ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦЕФПІРАКТАМ
(CEFPIRACTAM)
Склад.
Діючі речовини: цефоперазон; сульбактам; 1 флакон містить цефоперазону натрію в перерахуванні на цефоперазон 500 мг та
сульбактаму натрію у перерахуванні на сульбактам 500 мг,
Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.
Код АТС J01 DA62.
Клінічні характеристики. Показання.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до нього мікро організмами:
інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;
інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
септицемія;
менінгіт;
інфекції шкіри і м'яких тканин;
інфекції кісток і суглобів;
-запальні захворювання малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату або інших антибіотиків пеніцилінового чи цефалоспоринового ряду.
Спосіб застосування та дози. Перед застосуванням проводять шкірні проби на чутливість до антибіотика та лідокаїну.Для застосування у дорослих рекомендований такий добовий дозовий режим препарату:
Співвідношення |
Цефпірактам
(г) |
Активність
сульбактаму
(г) |
Активність
цефоперазону
(г) |
| 1:1 |
2-4 |
1-2 |
1-2 |
Дози слід вводити кожні 12 годин у рівномірно розподіленій дозі.
При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза препарату може бути підвищена до 8 г при застосуванні 1:1 (тобто активність цефоперазону дорівнює 4 г). У пацієнтів, що отримують препарат у співвідношенні 1:1, може виникнути необхідність додаткового окремого введення цефоперазону. Дози слід вводити кожні 12 годин у рівномірно розподіленій дозі. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму дорівнює 4 г.
Для дітей рекомендований такий добовий дозовий режим препарату:
| Співвідношення |
Цефпірактам
(г/кг/добу) |
Активність сульбактаму
(мг/кг/добу) |
Активність цефоперазону
(мг/кг/добу) |
| 1:1 |
40-80 |
20-40 |
20-40 |
Дози слід вводити кожні 6-12 годин у рівномірно розподіленій дозі.
При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза може бути підвищена до 160 мг/кг при застосуванні співвідношення 1:1. Дозу слід вводити, розподіляючи її на 2-4 рівні дози.
Немовлятам (вік до 28 днів) препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза для немовлят не повинна перевищувати 80 мг/кг.
Внутрішньо венне застосування. Для краплинної інфузії вміст кожного флакона, що містить препарат слід розчинити у відповідній кількості 5% розчину декстрози у воді або 0,9% розчину натрію хлориді, або стерильної води для ін’єкцій, а безпосередньо перед застосуванням довести об’єм до 20 мл аналогічним розчином. Вводять препарат протягом 15-60 хвилин.
| Маса у флаконі, г |
Вміст цефоперазону і сульбактаму у флаконі, г |
Об'єм розчинника,
мл |
Концентрація, мг/мл |
| 1 |
0,5+0,5 |
3,4 |
125+125 |
Препарат сумісний з водою для ін’єкцій, 5% розчином декстрози в 0,225% сольовому розчині та 5% декстрозою в нормальному сольовому розчині в концентраціях від 10 мг цефоперазону та 10 мг сульбактаму на 1 мл і до 125 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.
Розчин Рінгера є прийнятним розчином для розведення при внутрішньо венній інфузії, але не для первинного розведення.
Внутрішньом’язове застосування. Лідокаїну хлорид є прийнятним розчином для розведення при внутрішньом’язовому застосуванні, але не для первинного розведення.
Побічні реакції. При застосуванні препарату спостерігались такі побічні явища, що зникали або самостійно, або після відміни препарату.
Алергічні реакції: анафілактичний шок, транзиторна еозинофілі я, пропасниця.
З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, псевдомембранозний коліт.
З боку шкірии: макулопапульозні висипання, кропив'янка, свербіж, синдром Стівенса- Джонсона. Ризик їх вище у хворих з алергічними реакціями (особливо на пеніцилін) в анамнезі.
З боку системи кровотворення: кровотечі (дефіцит вітаміну К). Зниження кількості нейтрофілів. При тривалому лікуванні (як і іншими бета-лактам ними антибіотиками) може розвинутись оборотна нейтропенія. У деяких пацієнтів під час лікування відзначалася позитивна проба Кумбса. Спостерігається також зниження рівня гемоглобіну і гематокриту. Спостерігається транзиторна лейкопенія і тромбоцит опенія, а також гіпопротромбінемія.
