ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛАМІТРИЛ

(LAMITRIL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: lamotrigine;6-(2,3-дихлорфеніл)- 1,2,4-триазин-3,5-діамін;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 25 мг: таблетки білого або майже білого кольору у формі щита, з відбитком “Р 25” з одного бокуі з рискою для ділення – з іншого;

таблетки 100 мг: таблетки світло-рожевого кольору (допустимі дрібні оранжеві вкраплення) у формі щита з відбитком “Р 100” зодного боку і з рискою для ділення – з іншого;

таблетки 150 мг: таблетки майже білого або ледь жовтуватого кольору (допустимі дрібні світло-коричневі вкраплення) у форміщита, з відбитком “Р 150” з одного боку і з рискою для ділення – з іншого;

склад: 1 таблетка містить ламотриджину 25мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат;

1 таблетка містить ламотриджину 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат, барвник лаковий жовтий;

1 таблетка містить ламотриджину 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат, барвник заліза оксид жовтий.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Проти епілептичні засоби. Ламотриджин. Код АТС N03A X09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ламотриджин являє собою препарат класу феніл триазинів.

Ламотриджин впливає на вольтаж залежні натрієві канали, що приводить до стабілізації пресинаптичних мембран нейронів іінгібування надлишкового вивільнення збуджувальних нейромедіатор них амін окислот (наприклад глутамату, аспартату), які беруть участь у розвитку епілептичних судомних реакцій.

При додаванні в схему існуючої проти епілептичноїтерапії в дорослих хворих на епілепсію (як з генералізованими тонічними таклонічними судомами, так і без них), для яких загальноприйняті проти епілептичні препарати виявилися недостатньо ефективними, ламотриджин зменшує частоту судомних нападів та їх кількість.

Ефективність ламотриджину як засобу ад’ювантноїтерапії була показана, як у дорослих хворих, так і в дітей із синдромомЛеннокса-Гасто. При цьому відмічалося зниження частоти рухових нападів з падіннями, тонічних і клонічних судом.

При застосуванні ламотриджину як засобу моно терапіїв дорослих хворих зі знов діагностованою епілепсією (часткові напади з вторинною генералізацією чи без неї або первинно генералізовані тонічні таклонічні судоми) була показана більш висока ефективність цього препарату (часдо настання першого нападу, частота судомних нападів, відсоток хворих, у якихне було нападів) з меншою кількістю побічних ефектів у порівнянні із загальноприйнятою терапією.

У хворих на епілепсію, незалежно від типу судомних нападів, при переході з полі терапії на моно терапію ламотриджином ефективність терапії не знижується або навіть підвищується. При цьому ефективність зберігається і при тривалому проведенні терапії (до 152 тижнів).

Фармакокінетика. Ламотриджин при пероральному застосуванні добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Пік концентрації препарату в плазмі крові досягається через 2,5 години після прийому одноразової дози. Час для досягнення піка концентрації, година напів виведення, і обсяг розподілу ламотриджину не залежать від дози. Час напів виведення у середньому становить 29 годин при одноразовому прийомі препарату.

Ламотриджин приблизно на 55% зв’язується з білками плазми крові.

Ламотриджин має лінійний фармакологічний профіль.

Ламотриджин в основному метаболізується в печінці шляхом утворення кон’югатів із глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом є неактивний 2-N-глюкуронід. Приблизно 70% ламотриджину, що потрапили перорально, виводяться із сечею у вигляді цього метаболіту.

У дітей до 12 років період напів виведенняламотриджину менше, ніж у дорослих. У дітей 13-18 років кліренс препарату приблизно такий же, як у дорослих.

У хворих із хронічною нирковою недостатністю часнапів виведення ламотриджину зростає.

У хворих, які знаходяться на гемодіалізі, часнапів виведення ламотриджину скорочується на 50%.

