ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НЕБІКАРД

NEBICARD

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: nebivolol; [2R*[R8[R8(S8)]]]-a,a’-[імінобіс (метилен) бів[6-фторо-3,4-дигідро-2Н-1-бензопіран-2метанолу]гідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 2,5 мг: круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, білого або майже білого кольору, з логотипом TORRENT наодному боці та рівні з іншого боку;

таблетки по 5 мг: круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, білого або майже білого кольору, з логотипом TORRENT наодному боці та з лінією розлому на іншому;

склад: 1 таблетка містить 2,725 небівололу гідро хлориду, що еквівалентно 2,5 мг небівололу;

або 5,45 мг небівололу гідро хлориду, що еквівалентно 5 мг небівололу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, гідроксипропілм етилцелюлоза, полісорбат 80, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, крмнію діоксид колоїдний.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокаториβ-адренорецепторів.

Код АТС С 07АВ 12.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Небіволол являє собою рацемат, який складається з двох енантомірів: SRRR-небівололу (D-небіволол ) та RSSS-небівололу (L-небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості:

- завдяки D-енантоміру небіволол є конкурентним і селективним блокатором β₁- адренорецепторів;

- завдяки L-енантоміру він має “м’які”вазодилататорні властивості внаслідок метаболічної взаємодії зL-аргініном/оксидом азоту (NO).

При одноразовому і повторному застосуванні небівололу знижується частота серцевих скорочень у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і у хворих на артеріальну гіпертензію. Антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні зберігається. У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігається. Небіволол не маєсимпатоміметичної активності. У фармакологічних дозах мембраностабілізуючаактивність небівололу відсутня. Небіволол не чинить суттєвого впливу на толерантність до фізичного навантаження.

Фармакокінетика. Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантомірів небівололу. На всмоктування небівололу їжа невпливає, тому його можна приймати незалежно від прийому їжі. Небівололметаболізується в печінці, зокрема з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метаболізм небівололу пов’язаний з генетичним окисним поліморфізмом, який залежить від СYP2D6. Біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому 12 % у швидкометаболізуючих осіб і є майже повною – в осіб з повільною метаболізацією. Виходячи з різниці швидкості метаболізації, дозуванняНебікарду потрібно встановлювати залежно від індивідуальних потреб пацієнта; особи з повільною метаболізацією потребують нижчих доз. В осіб зі швидкоюметаболізацією значення періоду напів виведення енантомірів небівололу з плазми становлять у середньому 10 год, а в осіб з повільною метаболізацією ці значенняу 3-5 разів більші. В осіб зі швидкою метаболізацією концентраціяRSSS-небівололу в плазмі крові дещо вища, ніж SRRR-небівололу. Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає. Через 1 тиждень після прийому близько 38% дози препарату виводиться з сечею, 48% - з калом. У незміненому стані зсечею виводиться не більше 0,5 % небівололу.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія. Лікування хронічної серцевої недостатності з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35%) як додаткова терапія в комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, антагоністами ангіотензину ІІ та/або препаратами наперстянки.

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія. Доза становить 1таблетку (2.5 або 5 мг небівололу) на добу; краще приймати її завжди в один ітой же час. Таблетку можна приймати під час їжі. Антигіпертензивний ефект виявляється через 1-2 тижні лікування. У деяких випадках оптимальна дія досягається лише через 4 тижні.

Хронічна серцева недостатність. ЛікуванняНебікардом повинно розпочинатися при поступовому збільшенні дози відповідно дотакої схеми: початкова доза 2,5 мг небівололу один раз на добу, може бути, залежно від переносимоcті, збільшена до 5-10 мг небівололу один раз на добу (підвищення дози повинно відбуватися з 14-денним інтервалом). Максимальна рекомендована доза становить 10 мг небівололу один раз на добу. У хворих зтяжкою формою серцевої недостатності (за класифікацією NYHA ≥ ІІІ), які лікуються діуретиками, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску після першої дози Небікарду, а також після збільшення дози препарату. Тому такі пацієнти повинні знаходитись під контролем лікаря протягом приблизно 2-х годин після прийому першої дози Небікарду і після підвищення дози препарату, щоб запобігти розвитку неконтрольованої гіпотензивної реакції.

Побічна дія. Побічні дії, які спостерігаються (у більшості випадків вони мають легку або помірно виражену форму), класифіковні за системами органів і частотою їх виникнення.

