ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЛЕФЛОК®
(LEFLOK)
Склад:
діюча речовина: levofloxacin; 100 мл розчину містить левофлокса цину гемі гідрату у перерахуванні на левофлоксацин 500 мг;
допоміжні речовини: глюкоза безводна, динатрію едетат, вода для ін'єкцій, кислота хлористоводнева.
Лікарська форма. Розчин для внутрішньо венних інфузій.
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТС J01M A12.
Клінічні характеристики.
Показання.
Призначається при лікуванні бактеріальних запальних процесів у дорослих, спричинених бактеріями, чутливими до левофлокса цину: запалення легенів, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри та м'яких тканин, хронічний бактеріальний простатит.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до левофлокса цину або до інших хінолонів, епілепсія, хворі зі скаргами на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів, діти віком до 18 років, вагітність, період годування груддю.
Спосіб застосування та дози.
Лефлок® для внутрішньо венного введення слід застосовувати негайно (протягом 3-х годин) після перфорації гумової пробки, для профілактики будь-якого бактеріального забруднення. Захист від світла при інфузії не потрібний.
З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування.
Дозування залежить від виду і тяжкості інфекції:
Для лікування дорослих з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатині ну становить
понад 50 мл/хв, зазвичай рекомендують наступні дози препарату:
| Показання |
Добова доза |
Кількість введень за добу |
| Не госпітальні пневмонії |
500 мг |
1-2 рази |
| Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів включно з пієлонефритом |
250 мг* |
1 раз |
| Хронічний бактеріальний простатит |
500 мг ** |
1 раз |
| Інфекції шкіри і м’яких тканин |
500 мг |
1 - 2 рази |
* Слід розглядати доцільність збільшення дози у випадках тяжкої інфекції (це посилання стосується лише розчинів для інфузій).
** Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід від початкового внутрішньо венного введення до перорального прийому з тим же самим дозуванням.
*** У комбінації з антибіотиками з дією на анаеробні збудники.
Оскільки левофлоксацин виводиться переважно через нирки, для хворих з ослабленою функцією нирок дозу необхідно зменшити.
Дозування для дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатині ну
становить менше 50 мл/хв:
| Кліренс креатині ну |
Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та
нозологічної форми) |
| 250 мг/24 год |
500 мг/24 год |
500 мг/12 год |
| 50 - 20 мл/хв |
перша доза: 250 мг
наступні:
125 мг/ 24 години |
перша доза: 500 мг
наступні:
250 мг/24 години |
перша доза: 500 мг
наступні:
250 мг/12 години |
| 19 - 10 мл/хв |
перша доза: 250 мг наступні:
125 мг/48 години |
перша доза: 500 мг наступні:
125 мг/24 години |
перша доза: 500 мг наступні:
125 мг/12 години |
| < 10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД1) |
перша доза: 250 мг
наступні:
125 мг/48 години |
перша доза: 500 мг
наступні:
125 мг/24 години |
перша доза: 500 мг
наступні:
125 мг/24 години |
1 - Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці.
Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.
Розчин для внутрішньо венного введення Лефлок® вводитися повільно, внутрішньо венне, шляхом крапельної інфузії. Тривалість введення одного флакона Лефлок® (100 мл розчину для внутрішньо венного введення з 500 мг левофлокса цину) має становити не менше 60 хв.
Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід від внутрішньо венного
введення до перорального прийому з тим же самим дозуванням.
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування препаратом Лефлок® принаймні протягом 48 - 72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.
Побічні реакції.
Побічні реакції описуються відповідно до класів систем органів MedRA, наведених нижче.
Частота визначається, виходячи з наступного умовного позначення: дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, ≤ 1/100), рідко (≥ 1/10 000, ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10 000), невідомо (не може бути оцінено, виходячи з наявних даних).
У рамках кожної класифікації частота небажаних ефектів наведена у порядку зменшення ступеня серйозності.
Інфекції та інвазії: нечасто - мікози (та проліферація інших резистентних мікро організмів).