У хворих з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки час напів виведення препарату і концентрація в плазмі крові збільшувалися відповідно у два і три рази, при цьому пропорційно знижувався кліренс. У хворих зі слабко вираженими порушеннями функції печінки ці показники істотно не відрізнялися від таких у здорових добровольців

У хворих із синдромом Жильбера (ідіопатичнанекон’югована гіпербілірубінемія) фармакокінетичний профіль ламотриджину не змінювався.

Сполучне застосування ламотриджину іпроти епілептичних препаратів – індукторів метаболізуючих ферментів печінки (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал або примідон) у лікуванні хворих на епілепсію супроводжується зменшенням часу напів виведення для ламотриджину в середньому до 13 годин. Сполучне застосування ламотриджину і вальпроєвоїкислоти, навпаки, збільшує час напів виведення для ламотриджину і знижує показник його кліренсу. При сполучному застосуванні ламотриджину зпроти епілептичними препаратами – індукторами метаболізуючих ферментів печінки, а також з вальпроєвою кислотою час напів виведення може збільшуватися до 27годин. При тривалому застосуванні ацетамінофену час напів виведення дляламотриджину трохи зменшується, а кліренс – збільшується.

Показання для застосування.

- Додаткова терапія епілепсії (включаючи тоніко-клонічні напади, парціальні та генералізовані напади, для яких загальноприйняті проти епілептичні препарати виявилися недостатньо ефективними);

- як засіб моно терапії епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади, парціальні та генералізовані напади;

- як засіб моно терапії епілепсії, після відміни інших проти епілептичних препаратів (дітям, при виявленні епілепсії вперше, починати лікування з моно терапії ламотриджином не рекомендується);

- для лікування нападів, асоційованих із синдромомЛеннокса-Гасто;

- для запобігання випадків емоційних порушень при біполярних розладах, переважно шляхом запобігання виникненню депресивних станів.

Спосіб застосування та дози. Ламітрил приймаютьперорально, незалежно від прийому їжі.

Не слід перевищувати рекомендовану початкову дозу ламотриджину, як і рекомендований об’єм збільшення дози. При швидкому підвищенні дози в процесі її підбору відмічається підвищення частоти серйозних дерматологічних ускладнень.

Епілепсія

Дорослі і діти старше 12 років

Моно терапія

Початкова доза ламотриджинустановить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім призначають у дозі 50 мгна добу протягом наступних 2 тижнів, надалі дозу підвищують на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча до застановить 100-200 мг на добу в 1-2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза 500 мг на добу.

Комбінована терапія

Для пацієнтів, які приймають вальпроат натрію (у тому числі в комбінації з іншими проти епілептичнимипрепаратами), початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом 2тижнів, потім - по 25 мг щодня протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (не більше, ніж на 25-50 мг кожні 1-2 тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200мг на добу в 1 -2 прийоми.

Хворим, які приймаютьпроти епілептичні препарати - індуктори печінкових ферментів (наприклад фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон) у сполученні з іншими проти епілептичнимипрепаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), ламотриджинпризначають у початковій дозі 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім - по 100 мг на добу протягом 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (не більше, ніжна 100 мг кожні 1-2 тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг на добу в 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза 700 мг на добу.

Діти від 2 до 12 років

Ламітрил не слід призначати дітям до 12 років, оскільки таблетки в дозах, що випускаються, не придатні для поділу на потрібні дитині дози.

Ламітрил можна застосовувати для лікування дітейлише в тому випадку, якщо рекомендовані дози, які виходять із індивідуальних доз, будуть кратні дозам таблеток препарату, що випускаються. При цьому ці дозине повинні перевищувати доз, розрахованих на масу тіла хворих дітей.

Для дітей, які приймають вальпроатнатрію (у тому числі в комбінації з іншими проти епілептичними препаратами), початкова доза ламотриджину – 0,15 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 2тижнів, потім – 0,3 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (не більше, ніж на 0,3 мг/кг маси тіла кожні 1-2тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 1-5 мг/кг маси тіла на добу в 1 -2 прийоми (максимальна доза –200 мг на день).

