ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
НЕКСІУМ
(NEXIUM)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: esomeprazole; ди-(S)-5-метокси-2-[[(4-метокси-3,5-диметил-2-піридиніл)-метил]сульфініл]-1Н- бензимідазолу магнієвої солі тригідрат;
основні фізико-хімічні властивості: пориста грудка або порошок білого абомайже білого кольору;
склад: 1 флакон містить езомепразолу натрію еквівалентно езомепразолу 40 мг;
допоміжні речовини: динатрію едетат дигідрат, натрію гідроксид.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій та інфузій.
Фармакотерапевтичнагрупа. Засоби для лікування пептичної виразки. Інгібітори “протонного насоса“. КодАТС А 02В С 05.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Езомепразол являє собою S-ізомеромепразолу, який знижує секрецію шлункового соку завдяки специфічно направленому механізму дії. Він є специфічним інгібітором кислотного насосу впаріетальній клітині. R- та S-ізомери омепразолу мають однаковуфармакодинамічну активність. Езомепразол є слабкою основою, він концентрується та переходить до активної форми у високо кислотному середовищі секреторнихканальців паріетальної клітини, де він інгібує фермент Н+/K+-АТФази-кислотного насосу, а також інгібує секрецію, як кислоти, так і луг.
Вплив на секрецію кислоти
Через 5 днів після прийому езомепразолу по 20 мг та 40 мг перорально, рівень рН у шлунку біля 4, зберігався, в середньому, протягом 13 і 17 годин, відповідно. Цій ефект був аналогічним не залежно від того, вводився езомепразолперорально або внутрівенно.
Завдяки використанню AUC як параметра концентрації в плазмі крові було продемонстровано взаємозв’язок між пригніченням секреції кислоти та експозицією.
Терапевтичні ефекти пригнічення секреції кислоти
Лікування рефлекс-езофагіту езомепразолом 40мг було успішним приблизно у 70% хворих після 4 тижнів лікування та у 93% -після 8 тижнів лікування. Застосування езомепразолу 20 мг два рази на добу протягом одного тижня разом із відповідними антибіотиками призводило до успішної ерадикації Helicobacter pylori у приблизно 90% хворих. Після лікування протягом 1 тижня з метою ерадикації не було необхідності в моно терапіїанти секреторними препаратами для успішного загоєння виразки та усунення симптомів неускладненої виразки дванадцяти палої кишки.
Інші ефекти, пов’язані з пригніченням секреції кислоти
У період застосування анти секреторнихпрепаратів концентрація гастрину в плазмі крові збільшується у відповідь на зниження секреції кислоти.
Фармакокінетика. Конверсія в R-ізомер invivo є незначною. Абсорбція езомепразолу відбувається швидко, пікові концентрації в плазмі крові досягаються приблизно через 1 – 2 години після прийому дози. Абсолютна біодоступність становить 64% після разової дози 40 мг і зростаєдо 89% після повторного прийому 1 раз на добу. Об’єм розподілу у здорових добровольців у стані рівноваги становить 0,22 л/кг маси тіла. Езомепразол на 97% зв’язується з протеїнами плазми.
Метаболізм і виведення
Езомепразол повністю метаболізується заучастю цитохромної системи Р 450 (CYP). Основна частина метаболізму езомепразолузалежить від поліморфного CYP2С 19, відповідального за виникнення гідрокси- ідезметилметаболітів езомепразолу. Інша частина залежить від другої специфічноїізоформи, CYP3А 4, яка відповідає за виникнення езомепразолсульфону, головного метаболіту в плазмі крові.
Параметри, яки наведені нижче, головним чином відображають фармакокінетику в осіб із функціональним ферментом CYP2С 19(екстенсивних метаболізаторів).
Загальний кліренс в плазмі крові становить близько 17 л/годину після разової дози та близько 9 л/годину після повторного прийому. Період напів виведення в плазмі становить приблизно 1,3 години після повторного прийому дози 1 раз на добу. Площа, обмежена кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу, збільшується при повторному прийоміезомепразолу. Це збільшення є дозозалежним та призводить до нелінійної залежності доза-AUC після повторного прийому. Ця тимчасова дозозалежністьпояснюється зниженням метаболізму першого проходження та системним кліренсом, можливо, пов’язаним із пригніченням ферменту CYP2С 19 езомепразолом та/або йогосульфонметаболітом. Езомепразол повністю виводиться із плазми між дозами без тенденції до акумуляції при прийомі препарату 1 раз на добу.
Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію шлункового соку.
Особливі групи хворих
Приблизно 1 – 2% пацієнтів мають порушення функції ферменту CYP2С 19 (їх називають слабкими метаболізаторами). У цих осіб метаболізм езомепразолу, вірогідно, здебільшого здійснюється CYP3А 4. Після повторного прийому 1 раз на добу 40 мг езомепразолу середнє значення площі, обмеженої кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу, у слабкихметаболізаторів приблизно на 100% вище, ніж в осіб з добрим функціонуванням ферменту CYP2С 19 (екстенсивних метаболізаторів). Середня пікова концентрація вплазмі крові збільшується приблизно на 60%.
Ці результати не мають застосування привиборі доз езомепразолу.
Метаболізм езомепразолу не зазнає суттєвих змін у пацієнтів похилого віку (від 71 до 80 років).
Після разової дози езомепразолу 40 мгсереднє значення площі, обмеженої кривою залежності концентрації в плазмі кровівід часу, у жінок на 30% вище, ніж у чоловіків. Ніякої різниці, пов’язаної зістаттю, не спостерігалось при повторному прийомі препарату 1 раз на добу. Ці результати не мають застосування при виборі доз езомепразолу.
Метаболізм езомепразолу у пацієнтів ізслабкою до помірної дисфункцією печінки може бути порушеним. Швидкість метаболізму знижується у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, що призводить до збільшення площі, обмеженої кривою залежності концентрації вплазмі крові від часу, в 2 рази. Таким чином, максимальну дозу 20 мг не слід перевищувати у пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки. Езомепразолта його метаболіти не мають тенденції до кумуляції під час прийому препарату 1раз на добу. Не було проведено досліджень на хворих із слабкою функцією нирок. Оскільки нирки відповідальні за виведення метаболітів езомепразолу, а не за виведення головної вихідної сполуки, не слід передбачувати змін в метаболізмі ухворих з порушенням функції нирок.
Показання для застосування. Лікування виразки шлунка та 12-палої кишки, рефлюкс-езофагіту, симптоматичне лікування гастроезофагіальної рефлюксноїхвороби. Пептична виразкова хвороба, спричинена ерадикацією Helicobacterpylori. Синдром Золінгера-Елісона.
Спосіб застосування та дози.
Синдром Золінгера-Елісона. Нексіум длявнутрішньо венного введення призначають як терапію, альтернативну пероральному застосуванню за показаннями. Дорослим хворим на виразку 12-палої кишки, виразку шлунка, якщо неможливо застосування ліків перорально, рекомендують Нексіум вдозі 20- 40 мг один раз на добу. Пацієнтам з рефлюкс-езофагітом
призначають препарат по 40 мг один раз надобу. Пацієнти яким проводиться симптоматичне лікування рефлюксу, призначають препарат по 20 мг один раз на добу.
Нексіум вводиться у формі внутрішньо венної інфузії на протязі від 10 до 30 хвилин. Вміст одного флакона розчиняють у 100мл розчину натрію хлориду 0,9 %. Розчин повинний бути використаний протягом 12годин.
Нексіум у формі внутрішньо венної ін’єкціївводиться на протязі 3 хвилин. Розчин для ін’єкції готується за допомогою додання 5 мл 0,9 % розчину натрію хлориду у флакон з езомепразолом. Розчин повинний бути використаний протягом 12 годин.
Побічна дія. При застосуванні езомепразолу можливі наступні побічні реакції:
Центральна та периферична нервова система:
Парестезія, сонливість, безсоння, збудження, агресія, депресія та галюцинації спостерігаються здебільшого у тяжкохворих пацієнтів; іноді –головний біль; рідко - запаморочення.
Ендокринна система:
Гінекомастія;
Шлунково-кишковий тракт:
Стоматит і шлунково-кишковий кандидоз; іноді - біль в черевній порожнині, діарея, здуття, нудота/блювання, запор.
Система кровотворення:
Лейкопенія, тромбоцит опенія, агранулоцит оз і пантоцитопенія.
Печінка:
Підвищення активності ферментів печінки, енцефалопатія у пацієнтів, якімають в анамнезі тяжкі захворювання печінки, гепатит з жовтяницею і без неї, печінкова недостатність.
Опорно-руховий аппарат:
Артралгія, м’язова слабкість і міалгія.
