ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕНАЛАПРИЛ
(ENALAPRIL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: еналаприл; (S)-1-[N-[1-(етоксикарбоніл)-3-феніл пропіл]-L-аланіл]-L-пролін (у вигляді малеату);
основні фізико-хімічні властивості: білі, плоскі, круглі, непокриті таблетки зі скошеними краями, з лінією розламу з одного боку та “5”, “10” або “20” з –іншого;
склад: 1 таблетка містить еналаприлу малеату 5 мг, 10 мг або 20 мг;
допоміжні речовини: гідроксипропілм етилцелюлоза (6 Спз), крохмаль кукурудзяний, лактоза, цинку стеарат, кислота малеїнова.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібітор АПФ. Код АТС С 09АА 02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Механізм дії пов’язаний зі зменшенням утворення з ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого приводить до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний і діастоличний артеріальний тиск, після навантаження на міокард. Рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень не відмічається. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез Pg. Зниження артеріального тиску (АТ) в терапевтичних межах не впливає на мозкове кровотворення. Посилює нирковий кровотік. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда і міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу ванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Уповільнює прогресу вання дисфункції лівого шлуночка у хворих, що перенесли інфаркт міокарда, без клінічних проявів недостатності кровообігу. Зменшує внутрішньоклуб очкову гіпертензію, уповільнюючи розвиток гломерулосклерозу і ризик виникнення хронічній нирковій недостатності. Еналаприл є “пролікамм”: в результаті його гідролізу утворюєтьсяеналаприлат, який і інгібірує АПФ. Час нас тупання гіпотензивного ефекта при пероральному прийомі – 1 година, він досягає максимуму через 4 – 6 годин і зберігається до 24 годин. Деяким хворим для досягнення оптимального рівня АТнеобхідна терапія протягом кількох тижнів. При серцевій недостатності помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому лікуванні – 6 місяців і більше.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо абсорбція - 60%. Прийом їжіне впливає на всмоктування. В печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату, який є більш активним інгібітором АПФ. Зв’язування збілками плазми еналаприлату – 50 – 60%. Максимальна концентрація в кровіеналаприлу – 1 година, еналаприлату – 3 – 4 години. Еналаприлат легко проходить крізь гістогематичні бар’єри, виключаючи ГЕБ, невелика кількість проникає крізь плаценту і в грудне молоко. Період напів виведення еналанрилу із плазми становить 11 годин. Виводиться переважно нирками – 60% (20% у виглядіеналаприлу і 40% – у вигляді еналаприлату), через кишечник – 33% (6% у виглядіеналаприлу і 27% – у вигляді еналаприлату). Видаляється при гемодіалізі (швидкість 62 мл/хв) і перитонеальному діалізі.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, гіпертензії при захворюваннях нирок (також при нирковій недостатності і порушенні функції нирокпри діабеті), хронічна серцева недостатність та асимптомне порушення функції лівого шлуночка (в тому числі після інфаркту міокарда).
Спосіб застосування та дози. Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. При артеріальній гіпертензії початкова доза – 5 мг один раз надобу. За відсутності клінічного ефекту через 1 – 2 тижні дозу підвищують на 5мг. Після початкової дози хворі повинні знаходитись під медичним спостереженням протягом 2 годин, поки не стабілізується артеріальний тиск (АТ). За необхідності дозу можна збільшити до 40 мг на добу за 1 – 2 прийоми. Через 2 –3 тижні переходять на підтримуючу дозу 10 – 40мг на добу, розділену на 1 – 2прийоми. Максимальна добова доза препарату становить 40 мг на добу. В разі призначення пацієнтам, які одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком необхідно припинити за 2 – 3 дні до застосування еналаприлу. Для хворих з гіпонатріємією (концентрація Na+ у сироватці крові менше 130 ммоль/л) або концентрацієюкреатині ну в сироватці крові більше 0,14 ммоль/л початкова доза – 2,5 мг 1 разна добу. Максимальна добова доза – 20 мг.
Лікування хронічної серцевої недостатності
Рекомендованою початковою дозою є 2,5 мгЕналаприлу у вигляді разової добової дози. Дозу Еналаприлу треба повільно збільшувати до досягнення максимального клінічного ефекту, який спостерігається звичайно через 2 – 4 тижні. Звичайною підтримуючою є доза 2,5 мг – 10 мг двічіна день, максимальна підтримуюча доза становить 20 мг двічі на день.
Лікування асимптомної дисфункції лівого шлуночка
Рекомендованою початковою дозою є 2,5 мг на добу, звичайна підтримуюча доза становить 10 мг двічі на день.
Лікування гіпертензії при порушенні ниркової функції
Доза Еналаприлу визначається станом функції нирок і/або значенням кліренсу креатині ну. Для пацієнтів, кліренс креатині ну вяких перевищує 0,5 мл/с (30 мл/хв), початкова доза становить 5 мг на день; лікування пацієнтів, кліренс креатині ну в яких менший ніж 0,5 мл/с (30 мл/хв), починають з дози 2,5 мг на день, яку поступово збільшують до досягнення задовільного клінічного ефекту.
