного гонадотропіну і пригнічує тестикулярний стероїдогенез у чоловіків. Аналог має більшу ефективність, ніж природний гормон і його вплив оборотний при припиненні лікування.
Призначення лейпрореліну ацетату спочатку призводить до підвищення рівня циркулюючого лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), внаслідок чого протягом деякого часу відбувається підвищення рівня гонадних стероїдів, тестостерону і дигідротестостерону в чоловіків. При тривалому призначенні лейпрореліну ацетату рівень ЛГ і ФСГ знижується. У чоловіків рівень тестостерону знижується до кастраційного рівня (≤ 50 нг/дл). Це відбувається протягом 3–5 тижнів після початку лікування. Середній рівень тестостерону через 6 місяців лікування становить для лейпрореліну ацетату 7,5 мг 6,1 (±0,4) нг/дл та лейпрореліну ацетату 22,5 мг – 10,1 (±0,7) нг/дл відповідно що порівнянно з його рівнем після виконання білатеральної орхектомії. У всіх пацієнтів, які брали участь в основному клінічному дослідженні при отриманні лейпрореліну ацетату 7,5 мг кастрацій ний рівень був досягнутий через 6 тижнів, у 94 % був досягнутий до 28 дня й у 98 % – до 35 дня; лейпрореліну ацетату 22,5 мг – кастрацій ний рівень був досягнутий через 5 тижнів, у 99 % з них – до 28 дня. У більшості пацієнтів рівень тестостерону був нижче 20 нг/дл. Рівень простатоспецифічного антигену (ПСА) знизився на 94 % при дозі 7,5 мг протягом 6 місяців, та при дозі 22,5 мг – на 98 %, відповідно.
Тривалі дослідження показали, що при тривалому лікуванні рівень тестостерону зберігається нижче кастраційного до 7 років і навіть до кінця життя.
Фармакокінетика. Абсорбція: у пацієнтів з карциномою передміхурової залози в пізній стадії після першої ін’єкції лейпрореліну ацетату 7,5 мг середній рівень концентрації лейпрореліну в сироватці різко підвищується до 25,3 нг/дл через 4–8 годин (Сmax) після ін’єкції; після введення лейпрореліну ацетату 22,5 мг - підвищується до 127 нг/дл через 4,6 години (Сmax). Після початкового підвищення після кожної ін’єкції (фаза плато від 2–28 днів після введення лейпрореліну ацетату 7,5 мг та від 3–84 днів після введення лейпрореліну ацетату 22,5 мг) рівень у сироватці залишався відносно стабільним для лейпрореліну ацетату 7,5 мг 0,28–1,67 нг/мл та лейпрореліну ацетату 22,5 мг – 0,2–2,0 нг/мл. Дані про накопичення речовини при повторних ін’єкціях відсутні.
Розподіл: середній об’єм розподілу лейпрореліну після внутрішньо венного введення здоровим добровольцям чоловікам становив 27 літрів. Зв’язування з білками в плазмі людини in vitro для лейпрореліну ацетату 7,5 мг становило 43 % – 49 %, для для лейпрореліну ацетату 22,5 мг – 47 % – 49 % відповідно.
Виведення: при введенні 1 мг лейпрореліну ацетату внутрішньо венно здоровим добровольцям середній кліренс становив 8,34 л/год з остаточним періодом напів виведення 3 години (приблизно).
Ніяких досліджень щодо виведення препарату не проводилося.
Показання для застосування. Гормонозалежний рак передміхурової залози.
Спосіб застосування та дози.
Елігард 7,5 мг призначається у вигляді підшкірної ін’єкції один раз на місяць. Введений розчин утворює депо препарату, що забезпечує постійне вивільнення лейпрореліну ацетату протягом одного місяця.
Елігард 22,5 мг призначається у вигляді підшкірної ін’єкції один раз на три місяці. Введений розчин утворює депо препарату, що забезпечує постійне вивільнення лейпрореліну ацетату протягом трьох місяців.
Як правило, терапія гормонозалежного раку передміхурової залози із застосуванням Елігарду являє собою тривале лікування і не повинна перериватися після настання поліпшення або ремісії.
Введення. Вміст двох попередньо наповнених стерильних шприців повинен бути змішаний безпосередньо перед введенням Елігарду у вигляді підшкірної ін’єкції.
Потрапляння препарату в артерію або вену категорично не припустимо.
Як і при призначенні інших препаратів, які призначаються підшкірно, місце введення Елігарду слід періодично змінювати.
