Показання

1. Відповідно до маси тіла та віку (максимально допустима доза визначається відповідно розрахунку у розділі «Внутрішньо венна урографія»).

2. Не перевищувати 250 мл. Індивідуальну дозу або об’єм визначають за розміром структури, яку потрібно візуалізувати.

3. Не перевищувати 350 мл.

Рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньо судинного та інтрате кального застосування можна обережно підігріти, щоб при введенні вони мали температуру тіла.

Перед застосуванням необхідно перевірити продукт, щоб впевнитися у тому, що контейнер та система укупорення не пошкоджені. Набирати контрастні речовини з контейнера слід в асептичних умовах, використовуючи стерильні шприци.

Внутрішньо судинне та інтратекальне введення та/або введення за допомогою катетерів і провідників слід виконувати в асептичних умовах.

Застосування йодованої контрастної речовини може спричинити побічні реакції від легкого до помірного ступеня тяжкості або реакції, що становлять загрозу для життя або потенційно можуть призвести до фатальних наслідків, такі як анафілактоїдний шок.

Більшість явищ виникають протягом перших хвилин після застосування. Деякі з них можуть розвинутися протягом періоду до 24 годин після ін’єкції, залежно від шляху введення.

Анафілаксія (анафілактоїдні реакції/реакції підвищеної чутливості) можуть проявлятися з різними симптомами; у рідкісних випадках у пацієнта проявляються всі види симптомів. Через 1-5 хв після застосування (рідко - через 2 години) пацієнт зазвичай скаржиться на неспокій, тривожність, припливи до обличчя, відчуття жару з посиленим потовиділенням,   запаморочення, сльозотечу, риніт, прискорене серцебиття, парестезію, свербіж, слухові порушення, стиснення в горлі, біль при ковтанні, кашель, чихання, кропив’янку, еритему, легкий місцевий набряк або генералізований ангіо невротичний набряк, відчуття ядухи через набряк гортані або язика та/або спазми, що проявляються як дихання зі свистом та бронхоспазм.

Нудота, блювання, біль у животі та діарея є менш поширеними. Ці реакції можуть виникати незалежно від дозування та шляху введення та можуть бути першими ознаками серцево-судинної недостатності.

Застосування контрастної речовини слід негайно припинити та, якщо потрібно, розпочати відповідне невідкладне лікування із застосуванням внутрішньо венних засобів.

Тяжкі анафілактоїдні реакції, що залучають серцево-судинну систему, включають периферичну вазодилатацію, яка супроводжується вираженою артеріальною гіпотензією, рефлекторну тахікардію, задишку, тривожність, ціаноз, втрату свідомості внаслідок зупинки дихання та/або серцевої діяльності, що може призвести до фатального наслідку.

Оскільки ці явища можуть розвиватися швидко, вони потребують негайної серцево-легеневої реанімації. Первинна серцево-судинна недостатність може проявлятися самостійно або як початкове явище без респіраторних симптомів або інших ознак та симптомів, зазначених вище.

Побічні реакції, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували іомепрол під час клінічного дослідження, наведені нижче:

Деякі з цих явищ можуть бути спричинені характером рентгенологічного дослідження та супутніми процедурами.

Нижче зазначені небажані ефекти, про які повідомлялося у пост маркетинговому періоді. Частота виникнення всіх явищ становить < 3/10,000 пацієнтів.

Внутрішньо судинне та інтратекальне застосування:

• Загальні: шок, нездужання, слабкість, припливи, еритема, холодний піт, відчуття холоду у кінцівках, зміни смакових відчуттів, спрага, реакція у ділянці введення.

• З боку нервової системи: гіперкінетичний синдром, енцефалопатичний параліч, параліч окорухового нерва, парестезія, дизартрія, запаморочення, дисфонія, нетримання калу, набряк мозку.

• З боку серцево-судинної системи: зупинка серцевої діяльності, інфаркт міокарда, стенокардія, екстрасистолія, аритмія, фібриляція шлуночків або передсердь, тахікардія, прискорене серцебиття, атріовентрикулярна блокада, зміни на ЕКГ, підвищення            ST-сегмента, церебрально-васкулярні розлади, транзиторний ішемічний напад.