З боку серцево-судиннаої системи. Васкуліт, артеріальна гіпотензія.
З боку сечовидільної системи. Гематурія.
Інші: головний біль, пропасниця, біль у місці ін'єкції, озноб.
Лабораторні показники: підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази,
гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія; гіпопротромбінемія.
Місцеві реакції: препарат добре переноситься при внутрішньом'язовому введенні. Іноді після внутрішньом'язової ін'єкції спостерігається транзиторний біль. При внутрішньо венному введенні сульбактаму/цефоперазону інколи може розвинутися флебіт у місці інфузії.
Передозування. Симптоми: посилення проявів побічних реакцій препарату, судоми.
Лікування. Терапія симптоматична, специфічного антидоту немає. Оскільки цефоперазон і сульбактам виділяються із системи циркуляції шляхом гемодіалізу, він може посилювати елімінацію препарату з організму у випадку передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Застосування в період вагітності або годування груддю. При вагітності призначають тільки за життєвими показаннями. При необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю припиняють.
Діти. Препарат можна застосовувати у дітей з перших днів життя.
Особливості застосування.
У хворих, які одержували бета-лактамні антибіотики, зокрема цефалоспорини, описані випадки серйозних реакцій гіпер чутливості (анафілактичних). Ризик таких реакцій вище у пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігалися реакції гіпер чутливості. При розвитку алергічної реакції необхідно відмінити препарат і призначити адекватну терапію. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування невідкладної терапії, зокрема введення адреналіну. За показаннями можливо застосування оксигенотерапії, внутрішньо венного введення кортикостероїдів, забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію.
Застосування при порушеннях функції печінки. Цефоперазон значною мірою виділяється з жовчю. У пацієнтів із хворобами печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів період на півжиття цефоперазону в плазмі звичайно подовжується, а виділення із сечею збільшується. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі виявляються терапевтичні концентрації цефоперазону, а період на півжиття в плазмі збільшується в 2-4 рази. Корекція дози необхідна у випадках тяжкої обструкційної жовтухи і тяжких захворювань печінки або коли ці обидві патології супроводжуються порушенням функції нирок. Пацієнтам з порушеннями функції печінки та супутніми порушеннями функції нирок необхідний контроль концентрації цефоперазону в плазмі і, при потребі, відповідна корекція дози. У випадках відсутності контролю за концентрацією препарату в плазмі доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г на добу.
Застосування при порушеннях функції нирок. Дозовий режим при застосуванні препарату для лікування пацієнтів із значним зниженням функцій нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) підлягає корекції з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам з кліренсом креатині ну 15-30 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1 г, що вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза 2 г сульбактаму), а пацієнтам з кліренсом креатині ну менше 15 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 500 мг, що вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза 1 г сульбактаму). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність додаткового призначення цефоперазону. У пацієнтів з порушеннями функції нирок різного ступеня при застосуванні препарату загальний кліренс сульбактаму тісно корелює з визначеним кліренсом креатині ну. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок можливе суттєве збільшення періоду напів виведення сульбактаму. Гемодіаліз суттєво впливає на період напів виведення, загальний кліренс та об’єм розподілу сульбактаму. Змін у фармакокінетиці цефоперазону у хворих з нирковою недостатністю не виявлено.
Застосування у пацієнтів літного віку. При застосуванні як сульбактаму, так і цефоперазону, спостерігалося подовження терміну на півжиття, зниження загального кліренсу та збільшення об΄ єму розподілу порівняно з даними, отриманими у добровольців молодого віку. Фармакокінетика сульбактаму прямо залежна від рівя функцій нирок, а фармакокінетика цефоперазону залежить від ступеня порушенням функцій печінки.
Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво порушується при застосуванні гемодіалізу. Термін на півжиття цефоперазону в плазмі при гемодіалізі дещо зменшується. Таким чином, дозовий режим при застосуванні діалізу повинен підлягати корекції.
