Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Ципрофлоксацин. Код АТСJ01M A02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів. Діє бактерицидно. Механізм дії обумовлений інгібіруванням ДНК-гірази бактерій, що приводить до порушення реплікації ДНК і синтезу клітинних білків бактерій. Антибактеріальна активність обумовлена також впливом на РНК бактерій і на стабільність мембран.
Високоактивний стосовно грам негативних бактерій, менш активний стосовно грам позитивнихбактерій, слабо активний стосовно анаеробів. Проявляє дію на Enterococcusfaecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcuspneumoniae, Streptococcus pyogenes, Campylobacter jejuni, Citrobacter diversus,Citrobacter frendii, Enterobacter cloacaae, Escherichia coli, Haemophilusparainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Neisseriagonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri,Providensia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Salmonella typhi, Serratiamarcescens, Shigella flexneri, Shigella sonnei, Staphylococcus haemolyticus,Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Acinetobacter spp.,Acinetobacter calcoaceticus, Aeromonas caviae, Aeromonas hydrophilia, Brucellamelitensis, Campylobacter coli, Edwardsiella tarda, Enterobacter aerogenes,Haemophilus ducreyi, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumophila, Moraxella(Branhamella) catarrhalis, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida,Salmonella enteritidis, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus,Vibriovulnificus, Yersinia enterocolitica, Chlamydia trachomatis, Mycobacteriumtuberculosis. У кислому середовищі активність знижується. Резистентність розвивається повільно і поступово.
Фармакокінетика. Швидко і достатньо повно всмоктується із шлунково-кишкового тракту, абсорбція відбувається переважно у дванадцяти палій і тонкій кишках. Абсолютнабіодоступність – 60–80%. Максимальна концентрація досягається через 1–1,5 годиниі при дозах 250, 500 і 750 мг становить 0,1, 0,2 і 0,4 мкг/мл, відповідно. Прийом їжі сповільнює всмоктування, але не змінює максимальну концентрацію ібіодоступність.
Збілками плазми зв’язується 20–40%. Проникає в тканини, рідини і клітини, складаючи високі концентрації у нирках, жовчному міхурі, печінці, легенях, слизовій бронхів і синусів, жіночих статевих органах, фагоцитуючих клітинах (полінуклеарах, макрофагах), сечі, мокротинні, жовчі, рідинах шкірного пухиря; виявляється в передміхуровій залозі, спиномозковій рідині (менш 10% рівня вплазмі, при менінгіті – до 45% і більше), слині, шкірі, жировій тканині, м'язах, кістках, хрящах, проникає крізь плаценту. Час напів виведення при прийомі всередину – 3,5–5 годин. Нирковий кліренс – 3–5 мл/хв.
Біотрансформується в печінці (15–30%) з утворенням малоактивних метаболітів (деетилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоципрофлоксацин, формілципрофлоксацин). Виводиться в основному нирками (шляхом клуб очкової фільтрації і канальцевої секреції) у незмінному вигляді (при прийомі всередину – 40–50%) і у вигляді метаболітів (15%), інша частина – через шлунково-кишковий тракт (з жовчю і фекаліями); невелика кількість екскретується лактуючими молочними залозами. Концентрація в сечі значно перебільшує мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості збудників інфекцій сечовивідних шляхів. Не виявлено кумуляції після прийому всередину вдозі 500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. При хронічному цирозі печінки фармакокінетика не змінюється, у пацієнтів з нирковою недостатністю збільшується час напів виведення.
Показання для застосування. Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікро організмами:
–бактеріємія, септиціємія, тяжкі інфекції на фоні імунодефіциту і нейтропенії; профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях.
Спосіб застосування і дози. Усередину (не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини) натще. Дорослим при неускладнених інфекціях призначають по 250 мг (0,5 таблетки), при ускладнених інфекціях –500–750 мг (1–1,5 таблетки) 2 рази на добу.
Курс лікування становить у середньому 5–15 днів. Лікування слід проводити до зникнення ознак захворювання та в наступні 2–3 дні.
Пацієнтам похилого віку препарат призначають з обережністю.
Пацієнтам з порушенням функції нирок спочатку призначають препарат у середніх терапевтичних дозах, потім їх зменшують з урахуванням значень кліренсакреатині ну (КК): КК понад 50 мл/хв – звичайний режим дозування, 30–50 мл/хв 250–500 мг 1 раз на 12 год, 5–29 мл/хв 250–500 мг 1 раз на 18 год.
