ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СТРОФАНТИН К

(STROPHANTHINUM К)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або ледь жовтуватий розчин;

склад: 1 мл розчину містить строфантину К – 0,25 мг;

допоміжні речовини: спирт етиловий, вода дляін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій 0,025%.

Фармакотерапевтична група. Серцеві глікозиди. Код АТС С 01А С 01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Строфантин К є сумішшю серцевихглікозидів (К-строфантин - b, К-строфантозид та ін.) з насіння тропічної ліаниStrophathus Kombe Oliver і належить до групи, так званих, полярних (гідрофільних) серцевих глікозидів, які мало розчиняються у ліпідах і погано всмоктуються із шлунково-кишкового тракту. Механізм дії пов’язаний блокадою на Na⁺-, К⁺-АТФ-ази впливу на Na+-Са²⁺ обмін, покращує енергетичне забезпечення міокарда. Препарат посилює систолічне скорочення серця, подовжує діастолу, покращує приплив крові до шлуночків серця, збільшує ударний об’ємйого, мало впливає на функцію n.vagus.

Фармакокінетика. Терапевтичний ефект спостерігається вже через 5 - 10 хв після внутрішньо венного введення і досягає максимуму через 15 - 30 хв. Період напів виведення Строфантину К із плазми крові дорівнює в середньому 23 години. Кумулятивний ефект практично відсутній.

Показання для застосування. Гостра серцева недостатність та застійна хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації.

Спосіб застосування та дози. Строфантин К застосовують внутрішньо венно (іноді – внутрішньом’язово).

Для внутрішньо венного введення препарат розводять у 10 - 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Введенняздыйснюють повыльно протягом 5 - 6 хв, оскільки при цій формі введення рідше розвивається токсичний ефект. Якщо Строфантин К неможливо ввести у вену, тойого вводять внутрішньом’язово. У зв’язку з болючістю цієї процедури, в м’яз спочатку вводять 2% розчин новокаїну (5 мл), а потім через ту ж саму голку –призначену дозу Строфантину К в 1 мл 2% розчину новокаїну. При цьому шляху введення дозу препарату підвищують у 1,5 раза.

Вищі дози Строфантину К для дорослих внутрішньо венно: разова – 0,0005 г (0,5 мг), добова – 0,001 г (1 мг).

Дітям: добові дози, вони ж дози насичення при застосуванні 0,025% розчину Строфантину К: новонародженим – 0,06 - 0,07 мл/кг; до 3 років – 0,04 - 0,05 мл/кг; від 4 до 6 років – 0,4 -0,5 мл/кг; від 7 до 14років – 0,5 - 1 мл. Підтримуюча доза становить ½ - ¹/₃дози насичення.

Побічна дія.

З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, атріовентрикулярна блокада.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення сну; у поодиноких випадках – порушення кольорового зору.

Інші: алергічні реакції, тромбоцит опенія, тромбоцит опенічна пурпура, носові кровотечі, петехії, гінекомастія.

Протипоказання. Органічні ураження серця і судин, гострий міокардит, ендокардит, виражений кардіосклероз, гострий інфаркт міокарда, атріовентрикулярна блокада ІІ - ІІІ ступенів, виражена брадикардія, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія і констриктивний перикардит, гіперкальціємія, гіпокаліємія, синдром каротидного синуса, аневризма грудного відділу аорти, глікозидна інтоксикація.

Передозування. Симптоми передозування різноманітні.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, у тому числі брадикардія, атріовентркулярна блокада, шлуночкова тахікардія або екстрасистолія, фібриляція шлуночків.

З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея.

З боку центральної нервової системи та органів чуття: головний біль, підвищена втомлюваність, дуже рідко – сплутаність свідомості, син копальнийстан.

Лікування: відміна препарату або зменшення наступних доз та збільшення інтервалів часу між введеннями препарату, введення антидотів (унітіол, ЕДТА), симптоматична терапія (анти аритмічні препарати – лідокаїн, фенітоїн, аміодарон, препарати калію: калію хлорид, таблетки “Аспаркам”; холіноблокатори).

Особливості застосування. З обережністю слід призначати препарат пригіпокаліємії гіпомагніємії, гіпернатріємії, гіпотиреозі, вираженій делатаціїпорожнини серця, “легеневому” серці, міокардиті, при ожирінні та в осіб літнього віку, оскільки у цих випадках підвищується вірогідність виникнення інтоксикації.

При швидкому внутрішньо венному введенні препарату можливий розвиток брадикардії, шлуночкової тахікардії, атріовентрикулярноїблокади та зупинки серця. На максимумі дії може з’явитися екстрасистолія, інодіу вигляді бігеменії. Для профілактики виникнення цього ефекту дозу можна розділити на 2 - 3 внутрішньо венних введення або першу з доз вводитивнутрішньом’язово. У випадку попереднього лікування іншими серцевимиглікозидами, перед внутрішньо венним застосуванням Строфантину К роблять перерву (інакше може виникнути токсичний ефект сумації дії глікозидів). Тривалість перерви – від 5 до 24 днів, залежно від виявлення кумулятивних властивостей передуючого лікарського засобу.

Через виражений кардіотропний ефект препарату ішвидку його дію, необхідна максимальна точність у дозуванні і показаннях для застосування.

Лікування проводять під постійним ЕКГ-контролем.

Дані про застосування препарату в періоди вагітності і лактації відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами. При застосуванні Строфантину К разом з барбітуратами (фенобарбітал, етамінал-натрій та ін.) кардіотонічний ефектглікозиду зменшується. Одночасне застосування Строфантину К з симпатоміме тиками, метилксантинами, резерпіном і трициклічними антидепресантами підвищує ризикразвитку аритмії. Концентрація Строфантину К у плазмі крові підвищується при одночасному призназченні хінідину, аміодарону, каптоприлу, антагоністів кальцію, еритроміцину і тетрацикліну.

На фоні магнію сульфату підвищується можливість зниження провідності та виникнення атріовентрикулярноїблокади серця.

Салуретики, адренокортикотропні гормони, глюкокортикостероїди, інсулін, препарати

кальцію, послаблюючі засоби, карбеноксолон, амфотерицинВ, бензилпеніциллін, саліцилати

підвищують ризик розвитку глікозидної інтоксикації.

Анти аритмічні засоби, в тому числі і блокатори бета-адренорецепторів, потенціюють негативну хроно- і дромотропну діюглікозиду.

Індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, рифампіцин, фенобарбітал, енілбутазон, спіронолактон), а також неоміцин і цитостатичні засоби знижують концентрацію Строфантину К в плазмі крові.

Препарати кальцію підвищують чутливість до серцевихглікозидів. Источник

Умови та терміни зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 15 - 25°С. Термін придатності – 2роки.