При лікуванні цефоперазоном, як і іншими антибіотиками, у поодиноких випадках розвивається дефіцит вітаміну К. Причиною його, ймовірно, є пригнічення нормальної мікрофлори кишечнику, яка синтезує цей вітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів з неповноцінним харчуванням, мальабсорбцією (наприклад при муковісцидозі), які тривало знаходяться на внутрішньо венному штучному харчуванні. В таких випадках, а також у хворих, які одержують антикоагулянти, необхідно контролю вати протромбі новий час і за наявності показань призначати вітамін К.
При тривалому лікуванні сульбактамом/цефоперазоном, як і іншими антибіотиками, може спостерігатися суперінфекція - надмірний ріст нечутливих мікро організмів. Хворі під час лікування повинні перебувати під постійним наглядом. При тривалому лікуванні рекомендується періодично контролю вати показники функцій внутрішніх органів, зокрема нирок, печінки і системи кровотворення. Це особливо важливо для немовлят, насамперед недоношених, і маленьких дітей. Крім того, оскільки всебічних досліджень застосування у недоношених немовлят або новонароджених не проводилося, то перед початком лікування таких дітей слід критично оцінити потенціальну користь та можливий ризик терапії. Новонародженим, особливо недоношеним, препарат призначають за життєвими показаннями.
Враховуючи широкий спектр активності препарату, можна проводити адекватну моно терапію. При одночасному застосуванні аміноглікозидів необхідно контролю вати функцію нирок. При тривалому лікуванні необхідно контролю вати показники функцій нирок, печінки і системи кровотворення. У період терапії можуть відзначатися хибно позитивні результати визначення глюкози у сечі, хибно позитивна реакція Кумбса.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Вплив малоймовірний.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після лікування цефоперазоном, як і при застосуванні інших цефалоспоринів, спостерігаються такі реакції, як почервоніння обличчя, пітливість, головний біль, тахікардія. Тому, при використанні перорального або парентального харчування не слід використовувати розчини, що містять етанол.
Взаємодія з речовинами, що використовуються при лабораторних аналізах
Хибно позитивна реакція на глюкозу в сечі може спостерігатися у разі використання розчину Бенедикта або Фелінга.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Антибактеріальним компонентом Цефпірактаму є цефоперазон – цефалоспориновий антибіотик третього покоління, що діє на чутливі мікро організми під час їхнього активного розмноження шляхом інгібування біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічно значущої антибактеріальної активності (за винятком Neisseriaceae та Acinetobacter) і є необоротним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються мікро організмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Сульбактам також зв'язується з деякими пеніцилінзв'язуючими білками, тому Цефпірактам діє на чутливі штами більш виражено, ніж один цефоперазон.
Комбінація сульбактаму і цефоперазону активна щодо всіх мікро організмів, чутливих до цефоперазону. Окрім того, відзначається синергічний ефект щодо різних мікро організмів, насамперед: Haemophilus influenzae, Bacteroides species, Staphylococcus species, Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacterdiver sus.
Цефпірактам активний in vitro щодо широкого спектра клінічно значущих мікро організмів, до яких належать нижченаведені:
Грам позитивні мікро організми.
Staphylococcus aureus (продукуючий і не продукуючий пеніцилін азу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В), більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів, багато штамів Streptococcus faecalis (ентерококи). Грам негативні мікро організми.
Escherichia coli, Klebsiella species, Enterobacter species, Citrobacter species, Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia species, Serratia species (включаючи S. marcescens), Salmonella і Shigella species,
Pseudomonas aeruginosa і деякі інші Pseudomonas species, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica. Анаеробні мікро організми
Грам негативні палички (зокрема Bacteroidesfragilis, інші Bacteroides species і Fusobacterium species).
Грам позитивні і грам негативні коки (зокрема Peptococcm, Peptostreptococcm і Veillonella species).
Грам позитивні палички (зокрема Clostridium, Eubacterium і Lactobacillus species}. Фармакокінетика.
Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різних тканинах і рідинах, зокрема у жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фаллопієви труби, яєчники, матку тощо. Максимальні концентрації сульбактаму і цефоперазону після внутрішньо венного введення 2 г сульбактаму/цефоперазону (1г сульбактаму, 1 г цефоперазону) протягом 5 хв становлять в середньому 130,2 і 236,8 мкг/мл відповідно. Це відображає більший об'єм розподілу сульбактаму (Vd = 18,0-27,6 л) порівняно з об’ємом розподілу цефоперазону (Vd = 10,2-11,3 л). При введенні сульбактаму/цефоперазону приблизно 84% сульбактаму і 25% цефоперазону виводиться нирками. Решта цефоперазону виводиться переважно з жовчю. При парентеральному введенні сульбактаму/цефоперазону період напів виведення сульбактаму становить у середньому приблизно 1 год, цефоперазону —1,7 год. Концентрація в сироватці пропорційна введеній дозі.
При повторному застосуванні значущих змін фармакокінетики обох компонентів сульбактаму/цефоперазону не відзначається. При введенні препарату кожні 8-12 год кумуляція не спостерігається.
Фармакокінетика при порушенні функції печінки.
Цефоперазон активно виводиться з жовчю. Період напів виведення цефоперазону звичайно подовжується, а екскреція препарату із сечею збільшується у хворих, які мають захворювання печінки і/або обструкцію жовчних шляхів. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки в жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а період напів виведення збільшується у 2-4 рази.
Фармакокінетика при порушенні функції нирок.
У хворих з різними ступенями порушення функції нирок, які лікувалися сульбактамом/цефоперазоном, виявлено високу кореляцію між загальним кліренсом сульбактаму організму і розрахунковим кліренсом креатині ну. У хворих з термінальною нирковою недостатністю виявлене значне подовження періоду напів виведення сульбактаму (у середньому 6,9 і 9,7 год у різних дослідженнях). Гемодіаліз спричиня значні зміни періоду напів виведення, загального кліренсу і об'єму розподілу сульбактаму. Фармакокінетика у людей літнього віку.
У людей літнього віку з нирковою недостатністю і порушеною функцією печінки спостерігається збільшення періоду напів виведення, зниження кліренсу і збільшення об'єму розподілу як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелює зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону - зі ступенем порушення функції печінки.
Фармакокінетика у дітей.
У дітей немає істотних відмінностей фармакокінетики компонентів сульбактаму/цефоперазону порівняно з такою у дорослих. Середній період напів виведення сульбактаму в дітей становить від 0,91 до 1,42 год, а цефоперазону - від 1,44 до 1,88 год.
Фармацевтичні характеристики:
основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору.
Несумісність. Розчини Цефоперазону та аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, із-за фізичної несумісності. У випадку необхідності застосування препартуу комплексі з аміноглікозидами застосовують їх послідовно роздільну краплинну інфузію, за умови , що первинна внутрішньо венна трубкова система повинна ретельно промиватись відповідним розчином у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Інтервали між введеннями повинен бути якнайтривалішим.
Первинне розведення розчином Рінгера лактата не рекомендовано, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні розчином Рінгера лактата. Для розчинення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій. При подальшому розведенні слід застосовувати двоетапний процес, при якому стерильна вода для ін’єкцій (таблицю наведено в розділі “Спосіб застосування і дози”) в подальшому розводиться розчином Рінгера лактата до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (використовується розведення 2 мл первинного розчину в 50 мл або 4 мл первинного розчину в 100 мл розчину Рінгера лактата).
Первинне розведення 2% розчином лідокаїну не рекомендовано, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін′ єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні 2% розчином лідокаїну хлориду. Для розчинення слід застосовувати стерильну воду для ін′ єкцій. Для досягнення концентрацій цефоперазону 250 мг/мл або вище при подальшому розведенні слід застосовувати двоетапний процес, при якому стерильна вода для ін΄ єкцій у подальшому розводиться 2% розчином лідокаїну для отримання розчину, що містить до 250 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1мл приблизно в 0,5% розчині лідокаїну хлориду.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 500мг/500 мг у флаконі, № 1 або №10 у коробці картонній.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ТОВ «Фарма Лайф», Україна.
Місцезнаходження. Источник
79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 2.