Побічна дія. Препарат, як правило, добре переноситься хворими. З боку системи травлення: анорексія, біль у животі, нудота, блювання, діарея, запор, псевдомембранозний коліт, епігастральні болі, дискомфорт у животі, гикавка, сухість і болючість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм; кровотеча ушлунково-кишковому тракті, панкреатит, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз клітин печінки.
Збоку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, збудливість, відчуття неспокою, безсоння, кошмарні сновидіння, депресія, фобії, відчуття втоми, порушення зору (хроматопсія, диплопія, ністагм, біль в очах), шум увухах, транзиторне порушення слуху, зміна настрою, порушення ходи, підвищення внутрішньо черепного тиску, парестезія, пітливість, атаксія, тремор, судоми, токсичний психоз, галюцинації.
Збоку серцево-судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, артеріальна гіпотензія.
Збоку сечовивідної системи: кристалурія, гломерулонефрит, інтерстиціальнийнефрит, дизурія, поліурія, альбумінурія, гематурія, транзиторне підвищення концентрації креатині ну, сечовини в сироватці, затримка сечі, уретральні кровотечі.
Алергічні реакції: у окремих випадках – шкірний свербіж, висип, ангіо невротичний набряк, кропивниця, синдром Стівенса-Джонсона, артралгії, лихоманка, петехії, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла).
Інші: дизбактеріоз, кандидоз; рідко – порушення смакових відчуттів і нюху, фото сенсибілізація, тендовагініт; збільшення активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, гіперглікемія.
Протипоказання. Гіпер чутливість до ципрофлокса цину, інгредієнтів препарату та до іншихфторхінолонів. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Дитячий вік і підлітковий вік до 18 років, вагітність, годування груддю.
Передозування. Симптоми: специфічних симптомів немає. Лікування: промивання шлунка, застосування блювотних препаратів, введення великої кількості рідини. Додатково– гемодіаліз і перитонеальний діаліз (виводиться менше 10% препарату). Усізаходи проводять на фоні підтримання життєво необхідних функцій.
Особливості застосування. З обережністю призначають препарат пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок і печінки; атеросклерозом судин головного мозку, при порушеннях мозкового кровообігу, судомному синдромі неясної етіології. Хворим на епілепсію, знападами судом в анамнезі, судинними захворюваннями і органічними ураженнями мозку препарат можна призначати тільки за життєвими показаннями. Источник
При застосуванні препарату хворі повинні отримувати достатню кількість рідини.
Увипадку розвитку тяжкої діареї слід припинити прийом препарату і виключити діагноз псевдомембранозного коліту.
Уперіод лікування слід уникати сонячного і ультрафіолетового опромінення, інтенсивних фізичних навантажень.
Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, слід додержуватись обережності при керуванні автомобілем й інших видах діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій (особливо при одночасному прийомі алкоголю).
Упроцесі лікування препаратом необхідний контроль концентрації в крові сечовини, креатині ну, білірубіну, печінкових трансаміназ, цукру.
Підліткам до 18 років препарат призначають тільки у випадку резистентності збудника до інших хіміотерапевтичних засобів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Активність ципрофлокса цинузростає при поєднанні з β-лактам ними антибіотиками, аміноглікозидами, ванкоміцином, кліндаміцином, метронідазолом.
Сукральфат, препарати вісмуту, антациди, що містять іони алюмінію, магнію або кальцію, циметидин, ранітидин, вітаміни з мікроелементами, заліза сульфат, цинк, діданозин, послаблюючі засоби знижують всмоктування (рекомендується застосовувати за 2 години до або через 4 години після цих препаратів). Пробенецид, азлоцилін – збільшують концентрацію в крові.
Зменшує кліренс і підвищує рівень у плазмі кофеїну, амінофіліну і теофіліну (зростає ймовірність розвитку побічних ефектів). Посилює ефект варфарину та інших пероральних антикоагулянтів (збільшує час кровотечі). Збільшує нефро токсичністьциклоспорину, ризик підвищення збудливості центральної нервової системи ісудомних реакцій на фоні не стероїдних протизапальних засобів.
Умови і термін зберігання. У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.