Система органів	Іноді	Зрідка
Порушення з боку нервової системи	Головний біль, запаморочення, парестезії	Жахливі нічні сновидіння
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту		Абдомінальний біль, диспепсія, нудота, гепатотоксична дія
Очні порушення		Порушення зору
Функціональні порушення з боку серця		Брадикардія, серцева недостат-ність, подовження атріовентри-кулярної провідності/АV блокада
Судинні функціональні порушення		Гіпотензія, посилення переміжної кульгавості
Респіраторні, тора кальні і медіастінальні функціональні порушення	Задишка	Бронхоспазми
Порушення з боку скелетно-м’язової системи		М’язова слабкість, судоми, біль у м’язах
Функціональні порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини; алергічні реакції		Шкірний свербіж, шкірні реакції еритемного характеру
Функціональні порушення з боку статевої сфери		Еректильні порушення
Загальні розлади і реакції	Відчуття втомлюваності, наб-ряки	Депресії

Крім цього, повідомлялось про такі побічні дії, які можуть спричинюватисяb-адрено блокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, холодні/ціанотичні кінцівки, синдром Рейно, сухість очей, поява псоріазу.

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини чи до однієїз допоміжних речовин. Печінкова недостатність або порушення функції печінки. Вагітність і період годування груддю. Блокатори b-адренорецепторівпротипоказані при кардіогенному шоці; декомпенсованій серцевій недостатності; синдромі слабкості синусового вузла; синоаурикулярній блокаді; атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступеня; бронхоспазмах і бронхіальній астмі в анамнезі; нелікованій феохромоцитомі; метаболічному ацидозі; брадикардії (частота серцевих скорочень менше 50 ударів за хвилину), гіпотензії; тяжких порушеннях периферичного кровообігу.

Передозування.

Симптоми: брадикардія, гіпотензія, бронхоспазм і гостра серцева недостатність.

У разі передозування або розвиткугіперергічної реакції слід забезпечити постійний медичний нагляд за пацієнтом та надання йому інтенсивної медичної допомоги. Рекомендується контролю ватирівень вмісту глюкози у крові. Всмоктування діючої речовини, яка ще міститься утравному тракті, можна попередити шляхом промивання шлунка, введенням активованого вугілля та проносних засобів. Може знадобитися проведення штучної вентиляції легенів. Для усунення брадикардії рекомендується введення атропін учи метил атропіну. Лікування гіпотензії та шоку слід проводити за допомогою плазмиабо плазмозамінників і, якщо виникне у цьому потреба, катехоламінів. b-блокую чудію можна припинити повільним внутрішньо венним введенням ізопреналінугідро хлориду, починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до того часу, поки не встановиться очікуваний ефект. У разі несприйнятливості можна ізопреналін комбінувати здопаміном. Якщо цей захід не призводить до бажаного результату, можна застосувати внутрішньо венне введення 50 - 100 мкг/кг глюкагону. За необхідності ін’єкцію протягом години слід повторити і далі, якщо потрібно, провестивнутрішньо венну краплинну інфузію глюкагону із розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках, наприклад при брадикардії, резистентній до терапії, можна використати водій ритму.

Особливості застосування. При спостереженні за хворими, які приймалинебіволол протягом 3 років, розвиток толерантності до нього не спостерігався. Блокатори β-адренорецепторів можна застосовувати як для моно терапії, так ів комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект вивчався в клінічному дослідженні лише при комбінованому застосуванні небіволу та 12,5 - 25 мг гідрохлортіазиду.

Загальними для блокаторів b-адренорецепторівє певні попередження і запобіжні заходи. Серце і судини. Як правило, пацієнтам з декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю блокаториβ-адренорецепторів не слід призначати до того часу, поки їх стан не ста нестабільним. Припиняти терапію блокатором β-адренорецепторів пацієнтам з ішемічною хворобою серця, слід поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. За необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно починати лікування препаратом-замінником. Блокатори β-адренорецепторів можуть спричинювати брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50-55ударів за хвилину і/чи у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, то дозу рекомендують зменшити. Блокатори β-адренорецепторівслід застосовувати з обережністю при лікуванні:

пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань;

пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою Іступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторів β-адренорецепторів напровідність;

хворих на стенокардію Принц металавнаслідок можливої, опосередкованої a-адренорецепторами, вазоконстрикціїкоронарних артерій (блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії).

Анестезія. Підтримування блокади β-адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час введення у наркоз і інтубації. Якщо при підготовці до хірургічного втручання блокаду β-адренорецепторівпереривають, то не менше, ніж за 24 год до цього слід припинити застосування блокаторів β-адренорецепторів. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетик ів, які спричинюють пригнічення міокарда, таких якциклоп ропан, ефір або трихлоретилен. Появу вагусних реакцій у пацієнта можна попередити за допомогою внутрішньо венного введення атропіну.

Обмін речовин і ендокринна патологія. Небівол не впливає на вміст глюкози у хворих на цукровий діабет. Незважаючи наце, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування хворих цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі ознаки гіпоглікемії, наприклад тахікардію та посилене серцебиття. Блокатори b-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть посилитися.

Дихальні шляхи. Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю, бо може посилитись констрикція дихальних шляхів.