• З боку дихальної системи: зупинка дихання, набряк легенів, гострий респіраторний дистрес-синдром, бронхоспазм, астма, набряк глотки, гортанний стридор, риніт, кашель, гіпервентиляція, гіпоксія, ларингофарингеальний дискомфорт.

• З боку шкіри та підшкірної тканини: ангіо невротичний набряк, екзема, кропив’янка, пухирі.

• З боку травної системи: гострий панкреатит, непрохідність кишечнику, діарея, біль у животі, слинотеча, дисфагія.

• З боку нирок та сечовидільної системи: нетримання сечі, підвищена сечовина крові.

• З боку органів чуття: паросмія.

• З боку органа зору: тимчасова коркова сліпота, порушення зору, кон’юнктивіт, сльозотеча, фотопсія, світлобоязнь.

• З боку скелетно-м’язової системи: артралгія, ригідність м’язів.

• З боку психіки: амнезія, анорексія, тривожність, сонливість.

• Гепатобіліарна система: зміни функції печінки.

• З боку крові: тромбоцит опенія.

При застосуванні у порожнинних дослідженнях

Невелике підвищення амілази крові є поширеним явищем після ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ERCP).

Існують повідомлення про рідкісні випадки панкреатиту.

Реакції, про які повідомлялося при артрогафії та фістулографії, були проявами локального подразнення, котре нагадувало запалення.

Системні реакції підвищеної чутливості є рідкісними, зазвичай легкими за ступенем тяжкості та переважно з проявами на шкірі. Проте існує можливість тяжких анафілактоїдних реакцій.

Передозування може призвести до тяжких побічних реакцій, які переважно стосуються серцево-судинної та легеневої систем. Лікування передозування спрямоване на підтримку всіх життєвих функцій організму та симптоматичну терапію. Іомепрол не зв’язується з білками плазми або сироватки, тому піддається діалізу.

За потреби іомепрол можна вивести за допомогою гемодіалізу.

Особливі заходи безпеки.

Особливі застереження

Стосується всіх видів застосування.

Через можливість тяжких побічних ефектів застосування йодованих контрастних речовин має бути обмежене випадками, в яких існує чітка клінічна потреба у контрастному обстеженні. Таку потребу слід оцінювати за клінічним станом пацієнта та розглядати щодо процесів захворювання серцево-судинної, ниркової та/або гепатобіліарної систем, які можуть впливати на пацієнта.

Слід уникати застосування контрастної речовини у пацієнтів з парапротеїнемією Вальденстрема, чисельною мієломою та прогресуючими захворюваннями печінки та/або нирок.

Особливої обережності слід дотримуватися при обстеженні пацієнтів з підозрою на тромбоз, флебіт, тяжку ішемічну хворобу серця, локальну інфекцію або артеріовенозну обструкцію.

Особливі категорії пацієнтів:

Новонароджені та діти віком до одного року – діти віком до одного року,   особливо новонароджені, дуже чутливі до порушення електролітного балансу та геодинамічних змін. Слід дуже ретельно добирати дозування, техніку проведення процедури та оцінювати стан пацієнта.

Особи літнього віку – пацієнти літнього віку становлять групу особливого ризику розвитку реакцій, особливо при застосуванні високих доз контрастної речовини. Існує висока вірогідність виникнення ішемії міокарда, тяжких аритмій та екстрасистол у цих пацієнтів.   Висока ймовірність супутніх неврологічних розладів та тяжких судинних захворювань є додатковим фактором ризику. Вірогідність гострої ниркової недостатності є більш високою у цих пацієнтів.

Жінки дітородного віку:

Відповідні обстеження та заходи слід впроваджувати при проведенні рентгенологічного обстеження у жінок дітородного віку незалежно від застосування контрастної речовини.

Підвищена чутливість до йодованої контрастної речовини – підвищена чутливість або реакції на йодовану контрастну речовину в анамнезі підвищують ризик рецидиву реакції навіть при застосуванні неіонної контрастної речовини.

Чутливість до алергену – загально відомо, що небажані реакції на йодовані контрастні речовини є більш поширеними у пацієнтів з проявами алергії в анамнезі, такими як сінна гарячка, кропив’янка та харчова алергія.

Пацієнти з астмою –   у цих пацієнтів існує більший ризик розвитку бронхоспазму після застосування контрастної речовини.