З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто — лейкопенія, еозинофілі я; рідко -
тромбоцит опенія, нейтропенія; дуже рідко - агранулоцит оз; частота невідома - панцитопенія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактичний шок (див. розділ «Особливості застосування»).
Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози: частота невідома - підвищена чутливість (гіпер чутливість) (див. розділ «Особливості застосування»).
Метаболічні порушення: нечасто - анорексія; дуже рідко - гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку психіки: нечасто - безсоння, нервовість; рідко - психотичні розлади, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, ажитація, занепокоєність; дуже рідко - психотичні реакції із само деструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації.
З боку нервової системи: нечасто - запаморочення, головний біль, сонливість; рідко – конвульсії, тремор, парестезія; дуже рідко - сенсорна чи сенсомоторна периферична нейропатія, дисгевзія (суб'єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрата смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху).
З боку органа зору: дуже рідко - зорові порушення.
З боку органа слуху: нечасто - вертиго; дуже рідко - порушення слуху; частота невідома -
дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія: частота невідома - подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Особливості застосування» (подовження інтервалу QT) та розділ «Передозування»), артеріальна гіпотензія.
З боку системи дихання: рідко - бронхоспазм, диспное; дуже рідко - алергічний пневмоніт.
З боку травного тракту: часто - діарея, нудота; нечасто — блювання, біль у животі, диспепсія, здуття живота, запори; рідко - діарея геморагічна, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт.
З боку гепатобіліарної системи: часто — підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АС'Г, лужна фосфатаза, ГГТП); нечасто - підвищення білірубіну крові: дуже рідко - гепатит; частота невідома - повідомлялося про випадки жовтяниці та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності, при прийомі левофлокса цину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку шкіри: нечасто - висипання, свербіж; рідко - уртикарія; дуже рідко – ангіо невротичний набряк, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багато формна еритема, гіпергідроз. Іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля), артралгія, міалгія; дуже рідко - розрив сухожилля (див. розділ «Особливості застосування»). Ця небажана побічна дія може виявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. Можлива м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis; частота невідома - ураження мускулатури (рабдоміоліз).
З боку сечовивідної системи: нечасто - підвищені показники креатині ну в сироватці крові: дуже рідко - гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).
Загальні розлади: нечасто - астенія; дуже рідко - пірексія; частота невідома - біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).
Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, наступні:
екстра пірамідні симптоми та інші порушення координації рухів;
гіперсенситивний васкуліт;
напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.
Передозування.
Найважливіші передбачувані симптоми передозування препаратом Лефлок® стосуються центральної нервової системи (запаморочення, порушення свідомості та судомні напади). При застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалося подовження QT -інтервалу. У випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ.
Лікування симптоматичне.
Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення
левофлокса цину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Лефлок® не можна призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом Лефлок® діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.
Діти.
Застосування препарату Лефлок® протипоказано дітям і підліткам віком до 18 років, оскільки не виключається ушкодження суглобового хряща.
Особливості застосування.
При дуже тяжкому перебігу запалення легенів, спричиненому пневмококами, препарат Лефлок® може не дати оптимального терапевтичного ефекту.
Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.
Тривалість введення. Рекомендована тривалість введення становить щонайменше 60 хв для 500 мг розчину для інфузій препарату Лефлок® . Стосовно офлокса цину відомо, що під час інфузії можуть відзначатися тахікардія та тимчасове збільшення артеріального тиску. У рідкісних випадках може спостерігатися, як наслідок швидкого введення, різке зниження артеріального тиску, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлокса цину (L-ізомеру офлокса цину) спостерігається виражене зниження артеріального тиску, введення слід негайно припинити.
Тендиніт та розриви сухожиль. Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожиль. Ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Тому необхідним є ретельне спостереження за такими пацієнтами, якщо їм призначають препарат Лефлок®.
Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо вони спостерігають симптоми появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом Лефлок® слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).