Діти, які приймаютьпроти епілептичні препарати - індуктори печінкових ферментів (наприкладфенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон) у сполученні з іншимипроти епілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), ламотриджин призначають у початковій дозі 0,6 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (не більше, ніж на 1,2 мг/кг маси тіла кожні 1-2 тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча до застановить 5-15 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми.

Для пацієнтів, які приймаютьпроти епілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему підвищення дози, що рекомендується для одночасного застосування з вальпроатом натрію.

Відміна супутніх проти епілептичних препаратів

Відміну супутніх проти епілептичних препаратів проводять протягом 5 тижнів, знижуючи дозу щотижня на 20% від вихідної. Однакза клінічними показаннями таке зниження дози може проводитися і більш повільними темпами. Протягом цього періоду дозування ламотриджину буде визначатися тим, якою мірою супутній препарат, що відміняється, впливає на фармакокінетику ламотриджину. При цьому необхідно враховувати також ізагально клінічну відповідь хворого на проведену терапію. Відміна препаратів -індукторів метаболізуючих ферментів печінки (карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу і примідону) приведе до подвоєння часу напів виведення дляламотриджину. За таких умов може стати необхідним зниження дози ламотриджину.

Навпаки, при відміні проти епілептичних препаратів, що не є такими індукторами, наприклад вальпроат натрію, час напів виведення дляламотриджину буде знижуватися, через те може знадобитися підвищення дозиламотриджину.

Біполярні розлади

Пацієнти старше 18 років

Ламітрил рекомендується для лікування пацієнтів з біполярними розладами з ризиком виникнення депресивного стану.

Застосуванняламотриджину відбувається шляхом поступового нарощування дози препарату –протягом 6 тижнів, після чого інші психотропні та/або проти епілептичні препарати можуть бути відмінені у разі клінічної доцільності.

Для запобігання маніакальним нападам рекомендується додаткова терапія, зважаючи на те, що ефективність ламотриджину в цих випадках до кінця не встановлена.

Додаткова терапія з препаратами -інгібіторами ферментів печінки (наприклад вальпроат натрію). Початкова дозаламотриджину становить 12,5 мг (25 мг через день) протягом 2 тижнів, потім 25мг 1 раз на добу наступні 2 тижні. Дозу збільшують до 50 мг на добу за 1-2прийоми на 5-й тиждень. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимальної відповіді 100 мг на добу за 1-2 прийоми. Однак доза може бути збільшена до максимальної 200 мг на добу, залежно від клінічної відповіді.

Додаткова терапія з препаратами – індукторами печінкових ферментів (наприклад карбамазепін, фенобарбітал) у пацієнтів, які не приймають вальпроат натрію. Початкова доза ламотриджину становить 50 мг 1 разна добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу в 2 прийоми наступні 2 тижні. Дозу збільшують до 200 мг на добу в 2 прийоми на 5-й тиждень. Доза може бути збільшена до 300 мг на добу на 6-й тиждень, однак звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимальної відповіді – 400 мг на добу в 2 прийоми, що може бути призначена з 7-го тижня.

Додаткова терапія з препаратами, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома (наприклад літій, бупропіон) або моно терапія ламотриджином. Початкова доза становить 25 мг 1 разна добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу в 1-2 прийоми наступні 2 тижні. Дозу збільшують до 100 мг на добу на 5-й тиждень. Звичайна підтримуюча дозаламотриджину – 200 мг на добу в 1-2 прийоми з 6-го тижня, однак, залежно від клінічної відповіді можна застосовувати ламотриджин в межах від 100 до 400 мгна добу в 1-2 прийоми.

Після досягнення необхідної підтримуючої дози інші психотропні препарати можуть бути відмінені.