Реакція на лікування препаратом Елігард повинна контролю ватися шляхом спостереження за клінічними проявами хвороби і вимірювання рівня простатоспецифічного антигену (ПСА) у сироватці. Якщо відповідь пацієнта на лікування недостатня, бажано перевірити, чи досяг рівень тестостерону кастраційного рівня, чи продовжує знаходитися на ньому.
Корекція дозування для особливої популяції пацієнтів
Клінічні дослідження за участю пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю не проводилися.
Побічна дія. Побічні ефекти, які спостерігаються при введенні Елігарду, в основному виникають через специфічну фармакологічну дію лейпрореліну ацетату, а саме: підвищення і зниження гормонального рівня.
З боку серцево-судинної системи: припливи, лабільність артеріального тиску, непритомність, периферичні набряки, емболія легень, серцебиття, озноб, задишка.
З боку нервової системи: гіпоестезія, запаморочення, головний біль, безсоння, смакові розлади, розлади нюху, мимовільні рухи, порушення сну, депресія, периферичні запаморочення, амнезія, розлади зору і підвищена чутливість шкіри.
З боку травної системи: нудота, діарея, запор, сухість у роті, метеоризм.
З боку органів дихання: ринорея.
З боку сечостатевої системи: дизурія, ніктурія, олігурія, інфекції сечових шляхів, атрофія яєчок, біль у яєчках, молочних залозах, безплідність, гематурія, гостра затримка сечі, гінекомастія, імпотенція, болючість грудних залоз, зниження лібідо.
З боку скелетно-м’язової системи: артралгія, біль у спині, м’язові судоми, міалгія, м’язова слабкість.
Зміни в аналізах крові: зміни в загальному аналізі крові, підвищений вміст креатині ну фосфокінази в крові, тривале згортання крові, підвищений вміст аланін амінотрансфер ази, підвищений вміст три гліцеридів у крові, збільшений протромбі новий час, також відзначалися окремі випадки тромбоцит опенії і лейкопенії.
Розповсюдженими небажаними реакціями були нездужання і втома.
Місцеві побічні ефекти, які виникають після введення Елігарду такі, як і при підшкірному введенні аналогічних препаратів. Дуже розповсюджене явище – швидке минуще незначне печіння/поколювання після ін’єкції. Біль, еритема, синці і свербіж є розповсюдженими явищами, тоді як ущільнення і утворення виразок спостерігаються рідко. У цілому ці локалізовані небажані явища, що виникають після підшкірних ін’єкцій, – незначні і швидко минущі. Також можливі небажані реакції у вигляді шкірного висипу, алопеції, підвищеної пітливості, нічної пітливості.
Повідомлялося про зміну толерантності до глюкози.
Протипоказання. Гіпер чутливість до лейпрореліну ацетату, інших агоністів ГнРГ або одного з наповнювачів.
Елігард протипоказаний жінкам і дітям.
Передозування.
У клінічній практиці не було випадків передозування Елігарду. У разі передозування за пацієнтом повинно вестися спостереження, і при необхідності призначатися відповідне лікування.
Особливості застосування.
Вплив на здатність керувати авто транспортом і працювати з механізмами.
Ніяких досліджень щодо впливу Елігарду на здатність керувати авто транспортом і працювати з механізмами не проводилося.
Із-за відчуття втоми, запаморочення, порушення зору, які є можливими побічними ефектами лікування або виникають внаслідок основного захворювання, може знижуватися здатність до керування автомобілем, машинами і механізмами.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Дані відсутні, тому що Елігард протипоказаний жінкам.
Особливі вказівки.
Лейпрореліну ацетат, як і інші агоністи ГнРГ спричиняє короткочасне підвищення концентрації тестостерону, дигідротестостерону і кислої фосфатази в сироватці крові протягом першого тижня лікування. У пацієнтів можуть посилитися симптоми або виникнути нові, такі як біль у кістках, неврологічні розлади, гематурія, обструкція сечоводу або інфравезикальна обструкція. Ці симптоми звичайно минають при продовженні лікування.
При застосуванні агоністів ГнРГ повідомлялося про випадки обструкції сечоводу і компресії спинного мозку, що може призводити до паралічу з наявністю або відсутністю фатальних ускладнень. При виникненні компресії спинного мозку або ниркової недостатності необхідно проводити стандартне лікування цих ускладнень.
За пацієнтами з метастазами в хребет і/або головний мозок, а також за пацієнтами з обструкцією сечових шляхів повинно проводитися пильне спостереження протягом перших декількох тижнів лікування.
Додаткове призначення відповідного анти андрогену повинно розпочинатися за три дні до початку терапії лейпрореліном і тривати протягом перших двох або трьох тижнів лікування. Це необхідно для запобігання наслідкам початкового підвищення рівня тестостерону в сироватці.