Гіпертиреоз, вузловий зоб – невелика кількість вільного неорганічного йодиду, що може бути присутній у контрастній речовині, може вплинути на функцію щитовидної залози, особливо у пацієнтів з гіпертиреозом або зобом, що асоціюються з тиреотоксикозом. Повідомлялося про «тиреоїдні бурі» після застосування традиційних йодованих контрастних речовин.

Внутрішньо артеріальне та внутрішньо венне застосування

Застосування у пацієнтів з певними патологічними станами

Ниркова недостатність – у пацієнтів з порушенням функції нирок застосування контрастних речовин може спричинити епізоди ниркової недостатності. Превентивні заходи включають: виявлення пацієнтів з високим ризиком; забезпечення адекватної гідратації перед застосуванням контрастної речовини, бажано шляхом проведення внутрішньо венної інфузії до та під час процедури та до тих пір, поки контрастна речовина не буде виведена нирками; уникання, коли це можливо, застосування нефротоксичних препаратів, великих хірургічних втручань або таких процедур, як ниркова ангіопластика, до тих пір, поки контрастна речовина не буде повністю виведена нирками; проведення нового обстеження із застосуванням контрастної речовини лише після того, як функція нирок повернеться до рівнів, що спостерігалися до обстеження.

У пацієнтів, які перебувають на діалізі, можна застосовувати контрастні речовини, які легко піддаються діалізу, наприклад, іомепрол.

Цукровий діабет – діабетична нефропатія може викликати схильність до порушення функції нирок після внутрішньо судинного введення контрастної речовини. Внутрішньо судинне застосування контрастної речовини може спричинити лактоцидоз у пацієнтів, які отримують терапію бігуанідами.

Як запобіжний захід, терапію бігуанідами слід припинити за 48 годин до застосування контрастної речовини.

Протидіабетичне лікування бігуанідами слід відновлювати лише після того, як буде визначено, що функція нирок повернулася до показників, що спостерігалися до обстеження.

Чисельна мієлома, парапротеїнемія – застосування препарату загалом протипоказане. Проте важливо зазначити, що мієломатоз та парапротеїнемія можуть викликати схильність до ниркової недостатності після застосування контрастної речовини. Рекомендується забезпечити адекватну гідратацію.

Феохромоцитома – у таких пацієнтів під час радіологічних процедур із застосуванням контрастної речовини може розвинутися тяжкий гіпертензивний криз  (іноді такий, що не піддається контролю).

Серпоподібно клітинна хвороба – контрастна речовина може спровокувати епізод дрепаноцитозу в осіб, гомозиготних до серпоподібно клітинної хвороби. Рекомендується забезпечити адекватну гідратацію.

Тяжке порушення функції печінки та нирок – застосування препарату загалом протипоказане. Проте важливо зазначити, що супутнє тяжке порушення функції печінки та нирок може затримати виведення контрастної речовини і тому збільшити ризик небажаних реакцій.

Тяжкі серцево-судинні захворювання – існує підвищений ризик тяжких реакцій у осіб із тяжким серцево-судинним захворюванням, особливо в пацієнтів із серцевою недостатністю та захворюванням коронарної артерії.

Внутрішньо судинна ін’єкція контрастної речовини може спричинити набряк легенів у пацієнтів з вираженою або початковою серцевою недостатністю, тоді як її застосування при легеневій гіпертензії та пороках клапана серця може призвести до виражених гемодинамічних змін.

Ішемічні зміни на ЕКГ та аритмії є більш поширеними у пацієнтів літнього віку та в осіб з вже існуючим захворюванням серця: їх частота та ступінь тяжкості корелюються з тяжкістю захворювання серця.

Тяжка хронічна гіпертензія може підвищити ризик ниркової недостатності після застосування контрастної речовини та підвищити ризики, що асоціюються з процедурами катетеризації.

Порушення з боку ЦНС – особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів з інсультом або гострим центральним крововиливом та станами, що   стосуються ураження гематоенцефалічного бар’єру, набряку мозку та гострої де мієлінізації. Наявність первинних або вторинних внутрішньо черепних пухлин та епілепсії в анамнезі підвищує ймовірність виникнення конвульсій.

Застосування контрастної речовини може посилити неврологічні симптоми, зумовлені дегенеративними, запальними або неопластичними цереброваскулярними патологіями.