Побічна дія. З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ, ортостатичний колапс, рідко – більза грудниною, стенокардія, інфаркт міокарда (можливо пов’язані з вираженим зниженням АТ).
З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, безсоння.
З боку травної системи: сухість у роті, анорексія, диспептичні розлади (нудота, діарея або запор, блювання, болі вділянці живота).
З боку системи дихання: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт.
Алергічні реакції: шкірні висипання, ангіоневротичні набряки.
З боку лабораторних показників: гіперкреатинемія, підвищення вмісту сечовини, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпернатріємія, зниження вмісту гемоглобіну і гемакриту, підвищення ШОЕ, тромбоцит опенія, нейтропенія, еозинофілі я.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія.
Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи.
Протипоказання. Гіпер чутливість до еналаприлу або інших інгібіторівАПФ, вагітність, період лактації. Ангіо невротичний набряк в анамнезі на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіоматичний ангіо невротичний набряк, аортальний стеноз, тяжкі ауто імунні системні захворювання сполучної тканини, пригнічення кістково мозкового кровотворення, гіперкаліємія, двобічній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, ниркова і/або печінкова недостатність, дієта з обмеженням натрію, діарея, блювання, похилий вік, дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не вивчені).
Передозування. Симптоми: надмірне зниження АТаж до розвитку колапсу, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, судоми, ступор. Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення. В легких випадках показано промивання шлунка і прийом внутрішньо сольового розчину, в більш серйозних випадках – заходи, спрямовані настабілізацію АТ: внутрішньо венне введення фізіологічного розчинуплазмозамінників, за необхідності - внутрішньо венне введення ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату - 62 мл/хв).
Особливості застосування.
Необхідно додержувати обережності при застосуванні препарату для лікування пацієнтів зі зниженим об’ємом циркулюючій крові (у результаті терапії діуретиками, при обмеженні вживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, при діареї і блюванні) через підвищений ризик вираженого зниження артеріального тиску (АТ) після використання навіть початкової дози АПФ. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування препаратом після стабілізації АТ. В разі повторного вираженого зниження АТ слід зменшити дозу або відмінити препарат. Корекція режиму дозування в дні, вільні від діалізу, повинна проводитися залежно від рівня АТ. Під час лікування інгібіторами АПФ необхідний моніторинг АТ, показників крові (Hb, K+, креатині ну, сечовини, активності “печінкових” ферментів), білка всечі. Слід ретельно спостерігати за станом хворих з тяжкою серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця і захворюваннями судин мозку, в якихрізке зниження АТ може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок. Різка відміна лікування не призводить до синдрому “відміни”(різкого підвищення АТ). За новонародженими і немовлятами, на якихвнутрішньо утробно впливали інгібітори АПФ, рекомендовано ретельно спостерігати для своєчасного виявлення зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії і неврологічних розладів, можливих через зменшення ниркового і мозкового кровотоку при зниженніАТ, яке спричинене інгібіторами АПФ. При олігурії необхідно підтримання АТ іниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин і судинозвужувальних засобів. Для хворих зі зниженою функцією нирок слід зменшити разову дозу або збільшити інтервали між прийомами. Перед дослідженням функцій паращитовидниихзалоз Еналаприл слід відмінити.
Слід з обережністю призначати ці ліки хворимна ішемічну хворобу серця або із захворюваннями судин мозку, з тяжкими аортальними стенозами, що впливають на гемодинаміку, або будь-яким ускладненням відтоку від лівого шлуночка через ризик розвитку у таких пацієнтів гіпотензії й погіршення постачання крові до життєво важливих органів.
Перед початком і протягом лікуванняЕналаприлом треба контролю вати функцію нирок. Під час лікування Еналоприломможе підвищитися рівень калію, особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, у хворих на діабет, які паралельно приймають калійзберігаючідіуретики, що не виводять калій (такі як спіронолактон, амілорид і триамтерен), або таблетки, що містять калій.
Для інгібіторів АПФ характерна перехреснагіпер чутливість.
За необхідності проведення хірургічних операцій необхідно повідомити анестезіолога про прийом Еналаприлу.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Гіпотензивну дію знижують естрогени; посилюють – діуретики, інші гіпотензивні засоби (бета-адреноблокатори, метилдопа, нітрати, блокатори повільних кальцьових каналів, гідралазин, празозин, засоби для загальної анестезії, етанол. Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гема токсичність. Калійзберігаючі діуретики та калієвмісні препарати збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Посилює дію етанолу, уповільнює виведення Li+. Препарати, що спричинюють пригнічення костковогомозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії і/або агранулоцит озу. Послаблює дію препаратів, що містять теофілін.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 30º С в недоступних для дітей місці. Захищати від світла та вологи. Источник
Термін придатності – 2 роки.