У деяких пацієнтів пухлина може бути не чутлива до гормонів. При цьому стані, для якого характерна відсутність клінічного поліпшення, незважаючи на пригнічення тестостерону, подальша терапія препаратом Елігард не має сенсу.
Є повідомлення про зниження щільності кісткової тканини в чоловіків, яким проводилася білатеральна орхектомія або яких лікували агоністом ГнРГ.
Анти андроген на терапія підвищує ризик перелому внаслідок виникнення остеопорозу. Крім тривалого дефіциту тестостерону на розвиток остеопорозу може впливати літній вік, паління, споживання алкоголю, зайва вага і недостатні фізичні навантаження.
У деяких пацієнтів, яким проводилася терапія агоністом ГнРГ, були зафіксовані зміни толерантності до глюкози. Бажано, щоб за пацієнтами, які страждають на діабет, проводилося більш пильне спостереження при лікуванні препаратом Елігард.
Після виконання кастрації хірургічним шляхом Елігард не призводить до подальшого зниження тестостерону в сироватці в чоловіків.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ніяких досліджень щодо вивчення фармакокінетичної взаємодії Елігарду з іншими препаратами не проводилося. Про взаємодію лейпрореліну ацетату з іншими лікарськими препаратами не повідомлялося.
Умови та термін зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2 оС – 8 оС.
Термін придатності – 2 роки.
Після розкриття великої алюмінієвої упаковки порошок і розчинник для приготування розчину для ін’єкцій повинні бути негайно змішані і введені пацієнту. Хімічна і фізична стабільність при застосуванні утримується протягом 30 хвилин при температурі 25 оС. З точки зору мікробіології відновлений препарат зі стерильним розчинником повинен бути негайно введений пацієнту. Якщо препарат не використався негайно, особа, яка його використовує, несе відповідальність за терміни й умови зберігання препарату.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. Комплект, до якого входять одна велика алюмінієва упаковка, у якій знаходяться дві алюмінієві упаковки, стерильна голка і пакетик з волого поглинаючим агентом.
В одній упаковці міститься попередньо наповнений поліпропіленовий шприц Б (містить порошок) і поршень; в іншій – попередньо наповнений поліпропіленовий шприц А (містить розчинник). Вміст двох шприців – це комбінована система.
У шприці А є поршень, виготовлений із термопластикового каучуку, верхня частина якого закрита поліетиленовою або поліпропіленовою кришкою Luer-Lok. Верхня частина й обмежники шприца Б виготовлені із бромобутилового каучуку.
Комплект разом з інструкцією в картонній пачці.
Виробник. МедиГене АГ, Німеччина для Астеллас Фарма Юроп Б. В., Нідерланди.
Адреса. Представництво в Україні: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 4.
Інструкції щодо застосування і поводження зі шприцами
Вміст двох попередньо наповнених стерильних шприців повинен бути змішаний безпосередньо перед введенням пацієнту підшкірно. Приготування суміші виконується таким чином:
1. Перед застосуванням потримайте упаковку з препаратом при кімнатній температурі. Відкрийте упаковку і викладіть її вміст на чисту робочу поверхню (шприц А і шприц Б містяться в окремих упаковках).
2. Після того, як Ви дістали шприц А і шприц Б з упаковки, вийміть зі шприца Б другий обмежник і короткий поршень (ліофілізований лейпрореліну ацетат). Вставте довгий поршень у шприц Б з першим обмежником.
3. Зніміть кришки зі шприца А (рідкий полімер у вигляді розчинника для приготування розчину) і шприца Б (ліофілізований лейпрореліну ацетат) і обережно вставте один шприц в інший. Змішайте розчин, поперемінно натискаючи на поршень шприца А і шприца Б, 60 разів (для Елігард 7,5 мг) та 30 разів (для Елігард 22,5 мг) для одержання однорідного розчину. Коли суміш добре перемішана, вона набуде від світло-рудувато-коричневого до рудувато-коричневого забарвлення (для Елігард 7,5 мг) та від безбарвного до світло-жовтого забарвлення (для Елігард 22,5 мг).
4. Введіть отриману суміш у шприц Б. Прийміть шприц А, продовжуючи до кінця натискати на його поршень. Примітка: Можуть з’явитися невеликі бульбашки повітря. Це нормальне явище і воно ніяк не впливає на утворення депо після введення. Вставте в шприц Б стерильну голку.
5. Суміш готова для підшкірного введення.
6. Розчин повинен бути негайно введений після змішування. Источник
Тільки для одноразового використання. Невикористаний розчин не повинен застосовуватися.