Захворювання, викликані Clostridium difficile. Діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/чи геморагічна, під час чи після лікування препаратом Лефлок® , може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити інфузію препарату Лефлок®, і пацієнтів слід одразу ж лікувати підтримуючими засобами ± специфічна терапія (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.
Пацієнти, схильні до судом. Розчин для інфузій Лефлок® протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі, та, як у випадку з іншими хінолонами, слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як, пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього не стероїдними протизапальними лікарськими засобами чи ліками, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У випадку появи конвульсій лікування левофлоксацином слід припинити.
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, і, таким чином, левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки левофлоксацин виводиться переважно через нирки, потрібна корекція дози для хворих із ослабленою функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Реакції підвищеної чутливості (гіпер чутливості). Левофлоксацин може час від часу викликати тяжкі потенційно фатальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіо невротичний набряк аж до анафілактичного шоку), після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам слід припинити лікування і негайно звернутися до лікаря.
Гіпоглікемія. Як у випадку з усіма хінолонами, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами перорально (наприклад, глібенкламідом), чи інсуліном. Рекомендується ретельне спостереження за рівнями глюкози в крові у пацієнтів, хворих на цукровий діабет (див. розділ «Побічні реакції»).
Профілактика фото сенсибілізації. Хоча фото сенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлокса цину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися дії сильних сонячних променів чи штучного УФ-випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій).
Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К. Внаслідок можливого збільшення показників коагуляцій них тестів (ПЧ/міжнародне нормалізоване відношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Лефлок® у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), за коагуляцій ними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Психотичні реакції. Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та само деструктивної поведінки, іноді лише після прийому однієї дози левофлокса цину (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлокса цину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами чи пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу QТ. Слід з обережністю ставитися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT, наприклад:
вроджений синдром подовження інтервалу QT;
супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, проти аритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди);
не скоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
пацієнти літнього віку;
хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. Розділ «Спосіб застосування та дози» ( Пацієнти літнього віку), розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», розділ «Побічні реакції», розділ «Передозування»).
Периферична нейропатія. Повідомлялося про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію, яка швидко настає у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлокса цину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення не зворотного стану.
Опіати. У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.
Гепатобіліарні порушення. Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлокса цину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи болі в області живота.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та механізмами, слід врахувати можливі небажані дії препарату щодо нервової системи (запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху також під час ходьби).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших лікарських засобів на препарат Лефлок®.
Теофілін, фенбуфен чи подібні не стероїдні протизапальні лікарські засоби.
Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлокса цину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, не стероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлокса цину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлокса цину.
Пробенецид і циметидин. Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлокса цину. Нирковий кліренс левофлокса цину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробеніциду на 34 %. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлокса цину. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування левофлокса цину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Інша інформація. На фармакокінетику левофлокса цину не спричинює ніякого клінічно значущого впливу одночасне застосування з наступними лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.
Вплив препарату Лефлок® на інші лікарські засоби.
Циклоспорин. Період напів виведення циклоспорину збільшується на 33% при одночасному застосуванні з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином), повідомлялося про підвищення коагуляцій них тестів (ПЧ/ міжнародне нормалізоване відношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ. Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам,
які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, проти аритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти та макроліди). (Див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT)).
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Левофлоксацин - синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, є S-енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлокса цину.
Механізм дії. У якості антибактеріального препарату з групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу IV.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка. Ступінь бактеріальної активності левофлокса цину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmах) чи площі під фармакокінетичною кривою (AUC) та мінімальною інгібуючою (подавляючою) концентрацією (МІК (МПК)).
Механізм резистентності. Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-А. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.
Межові значення. Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлокса цину, що відрізняють чутливі мікро організми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлені у нижче наведеній таблиці тестування МІК (мг/л).
Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлокса цину (20.06.2006):
| Патогенні мікро організми |
Чутливі |
Резистентні |
| Enterobacteriacae |
≤ 1 мг/л |
> 2 мг/л |
| Pseudomonas spp. |
≤ 1 мг/л |
> 2 мг/л |
| Acinetobacter spp. |
≤ 1 мг/л |
> 2 мг/л |
| Staphylococcus spp. |
≤ 1 мг/л |
> 2 мг/л |
| Staphylococcus pneumoniae1
|
≤ 1 мг/л |
> 2 мг/л |
| Streptococcus А, В, C, G |
≤ 1 мг/л |
> 2 мг/л |
H. influenzae
M. catarrhalis2
|
≤ 1 мг/л |
> 1 мг/л |
| Межові значення, не пов 'язані з видами3
|
≤ 1 мг/л |
> 2 мг/л |
1- Межове значення МІК між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1,0 до 2,0 з метою стримування росту диких штамів цього мікро організму, що демонструють варіабельність даного параметра. Межові значення стосуються терапії високих доз.
2 - Штами з величинами МIК вище межового значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами є дуже рідкісними чи про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити, та якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у довідкову лабораторію.
3 - Межові значення МІК, що не пов'язані з видами, було визначено, переважно виходячи з даних фармакокінетики/фармакодинаміки, та є незалежними від розподілу МІК певних видів. Вони є для використання лише для видів, яким не було визначено конкретне для виду межове значення, та не є для використання для видів, де тестування на чутливість не рекомендується чи для яких не існує достатньо доказів щодо сумнівних видів (Enterococcus, Neisseria, грам негативні анаероби). |
Рекомендовані CLSI (Інститутом клінічних та лабораторних стандартів, раніше NCCLS) межові значення МІК для левофлокса цину, що відрізняють чутливі від проміжно чутливих організмів, та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлені у нижче наведеній таблиці, для тестування МІК (мкг/мл) або при застосуванні диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диска з левофлоксацином 5 мкг).
Рекомендовані CLSI межові значення МІК та диско-дифузного методу для левофлокса цину (М 100-S17, 2007):
| Патогенні мікро організми |
Чутливі |
Резистентні |
| Enterobacteriaceae |
≤ 2 мкг/мл
≥1 7 мм |
≥ 8 мкг/мл
≤ 13 мм |
| Не Enterobacteriaceae |
≤ 2 мкг/мл
≥1 7 мм |
≥8 мкг/мл
≤13 мм |
| Acinetobacter spp. |
≤2 мкг/мл
≥1 7 мм |
≥ 8 мкг/мл
≤ 13 мм |
| Stenotrophomonas maltophilia |
≤2 мкг/мл
≥17 мм |
≥8 мкг/мл
≤13 мм |
| Staphylococcus spp. |
≤ 1 мкг/мл
≥19мм |
≥ 4 мкг/мл
≤ 15 мм |
| Enterococcus spp. |
≤2 мкг/мл
≥1 7 мм |
≥8 мкг/мл
≤ 13 мм |
H.influenzae
M.catarrhalis 1
|
≤2 мкг/мл
≥17 мм |
|
| Streptococcus pneumoniae |
≤2 мкг/мл
≥17 мм |
≥8 мкг/мл
≤ 13 мм |
| Бета-гемолітичний Streptococcus |
≤2 мкг/мл
≥1 7 мм |
≥ 8 мкг/мл
≤ 13 мм |
|
1 Відсутність чи рідкісне поширення резистентних штамів попередньо виключає визначення будь-яких категорій результатів, інших, ніж «чутливі». Для штамів, що дають результати, які свідчать про «нечутливу» категорію, ідентифікація організмів та результати тестів на антимікробну чутливість повинні бути підтверджені референс-лабораторією, використовуючи еталонний метод розведень CLSI. |
Антибактеріальний спектр.
Поширеність резистентності може змінюватися географічно і в часі для окремих видів, і бажано отримати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність препарату, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.
Зазвичай чутливі види.
Аеробні грам позитивні бактерії.
Staphylococcus aureus* метицилін-чутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, групи C та G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae *, Streptococcus pyogenes *
Аеробні грам негативні бактерії.
Burkholderia cepacia**, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae *, Haemophilus para-influenzae *, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae *, Moraxella catarrhalis *, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.