Внутрішньо судинна ін’єкція контрастної речовини може спричинити спазм судин та, як наслідок - епізоди ішемії головного мозку.

Пацієнти із симптоматичними цереброваскулярними захворюваннями, нещодавно перенесеним інсультом або частими транзиторними ішемічними атаками (ТІА) становлять групу підвищеного ризику виникнення транзиторних неврологічних ускладнень.

Алкоголізм – експериментально та клінічно було доведено, що гострий та хронічний алкоголізм підвищує проникність гематоенцефалічного бар’єру.   Це полегшує проходження йодованих речовин у мозкову тканину, що може призвести до розладів ЦНС. Алкоголізм може знизити поріг нападів.

Наркоманія – зловживання наркотиками в анамнезі також може знизити поріг нападів.

Запобіжні заходи

Відносно пацієнта

Гідратація – тяжкі порушення водно-електролітного балансу слід корегувати. До та після обстеження слід забезпечити достатню гідратацію, особливо у пацієнтів з чисельною мієломою, цукровим діабетом, поліурією, олігурією, гіперурикемією, а також у новонароджених, дітей та пацієнтів літнього віку.

Рекомендації щодо дієти – якщо лікар не рекомендує інше, до самого дня проведення обстеження можна дотримуватися звичайної дієти та вживати достатню кількість рідини.   Проте пацієнтам слід уникати прийому їжі протягом двох годин перед проведенням обстеження.

Премедикація – пацієнтам із феохромоцитомою рекомендується проводити премедикацію блокаторами альфа-рецептора через ризик виникнення артеріального кризу.

Підвищена чутливість – для попередження анафілактоїдних реакцій у пацієнтів з чутливістю до алергенів, відомою підвищеною чутливістю до йодованої контрастної речовини та астмою в анамнезі можна розглянути необхідність премедикації антигістамінами та/або кортикоїдами.

Тривожність – очевидні стани збудження, тривожності та нездужання можуть спричинити побічні ефекти або посилити реакції, пов’язані з контрастною речовиною. У таких випадках можна застосовувати седативний засіб.

Терапію проти судомними засобами припиняти не слід, ці засоби слід застосовувати в оптимальній дозі.

Відносно процедури

Тромбоутворення при маніпуляціях зі встановленням катетера – неіонні контрастні речовини мають дуже невеликий вплив на нормальні фізіологічні функції.

Неіонна контрастна речовина має меншу антикоагулянт ну активність in vitro, ніж іонна речовина.

Лікарі та медсестри, які виконують процедури судинної катетеризації, мають знати про це та звертати особливу увагу на техніку проведення ангіографії, включаючи омивання катетера фізіологічним розчином (з додаванням гепарину за потреби), щоб знизити ризик пов’язаних з процедурою тромбозу та емболії.

Спостереження за пацієнтом

Бажано, щоб при виконанні внутрішньо судинного введення контрастної речовини, коли це можливо, пацієнт перебував у лежачому положенні.   Пацієнт має перебувати під спостереженням щонайменше 30 хв після введення.

Інтратекальне застосування

Після завершення шийного або люмбоцерві кального обстеження:

• підвести голову зі стола приблизно на 45° приблизно на 2 хв, щоб контрастна речовина   перетекла у напрямку каудального відділу хребта (хрестця);

• підвести голову з кушетки не менше ніж на 30° перед тим, як перекласти пацієнта;

• уникати надмірних, зокрема активних, рухів пацієнта або напруження;

• протягом кількох перших годин після обстеження пацієнт має перебувати під ретельним наглядом, у спокої, з піднятою головою;  

• порекомендувати пацієнту протягом цього періоду залишатися в ліжку у положенні лежачи на спині;

• заохочувати пацієнта вживати рідину та їжу (якщо це переноситься пацієнтом).

Тест на чутливість

Не існує тестів на чутливість, які б могли спрогнозувати небажані реакції на контрастне середовище.

Крововилив

При виконанні ін’єкції контрастної речовини слід бути дуже обережними, щоб уникнути крововиливу. Це є особливо важливим для пацієнтів з тяжкими захворюваннями артерій або вен.

При введенні контрастної речовини в інтракраніальний простір рекомендується провести профілактичну пероральну проти конвульсивну терапію діазепамом або барбітуратами протягом 24-48 годин.