Шкіра:
Фото чутливість, еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальнийнекроліз, алопеція. Рідко – дерматит, висип, кропив’янка,
Інші:
Нездужання, реакції підвищеної чутливості, наприклад, ангіонабряк, пропасниця, бронхоспазм, інтерстиціальний нефрит та анафілактичний шок, підвищене потовиділення, периферичний набряк, погіршення зору, порушення смаку, гіпонатріємія.
Протипоказання. Підвищена чутливість доезомепразолу або інших компонентів препарату, до заміщених бензимидазолів. Не рекомендується призначати препарат дітям до 14 років.
Передозування.Дані щодо передозування обмежені, однак відомо, що разова доза при внутрішньо венному введенні езомепразолу 100 мг не викликала тяжких побічних ефектів. При прийомі езомепразолу у дозі 280 мг булиописани випадки шлунково-кишкових розладів та слабкість. Езомепразол значною мірою зв’язується з протеїнами плазми крові і тому не діалізується. У разі передозування лікування повинно бути симптоматичним, а також можна застосовувати підтримуючі заходи.
Особливості застосування. За наявності сигнальних симптомів (наприклад, виражена втрата ваги, нудота, дисфагія, гематемез або мелена) та увипадках, коли виразка шлунка передбачається або присутня, злоякісність повинна бути виключена, оскільки застосування Нексіуму може змінити симптоми та відстрочити визначення правильного діагнозу. При призначенні езомепразолу требамати на увазі його взаємодію з іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на концентрацію езомепразолу в плазмі крові. Пацієнтам із спадковоюне переносністью фруктози, недостатньою абсорбцією глюкозо-галактози або недостатністю цукрози-ізомальтози не слід застосовувати цей препарат.
Відсутні клінічні дані щодо застосуванняезомепразолу у вагітних. Досліди на тваринах не показали прямого або опосередкованого негативного впливу на розвиток плоду. Дослідження на тваринахз використанням рацемічної мікстури не продемонстрували прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність, пологи або постнатальний розвиток. Слід з обережністю призначати препарат вагітним.
Невідомо, чи проникає езомепразол у груднемолоко. Не було проведено досліджень на жінках-годувальницях. Тому Нексіум неслід приймати під час годування груддю. Нексіум не впливає на здатність керувати автомобілем і механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Знижена кислотність шлункового соку при застосуванні езомепразолу може збільшити або зменшити абсорбцію лікарських речовин, якщо механізм їх абсорбції обумовлений кислотністю шлункового соку. Якправило, застосування інших інгібіторів секреції кислоти або антацідівпризводить до зменшення абсорбції кетоконазолу та ітраконазолу під час лікування езомепразолом.
Езомепразол інгібує CYP2С 19 – головний фермент, який метаболізує езомепразол. Таким чином, при застосуванніезомепразолу в комбінації з препаратами, які метаболізують CYP2С 19 (такими, якдіазепам, цитолопрам, іміпрамін, кломіпрамін, фенітоїн), концентрація цих препаратів у плазмі крові може бути підвищена, тому необхідне зниження дози. Цю обставину слід враховувати, особливо при призначенні езомепразолу за показаннями. Одночасне застосування 30 мг езомепразолу призводить до зниження кліренсу субстрату діазепаму на 45%. Одночасне застосування 40 мг езомепразолупризводить до збільшення рівня фенітоїну в плазмі крові на 13% у хворих на епілепсію. Рекомендується контролю вати концентрацію фенітоїну в плазмі крові при призначенні або відміні терапії езомепразолом.
У здорових добровольців одночасне призначення 40 мг езомепразолу з цизопридом призводило до збільшення площі підкривою залежності концентрації від часу (AUC) на 32% та збільшення часунапів виведення (t1/2) на 31%, але не відбувалося помітного збільшення пікового рівня цизоприду в плазмі крові. Помірно пролонгованийQT-інтервал спостерігався після прийому цизоприду окремо, який далі не збільшувався при призначенні цизоприду в комбінації з езомепразолом. Езомепразол не продемонстрував клінічно суттєвого впливу на фармакокінетикуамоксициліну, хіні дину або варфарину. Езомепразол метаболізується CYP2С 19 іCYP3А 4. Одночасне призначення езомепразолу та інгібітора CYP3А 4 кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) призводило до збільшення експозиції AUC езомепразолу вдва етапи. Корекція дози езомепразолу не потрібна. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 30°С. Термін придатності –2 роки.