Хворі з нирковою недостатністю. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг небівололу на добу. За необхідності добову дозуможна підвищити до 5 мг небівололу.

Інше. Дослідження із застосування препарату для лікування дітей та підлітків не проводились, через це призначати його дітямне рекомендується.

Вплив на здатність керувати авто транспортом та працювати зі складними механізмами

Дослідження впливу на здатність керувати авто транспортом, машинами і механізмами не проводились. Дослідженняфармакодинаміки показали, що небівол не впливає на психомоторні функції. При керуванні транспортом чи обслуговуванні технічних засобів слід враховувати, щоіноді може мати місце запаморочення і відчуття втоми.

Для хворих старше 65 років рекомендована початкова доза становить 2,5 мг небівололу на добу. За необхідності її можна збільшити до 5 мг небівололу. Через недостатній досвід лікування препаратом пацієнтів старше 75 років, таким хворим його слід застосовувати під пильним наглядом лікаря. Перш ніж призначати блокатори β-адренорецепторів хвориміз псоріазом в анамнезі, слід ретельно зважити співвідношення між можливим ризиком і користю від їх застосування. Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищити чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

Слід з обережністю застосовувати препарат прифеохромоцитомі, порушенні функції печінки, метаболічному ацидозі, міастенії, депресії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Загальними для β-адреноблокаторів єпевні взаємодії.

Антагоністи кальцію. При комбінації блокаторів β-адренорецепторів з антагоністами кальцію типу верапаміл тадилтіазем потрібно дотримуватись обережності у зв’язку з їх негативноюінотропною дією та впливом на AV-провідність. Пацієнтам, які приймаютьНебікард, внутрішньо венне введення верапамілу протипоказано.

Анти аритмічні препарати. При комбінації блокаторів β-адренорецепторів з анти аритмічними препаратами І, ІІІ класу із аміодароном необхідна обережність у зв’язку з ймовірним посиленням їх негативного інотропного ефекту та негативної дії на внутрішньо передсердну іAV-провідність.

Клонідин. При раптовому припиненнідовго тривалого лікування клонідином блокатори β-адренорецепторівпідвищують ризик розвитку “синдрому відміни” із підвищенням артеріального тиску, тому відміну слід проводити поступово.

Препарати наперстянки. Глікозиди наперстянки у поєднанні з блокаторами β-адренорецепторів можуть подовжувати часатріовентрикулярного проведення. Небіволол не впливає на кінетику дигоксину.

Інсулін і пероральні протидіабетичні засоби. Хоча Небікард не впливає на рівень глюкози, він може маскувати деякі симптомигіпоглікемії, наприклад тахікардію.

Анестезуючі засоби. Одночасне застосуванняβ-адреноблокаторів і анестезуючих засобів може пригнічувати рефлекторну тахікардію і підвищувати ризик розвитку гіпотензії. Анестезіолог повинен бути поінформований про те, що пацієнт приймає Небікард.

Інше. Одночасне застосування небівололу зне стероїдними протизапальними засобами не впливає на його антигіпертензивнудію. При одночасному застосуванні циметидину підвищувався рівень небівололу вплазмі крові, але без зміни клінічної активності. Одночасне застосуванняранітидину впливу на фармакокінетику небівололу не чинило. За умови, щоНебікард приймається під час їжі, а антацидний засіб – між прийомами їжі, обидва препарати можна приймати разом. При комбінації з нікардипіномпідвищувались значення концентрацій обох субстанцій в плазмі без зміни клінічної активності. Одночасний прийом фуросеміду та гідрохлортіазиду, а також вживання алкоголю впливу на фармакокінетику не чинить. Небіволол не чинив впливу на фармакодинаміку і фармакокінетику варфарину. Симпатоміметичні засоби можуть протидіяти активності β-адреноблокаторів. Блокаториβ-адренорецепторів можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатико тонічних засобів, як з α-адренергічною, так і зβ-адренергічною дією (небезпека розвитку гіпертензії, тяжкої брадикардії, атріовентрикулярної блокади). Одночасне застосування трициклічних антидепресантів, барбітуратів і похідних фенотіазину може посилювати гіпотензивний ефект. Оскільки в процесі метаболізму небівололу бере участьізофермент CYP2D6, то супутнє медикаментозне лікування препаратами, якіінгібують зворотне захоплення серотоніну, наприклад декстрометорфаном абоіншими сполуками, які метаболізуються переважно тим же самим метаболічним шляхом, може сприяти тому, що реакція осіб з швидким метаболізмом стане схожана реакцію осіб з повільною метаболізацією. Дані про взаємодію небівололу з алергенами, які використовуються для діагностики і лікування алергічних реакцій, відсутні. Немає також даних і про взаємодію небівололу зрентген контрастними засобами і інгібіторами МАО. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25° С у недоступному для дітей, захищеному від світла місці! Термін придатності – 2роки.