Флакони, що містять контрастну речовину, не призначені для застосування багаторазових доз. Гумову пробку не слід проколювати більше одного разу. Для проколювання пробки та набирання контрастної речовини слід використовувати шприц із голкою. Набирати контрастну речовину у шприц слід безпосередньо перед застосуванням, контрастну речовину не слід розбавляти. Невикористану контрастну речовину, що залишилася в контейнері, слід викинути разом зі з’єднувальними трубками.

Контрастну речовину, що залишилася у шприці, слід утилізувати згідно з нормами утилізації відходів.

При застосуванні контейнера по 500 мл розчин контрастної речовини слід вводити за допомогою автоматичного інжектора. Трубку, що приєднує інжектор до пацієнта (трубку пацієнта), слід замінювати після кожного обстеження, оскільки вона може бути забруднена кров’ю. Невикористану контрастну речовину, що залишається у флаконі, з’єднувальні трубки та інжектор слід викинути після завершення дня обстеження.

Дотримуйтесь інструкцій, наданих виробником ін’єкційної системи або обладнання.

Існують повідомлення про випадки арахноїдиту після проведення мієлографії із застосуванням іонних контрастних речовин, але після застосування неіонних контрастних речовин, таких як іомепрол, про такі випадки не повідомлялося. Проте інтраспінальне введення іомепролу та кортикостероїдів протипоказане, оскільки останні можуть спричинити арахноїдит (див. розділ «Протипоказання»).

Перевірка функції щитовидної залози. Застосування йодованої контрастної речовини зменшує поглинання тканиною щитовидної залози радіоізотопу, що уражає цю залозу, на період до двох тижнів або більше.

Тести поглинання тиреоїдного білково-зв’язаного йоду та радіо активного йоду можуть неточно відображати функцію щитовидної залози протягом двох тижнів після застосування йодованої контрастної речовини. У таких випадках рекомендується проводити тест на рівень поглинання Т 3 смолою або тест на загальний або вільний тироксин (Т 4).

Пероральні холецистографічні засоби. Взаємодія між контрастною речовиною, що виводиться нирками, та холецистографічними засобами відсутня.

Діючою речовиною Іомерону є іомепрол, N,N'-біс (2,3-дигідроксипропіл)-5-[(гідроксіацетил)-метил аміно]-2,4,6-трийодо-1,3-бензенди карбоксамід, трийодована, неіонна, водорозчинна, радіографічна контрастна речовина з молекулярною масою 777,09 для рентгенологічного обстеження.

Внутрішньо судинне введення

Фармакокінетику, переносимість та ефективність іомепролу в розчинах, що містять до      400 мгІ/мл речовини, було протестовано на здорових добровольцях та пацієнтах, яким проводили урографію, ангіографію, КТ та обстеження з візуалізацією органів тіла.

Не спостерігалося клінічно значущих змін у показниках лабораторних аналізів або життєвих параметрів.

Фармакокінетика іомепролу, що вводиться внутрішньо судинним шляхом, відповідає моделі з двома компартментами та демонструє швидку фазу розподілу препарату та повільну фазу виведення. У 18 здорових добровольців оцінюваний час напіврозподілу та напів виведення становив приблизно 23±14 (с) хв та 109±20 (с) хв відповідно.

Іомепрол виводиться переважно нирками. При незміненій функції нирок кумулятивне виведення із сечею, виражене як відсоток внутрішньо венно введеної дози, становить приблизно 24-34% за 1 год, 84% - 8 годин, 87% - 12 годин та 95% - 24-96 годин після застосування.

Ниркова недостатність

У пацієнтів із нирковою недостатністю період напів виведення збільшується відповідно до ступеня ниркової недостатності.

Іомепрол не зв’язується з білками сироватки або плазми.

Інтратекальне введення

Фармакокінетика іомепролу після інтрате кального введення демонструє, що він повністю абсорбується у цереброспінальну рідину протягом 3-6 годин після введення.

Період напів виведення становить 8-11 годин та не залежить від дози. У 93% пацієнтів вимірювані концентрації в плазмі спостерігалися протягом періоду до 24 годин після введення.   Препарат виводиться нирками у вигляді незміненого іомепролу.

Виведення із сечею майже завершується протягом перших 24 годин після застосування дози, а невеликий відсоток виводиться протягом 24-38 годин.