Відміна супутніх психотропних абопроти епілептичних засобів при біполярних розладах:

- Відміна препаратів – інгібіторів ферментів (наприклад вальпроат натрію). Необхідно в 1-й тиждень подвоїти підтримуючу дозу, не перевищуючи 100 мг на тиждень, наприклад, підтримуюча доза 100 мг надобу буде збільшена до 200 мг на добу. З 2-го тижня підтримуюча дозаламотриджину становить 200 мг на добу в 2 прийоми і зберігається на цьому рівні після відміни вальпроату натрію.

-Відміна препаратів – індукторів печінкових ферментів (наприклад карбамазепін). Доза ламотриджину повинна бути поступово зменшена протягом 3 тижнів після відміни препаратів - індукторів печінкових ферментів. Зниження залежить від вихідної підтримуючої дози ламотриджину. Наприклад при підтримуючій дозіламотриджину 400 мг на добу в 1-й тиждень, на 2-й тиждень доза становить 300 мгна добу, а з 3-го тижня – 200 мг на добу. При підтримуючій дозі в 1-й тиждень 300 мг на добу, з 2-го тижня доза – 225 мг на добу, а з 3-го тижня – 150 мг надобу. При підтримуючій дозі 200 мг на добу, з 2-го тижня доза – 150 мг на добу, з 3-го тижня 100 мг на добу.

- Відміна інших психотропних або проти епілептичнихзасобів, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома (наприклад літій, бупропіон). В цьому випадку варто підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози – 200 мг на добу в 2 прийоми (у межах від 100 до 400 мг).

При необхідності з 3-го тижня дозаможе бути збільшена до 400 мг на добу.

Додаткове призначення інших психотропних або проти епілептичних засобів:

- Призначення препаратів –інгібіторів ферментів печінки (наприклад вальпроат натрію). Зміна дозуванняламотриджину залежить від вихідної підтримуючої дози ламотриджину. При вихідній підтримуючій дозі ламотриджину 200 мг, або 300 мг, або 400 мг на добу в 1-йтиждень дозу знижують вдвічі, що становить 100 мг/150 мг/200 мг на добу відповідно і далі підтримують на такому рівні.

- Призначення препаратів – індукторів печінкових ферментів (наприклад карбамазепін) у хворих, які не приймають вальпроат натрію. При прийомі ламотриджину 200 мг/150 мг/100 мг на добу з 2-готижня дозу збільшують, збільшена доза становить 300/225/150 мг на добу відповідно, а з 3-го тижня підтримуюча доза становить 400/300/200 мг на добу відповідно.

- Призначення психотропних абопроти епілептичних препаратів, взаємодія яких з ламотриджином невідома (наприклад літій, бупропіон). У такому випадку варто підтримувати дозу, яка досягнута після режиму підвищення дози – 200 мг на добу (в межах від 100 до 400мг на добу).

Відміна Ламітрилу в лікуванні хворих з біполярними розладами. Згідно проведених досліджень припиняти прийом препарату можна одразу, без поступового зменшення дози.

Побічна дія. Іноді при застосуванніламотриджину можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, шкірний висип носитьмакуло-папульозний характер, найчастіше виникає протягом перших 8 тижнів зпочатку лікування та зникає після відміни препарату; в окремих випадках –синдром Стівенса-Джонсона і синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). Хоча найчастіше ці реакції минають після відміни препарату, у ряді випадків можуть зберігатися необоротні рубцеві зміни на шкірі та відзначено кілька смертельних випадків.

Дані клінічних спостережень свідчать про те, що шкірні реакції частіше розвиваються у хворих, які одержуютьвальпроєву кислоту або проти епілептичні препарати, що не є індукторамиметаболізуючих ферментів печінки, і пов’язані з високими початковими дозамиламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз.

Як правило, побічні реакції при застосуванніламотриджину мають слабо виражений характер, розвиваються протягом перших двох тижнів терапії і минають після припинення прийому препарату. Оскількиламотриджин, як правило, призначали в сполученні з іншими проти епілептичнимипрепаратами, важко виділити ті побічні реакції, які пов’язані виключно з дієюламотриджину.