Анаеробні бактерії.
Peptostreptococcus.
Інші.
Chlamydophila pneumoniae*, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila*, Mycoplasma pneumoniae *, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.
Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною
Аеробні грам позитивні бактерії.
Enterococcus faecalis*, Staphylococcus aureus метицилін-резистентний, коагулазо-негативний Staphylococcus spp.
Аеробні грам негативні бактерії.
Acinetobacter baumannii *, Citrobacter freundii *, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae *, Escherichia coli *, Morganella morganii *, Proteus mirabilis*, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa*, Serratia marcescens *.
Анаеробні бактерії.
Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus**, Bacteroides thetaiotamicron**, Bacteroides vulgatus**, Clostridium difficile**.
_________________________________________________________________________________________________________
*Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.
**Природна проміжна чутливість.
Інші дані.
Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.
Фармакокінетика. Абсорбція. Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлокса цину після внутрішньо венного та перорального введення.
Після внутрішньо венного введення препарат накопи чується у слизовій оболонці бронхів та
бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові), сечі. У спинномозкову рідину левофлоксацин потрапляє погано.
Розподіл. Приблизно 30 - 40 % левофлокса цину зв'язується з протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект левофлокса цину при застосуванні 500 мг 1 раз на добу при багатократному застосуванні практично відсутній. Існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після застосування доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.
Проникнення у тканини та рідини організму. Проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ).
Максимальна концентрація левофлокса цину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після застосування 500 мг перорально становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом однієї години після прийому препарату.
Проникнення у тканини легенів. Максимальні концентрації левофлокса цину у тканинах легенів після застосування 500 мг перорально становили приблизно 11,3 мкг/г та досягалися через 4 - 6 годин після застосування препарату. Концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові.
Проникнення у вміст пустул. Максимальні концентрації левофлокса цину 4 - 6,7 мкг/мл у вмісті пустул досягалися через 2 - 4 години після застосування препарату протягом 3 днів при дозах 500 мг один чи два рази на добу відповідно.
Проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину. Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.
Проникнення у тканини простати. Після застосування 500 мг левофлокса цину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.
Концентрація у сечі. Середня концентрація у сечі через 8-12 годин після одноразового прийому перорально дози 150 мг, 300 мг або 500 мг левофлокса цину становили 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.
Біо трансформація. Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стерео хімічно стабільним, його хіральна структура не зізнає інверсії.
Виведення. Після перорального та внутрішньо венного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напів виведення становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай через нирки (понад 85 % введеної дози). Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлокса цину після внутрішньо венного та перорального введення, що свідчить про те, що ці шляхи є взаємозамінними.
Лінійність. Левофлоксацин проявляє лінійну фармакокінетику у діапазоні доз від 50 до
600 мг.
Пацієнти з нирковою недостатністю. На фармакокінетику левофлокса цину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напів виведення збільшуються, як видно з нижче наведеної таблиці:
| Кліренс креатині ну (мл/хв) |
<20 |
20-40 |
50-80 |
| Нирковий кліренс (мл/хв) |
13 |
26 |
57 |
| Період напів виведення (години) |
35 |
27 |
9 |
Пацієнти літнього віку. Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлокса цину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов'язаних із кліренсом креатині ну.
Гендерні відмінності. Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлокса цину у залежності від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина жовтуватого кольору.
Несумісність. Лефлок® сумісний з такими ін фузійними розчинами: 0,9% розчином натрію хлориду, 5 % розчином декстрози, розчином Рінгера, комбінованими розчинами для парентерального харчування (амін окислоти, вуглеводи, електроліти). Лефлок® для внутрішньо венного введення не можна змішувати з гепарином або розчинами, які мають лужну реакцію (наприклад, розчин натрію гідро карбонату).
Термін придатності. 3 роки з дня виготовлення «in bulk».
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. 100 мл розчину у пляшці; по 1 пляшці з інструкцією для медичного застосування у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця». Источник
Місцезнаходження. Україна, м. Київ, 02093, вул. Бориспільська, 13.