Найчастіше при застосуванні ламотриджину відмічають такі побічні реакції, як запаморочення, головний біль, диплопія, сонливість, атаксія, нудота, астенія.

Були відмічені також: блювання, діарея, диспепсія, запор, хвороби зубів, міалгія, артралгія, випадкові травми, грипоподібний синдром, больові відчуття, біль у спині, животі, у ділянці шиї, пропасниця, інфекції, нездужання, загострення судомних нападів, порушення координації, безсоння, тремор, депресія, стривожений стан, дратівливість, порушення мови тапам’яті, риніт, фарингіт, порушення дихання, шкірні висипання, порушення чіткості зору, дисменорея, порушення менструального циклу, вагініт.

Запаморочення, диплопія, атаксія і порушення зору частіше реєструються у хворих, які одержують карбамазепін у сполученні зламотриджином. Розвиток цих побічних реакцій залежить від дози препарату. Зазначені симптоми можуть зніматися при зниженні добової дози чи зміні схеми прийому супутніх препаратів.

У хворих із синдромом Леннокса-Гасто спостерігаються побічні реакції крім перелічених вище: набряк обличчя, зміна клініко-лабораторних показників, ендокринні порушення (синдром Кушинга, гіпотиріоз), лімфаденопатія, емоційна лабільність, задишка, екзема, ураження нігтів, кон’юнктивіт, кератит, інфекції сечовивідних шляхів.

Серйозні побічні реакції, що потребують припинення лікування

У більшості випадків – це серйозні шкірні прояви. Такі ускладнення частіше зустрічалися, якщо збільшення дози проводилось у прискореному режимі, а також при сполучному застосуванні ламотриджину звальпроєвою кислотою або проти епілептичними препаратами, що не є індукторамиметаболізуючих ферментів печінки. Дуже рідко – синдром гіпер чутливості.

Протипоказання. Ламітрил протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до ламотриджину та будь-якого компонента препарату.

Передозування. При одноразовому прийоміламотриджину в дозах, що перевищують у 10-20 разів максимальні терапевтичні, спостерігають ністагм, атаксію, порушення свідомості, кому. При цьому необхідні госпіталізація, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, застосування відповідної підтримуючої терапії.

Особливості застосування. Різка відміна будь-якогопроти епілептичного препарату у хворого на епілепсію може провокувати судомні напади. Тому, як правило, відміна повинна проводитися поступово. Коли через алергійну реакцію потрібна більш швидка відміна препарату, дозу ламотриджинуслід знижувати щонайменше два тижні.

Застосування препарату особами, робота якихпов’язана з джерелами підвищеної небезпеки. Особи з неконтрольованою епілепсією не повинні займатися керуванням транспортними засобами або працювати з устаткуванням, що є джерелом підвищеної небезпеки. Пацієнтам, які одержуютьламотриджин, варто спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тим, як займатись діяльністю, що вимагає підвищеної зосередженості чи фізичної координації.

Застосування в лікуванні хворих похилого віку. Коректування дози ламотриджину для хворих похилого віку не потрібно, оскільки фармакокінетика препарату в осіб цієї вікової групи істотно не відрізняється від такої в осіб середнього віку.

Фертильність. Призначення Ламітрилу в репродуктивних дослідженнях на тваринах не порушувало фертильність. Даних про вплив Ламітрилуна фертильність людей немає.

Тератогенність. Ламітрил є слабким інгібіторомдигідрофолат-редуктази. Теоретично існує ризик уроджених вад плоду людини, якщопід час вагітності мати використовує для лікування препарати – інгібіторифолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламітрилу на тваринах удозах, що перевищували терапевтичні дози для людей, не виявили тератогенногоефекту.

Вагітність. Інформації щодо безпеки застосуванняЛамітрилу під час вагітності недостатньо. Але, як і більшість препаратів, Ламітрил не повинен використовуватись під час вагітності, тому при призначенні препарату вагітним жінкам варто зважувати можливу користь від такої терапії та можливий потенційний ризик для плоду.

Лактація. Інформація щодо застосування Ламітрилу підчас лактації недостатня. Ламотриджин переходить в грудне молоко в концентрації близько 40-60% від вмісту препарату в сироватці крові. Дані одиничних спостережень за жінками, що годують груддю, які застосовували ламотриджин, показали, що концентрація ламотриджину в сироватці крові грудних дітей у такому випадку може досягти рівня, при якому можливі прояви фармакологічного ефекту. Тому користь від годування груддю повинна бути порівняна з ризиком виникнення побічної дії у дитини.

Застосування Ламітрилу в лікуванні хворих з порушеннями функції нирок. У хворих з порушеннями функції нирок часнапів виведення ламотриджину збільшується, тому для таких хворих підбор дозислід робити з обережністю.

Застосування Ламітрилу в лікуванні хворих з порушеннями функції печінки. При слабо і помірно виражених порушеннях функції печінки початкову дозу, нарощування дози і підтримуючу дозу рекомендується зменшити на 50%, при тяжких порушеннях функції печінки – на 75%. Підтримуючу дозу можна коригувати залежно від клінічної відповіді на препарат.

Особливості застосування в лікуванні окремих категорій хворих. Ламотриджин хворим з порушеною серцевою провідністю слід призначати з обережністю, особливо при застосуванні супутніх препаратів, що пригнічують передсердно-шлуночкову провідність.

Можливість розвитку залежності. Даних, які бсвідчили про можливість розвитку залежності від ламотриджину, при застосуванні цього препарату не виявлено.

Показники клініко-лабораторних досліджень. Застосування ламотриджину не вимагає моніторингу будь-яких клініко-лабораторних параметрів. При застосуванні ламотриджину немає необхідності контролю вати вмісту плазмі крові супутніх проти епілептичних препаратів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Прийомламотриджину не впливає на концентрацію в плазмі крові сполучно застосовуваних з ламотриджином інших проти епілептичних препаратів - індукторів метаболізуючихферментів печінки (карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, примідону). Зіншого боку, всі ці проти епілептичні препарати при сполучному застосуванні зламотриджином збільшують кліренс ламотриджину в плазмі крові і зменшують йогочас напів виведення.

Вальпроєва кислота збільшує час напів виведенняламотриджину і зменшує показник кліренсу препарату в плазмі крові. У дослідженнях, у ході яких 18 здорових добровольців, що одержували вальпроєвуюкислоту, прийняли ламотриджин, відмічено помірне зниження (у середньому на 25%) рівноважної концентрації вальпроєвої кислоти протягом трьох тижнів, потім наставала стабілізація. Разом з тим, додавання ламотриджину до схеми терапії ухворих, які одержують проти епілептичні препарати - індуктори метаболізуючихферментів печінки в сполученні з вальпроєвою кислотою, не впливало на вміствальпроєвої кислоти в плазмі крові.

У дослідженнях за участі 12 жінок-добровольців було показано, що ламотриджин не впливає на вміст у плазмі крові етинілест радіолу талевоноргестрелу. Проте у разі тривалої терапії іншими лікарськими засобами пацієнтки, що приймають перорально контрацептивні засоби, повинні інформувати лікаря про зміни характеру менструального циклу.

Експерименти in vitro показали, що на формування первинного метаболіту ламотриджину, N-глюкуроніду, лише у мінімальному ступені може мати вплив амітриптилін, бупропіон, клоназепам, флуоксетин, галоперидол, лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікро сомах печінки людини можна вважати, що ламотриджин зменшує кліренс препаратів, якіметаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати in vitroекспериментів також дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотриджинунавряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін, тразодон. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15-25°С. Термін придатності – 5 років.